31 березня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/3705/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маренича І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати винесене Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2024 року №00000/2661/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1063577,50 грн.;
- визнати протиправним та скасувати винесене Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2024 року №00000/2659/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб 484669,74 грн.;
- визнати протиправним та скасувати винесене Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2024 року №00000/2660/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в розмірі 40389,15 грн.
В обґрунтування поданого позову, позивач вказував, що прийняті податкові повідомлення- рішення є протиправними, оскільки дохід за 2023 рік в розмірі 4254312,20 грн був оподаткований відповідачем податком на додану вартість помилково, без врахування того, що обов'язок зареєструватись та сплачувати відповідний податок виникає після перевищення платником обсягу доходу в 1000000,00 грн., а саме з 01.06.2023 р. і за виключенням суми доходу отриманої до цього періоду. Також зазначав, що відповідачем безпідставно не враховано документи, які підтверджують понесені позивачем витрати в сумі 365417,02 грн. Оскільки правильність визначення грошового зобов'язання за платежем військовий збір є похідним від правильності визначення суми доходу, який оподатковується податком на доходи фізичних осіб та нарахований відповідачем безпідставно, то так само відсутні підстави для нарахування сум військового збору. З огляду на наведене вище, вважає помилковими висновки ГУ ДПС у Чернівецькій області, які наведені в акті перевірки, а прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення необґрунтованими та протиправними.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 перевищено граничний обсяг доходу дозволеного, для платників єдиного податку 3 групи, внаслідок чого переведено платника податків на загальну систему оподаткування з 01.01.2023 року. Таким чином, проведеною перевіркою встановлено, що позивачем отримано дохід (загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягають оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців) який перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість) в грудні 2022 р. Враховуючи те, що за 2022 р. ОСОБА_1 отримано дохід в розмірі 7690980,52 грн то він з 11.01.2023 р. являється платником податку на додану вартість.
Також перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, відображеного в декларації про доходи, з даними про суми оподатковуваного доходу, визначеними в ході перевірки встановлено заниження оподатковуваного доходу за період з 01.01.2023 р. по 05.01.2024 р. на загальну суму 2154087,70 грн, в тому числі за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року в сумі 2154087,70 грн, яке виникло у зв'язку з невірним визначенням сум доходів та витрат.
Також відповідач, зазначив, що для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, платником податків позивачем не забезпечено надання, зберігання первинних бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Підсумовуючи вищезазначене вважає, що факти порушення вимог Закону в ході перевірки позивача було належним чином зафіксовано, а тому податкові повідомлення-рішення та вимога прийняті у відповідності до норм чинного законодавства.
11.09.2024 р. ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 02.10.2024 р.
02.10.2024 р. усною ухвалою занесеною до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено її до судового розгляду справи по суті. Призначено розгляд справи на 30.10.2024 р.
30.10.2024 р. судом оголошено перерву до 13.11.2024 р.
13.11.2024 р. судом оголошено перерву до 09.12.2024 р.
09.12.2024 р. судом оголошено перерву до 23.12.2024 р.
09.12.2024 р. судом оголошено перерву до 23.12.2024 р.
23.12.2024 р. судом оголошено перерву до 20.01.2025 р.
20.01.2025 р. судове засідання не відбулось у зв'язку з клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи. Розгляд справи призначено на 26.02.2025 р.
26.02.2025 р. судове засідання не відбулось у зв'язку з клопотанням позивача про відкладення розгляду справи. Розгляд справи призначено на 17.03.2025 р.
17.03.2025 р. представником позивача та представником відповідача заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.
На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20. пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 пп.78.1.7 п.78.1 ст.78, ст.79, п.82.7 ст. 82 Податкового кодексу України, п.2 ч. 1 ст.13 Закону України від "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану", наказу Головного управління ДПС у Чернівецькій області №23-п від 08.01.2024 р. посадовими особами відповідача на підставі заяви про припинення підприємницької діяльності (номер державної реєстрації припинення - 2000310060011000791 від 05.01.2024 р.) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка діяльності платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, дотримання норм законодавства щодо ввезення, виробництва чи реалізації підакцизних товарів за період з 01.01.2017 р. по 05.01.2024 р. з питань обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 05.01.2024 р., за результатми якої 29.02.2024 р. складено акт №2283/Ж5/24-13-24-04/2594719970.
