Справа № 355/227/25
Провадження № 2/355/450/25
27 березня 2025 року Баришівський районний суд Київської області
у складі: головуючого-судді Чехова С.І.
за участю секретаря Котенко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» Вишневської Олени Ігорівни до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики.
До суду звернувся представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» Вишневська О.І. з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 у якій просить стягнути на користь ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» заборгованість за договором позики на загальну суму 92091 гривень 93 копійок та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 гривень 40 копійок.
Позовну заяву обґрунтовує тим, що 21 грудня 2021 року між відповідачем ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» було укладено договір позики №3954. Відповідно до п.1.1 договору позики позикодавець зобов'язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 20 000,00 гривень для задоволення особистих потреб на умовах строковості, зворотності та платності. Загальній розмір кредиту за Договором позики складав 21700 гривень, з урахуванням суми зазначеної в п.3.3 договору позики (Плата за оформлення договору позики, яка складає 8.5% від розміру позики зазначеної у п.1.1) Позика надається шляхом перерахування позикодавцем грошових коштів у національній валюті України-гривня, на поточний рахунок (платіжна картка «VISA» та «MASTERCARD») відкритий на ім'я позичальника в банківській установі на території України (за виключенням поточних рахунків для виплат по заробітній платі або пенсії, інших соціальних виплат), наданий та особисто зазначений позичальником у договорі (п.1.2 Договору). Строк кредитування визначений п.3.1 договору позики та становить 30 календарних місяців з моменту (дати) зарахування суми позики на рахунок позичальника, зазначений у п.1.3 Договору. Відповідно до пунктів 3.6-3.9 Договору плата за користування кредитом складається з фіксованого проценту від загальної суми позики за кожен день користування позикою та складає 0,23% від загальної суми позики за календарний день та нараховується за кожний день користування позикою; комісії за управління (обслуговування) позикою та складає 0,1% від загальної суми позики за календарний день та нараховується за кожний день користування позикою починаючи з 7 місяця користування позикою.
Плата за користування позикою включається до щомісячного платежу. Згідно умов Договору погашення кредиту здійснюється щомісячними платежами, розмір яких визначений умовами Договору та в Графіку платежів до Договору позики (п.5.21 Договору). Отже, згідно умов Договору, позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених договором позики повертати одержану позику, вносити плату за користування позикою та інші платежі у порядку, визначеному договором. Свої зобов'язання позикодавець виконав, надавши грошові кошти позичальникові. В той же час, в порушення умов договору позики, позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав. За весь період дії договору позики позичальником сплачено 4000,00 гривень. В зв'язку з неналежним виконанням умов договору позики, станом на 03 січня 2025 року у відповідача виникла заборгованість перед позичальником у загальному розмірі 92091,93 гривень, яка складається з : заборгованості по тілу 21295,26 гривень, заборгованості по відсоткам 50702,48 гривень, заборгованість по комісії 20094,19 гривень.
Представник позивача від ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» до судового засідання не з'явився, однак повідомив про можливість розгляду справи за його відсутністю позовні вимоги підтримує просить задовольнити. У разі неявки в судове засідання відповідача, проти розгляду справи за його відсутністю заочно не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась, була належно повідомлена про час, місце розгляду справи на 04 березня 2025 року о 09 годині 45 хвилин, до суду повернувся поштовий конверт з довідкою про причину повернення «за закінченням терміну зберігання», далі повідомлялась через веб-сайт Судової влади України на 27 березня 2025 року о 09 годині. причину неявки не повідомила, яку слід вважати неповажною. Відзиву стосовно позовної заяви надано не було.
Суд прийшов до такого висновку відповідно до п.п.3,4 ч.8, ч.11 ст.128 ЦПК України слід, що днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З таких підстав суд вирішив розглядати справу заочно.
