Справа № 355/127/25
Провадження № 2/355/409/25
28 березня 2025 року селище Баришівка
Баришівський районний суд Київської області у складі:
головуючої судді Цирулевської М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Старенької С. М.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Баришівка в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки на час її навчання,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач подав до Баришівського районного суду Київської області позов до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідачки аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідачки щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову та до дня досягнення донькою 23 (двадцяти трьох) років або припинення нею навчання.
В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивач зазначає, що 21 грудня 2004 року між сторонами було укладено шлюб, від спільного подружнього життя мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після закінчення школи донька сторін, ОСОБА_3 , навчається в Національному авіаційному університеті, на юридичному факультеті. Термін навчання - з 19 вересня 2022 року по 30 червня 2025 року. Донька навчається на контрактній формі навчання. Загальна вартість освітніх послуг становить 78 000, 00 гривень (за означений період навчання).
За доводами позовної заяви, донька ОСОБА_3 проживає з позивачем та перебуває на його утриманні. У зв'язку з тим, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років, позивач вважав за необхідне звернутися до суду з позовом у цій справі.
ІІ. Рух справи. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання учасників справи.
23 січня 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (а.с. 1-4).
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 28.01.2025 відкрито провадження (спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін) в означеній справі, судове засідання призначено на 26.02.2025 (а.с. 19-20).
В судове засідання 26.02.2025 з'явився позивач.
Відповідачка в судове засідання 26.02.2025 не з'явилася, заяв та клопотань не надходило. До суду повернулось рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачці із позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою» (проставленою 13.02.2025) (а.с. 24), що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (надалі також ЦПК України) вважається належним повідомленням про дату, час та місце розгляду справи.
У зв'язку із неявкою відповідачки, зважаючи, що строк на подання відзиву на позов станом на дату судового засідання не закінчився, судом оголошено перерву до 28.03.2025.
У судове засідання 28.03.2025 з'явився позивач, надав пояснення по суті справі. Подав докази щодо навчання доньки станом на дату розгляду справи, а також пояснення щодо проживання відповідачки за кордоном та наявність у неї доходу.
Відповідачка в судове засідання 26.02.2025 не з'явилася, заяв та клопотань не надходило. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, судову повістку отримала особисто 11.03.2025, згідно із даними установи поштового зв'язку.
Відтак, зважаючи, що відповідачка була повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, не скористалася своїм правом на подання відзиву на позов, не подала жодних заяв, клопотань та/або заперечень, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачки.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом. Зміст правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Судом встановлено, що згідно з довідкою № 62 від 26.09.2022, виданою т.в.о. декана ОСОБА_4 , ОСОБА_3 є студенткою 1 курсу денної форми навчання юридичного факультету Національного авіаційного університету. Термін навчання - з 19.09.2022 по 30.06.2025 (а.с. 9).
Відповідно до умов договору, укладеного між Національним авіаційним університетом, в особі ректора Луцького М. Г. (виконавець), та ОСОБА_1 (замовник), виконавець бере на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника надати освітню послугу здобувачу ( ОСОБА_3 ) по здійсненню навчання з 19.09.2022 по 30.06.2025 за обраним освітнім ступенем (ОС) бакалавр; галузь знань 26 Цивільна безпека; спеціальність 262 Правоохоронна діяльність; юридичний факультет, форма навчання: денна (а.с. 10).
Згідно із даними паспорту позивача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7).
Відповідно до довідки про реєстрації місця проживання особи, виданої Виконавчим комітетом Баришівської селищної ради Броварського району Київської області № 446 від 11.07.2019 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Баришівського районного управління юстиції Київської області 26.04.2005, актовий запис № 42, ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 14).
IV. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Зміст спірних правовідносин.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Сімейного кодексу України (надалі також СК України).
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Отже, стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання дитина не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
За ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Також до спірних правовідносин судом застосовано норми ст. 191, ч. 2, 3 статті 199, ст. 201 СК України, які визначають час, з якого присуджуються аліменти на дитину, право на звернення до суду з даним позовом та припинення права на утримання. При визначенні розміру аліментів судом враховані положення ч. 5 ст. 183 СК України.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах, зміст яких полягає у стягненні аліментів із одного з батьків (матері) на утримання повнолітньої доньки на час її навчання.
Крім цього, суд бере до уваги роз'яснення, викладені в пункті 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Норми процесуального права, що підлягають застосуванню.
Згідно із ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.
Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Частинами 2, 3 ст. 12 ЦПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За п. 2, 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
V. Мотивована оцінка аргументів учасників справи. Висновки суду за результатами розгляду позову.
За результатами дослідження фактичних обставин, що мають визначальне значення для розгляду цієї справи, зважаючи на докази, надані на їх підтвердження, а також застосувавши релевантні норми права, суд зазначає та виснує таке.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу мають доньку: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_3 є студенткою юридичного факультету Національного авіаційного університету за спеціальністю «Правоохоронна діяльність», строк навчання - до 30 червня 2025 року.
Матеріали справи не містять доказів, що стан здоров'я та матеріальне становище відповідачки унеможливлюють сплату нею аліментів на утримання повнолітньої доньки на час її навчання.
Разом з тим, суд бере до уваги доводи позивача про наявність у відповідачки доходу, отримуваного за кордоном, згідно із позицією відповідачки у справі № 355/504/19, при оскарженні відповідачкою постанов про накладення штрафу та стягнення виконавчого збору.
Надаючи оцінку аргументам сторін, суд звертає увагу на те, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Суд зазначає, що за загальним правилом право вибору способу стягнення аліментів належить тому з батьків, разом з яким проживає дитина.
Відтак, з огляду на вибір позивачем способу стягнення аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, з урахуванням викладених обставин, виходячи з рівності обов'язку батьків утримувати дитину, а також з принципу розумності та справедливості, суд доходить висновку, що з ОСОБА_2 підлягають стягненню аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частини з усіх видів (доходу) заробітку щомісячно до закінчення терміну навчання та/або припинення навчання повнолітньої доньки, але не більше, ніж до досягнення дитиною 23-х років.
За результатами, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи все вищевикладене, прийшов до переконання, що позов підлягає задоволенню.
Оскільки рішення ухвалюється на користь позивача, а позивачі за подання позовів про стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягує з відповідачки судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп. в дохід держави.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 182, 183, 191, 199, 200, 201 Сімейного кодексу України, статтями 12-13, 76-81, 141, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки на час її навчання задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно на період навчання доньки, починаючи з 23 січня 2025 року і до закінчення терміну навчання та/або припинення навчання повнолітньої доньки, але не більше, ніж до досягнення дитиною двадцяти трьох років.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок на наступний рахунок:
Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106;
Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783;
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) 899998;
Номер рахунку : UA908999980313111256000026001;
Код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду у межах сплати аліментних платежів за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Дані відносно позивача:
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_4
РНОКПП: НОМЕР_2
АДРЕСА_2 .
Дані відносно відповідачки:
ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_5
РНОКПП: НОМЕР_3
АДРЕСА_3 .
Суддя
Баришівського районного суду
Київської області Марина ЦИРУЛЕВСЬКА