Зазначеною перевіркою позивача, встановлено наступні порушення:
-п.181.1 ст.181, п.183.4. ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 850862,00 грн, в тому числі за січень 2023 р. в сумі 11731,00 грн, за березень 2023 р. в сумі 150444,00 грн, за квітень 2023 р. в сумі 1200,00 грн, за травень 2023 р. в сумі 54738,00 грн, за червень 2023 р. в сумі 195406,00 грн, за липень 2023 р. в сумі 39431,00 грн, за серпень 2023 р. в сумі 1400,00 грн, за вересень 2023 р. в сумі 253080,00 грн, за листопад 2023 р. в сумі 73602,00 грн, за грудень 2023 р. в сумі 69830,00 грн;
-п.44.1 ст.44, пп.164.1.1, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.177.1 п.177.2, ші.177.4.1 177.4.2, пп.177.4.4 п.174.4 ст.177 Податкового кодексу України, внаслідок чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення господарської діяльності в сумі 387735,79 грн, в тому числі за період з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р. на суму - 387735,79 грн;
-п.161 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України), з урахуванням змін, внесених Законом №71-111 Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 р., внаслідок чого донараховано військовий збір на загальну суму - 32311,32 грн, втому числі за період з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р. на суму-32311,32 грн.
За результатами виявлених порушень 20.03.2024 р. було прийнято податкові повідомлення-рішення, в тому числі:
- № 00000/2661/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1063577,50 грн., в т.ч. основний платіж -850862,00 грн., штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 212715,50 грн.;
- № 00000/2659/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб 484669,74 грн., в т.ч. основний платіж - 387735,79 грн., штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 96933,95 грн.;
- № 00000/2660/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в розмірі 40389.15 грн.. в т.ч. основний платіж - 32311,32 грн.. штрафна (фінансова) санкція (штраф) - 8077.83 грн.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Вирішуючи спір, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно із п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Так, відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.
Згідно п.183.1, п.183.2, п.183.4 ст.183 Податкового кодексу України будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.
Як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
У разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.
У разі зміни ставки єдиного податку відповідно до підпункту "б" підпункту 4 пункту 293.8 статті 293 цього Кодексу реєстраційна заява подається не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку календарного місяця, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість.
Враховуючи викладене, особа, яка безпосередньо здійснює операції з постачання товарів та послуг на митній території України, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість згідно з розділом V ПК України, загальний обсяг яких перевищує 1 млн. грн., зобов'язана згідно з вимогами ПК України подати до контролюючого органу за своїм місцезнаходженнями заяву та зареєструватись платником податку на додану вартість. При цьому таке правило, не застосовується до платників єдиного податку першої - третьої груп. Обрахування граничного обсягу оподатковуваних операцій (1 млн грн.), з досягненням якого пов'язується обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість, а також обов'язок з його сплати та подання звітності, особою, яка є платником єдиного податку, здійснюється з моменту, коли у цієї особи виник обов'язок перейти на загальну систему оподаткування, оскільки до цього ця особа звільнена від сплати податку на додану вартість.
Отже, в особи, що перейшла зі спрощеної системи оподаткування на сплату інших податків і зборів, обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість виникає в разі якщо загальна сума від здійснення операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість). При цьому обрахунок загальної суми розпочинається з часу переходу на загальну систему оподаткування, тобто для визначення наявності обов'язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість та подання звітності з такого податку, отриманні від здійснення операцій на спрощеній системі оподаткування суми не враховуються.
Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26.02.2019 у справі №814/4461/13-а, від 05.09.2019 у справі №813/8772/14 та 16.10.2019 у справі №1340/4383/18, від 17.08.2022 у справі № 560/8206/20.
Згідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідач вказує, що під час проведення перевірки щодо обов'язкової реєстрації особи як платника податку на додану вартість встановлено, що протягом розрахункового періоду визначення 12 календарних місяців для реєстрації платника ПДВ позивачем отримано дохід (загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягають оподаткуванню протягом останніх 12 календарних місяців) який перевищує 1000000 грн (без урахування податку на додану вартість) в грудні 2022 р.
