31 березня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/4826/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
22.10.2024 до Чернівецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС у Чернівецькій області (позивач) до ОСОБА_1 (відповідач) з такими позовними вимогами:
стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 податковий борг на загальну суму 117677,89 грн, в тому числі 117169,21 грн до місцевого бюджет та 508,68 грн до Державного бюджету.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно із даними ГУ ДПС у Чернівецькій області за відповідачем рахується податкова заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, військового збору та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, на загальну суму 117677,89 грн, яка на день звернення до суду являється узгодженою, проте не сплаченою.
Ухвалою суду від 24.10.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що станом на 05.11.2024 борг щодо податкового зобов'язання з військового збору за період з 2021 по 2023 роки сплачений у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією. Також відповідач зазначив про сплату податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2022 рік в сумі 512,85 грн, що підтверджується платіжною інструкцією.
Разом з тим, відповідач наголошував на протиправності нарахування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за податкові періоди 2021 та 2022 років згідно податкових повідомлень-рішень на загальну суму 117677,89 грн.
З огляду на викладене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, на суму 117677,89 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на відсутність клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що на момент подання адміністративного позову за відповідачем обліковувалася податкова заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, військового збору та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, на загальну суму 117677,89 грн.
В матеріалах справи містяться податкові повідомлення-рішення, що стосуються нарахованих податкових зобов'язань, направлялися податковим органом на адресу відповідача поштовим відправлення.
Крім того, відповідачу направлялась податкова вимога форми "Ф" від 19.04.2023 №0000908-1303-2413 на суму 95195,13 грн.
Разом з тим, під час судового розгляду справи відповідач добровільно сплатив заборгованість з військового збору на загальну суму 508,68 грн, що підтверджується квитанцією ID:8247-4248-4996-3970 від 05.11.2024.
Також відповідачем добровільно сплачено заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, у сумі 512,85 грн, що підтверджується квитанцією ID:5326-1371-0212-9650 від 05.11.2024.
Таким чином, заборгованість відповідача після сплати зазначених вище податкових зобов'язань складає 116656,36 грн по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
За таких обставин позивач звернувся до суду з даним позовом.
До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-17 (далі - ПК України).
Підпункт 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 ПК України передбачає, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 14.1.175 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Судом встановлено, що станом на момент прийняття рішення у даній справі за відповідачем обліковується заборгованість на загальну суму 116656,36 грн по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Доказів сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості у сумі 116656,36 грн відповідачем суду не надано.
При цьому, у поданому відзиві відповідач наголошував на протиправності вимог контролюючого органу щодо стягнення податкового боргу у сумі 116 656,36 грн по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Разом з тим, відповідачем надані належні докази сплати військового збору та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.
Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не сплачено суми грошових зобов'язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, податкові повідомлення-рішення та податкова вимога в судовому порядку не скасовані, що свідчить про те, що така заборгованість є узгодженою.
Пунктом 59.1 та 59.5 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Як зазначено позивачем у позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, на адресу відповідача направлялись податкові повідомлення-рішення, що стосуються нарахованих податкових зобов'язань.
Відповідно до п.п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Пунктом 87.11 ст. 87 ПК України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Таким чином, судом встановлено, що за відповідачем рахується узгоджена заборгованість на загальну суму 116 656,36 грн по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Станом на день розгляду даної справи в суді заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в добровільному порядку відповідачем не погашена, докази зворотного в матеріалах справи відсутні, а тому наявні підстави для її стягнення за рішенням суду.
Водночас, відповідачем надано належні докази сплати військового збору на суму 508,68 грн та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, у сумі 512,85 грн, а тому відсутні підстави для задоволення позовних в частині стягнення цих податкових зобов'язань.
Щодо доводів, викладених у відзиві, стосовно протиправності нарахування податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, то такі фактично вказують на незгоду відповідача із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями №0341964-2412-2412-UA-73060610000066784 від 11.10.2023 на суму 35363,12 грн та №0341964-2412-2412-UA-73060610000066784/2021 від 11.10.2023 на суму 81293,24 грн.
Проте, суд звертає увагу відповідача, що в даній справі вимогами заявленого контролюючим органом позову є саме стягнення податкового боргу, тобто предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність чи відсутність правових підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, у той час як питання правомірності нарахування податкових зобов'язань, прийняття податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, як і питання правильності визначення у них сум, не є предметом даного спору.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19.02.2019 у справі № 824/399/17-а (провадження №К/9901/53274/18).
Також слід зазначити, що у межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань. Оцінка податкового правопорушення, встановленого, зокрема, за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №300/2859/22.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві, щодо протиправності податкових повідомлень-рішень, на підставі яких нараховані податкові зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, оскільки предметом спору у цій справі є виключно стягнення податкової заборгованості за позовом суб'єкта владних повноважень.
Поряд з цим, суду не надано належних доказів оскарження або ж скасування (в адміністративному чи судовому порядку) податкових рішень, що стосуються нарахованих податкових зобов'язань, а отже такі на момент судового розгляду у цій справі є чинними.
Зважаючи на те, що відповідачем сума податкового боргу в частині сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, не сплачена, доказів погашення наявного такого податкового боргу відповідачем суду не надано, суд дійшов висновку, що податкова заборгованість відповідача у сумі 116 656,36 підлягає стягненню в судовому порядку.
Згідно із п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене та враховуючи часткову сплату відповідачем податкового боргу, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень пов'язаних з залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи відсутність витрат позивача - суб'єкта владних повноважень пов'язаних з залученням свідків та проведенням експертиз, суд не вирішує питання про їх стягнення з відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Головного управління ДПС у Чернівецькій області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 податковий борг на загальну суму 116656,36 грн з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, до місцевого бюджету.
3. У задоволенні іншої частини позову, - відмовити.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 44057187, вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58013);
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя В.О. Григораш