31 березня 2025 року Чернігів Справа № 620/3277/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І. перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , третя особа - Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та стягнення коштів,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , третя особа - Військова частина НОМЕР_1 , в якому просить:
- прийняти рішення, яким визнати рішення командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 протиправним в частині виплат ОСОБА_1 грошового забезпечення у зв'язку зі зникненням її сина ОСОБА_3 в розмірі половини всіх нарахувань;
- зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 змінити наказ щодо виплат ОСОБА_1 грошового забезпечення у зв'язку зі зникненням її сина ОСОБА_3 в повному (100%) розмірі з 17.06.2024 року.
- стягнути з командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду, яка дорівнює розміру 50% грошового забезпечення її сина ОСОБА_3 з 17.06.2024 року по день прийняття рішення з врахуванням індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв'язку з затримкою термінів її виплати.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В адміністративному судочинстві судовий процес ініціюється з метою вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин. Цей процес є доволі формалізованим і детально визначеним законом, тому надання його учасникам під час реалізації їхніх процесуальних прав можливості вчиняти дії, які викликатимуть сумнів щодо їхніх правових наслідків, не відповідатиме завданню адміністративного судочинства.
Варто зазначити, що для процесуального закону є характерною певна послідовність викладення нормативно-правових приписів - правил поведінки, що впливає на послідовність вирішення усіх процесуальних питань, які в адміністративному процесі постають перед судом та його учасниками.
Правові норми КАС України викладені від загальних до спеціальних, послідовно регулюють різні стадії процесу: від пред'явлення позову і до вирішення справи в суді касаційної інстанції. Певна логіка викладення нормативного матеріалу так само існує й під час визначення у процесуальному законі вимог до багатьох письмових процесуальних звернень у суді загалом і до позовної заяви зокрема.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам статті 160 та 161 КАС України.
Так, згідно з пунктами 4, 5, 9 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, зокрема, у постанові 16 лютого 2022 року у справі № 9901/482/21, що закон не передбачає вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право. Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 640/7310/19,від 26 лютого 2020 року у справі № 520/12042/18, від 06 травня 2020 року у справі № 9901/42/20, від 03 червня 2021 року у справі № 9901/41/21 та від 27 жовтня 2021 року у справі № 9901/337/21.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/380/21 також вказано, що зміст позову - це частина позову, яка, з одного боку, відображає вид судового захисту, а саме звернену до суду вимогу позивача щодо застосування конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права; відповідно до змісту позовних вимог встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. З іншого боку, зміст позовних вимог складають матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, щодо яких суд повинен ухвалити рішення.
Отже, законодавець закріпив за позивачем право на звернення до суду, право обирати спосіб захисту, визначати підстави позову та одночасно передбачив обов'язок останнього зазначити це в позовній заяві, а також доводити правомірність вимог.
Під змістом позовних вимог розуміється, зокрема, визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити дату, номер рішення (дії чи бездіяльність) суб'єкта владних повноважень, що порушили її право та вказати спосіб захисту свого порушеного права.
Підхід до розуміння поняття "зміст позовних вимог" також висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в ухвалі від 01 червня 2022 року у справі №990/81/22, де Суд вказав, що під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи захисту свого публічного права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають з фізичними чи юридичними особами у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Вказані положення кореспондуються з нормами частини другої статті 245 КАС України.
Вищевказаним способам повинні відповідати і позовні вимоги особи, яка звертається до адміністративного суду.
Зокрема, приписами частини другої статті 245 КАС України встановлено повноваження суду у разі задоволення позову, серед яких передбачено можливість прийняти рішення про визнання протиправним та скасування акту індивідуальної дії чи окремих його положень.
Аналізуючи положення статей 5, 245 КАС України у сукупності, суд доходить висновку, що встановлені КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Водночас, положеннями процесуального закону визначається, що деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. При цьому таким способам захисту повинні відповідати зазначені у позовній заяві вимоги особи, яка звертається до адміністративного суду.
Так, визнанню протиправним акта індивідуальної дії кореспондує спосіб захисту права у вигляді його скасування.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Отже, підставою для звернення до суду із позовом є порушення прав, свобод та інтересів позивача рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. У рамках адміністративного судочинства:
дії - це певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - це певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - це нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
У контексті наведеного суд наголошує, що позовна заява повинна містити максимально чітко і зрозуміло сформовані позовні вимоги.
Зі змісту поданої позивачем позовної заяви видно, що позивач не погоджується з рішенням відповідача в частині виплат позивачу грошового забезпечення у зв'язку із зникненням її сина ОСОБА_3 . Водночас у прохальній частині (п. 3) просить визнати лише протиправним рішення, при цьому не зазначивши номер та його дату прийняття.
Таке формулювання прохальної частини позовної заяви не відповідає вимогам статей 5, 245 КАС України. Крім того, жодних аргументів на користь того, що всупереч вищезазначеним приписам КАС України належним способом захисту прав позивача у даному випадку має бути визнання такого рішення протиправним, у позові не наведено.