В акті перевірки відповідачем зафіксовано, що позивачем за 2022 р. отримано дохід в розмірі 7690980,52 грн, то відповідно ОСОБА_1 з 11.01.2023 р. являється платником податку на додану вартість. Також відповідач зазначає, що за період з 11.01.2023 р. по 05.01.2024 р. позивачем не декларувались податкові зобов'язання по податку на додану вартість. Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 11.01.2023 р. по 05.01.2024 р. встановлено їх заниження всього на суму 850862,00 грн, в тому числі за січень 2023 р. в сумі 11731,00 грн, за березень 2023 р. в сумі 150444,00 грн, за квітень 2023 р. в сумі 1200,00 грн, за травень 2023 р. в сумі 54738,00 грн, за червень 2023 р. в сумі 195406,00 грн, за липень 2023 р. в сумі 39431,00 грн, за серпень 2023 р. в сумі 1400,00 грн, за вересень 2023 р. в сумі 253080,00 грн, за листопад 2023 р. в сумі 73602 грн, за грудень 2023 р. в сумі 69830,00 грн.
Судом встановлено, що Рішенням ГУ ДПС у Чернівецькій області від 20.03.2024 р. № 4734/6/24-13-24-04 у зв'язку із перевищенням протягом податкового (звітного) кварталу (календарного року) обсягу доходу, який дає право на застосування спрощеної системи оподаткування в наступного податковому (звітному) кварталі (календарному році), позивач з 01.01.2023 р. виключений з реєстру платників єдиного податку. Вказане вище рішення є чинним.
Враховуючи викладене, а також положення п. 181.1 ст. 181 ПК України, суд зазначає, що обрахування граничного розміру обсягу оподатковуваних операцій позивача має здійснюватися з моменту, коли у особи виник обов'язок перейти на загальну систему оподаткування. При цьому для визначення наявності обов'язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість та подання звітності з такого податку, отриманні від здійснення операцій на спрощеній системі оподаткування суми не враховуються.
Суд звертає увагу, що матеріалами справи підтверджується, що в 2023 р. позивачем отримано дохід в розмірі 4254312,20 грн. Обсяг оподатковуваних операцій в 1000000 грн з моменту переведення позивача на загальну систему оподаткування, був перевищений в травні 2023 р. (січень 58653,20 грн + лютий 0,00 грн + березень 752220,00 грн + квітень 6000,00 грн + травень 273692,00 грн = 1090565,20 грн). Відтак, позивач зобов'язаний був зареєструватися як платник податку на додану вартість у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням, подавши відповідну заяву до 10 червня 2023 р.
Отже, в 2023 р. обсяг доходу позивача, який підлягає оподаткуванню податком на додану вартість, складає 3163747,00 грн. (4254312,20 грн. (дохід за 2023 рік) - 1090565,20 грн. (дохід за січень - травень 2023 року)).
Таким чином, дохід позивача за 2023 рік в розмірі 4254312,20 грн був оподаткований відповідачем податком на додану вартість неправомірно, без врахування того, що обов'язок зареєструватись та сплачувати відповідний податок виникає після перевищення платником обсягу доходу в 1000000,00 грн, тобто з 01.06.2023 р. і за виключення суми доходу отриманої до цього періоду.
Тому, у даному випадку податковим органом помилково до загального обсягу операцій платника податку на додану вартість включено операції платника єдиного податку до 01.06.2023 р., що призвело до неправомірного визначення відповідачем суми отриманого позивачем від господарської діяльності доходу.
Відтак, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача, надані в обґрунтування правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 20.03.2024 р. №00000/2661/Ж10/24-13-24-04, яке ґрунтуються на перевищені позивачем суми доходів у розмірі 1 (один) млн. грн, що відбулося за результатами господарської діяльності під час перебування позивача на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р. з отриманням доходу в розмірі 7690980,52 грн.
Враховуючи висновки Верховного Суду у цій категорії справ та положення п. 181.1 ст. 181 ПК України, а також факт перебування позивача на загальній системі оподаткування з 01.01.2023 р., то саме з указаної дати необхідно здійснювати обрахунок суми загального доходу протягом 12 календарних місяців, а не з 01.01.2022 р. по 31.12.2022 р., як вчинено відповідачем.
Наведене дає підстави для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 20.03.2024 р. №00000/2661/Ж10/24-13-24-04.
Стосовно заниження позивачем грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, суд зазначає наступне.
Правила справляння податку на доходи фізичних осіб унормовані приписами розділу IV Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п.177.1 ст. 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом167.1 статті 167цьогоКодексу.
