28 березня 2025 року Чернігів Справа № 620/949/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність (відмову) та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у задоволенні поданої заяви від 01.05.2024 про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 9 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; зобов'язання відповідача надати позивачу відстрочку від призову під час мобілізації на підставі абзацу 9 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі, чий рідний брат загинув під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, на підставі поданої заяви від 01.05.2024 та чинного законодавства діючого на момент подачі даної заяви.
В обґрунтування позову зазначив, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі № 620/11593/24 відповідачем прийнято рішення, яким відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за відсутністю законних підстав відповідно до Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560. Водночас позивач вважає вказане рішення протиправним, оскільки його заява від 01.05.2024 відповідачем по суті не розглянута. Також відповідач застосовує норму, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення, а не на час спірних правовідносин, що суперечить положенням статті 58 Конституції України, тому звернувся до суду за захистом своїх прав.
27.01.2025 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач у відзиві позов не визнає, оскільки позивачем не надано докази на підтвердження встановлення факту загибелі (смерті) його брата саме під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану, що є необхідною умовою для надання відстрочки від призову.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
01.05.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. До заяви долучено документи, а саме: копію паспорта позивача, копію свідоцтва про смерть брата ОСОБА_2 ; копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; рішення Менського районного суду Чернігівської області від 27.03.2024 по справі №738/273/24; довідку про реєстрацію місця проживання позивача; витяг з Державного реєстру актів цивільного стану на ім'я ОСОБА_3 , копію відповіді Управління з питань осіб зниклих безвісти від 18.01.2024.
15.05.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 направлено позивачу письмову відповідь (вих.№1в/3112 від 13.05.2024), в якій запропоновано для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації надати рішення суду про встановлення факту загибелі ОСОБА_2 під час здійснення заходів із забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, або під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Вищезазначену відповідь оскаржено до Чернігівського окружного адміністративного суду.
19.07.2024 рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду ( справа № 620/7148/24 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.05.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. А також, було зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за результатами розгляду якої прийняти рішення по суті поданої заяви.
17.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачу надіслав лист від 12.08.2024 за№ 16/6015 у якому у наданні відстрочки відмовив, оскільки з копії наданого судового рішення встановлено, що смерть ОСОБА_2 , 1978 р.н., урож. міста Артемівськ Донецької області настала від отриманих поранень 22.03.2023 внаслідок обстрілу м.Бахмут Бахмутського р-ну Донецької області військами російської федерації. Таким чином, до встановлення факту безпосередньої участі брата у захисті Батьківщини, у складі підрозділів Сил Оборони України та надання цьому документального підтвердження, позивач не має права на відстрочку від призову по мобілізації на особливий період відповідно до абзацу 9 частини третьої статті 23 Закону.
Вищезазначену відповідь оскаржено до Чернігівського окружного адміністративного суду.
05.11.2024 рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду по справі № 620/11593/24 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо не прийняття рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.05.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, за результатами розгляду якої прийняти рішення по суті поданої заяви, з урахуванням висновків суду.
Відповідачем розглянута заява позивача від 01.05.2024 та прийнято рішення, оформлене протоколом від 16.01.2025 №2025/3, в якому комісія відмовила позивачу у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період за відсутності законних підстав, відповідно до Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, про що повідомила позивача листом від 17.01.2025 за №16/484.
Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII), в редакції чинній на час спірних правовідносин (01.05.2024).
Підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації передбачені статтею 23 Закону №3543-XII.
Зокрема, абзацом 9 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Згідно з положеннями частин сьомою-дев'ятою статті 23 Закону №3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Статтею 23 Закону № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік документів, на підтвердження обставин.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 (далі Порядок №560 в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з пунктом 56 цього порядку відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Положеннями пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
У свою чергу у додатку 7 є форма повідомлення, в якому зокрема зазначаються обґрунтовані причини відмови.
Отже, положення Порядку №560 свідчать про те, що за результатами розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу, комісія приймає рішення оформлене протоколом та повідомлення за формою, встановленою у додатку 7 із зазначенням обґрунтованих причин відмови.
Як вже встановив суд, відповідач за результатами розгляду заяви позивача від 01.05.2024 про надання відстрочки від призову прийняв рішення, оформлене протоколом від 16.01.2025 № 2025/3 про відмову за відсутністю підстав, відповідно до Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024. Про вказане рішення позивачу направлено повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.01.2025 №16/484.
Відтак встановлені у цій справі обставини свідчать, що відповідачем не допущено протиправної бездіяльності, адже за результатами розгляду заяви позивача від 01.05.2024 комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 прийнято відповідне рішення, що оформлено у вигляді протоколу, яким позивачу відмовлено у наданні відповідної відстрочки, про що повідомлено позивача за формою, встановленою у додатку 7 Порядку № 560.
Зважаючи на те, що відповідач за результатами поданої позивачем заяви прийняв акт владно-розпорядчого характеру, тому безпідставно стверджувати про порушення прав позивача бездіяльністю відповідача.
При цьому суд зазначає, що дії - це певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм; бездіяльність - це певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України; рішення - це нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Отже, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності за наявністю належним чином оформленого рішення про відмову у її наданні є необґрунтованою та задоволенню не підлягає. Як наслідок, відсутні й підстави для задоволення вимоги в частині, що стосуються зобов'язального характеру.
Щодо підстав, встановлених абзацом 9 частини третьої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Так, вказана норма вказує, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлений у Порядку № 560, до яких зокрема віднесено, що документи, що підтверджують родинні зв'язки (у тому числі посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці або посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, в якому проставляється відмітка про норму Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на підставі якої особі надано статус, або витяг із Єдиного державного реєстру ветеранів війни), рішення суду про визнання особи зниклою безвісти за особливих обставин, документи, які підтверджують факт загибелі (смерті) під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану.
Факт родинних зв'язків позивача з ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про народження та витягом з Державного реєстру цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження ( а.с. 16-17).
Позивачем надано рішення Менського районного суду Чернігівської області від 27.03.2024 №738/273/24, яким встановлений факт смерті ОСОБА_2 , яка настала від отриманих поранень 22.03.2023 внаслідок обстрілу міста Бахмут Бахмутського району Донецької області військами російської федерації.
Надаючи оцінку встановленим обставинам в розумінні частини четвертої статті 78 КАС України, суд враховує таке.
Згідно з імперативними положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі, щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує, в першу чергу, тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору, а також з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2022 у справі № 140/6115/21 узагальнив правовий висновок, відповідно до якого преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови:
- ці обставини встановлені судовим рішенням лише у господарській, цивільній або адміністративній справі;
- ці обставини оцінені судом саме як обставина (юридичний факт) преюдиційного характеру та не є правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту);
- ці обставини містяться у мотивувальній частині рішення та відповідають вимогам пункту першого частини четвертої статті 246 КАС України, згідно з яким у мотивувальній частині рішення, серед іншого, зазначаються обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини;
- судове рішення набрало законної сили;
- у справі беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини (наприклад, особа може посилатися на преюдиційні факти, що містяться в судовому рішенні, ухваленому відповідно до глави 6 Цивільного процесуального кодексу України «Розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення»).
Водночас обставини, встановлені у рішенні Менського районного суду Чернігівської області від 27.03.2024 №738/273/24, не мають преюдиційного значення у даній справі, оскільки не підтверджують факт загибелі (смерті) ОСОБА_4 під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях або забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлено 28 березня 2025 року.
Суддя І.І. Соломко