Також у прохальній частині позову позивач просить, крім іншого, суд зобов'язати командира В/Ч НОМЕР_1 змінити наказ щодо виплат ОСОБА_1 грошового забезпечення у зв'язку зі зникненням її сина ОСОБА_3 в повному (100%) розмірі з 17.06.2024 року, однак у позові не вказує, в чому саме полягає протиправність дій щодо даних вимог зобов'язального характеру та правові підстави для внесення таких змін.
Так, зобов'язанню вчинення дії передує визнання протиправності дії/бездіяльності або рішення суб'єкта владних повноважень, а формулювання прохальної частини у наведений спосіб захисту порушеного права позивача свідчить про нечіткість, неконкретизованість таких вимог та обраного позивачем способу захисту та відновлення порушеного права.
Виявлений недолік вказує на невідповідність позовної заяви вимогам КАС України.
З огляду на це, враховуючи встановлену неузгодженість між предметом позову та обраним позивачем способом захисту порушеного права, суд доходить висновку про необхідність уточнення позивачем вимог поданої ним позовної заяви, з урахуванням імперативних положень частини першої статті 5, 160 та 245 КАС України.
Виконання вказаних вимог насамперед зумовить забезпечення завдань адміністративного судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення спору з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача від можливих порушень з боку суб'єкта владних повноважень та дозволить перевірити вчинення відповідачем у справі дій: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Щодо вимог, зазначених у пункті 4 прохальної частини позову.
Так, відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Водночас прохальна частина позову (п. 4) не відповідає вимогам пункту 3 частини п'ятої статті 160 КАС України.
Щодо третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Так, згідно частини другої статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи.
Частиною четвертою даної норми визначено, що у заявах про залучення третіх осіб зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Отже, як видно із процитованих норм, позивач має подати відповідне клопотання обґрунтувавши та вказавши підстави необхідності для залучення третьої особи до участі у справі, визначивши статус відповідно до вимог статті 49 КАС України.
Так, позивач в позовній заяві визначає в якості "третьої особи" - Військову частину НОМЕР_1 при цьому, не визначивши її статусу відповідно до статті 49 КАС України (на стороні якого учасника справи) та надавши обґрунтованого клопотання про необхідність залучення такої особи до участі у справі.
Відтак, слід визначити статус третьої особи відповідно до статті 49 КАС України та подати відповідне клопотання обґрунтувавши і вказавши підстави необхідності для залучення третьої особи до участі у справі.
Щодо витребування доказів ( рішення щодо виплат позивачу грошового забезпечення у зв'язку зі зникненням її сина ОСОБА_3 та документів, що слугували підставою для виплат).
Так, за приписами частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 72 КАС України, ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями частин першої та другої статті 80 КАС України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
В клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується;
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
Зокрема нормами пункту 4 частини другої статті 80 КАС України визначено, що в клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Втім, заявлене клопотання у прохальній частині позову про витребування доказів не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 80 КАС України, адже представником позивача не надано відповідного клопотання.
Таким чином, у випадку необхідності витребування доказів, які зазначені представником позивача, слід подати обґрунтоване клопотання про витребування доказів, яке б відповідало вимогам частини другої статті 80 КАС України.
Щодо звільнення позивача від сплати судового збору, позивач посилається на предмет спору яким по суті вважає захист соціальних прав позивача та стягнення з відповідача недоотриманої заробітної плати (грошового забезпечення) її сина і відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 2, п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Пільги щодо сплати судового збору встановлені статтею 5 Закону України «Про судовий збір».
Так, положеннями пункту 1 частини першої статті 5 вказаної норми передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Однак прохальна частина позову не містить вимоги про стягнення заробітної плати в конкретній сумі.
Посилання позивача на пункт 13 частини другої статті 2 Закону України «Про судовий збір» як на підставу звільнення від сплати судового збору, суд відхиляє, оскільки стаття 2 визначає, хто є платниками судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом, а не пільги щодо сплати судового збору.
Отже, на момент звернення до суду позивач не підтвердив своє право на звільнення від сплати судового збору.
Частиною третьою статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Отже, позивачу слід надати документ який звільняє від сплати судового збору, або документ про сплату судового збору у розмірі 1121,20 грн.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).
З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, встановивши строк протягом якого позивач має усунути вказані судом недоліки, а саме:
- привести зміст позовних вимог та виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідно до положень статей 5, 160,161,245 КАС України з урахуванням мотивів цієї ухвали суду;
- надати обґрунтовані клопотання про залучення третьої особи та витребування доказів;
- надати докази сплати судового збору або документи, які звільняють від сплати судового збору.
Керуючись статтями 160-162, 169, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Позовну заяву залишити без руху.
Позивачу надати строк для усунення недоліку протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду та роз'яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.І.Соломко