За правилом п.177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідачем в акті перевірки зафіксовано, що перевіркою правильності визначення оподатковуваного доходу, відображеного в декларації про доходи, з даними про суми оподатковуваного доходу, встановлено заниження оподатковуваного доходу за період з 01.01.2023 р. по 05.01.2024 р. на загальну суму 2154087,70 грн, в тому числі за період з 01.01.2023 р. по 31.12.2023 р. в сумі 2154087,70 грн, яке виникло у зв'язку з невірним визначенням сум доходів та витрат, чим порушено п.177.2 ст.177 Податкового Кодексу України.
Відповідно до підпункту 14.1.54. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Згідно підпункту 162.1.1. пункту 162.1. статті 162 Податкового кодексу України платниками податку, зокрема, є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
За загальним правилом, встановленим статтею 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (підпункти 163.1.1. 163.1.3 пункту 163.1. статті 163 Податкового кодексу України).
За змістом пунктів 23.1., 23.2. статті 23 Податкового кодексу України базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання. База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для кожного податку окремо.
Відповідно до пункту 164.1. статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (підпункт 164.1.2. пункту 164.1. статті 164 Податкового кодексу України).
Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу (підпункт 164.1.3. пункту 164.1. статті 164 Податкового кодексу України).
За правилами пункту 164.3. статті 164 Податкового кодексу України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
Підпунктом "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Згідно підпункту 177.1. статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу
Податковим кодексом України встановлений обов'язок платників податку вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього Кодексу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку (пункт 176.1. статті 176 Податкового кодексу України).
Пунктом 177.2. статті 177 Податкового кодексу України, яка встановлює правила оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, передбачено, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (пункт 177.3. статті 177 Податкового кодексу України).
Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати (підпункт 177.5.3. пункту 177.5. статті 177 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 177.8. статті 177 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.
Пунктом 177.10. статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.
За змістом пункту 177.11. статті 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні".
Відповідно до приписів 1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; доходи - збільшення економічних вигод у вигляді збільшення активів або зменшення зобов'язань, яке призводить до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників); активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.
Згідно з приписами частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, що позивачем під час проведення перевірки були надані наступні первинні бухгалтерські документи щодо здійснення господарської діяльності, в тому числі щодо понесених витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 2087555,52 грн., а саме: договір закупівлі товарів від 02.02.2023 р., рахунок № 10 від 24.02.2023 р. на суму 145430,00 грн, накладну № 10 від 21.04.2023 р. на суму 145430,00 грн, рахунок № 15 від 21.03.2023 р. на суму 100850,00 грн, накладну № 11 від 25.04.2023 р. на суму 100850,00 грн, договір про постачання матеріалів будівельного призначення від 18.09.2023 р., рахунок № ПП-0005019 від 29.09.2023 р. на суму 300006,19 грн, виписку по рахунку з 01.09.2023 р. по 30.09.2023 р., договір постачання матеріалів будівельного призначення від 11.05.2023 р., видаткову накладну від 23.06.2023 р. на суму 450043.00 грн, видаткову накладну від 21.07.2023 р. на суму 50173,50 грн, видаткову накладну від 04.10.2023 р. на суму 27569,77 грн, договір підряду від 05.12.2023 р., довідку форми КБ-3 за 2023 р., платіжну інструкцію від 27.12.2023 р. на суму 38124,00 грн, договір про постачання матеріалів будівельного призначення від 15.03.2023 р., накладні від 28.03.2023 р. на суму 93432,58 грн, від 25.05.2023 р. на суму 31000,00 грн та від 25.05.2023 р. на суму 40858,14 грн, договір про постачання матеріалів будівельного призначення від 15.06.2023 р., видаткові накладні від 21.07.2023 р. на суму 58296,00 грн та від 26.12.2023 р. на суму 21753,68 грн, накладну від 28.03.2023 р. на суму 51496,57 грн, договір про постачання матеріалів будівельного призначення від 05.01.2023 р., накладну від 26.05.2023 р. на суму 27995,59 грн, видаткову накладну від 15.02.2023 р. на суму 5200,00 грн, рахунок-фактуру від 11.10.2023 р. на суму 5222,10 грн, платіжні інструкції від 12.10.2023 р. на суму 5222,10 грн та від 24.10.2023 р. на суму 10317,00 грн, накладну від 23.10.2023 р. на суму 10317,00 грн, видаткові накладні від 24.11.2023 р. на суму 665,00 грн, від 15.11.2023 р. на суму 52173,20 грн, від 28.12.2023 р. на суму 10000,00 грн, від 10.07.2023 р. на суму 7410,00 грн, від 24.03.2023 р. на суму 12261,20 