Справа № 420/40241/24
31 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Юхтенко Л.Р., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місце знаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду 26 грудня 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місце знаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5), в якій позивач просить:
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС в Одеській області № Ф- 13244-17 від 15.06.2021 року зі сплати єдиного соціального внеску на суму 38342,40 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС в Одеській області виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 відомості щодо заборгованості з єдиного соціального внеску у розмірі, визначеному вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13244-17 від 15.06.2021 року зі сплати єдиного соціального внеску на суму 38342,40 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Ухвалою від 30 грудня 2024 року поновлено позивачу строк звернення до суду, позовну заяву прийнято до провадження та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він був зареєстрований як фізична особа - підприємець, але в період, за який нарахований внесок від здійснення підприємницької діяльності, позивач був звільнений від сплати ЄСВ за себе, оскільки не здійснював підприємницьку діяльність, та був найманим працівником, а внесок за нього сплачував його роботодавець, що підтверджено довідкою форми ОК 5.
Позивачем не подавалися до податкового органу звітність з єдиного соціального внеску за період перебування як ФОП. Зазначена обставина підтверджується довідкою ОК 5. Незадоволення даного позову призведе до стягнення з позивача ЄСВ у надмірному (подвійному) розмірі, що суперечить меті єдиного соціального внеску.
Тому, на думку позивача, відповідачем протиправно винесено позивачу вимогу про сплату єдиного соціального внеску на суму 38342,40 грн.
Також позивач просить зобов'язати відповідача виключити з інтегрованої картки платника (ІКП) заборгованість з єдиного соціального внеску позивача у розмірі, визначеною вимогою № Ф-13244-17 від 15.06.2021 року зі сплати єдиного соціального внеску на суму 38 342,40 грн., оскільки відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об'єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом, відповідно, у разі скасування вимоги про сплату боргу, контролюючий орган зобов'язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
У встановлений судом строк, 10 січня 2025 року відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти заявлених позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що за даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС ОСОБА_1 з 09.01.2014 по 24.10.2024 роки, перебував на податковому обліку в Приморській ДПІ, з 09.01.2014 по 01.01.2016 роки, знаходився на спрощеній системі оподаткування, 01.01.2016 по 24.10.2024 роки на загальній системі оподаткування, стан платника податків: 11- Припинено, але не знято з обліку.
Представник відповідача зазначив, що Законом №2464 визначено, що мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахункова, як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 частини першої статті 1 Закону №2464).
Тому, керуючись пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Представник відповідача зазначив, що в інтегрованій картки платника ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) проведені нарахування:
за 2017 рік нарахована по строку 09.02.2018 року у сумі 8448 грн.,
за 2018 рік нарахована по строку 21.01.2019 року у сумі 9828,72 грн.,
за 2019 рік нарахована по строку 20.01.2020 року у сумі 11016,72 грн.,
за 2020 рік нарахована по строку 19.01.2021 року у сумі 9595,30 грн.,
Згідно чого виникла заборгованість зі сплатити єдиного внеску у сумі 38342.4 грн.
Згідно з вищезазначеним ОСОБА_1 згідно з пункту 2 частини першої статті 7 та абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону №2464 (у редакції Закону №2148) зобов'язаний був сплачувати щоквартально єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, в термін до 19 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок, як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування.
Також додатково повідомлено, що ОСОБА_1 порушений порядок подання обов'язкової звітності, як фізичної особи підприємця. ФО - підприємці, формують та подають до фіскальних органів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Згідно інформаційної бази Звіт Додаток 5 таблиця 1 «Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску які обрали спрощену систему оподаткування» за 2016, 2017, 2018 2019, 2020, Податкова декларація платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця Додаток 1 Відомості «Про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» за 2021, 2022, 2023 роки не надавались. Обов'язок платника єдиного внеску подавати звітність за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, визначені законодавством, передбачено пунктом 4 частини другої статті 6 4 Закону №2464.
На підставі пункту 7 частини 11 ст. 25 Закону №2464 за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, застосовується штрафна санкція та адміністративна відповідальність.
