Справа № 420/1763/25
31 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» (вул. Центральна, 1-Е, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078) про визнання протиправним та скасування рішення, -
До суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» до Одеської митниці, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000143/1 від 28.11.2024 року.
В обгрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що між ТОВ «Аквафрост» та компанією «Fresh and Good B.V.» (Нідерланди) укладено контракт №14/08/19-20 від 14.08.2019, відповідно до якого останній зобов'язується поставити на користь ТОВ «Аквафрост» товар.
Вiдповiдно до вказаних умов контракту позивачу контрагентом поставлено товар (заморожене філе гигантського кальмару) та з метою здійснення митного оформлення 28.11.2024 року подано митну декларацію №24UA500110009229U0.
Однак відповідачем оформлення 28.11.2024 року прийняті картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2024/000360 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000143/1.
Представник позивача вважає прийняте відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
Оскаржуване рішення прийняте, оскільки митний орган вважав, що подані до митного оформлення документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме: 1) відповідно до пункту 5.3 розділу 5 контракту №14/08/19-20 вiд 14.08.2019р.. зазначено, що умови оплати повинні вказуватися у інвои?сі на кожну партію товару, однак у інвои?сі вiд 16.06.2024 №85 не вказані умови оплати, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митноі? вартості самого товару; 2) у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо витрат на транспортування як складовоі? митноі? вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митноі? вартості самого товару; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиціи?них послуг не надано; 3) у довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу.
Представник позивача зазначає, що у всіх наданих ТОВ «Аквафрост» документах абсолютно всі числові значення є однаковими та немає жодних невідповідностей та розбіжностей між ними.
При цьому, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю.
Також представник вказав, що умови оплати за товар визначені в графі «Рayment Terms» інвойсу №85 від 16.07.2024, а отже висновки митного органу є помилковими. Крім цього, слід зазначити, що митним органом не обґрунтовано яким чином це впливає на митну вартість товару, чи які складові митної вартості внаслідок не відображення цих відомостей не підтверджено, чи які розбіжності і в чому спричинило відсутність вказаних відомостей.
Крім того, законодавством не встановлені вимоги щодо форми та змісту довідки про транспортні витрати. Довідка про транспортування №120 від 21.11.2024 є належним доказом понесених витрат на транспортування, яка містить інформацію щодо маршруту, транспортного засобу та державних номерних знаків автомобіля який здійснював перевезення та дає змогу митному органу ідентифікувати зазначені дані та підтвердити їх належність до відповідної операції.
Представник ТОВ «Аквафрост» зазначає, що надані декларантом документи підтверджували всі складові митної вартості, тому у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів.
Серед іншого зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів жодних обґрунтувань не зазначено. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації баз даних, зокрема, АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужб.
На підставі викладеного позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 27.01.2025 року позов залишений без руху та наданий строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 11.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі.
Ухвалою суду від 31.03.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
До суду від представника Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме не підтверджено: 1) відповідно до пункту 5.3 розділу 5 контракту №14/08/19-20 вiд 14.08.2019р.. зазначено, що умови оплати повинні вказуватися у інвои?сі на кожну партію товару, однак у інвои?сі вiд 16.06.2024 №85 не вказані умови оплати, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митноі? вартості самого товару; 2) у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо витрат на транспортування як складовоі? митноі? вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митноі? вартості самого товару; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиціи?них послуг не надано; 3) у довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу.
Представник відповідача вважає, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, вказане виключало можливість перевірки митним частини 1 статі 54 Митного кодексу України, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Також представник відповідача зазначає, що 28.11.2024 року декларантом надіслано лист, яким повідомлено, що ТОВ «Аквафрост» подав всі необхідні документи для митного оформлення і додаткові надавати не буде.
Таким чином, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МКУ та не спростовані наявні розбіжності у документах.
Зазначені обставини у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митниці у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
При цьому митницею було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим по по товару №1 - 2,61 дол. США/кг (МД від 22.10.2024 №UA209230/2024/008231), нiж заявлено декларантом 2,3322 дол. США/кг.
Справа розглянута в письмовому провадженні.