грн, від 15.09.2023 р. на суму 241011,56 грн, договір про надання послуг від 10.05.2023 р., довідка форми КБ-3 за травень 2023 р., накладну від 05.05.2023 р. на суму 19406,78 грн, договір про постачання матеріалів будівельного призначення від 15.02.2023 р., видаткову накладну від 27.03.2023 р. на суму 50400,00 грн, договір про постачання матеріалів будівельного призначення від 15.02.2023 р., видаткові накладні від 08.05.2023 р. на суму 29482,19 грн та від 12.03.2023 р. на суму 1099,74 грн, договір про постачання матеріалів будівельного призначення від 05.01.2023 р., накладні від 19.03.2023 р. на суму 32061,06 грн та від 03.03.2023 р. на суму 10320,06 грн, договір про постачання матеріалів будівельного призначення від 05.01.2023 р., накладну від 17.03.2023 р. на суму 9038,72 грн, договір постачання матеріалів будівельного призначення від 05.01.2023 р., накладні від 12.05.2023 р. на суму 24517,80 грн, від 22.03.2023 р. на суму 48543,00 грн, від 28.03.2023 р. на суму 6000,00 грн, від 04.07.2023 р. на суму 90591,83 грн, від 25.05.2023 р. на суму 9547,05 грн, від 15.02.2023 р. на суму 112500,00 грн та від 11.05.2023 р. на суму 112500,00 грн, видаткову накладну від 15.03.2023 р. на суму 4800,00 грн.
Відповідачем в акті перевірки, зазначено, що даючи оцінку структурі витрат позивача, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу за 2023 рік, зазначено їх розмір 2105624,50 грн, в тому числі, 1722138,50 грн - придбання ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції, 311029,21 грн - оплата праці та нарахування на заробітну плату, 72456,79 грн - інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг. Як вбачається із результатів перевірки, відповідачем були враховані надані позивачем документи на придбання ТМЦ всього на суму 1722138,50 грн.
Суд звертає увагу, що під час розгляду справи по суті, в порушення вимог ст. ст. 73,77 КАС України відповідач не надав до суду належні та допустимі докази на спростування встановлених обставин по справі стосовно неврахування у складі витрат позивача, відповідно до п.п. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПК України, відомості про понесені витрати, пов'язані із підприємницькою діяльністю на загальну суму 365417,02 грн.
Також матеріалами справи підтверджується, що позивачем були надані витребувані контролюючим органом всі наявні документи бухгалтерського обліку та інші, пов'язані із обчисленням і сплатою податків, зборів. Однак, надані документи залишені поза увагою відповідача, що в свою чергу не вказує на їх відсутність чи незабезпечення надання та зберігання.
Беручи до уваги вищенаведене, суд приходить до переконання, що висновок відповідача про заниження суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних спростовується матеріалами справи та зроблений без урахування усіх обставин справи, а тому податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2024 року №00000/2659/Ж10/24-13-24-04 є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 20.03.2024 р. №00000/2660/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в розмірі 40389,15 грн, суд зазначає наступне.
Нарахування податковим органом платнику сум грошових зобов'язань з військового збору ґрунтується на тих же висновках, що й при нарахуванні податку на доходи фізичних осіб.
За приписами пункту 16.1 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу XX Перехідні положення ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Отже, об'єктом оподаткування військового збору є чистий оподатковуваний дохід.
Така позиція суду ґрунтується на позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.02.2022 р. у справі №822/2249/17.
З огляду на вище наведені обставини, визнання судом безпідставним донарахування контролюючим органом суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, то так само безпідставним слід визнати й нарахування позивачу сум військового збору з огляду на їх похідний від попередніх правовідносин, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 20.03.2024 р. №00000/2660/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в розмірі 40389,15 грн, суд визнає протиправним та скасовує у повному обсязі.
Решта доводів та посилань сторін у справі висновків суду не спростовують.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 15140,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати винесене Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2024 року №00000/2661/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 1063577,50 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати винесене Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2024 року №00000/2659/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб 484669,74 грн.
4. Визнати протиправним та скасувати винесене Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області податкове повідомлення-рішення від 20 березня 2024 року №00000/2660/Ж10/24-13-24-04, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в розмірі 40389,15 грн.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області судові витрати - судовий збір в сумі 15140,00 грн.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 200-А, м. Чернівці, 58013, Код ЄДРПОУ 44057187).
Суддя І.В. Маренич