З урахування зазначеного Головне управління ДПС в Одеській області вважає позовні вимоги ОСОБА_1 повністю необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.
Своєю чергою представник позивача подав відповідь на відзив (вхід. № ЕС/6991/25 від 23.01.2025), відповідно до якого наполягав на задоволенні позовних вимог.
Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією паспорта громадянина України.
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 був зареєстрований з 10.01.2014 року по 24.10.2024 року як фізична особа - підприємець.
Суд встановив, Головним управлінням ДПС в Одеській області була винесена позивачу вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.06.2021 року № Ф-13244-17 на суму 38342,40 грн (недоїмка).
Матеріалами справи підтверджено, що на адвокатський запит представника позивача листом від № 45295/6/15-32-13-05-06 від 06.12.2024 року Головне управління ДПС в Одеській області повідомило позивача, що за даними інформаційно - комунікаційної системи ДПС ОСОБА_1 з 09.01.2014 по 24.10.2024 роки, перебував на податковому обліку в Приморській ДПІ, з 09.01.2014 по 01.01.2016 роки, знаходився на спрощеній системі оподаткування, 01.01.2016 по 24.10.2024 роки на загальній системі оподаткування, стан платника податків: 11- Припинено, але не знято з обліку. Станом на 19.04.2017 року в інтегрованій картці платника ФОП ОСОБА_1 рахувалась переплата в сумі 546,34 грн та в автоматичному режимі нараховано єдиний внесок по періодах: за 2017 рік нарахована по строку 09.02.2018 року у сумі 8448 грн., за 2018 рік нарахована по строку 21.01.2019 року у сумі 9828,72 грн., за 2019 рік нарахована по строку 20.01.2020 року у сумі 11016,72 грн., за 2020 рік нарахована по строку 19.01.2021 року у сумі 9595,30 грн. Згідно чого виникла заборгованість зі сплатити єдиного внеску у сумі 38342.4 грн.
У додатках до цього листа позивачу було надано витяг з інформаційно-комунікаційної системи податкового органу.
Судом досліджено реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5 стосовно позивача за період з 2007 року по 2021 рік.
Проаналізувавши положення діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги належать задоволенню частково, з таких підстав.
Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закону України №2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Частинами 2, 3 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до абз. 3, 5 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до податкового органу (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Також, Законом передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.
Суд зазначає, що з 01.01.2017 року до ст. 7 даного Закону було внесено зміни, одна з яких стосується порядку нарахування єдиного соціального внеску фізичними особами - підприємцями та особам, які проводять незалежну професійну діяльність, у разі відсутності у них доходу у звітному році або окремому місяці звітного року.
Пунктом 3 статті 7 Закону зазначено, що єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону, Єдиний внесок для платників, передбачених п. 4 ст. 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Отже, фізичні особи-підприємці у 2017 році, мали нараховувати єдиний соціальний внесок за себе у розмірі не меншому ніж 704 грн., відповідно Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» встановлювався розмір мінімальної заробітної плати на весь 2017 рік становив 3200 грн, тобто 3200*22/100=704. Отже за цілий 2017 рік розмір єдиного соціального внеску складає: 704*12=8448 грн.
Законом України «Про державний бюджет України за 2018 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено - 3728 грн., тобто за один квартал 2018 року - визначений розмір ЄСВ складає: 3723*22/100*3=2457,18 грн.
Законом України «Про державний бюджет України за 2019 рік» розмір мінімальної заробітної плати встановлено - 4173 грн., тобто за один квартал 2019 року - визначений розмір ЄСВ складає: 4173*22/100*3=2754,18 грн.
У 2020 році до 01.09.2020 року становила 1039, 06 грн. (4723 х22 відсотки), з 01.09.2020 року становила 1100 грн. (5000 грн.х22 відсотки), з 01.01.2021 року - 1320 грн. (6000 грн.х22 відсотки).
Тобто, починаючи з 01.01.2017 року по 2020 рік включно, загальна сума мінімальних нарахувань ЄСВ складає 37788,74 грн.
В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї статусу фізичної особи-підприємця Законом № 2464-VI не врегульовано.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.
Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Верховним Судом у постанові від 04.12.2019 р. у справі №440/2149/19 сформульовано висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Повертаючись до обставин у справі, суд зазначає, що сторони не заперечують, що ОСОБА_1 був зареєстрований з 10.01.2014 року по 24.10.2024 року як фізична особа - підприємець.
Суд встановив, Головним управлінням ДПС в Одеській області була винесена позивачу вимога про сплату боргу (недоїмки) від 15.06.2021 року № Ф-13244-17 на суму 38342,40 грн (недоїмка).
Вказана заборгованість виникла внаслідок нарахування в автоматичному режимі єдиного внеску по періодах:
за 2017 рік нарахована по строку 09.02.2018 року у сумі 8448 грн.,
за 2018 рік нарахована по строку 21.01.2019 року у сумі 9828,72 грн.,
за 2019 рік нарахована по строку 20.01.2020 року у сумі 11016,72 грн.,
за 2020 рік нарахована по строку 19.01.2021 року у сумі 9595,30 грн.
Згідно чого виникла заборгованість зі сплатити єдиного внеску у сумі 38342.4 грн., з урахуванням переплати в сумі 546,34 грн.
Разом з цим матеріалами справи достовірно підтверджено, що у період з 2017 року по 2020 року позивач був найманим працівником та його роботодавцем сплачувався єдиний внесок, що підтверджено відомостями з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5 стосовно позивача за вказаний період.
Аналізуючи норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини, суд доходить висновку, що Головним управлінням ДПС в Одеській області протиправно винесено позивачу вимогу № Ф- 13244-17 від 15.06.2021 року зі сплати єдиного
соціального внеску на суму 38342,40 грн, а тому позовні вимоги - визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного
управління ДПС в Одеській області № Ф- 13244-17 від 15.06.2021 року зі сплати єдиного
соціального внеску на суму 38342,40 грн, є правомірними та належать задоволенню.
Щодо решт позовних вимог, суд зазначає таке.
Згідно з п. 2 Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 року за № 321/35943, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку за визначеними параметрами, яка містить інформацію щодо облікових даних платника та призначена для хронологічного, систематичного або комбінованого накопичення, групування та узагальнення інформації з реквізитів первинних документів, оброблених засобами ІКС ДПС (податкових декларацій, звітності з єдиного внеску, податкових повідомлень-рішень, рішень податкового органу, повідомлень економічних операторів, отриманих з Електронної системи обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, про розраховану (зменшену) суму акцизного податку за сформовані (деактивовані) унікальні ідентифікатори, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу, даних Казначейства про надходження платежів тощо).
Згідно з п. 1 глави 4 розділу У вказаного Порядку, працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження податкового органу, до компетенції яких належать розгляд скарг під час проведення процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах, під час проведення процедури судового оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних ІКС ДПС вносять дані до ІКС ДПС, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв'язків записів зазначених ІКС ДПС із записами підсистеми, що відображає результати контрольно-перевірочної роботи.
Відображенню в ІКС ДПС підлягають матеріали, які зареєстровані в ІКС ДПС, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.
Такими матеріалами є:
скарга (заява) платника податків;
рішення про результати розгляду скарги (заяви);
ухвала суду про відкриття провадження;
рішення суду, прийняте по суті.
Відповідно до пп.4 п. 2 глави 4 розділу У вказаного Порядку залежно від інформації, яка завантажена в ІКС ДПС з ІКС ДПС, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, одночасно змінюється статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску та в ІКП відображається така інформація щодо оскарження донарахованих сум та прийнятих рішень відповідними органами:
4) інформація з рішення суду, прийнятого по суті.
Статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску змінюється відповідно до суті рішення (постанови) («Скасовується в судовому порядку» / «Вручено, судовий розгляд»).
У підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та рішень щодо єдиного внеску змінюється на «Скасовується в судовому порядку» / «Вручено, судовий розгляд».
У разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус податкових повідомлень-рішень / рішень / вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення первинних показників оперативного обліку щодо донарахування/зменшення суми не проводиться.