Судом встановлено, що №14/08/19-20 14.08.2019 року між позивачем ТОВ «Аквафрост» (покупець) та компанією «Fresh and Good B.V.» (Берендрехт, Нідерланди) (постачальник) укладено контракт №14/08/19-20, відповідно до п.п.1.1-1.2 якого постачальник постачає за цим контрактом товар, який зазначається у додатках до цього контракту. Постачання здійснюється на адресу покупця. Покупець приймає товар і бере на себе зобов'язання щодо розрахунків з Постачальником.
Згідно з п.п.1.3 контракту товаросупровідні документи, які постачальник повинен надати покупцю на кожну партію товару: 1) товаротранспортна накладна (коносамент, CMR, авіанакладна, залізнична накладна); 2) сертифікат походження (загальної форми або EUR-1 якщо застосовно); 3) якісний сертифікат виробника; 4) декларація виробника; 5) ветеринарний сертифікат затвердженої в Україні форми; 6) пакувальний лист; 7) інвойс.
Терміни та умови поставки (у відповідно до «Інкотермс-2010») обумовлюються інвойсами до цього Контракту (п.п.3.2 контракту).
Ціни товару, що поставляється, повинні бути узгоджені сторонами. Вони вказуються в інвойсі та/або додатку на кожну поставку товару. Загальна сума контракту складається із сум поставок, зазначених в інвойсах та/або додатках на кожну окрему поставку (п.п.4.1-4.2 контракту).
Контрагентом позивача складено інвойс №85 від 16.07.2024 на поставку партії товару - заморожене філе гигантського кальмару, кількістю 7000 кг вартістю 15750 дол. США.
З метою митного оформлення вказаного товару ТОВ «Аквафрост» подано до Одеської митниці митну декларацію №24UA500110009229U0 від 28.11.2024 року, в якій митну вартість товару було визначено за першим методом - за ціною договору.
Для підтвердження вказаних у деклараціях відомостей до митного органу поданий відповідний пакет документів відносно кожної митної декларації згідно з МК України (контракт, інвойси та інші документи).
Проте 28.11.2024 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000143/1 та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2024/0000360.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 28.11.2024 року №UA500110/2024/000143/1 вказано, що надані документи не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була сплачена за товар, надані на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, зокрема:
1) відповідно до пункту 5.3 розділу 5 контракту №14/08/19-20 вiд 14.08.2019р.. зазначено, що умови оплати повинні вказуватися у інвои?сі на кожну партію товару, однак у інвои?сі вiд 16.06.2024 №85 не вказані умови оплати, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митноі? вартості самого товару;
2) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч.2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезеня оцінюваних товарів. Згідно накзу МФУ від 24.05.2012 №599 до зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транпортно-експедиціи?них послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належніст послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно- експедиціи?них послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здіи?снюється з викоистанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, и?ого протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію Украі?ни та по митніи? територіі? Укаі?ни, розмір тарифноі? ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу)товару за 1 кілометр маршруту. Але у наданих до митного оформлення документах відсутні данні щодо доданоі?? складовоі? митноі? вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митноі? вартості самого товару. Банковські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиціи?них послуг не надано;
3) у довідці про транспортні витрати відсутнє посилання на договір на перевезення вантажу.
Рішенням повідомлено декларанта про необхідність подання додаткових документів, зокрема: 1) рахунки про здійснення платежів за перевезення; 2) виписку з бухгалтерської документації, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 3) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 4) копію митної декларації країни відправлення; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 6) договір на перевезення.
В оскаржуваному рішенні зазначено, що на вимогу митного органу декларантом надано лист від 28.11.2024 року, яким повідомлено, що подано всі необхідні для митного оформлення документи і додаткові надаватись не будуть.
Відповідач дійшов висновку про невизнання заявленої митної вартості товару через неподання декларантом документів неспростування декларантом жодних, визначених контролюючим органом, розбіжностей.
Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем визначено митну вартість за резервним методом, на підставі даних згідно МД від 28.11.2024 року №UA500110/2024/000143/1 щодо товару, заявленого до митного оформлення, вартість якого є більшою ніж заявлено декларантом.