Дослідивши матеріали справи у повному обсязі суд приходить до думки про можливе задоволення заявлених позовних вимог, оскільки:
Відповідно до положень ч.1 ст. 2 ЦПК України слід, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
На підставі ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З копії паспорту відповідача ОСОБА_1 слід, що вона є громадянкоюУкраїни.(а.с.26 зворотна сторона аркуша)
З копії договору позики №3954 від 21 грудня 2021 року слід, що між ТОВ «Суперіум» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір позики. Відповідно до п.1.1 за цим договором позикодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у сумі 20000,00 гривень для задоволення власних потреб, на умовах строковості, зворотності та платності а позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити плату за користування позикою в розмірі порядку та на умовах передбачених цим договором. Загальний розмір кредиту за цим договором складає 21700,00 гривень, що включає суму зазначену в п.3.3 цього договору. Відповідно до п.3.3 слід, що при видачі позики за цим договором позичальник сплачує плату за оформлення цього договору позики яка складає 8,5% від розміру позики, зазначеної п.п.1.1 Договору. Відповідно п.1.2 слід, що позика надається шляхом перерахування позикодавцем грошових коштів у національній валюті України-гривня, на поточний рахунок(платіжна картка «VISA» та «MASTERCARD») відкритий на ім'я позичальника в банківській установі на території України (за виключенням поточних рахунків для виплат по заробітній платі або пенсії, інших соціальних виплат), наданий та особисто зазначений позичальником у договорі. Відповідно до п.3.1 слід, що строк кредитування позики становить 30 календарних місяців з моменту (дати) зарахування суми позики на рахунок позичальника, зазначений у п.1.3 Договору. Відповідно до пунктів 3.6-3.9 слід, що плата за користування кредитом складається з фіксованого проценту від загальної суми позики за кожен день користування позикою та складає 0,23% від загальної суми позики за календарний день та нараховується за кожний день користування позикою; комісії за управління (обслуговування) позикою та складає 0,1% від загальної суми позики за календарний день та нараховується за кожний день користування позикою починаючи з 7 місяця користування позикою. Плата за користування позикою включається до щомісячного платежу. Згідно умов Договору погашення кредиту здійснюється щомісячними платежами, розмір яких визначений умовами Договору та в Графіку платежів до Договору позики (п.5.2.1 Договору).(а.с.20-23)
З копії платіжного доручення №156 від 21 грудня 2021 року слід, що ТОВ «Фінансова компанія «Суперіум» перерахувала на рахунок відповідача ОСОБА_1 20000,00 гривень призначення платежу СС/21/19399 від 07 червня 2021 року надання кредитних коштів за договором .(а.с.9)
З копії паспорту позики за договором позики №3954 від 21 грудня 2021 року слід, що відповідач була ознайомлена з умовами кредитування з урахуванням побажань споживача, з інформацією щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, з порядком проведення кредиту .(а.с.24)
З копії довідки за заборгованістю боржника ОСОБА_1 слід, що сума наданого кредиту становить 20000,00 гривень, заборгованість за основним боргом становить 21295,26 гривень, заборгованість за відсотками 50702,48 гривень, заборгованість за комісіями становить 20094,19 гривень, загальна сума заборгованості становить 92091 гривень, 1078 днів прострочення. (а.с.10)
Як слід з досудової вимоги про сплату заборгованості за договором позики сторона позивача повідомляла відповідача ОСОБА_1 про повернення заборгованості по кредитному договору .(а.с.11)
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Як слід з ч.1 ст. 207 ЦК України, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За ч.1 ст. 526 ЦК України слід, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як слід з ст.536 ЦК України, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
За ст.625 ЦК України слід, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України слід, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України слід, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України слід, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За ч.1 ст.1048 ЦК України слід, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1052 даного Кодексу передбачено, що у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Отже, як було встановлено судом, що сторона позивача уклавши з відповідачем договір позики надала відповідачу можливість отримати гроші та використовувати їх за своїм бажанням. Відповідач не виконав своїх зобов'язань перед стороною позивача не повернув борг стосовно своїх зобов'язань які виникли під час підписання договору позики, чим порушила умови договору. Позовні вимоги сторони позивача законні та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. Отже сплачений судовий збір стороною позивача повинен бути стягнути з сторони відповідача, оскільки позовні вимоги позивача були задоволені.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,4,12,13, 81,89,128, 141,223,229,263-265,280 ЦПК України, ст.ст.6,205,207, 526,625,626, 628, 638,639,1048,1050,1052,1054 ЦК України,-
Позовні вимоги представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» Вишневської Олени Ігорівни до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (код ЄДРПОУ 42024152) заборгованість в загальному розмірі 92091 (дев'яносто дві тисячі дев'яносто одна) гривень 93 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» (код ЄДРПОУ 42024152) понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) гривень 40 копійок під час подачі позовної заяви до суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача , поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення, шляхом направлення скарги через Баришівський районний суд.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Баришівського
районного суду С. І. Чехов