Інформація, внесена та збережена працівниками підрозділів адміністративного/судового оскарження до ІКС ДПС податкових органів, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, та ІКС ДПС податкових органів, яка забезпечує відображення результатів адміністративного оскарження, щоденно автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.
Працівники підрозділів, які проводять контрольно-перевірочні заходи, щоденно опрацьовують інформацію, завантажену в підсистему, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи з ІКС ДПС, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскаржень.
Таким чином, порядок відображення облікових даних в ІКП в інформаційній системі передбачає, що у разі відкриття судом провадження по справі щодо оскарження податкової вимоги в ІКП - відповідні облікові показники за податковою вимогою блокуються, або відображаються для їх виключення з обліку.
Водночас, у разі скасування судом вимоги її статус автоматично змінюється працівниками підрозділу ГУ ДПС на «Скасовується в судовому порядку» та до ІКП не вноситься відображення облікових показників. Сума заборгованості за скасованою вимогою не відображається та не бере участь у розрахунках з часу відкриття судом провадження по справі.
Сукупний аналіз наведених норм вказаного Порядку доводить, що законодавством врегульовано питання внесення відповідних змін в ІКП за результатами судового оскарження, що не потребує додаткового судового захисту.
Тому з наведених підстав суд доходить висновку, що у задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання Головне управління ДПС в Одеській області виключити з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 відомості щодо заборгованості з єдиного соціального внеску у розмірі, визначеному вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-13244-17 від 15.06.2021 року зі сплати єдиного соціального внеску на суму 38342,40 грн., слід відмовити, оскільки алгоритм дій контролюючого органу щодо обов'язку вчинити дії з коригування даних в ІКП після судового оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) чітко врегульований Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 січня 2021 року № 5.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, довів правомірності своїх дій частково, а тому позовні вимоги належать задоволенню частково.
У зв'язку з тим, що позов задоволено частково, сплачений судовий збір належить стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до частини задоволених позовних вимог.
Також у позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.
Згідно з ч.1,2 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Так, суд встановив, що між адвокатом Підсівальниковою О.О. (Адвокат) та ОСОБА_1 (Клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги № 121 від 24.10.2024 року, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат зобов'язується надати йому правничу допомогу, консультації з правових питань та забезпечити представництво інтересів ОСОБА_1 у тому числі Одеському окружному адміністративному суді (п. 1 договору).
Згідно з п. 3.1. договору розмір гонорару складає по домовленості сторін.
Оплата клієнтом розміру гонорару здійснюється в розмірі 100 % в день підписання даного договору у готівковій або безготівковій формі (п. 3.2. договору).
На підтвердження оплати наданих послуг адвокат надав суду квитанцію до прибуткового касового ордера № 121 віл 24.10.2024 року в сумі 3000 грн.
Надаючи оцінку вказаній заяві та наданих документів на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, суд зазначає таке.
Так, згідно з ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Водночас суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд враховує складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.
Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).
Відповідно до п.п. 1-2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Однак, суд звертає увагу, що надання таких послуг має відповідати критерію реальності витрат.
У заяві про стягнення витрат на правничу допомогу представник позивача зазначив, що адвокатом було складено позовну заяву, надавалися усні консультації з правових питань та надсилався адвокатський запит.
Враховуючи правовий підхід Європейського суду з прав людини до розподілу судових витрат між сторонами, керуючись критеріями співмірності та розумності наданих послуг, суд доходить висновку, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу є розумний та співмірний із наданим об'ємом послуг з правничої допомоги.
Тому, враховуючи викладене, з урахуванням того, що позов задоволено частково, витрати на правничу допомогу належать стягненню з відповідача на користь позивача пропорціцйно до частини задоволених позовних вимог в розмірі 2000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд
Позовну заяву позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місце знаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) про визнання протиправним та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС в Одеській області № Ф- 13244-17 від 15.06.2021 року зі сплати єдиного соціального внеску на суму 38342,40 грн.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166, місце знаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 грн (дві тисячі гривень 00 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295,297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Л.Р. Юхтенко