Позивачу, як декларанту, роз'яснено, у разі незгоди з рішеннями, права на їх оскарження до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду, а також права викладені у ч.3 ст.52 цього МКУ.
Представник позивача, вважаючи оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.
Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.
До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.
Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Згідно положень МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.
Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч.3 ст.53 МКУ (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 28.11.2024 року №UA500110/2024/000143/1 зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Проте жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей не надано.
Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами договору.
В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.
За приписами МКУ митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.
Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Згідно з оскаржуваним рішенням від 28.11.2024 року №UA500110/2024/000143/1 недоліком, який на думку митного орану свідчить про розбіжність у вартості товару та не дає йому упевненості у правильності визначення митної вартості товару є умови здіи?снення оплати за товар.
Відповідно до п.5.4. контракту від 14.08.2019 №14/08/19-20 платежі по даному контракту можуть здійнюватись як у вигляді передплати, так із відстрочкою платежу.
Таким чином, умовами контракту передбачено альтернативу: оплата може здійснюватися або шляхом передплати, або з відстрочкою платежу.
У наданих до митного формлення інвои?сі №85 від 16.07.2024 містяться умови оплати - 30 днів (загальний кредитний ліміт 80 000,00).
Оскільки застосування відстрочки платежу відповідає умовам контракту, що визначено в інвойсах, суд вважає необгрунтованим висновок контролюючого органу щодо невизначеності умов оплати товару.
При цьому, митним органом не обґрунтовано яким чином це впливає на митну вартість товару, чи які складові митної вартості внаслідок не відображення цих відомостей не підтверджено, чи які розбіжності і в чому спричинило відсутність вказаних відомостей.
Верховним Судом у постанові від 17.04.2018 у справі №815/329/17 сформовано правовий висновок, підтриманий 01.03.2023 року по справі №420/18880/21, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).
Таким чином, у процедурі контролю за митною вартість товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В той же час, умови, терміни та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.
Також суд вважає, що відсутність окремих додатків до контракту, які підтверджують терміни відвантаження товару, не впливає на правильність визначення митної вартості товару та не може бути підставою для її неприйняття контролюючим органом.
Серед іншого митний орган зазначив, що декларантом не подано передбачені наказом МФУ від 24.05.2012 №599 документи на підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів, а саме: рахунок-фактуру та банківські платіжні документи. Вказані обставини викликають у відповідача сумніви у митній вартості товару.
Згідно п. 6 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, на який посилається Одеська митниця в оскаржуваному рішенні, до документів які містять відомості про транспорті витрати можуть належати перелічені документи, однак цей перелік, з огляду на застосовану для його конкретизації конструкцію «можуть належати», не є вичерпним та обов'язковим.
Оскільки законодавством не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, суд вважає, що надана контролюючому органу довідка про транспортні витрати №120 від 21.11.2024 є належним та допустимим доказом розміру таких витрат, з огляду на наступне.
Довідкою про транспортні витрати №120 від 21.11.2024 підтверджується, що вартість транспортування вантажу, що перевозиться ФОП ОСОБА_1 автооі?здом держ. № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , по маршруту м. Клапеда (Литва) - м.п. Ягодин (Украі?на) за інвойсом №85 від 16.07.2024 вагою брутто 7140 кг становить 23940 грн.
При цьому, суд вважає, що відсутність у вищевказаній довідці посилання на договір перевезення вантажу не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки такий документ (зважаючи на подання позивачем до митного оформлення довідки №120 від 21.11.2024) не є документом, який впливає на митну вартість товару.
Між тим, митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали сумніви у заявленій митній вартості, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обгрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та достовірності, зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх оформленні.
Верховний Суд у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Таким чином, суб'єкту владних повноважень не достастьо лише вказати на обставини, які викликали у нього сумніви, а необхідно пояснити їх зв'язок з наявністю обгрунтованих сумнівів в митній вартості товару.
Водночас, відповідачем не вказано будь-якого іншого обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні.
Отже відповідачем не спростовано жодними належними, допустимими та достатніми доказами, що документи, надані позивачем до митної декларації №24UA500110009229U0 від 28.11.2024 не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що б могло надати митному органу підстави для висновку про неправильне визначення позивачем митної вартості.
Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).
Між тим, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.
Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.
Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Ондак спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.
Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).
У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування(якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.
В подальшому Верховний Суд підтримав вказану правову позицію, зокрема у постанові від 12.03.2025 у справі №1.380.2019.002933, у якій зазначив, що єдиною підставою для коригування митної вартості товарів слугувала інформація з електронної бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи (далі ЄАІС) ДФС України. Однак формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості. Слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Відповідачем здійснено коригування митної вартості товару за МД позивача №24UA500110009229U0 від 28.11.2024 на підставі відомостей бази даних, оскільки за попередньою МД від 22.10.2024 №UA209230/2024/008231 вартість товару є більшою, ніж заявлено декларантом.
Однак відповідачем не надано доказів про коригування заявленої митної вартості товарів за попередньою МД, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню, у зв'язку з чим суд не приймає доводи митниці про обгрунтованість коригування миної вартості товару по МД позивача до митної вартості попередньої МД.
Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 72, 73, 75, 76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27.11.2024 року №UA500110/2024/000140/1.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.1,3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою сплачується судовий збір у розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 по справі №1.380.2019.001962 дійшов висновку, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні Закону «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем за подання даного позову в електронній формі сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб із коефіцієнтом 0,8, оскільки різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні склала 21 032,57 грн, з чим погодились сторони у заявах по суті справи.
Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Також представник позивача подав до суду клопотання про уточнення судових витрат, та долучення до них витрат з перекладу митних документів по справі у розмірі 2645,00 грн.
Представник відповідача у відзиві на позов просить відмови у компенсації витрат на переклад документів, оскільки сума витрат позивача із залученням перекладача, пов'язана із приведенням позовної заяви та доданих до неї письмових доказів у відповідність до вимог КАС України, тобто переклад документів замовлений позивачем до відкриття провадження у справі, тому понесені позивачем витрати безпосередньо не були пов'язані з розглядом цієї справи.
Під час судового розгляду даної справи рішення про залучення до участі у справі перекладача не приймалося, ухвалою суду перекладач до справи допущений не був. Оскільки, документи щодо яких здійснено переклад не відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи, Одеська митниця вважає вимогу про компенсацію витрат понесених на переклад документів необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Згідно з ч.3,5 ст. 137 КАС України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов'язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Судом встановлено, що позивач скористався послугами перекладача щодо здійснення офіційного перекладу письмових доказів з англійської на українську мову. На підтвердження наданих послуг та здійсненої оплати позивачем долучено до позовної заяви копії: рахунку-фактури №4 від 31.01.2025 та платіжної інструкції №65860 від 14.02.2025.
Згідно з рахунком №4 від 31.01.2025 перекладачем ФОП ОСОБА_2 надано ТОВ «АКВАФРОСТ» послуги з перекладу з англійської на українську мову вартістю 2645,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №65860 від 14.02.2025 ТОВ «АКВАФРОСТ» сплачено на користь ФОП ОСОБА_2 2645,00 грн.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2020 року по справі №160/7049/19 зазначив, що переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий суду з метою доведення своєї позиції, отже понесені позивачем витрати безпосередньо пов'язані з розглядом цієї справи. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для стягнення витрат, пов'язаних із залученням перекладача, а саме - за надану позивачу послугу перекладача з перекладу товаросупровідних та/чи інших документів.
На підставі ч.5 ст.242 КАС України суд враховує правові висновки Верховного Суду та з цих підстав не приймає доводи представника Одеської митниці, що заявлені позивачем витрати з перекладу документів (доказів по справі) не пов'язані з розглядом даної справи та вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача витрат за надану позивачу послугу перекладача з перекладу документів по даній справі у розмірі 2645,00 грн, про що необхідно ухвалити додаткове рішення.
Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 9, 12, 13, 132, 139, 241-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» (вул. Центральна, 1-Е, с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Одеська область, 68001, код ЄДРПОУ 33798852) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення, - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2024/000143/1 від 28.11.2024 року.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати, що пов'язані із залучення перекладача у розмірі 2645,00 грн.
Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.
Суддя Е.В. Катаєва