Справа № 420/39801/24
31 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 83% до 70% грошового забезпечення та обмеження пенсії максимальним розміром при перерахунку пенсії з 01.02.2023 р. на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області № 1228 від 22.04.2024 р., виданої станом на 01.01.2023 р.;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 року на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області №1228 від 22.04.2024 року, виданої станом на 01.01.2023 року, у розмірі 83% грошового забезпечення, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 01.05.2009 року позивачу призначено пенсію за вислугу 31 років у розмірі 83% грошового забезпечення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 року у справі № 420/17478/24 був задоволений позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Відповідача зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача з 01.02.2023 року на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області № 1228 від 22.04.2024 року, виданої станом на 01.01.2023 року, з урахуванням виплачених сум. На виконання вищезазначеного рішення Одеського окружного адміністративного суду у жовтні 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії позивача.
Згідно з інформацією в електронному кабінеті пенсіонера на сайті Пенсійного фонду України станом на 04.10.2024 року основний розмір пенсії позивача, виходячи із 70% грошового забезпечення, складає 38716,69 грн. При цьому в підсумку, з урахуванням її максимального розміру, складає 23610,00 грн. Таким чином при перерахунку пенсії зменшено основний її розмір з 83% до 70% грошового забезпечення та обмежено її максимальним розміром.
Відповідно до Протоколу перерахунку пенсії від 01.11.2024 року позивачу був здійснений перерахунок пенсії у розмірі 70% грошового забезпечення. В той же час, згідно з рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 року у справі №420/15723/21 Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01.04.2019 року з урахуванням вислуги 31 рік у розмірі 83% грошового забезпечення.
14.10.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з 01.02.2023 року на підставі довідки Управління СБУ в Одеській області №1228 від 22.04.2024 року, виданої станом на 01.01.2023 року, без обмеження пенсії максимальним розміром та виходячи із 83% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Однак, Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом №30237-27789/П-02/8-1500/24 від 08.11.2024 року відмовило позивачу у задоволенні заяви в зв'язку з тим, що 10.09.2024 року набрало чинності рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 року по справі №420/17478/24, яким установлені нові види грошового забезпечення, які не були враховані при перерахунку пенсії за рішенням суду по справі №420/15723/21 у розмірі 83% грошового забезпечення, то перерахунок пенсії проведено у розмірі 70% грошового забезпечення. Також пенсійний орган зазначив, що розмір пенсії під час її перерахунку не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, з огляду на що максимальний розмір пенсії позивача становить 23610,00 грн.
Позивач вважає такі дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області протиправними та такими, що порушують його права, гарантовані Конституцією України та пенсійним законодавством України, а тому звернувся до суду з даною позовною заявою.
Ухвалою суду від 30.12.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду оригіналу платіжного документу про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.
До Одеського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків зазначених в ухвалі від 30.12.2024 року.
Ухвалою від 13.02.2025 року Одеський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 420/39801/24 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та виклику сторін.
28.02.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що перерахунок пенсії позивачу здійснено відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на такий перерахунок, і на даний час виплата пенсії здійснюється відповідно до вимог діючого законодавства, тому підстави для визнання протиправними дій Головного управління відсутні.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка була призначена йому з 01.05.2009 року у розмірі 83% від суми грошового забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 року, по справі №420/6026/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 83% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення, при проведенні перерахунку пенсії з 01.01.2018 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, провести з 01.01.2018 року, перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 83 відсотків відповідних сум грошового забезпечення та здійснити відповідні виплати.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 року по справі № 420/15723/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови 09 серпня 2021 р. у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 у розмірі 83 процентiв вiдповiдних сум грошового забезпечення з урахуванням розміру основних і додаткових видів грошового забезпечення, про які вказано в довідці Управління СБУ в Одеській області № 171 вiд 31.08.2020 р., а також у здійсненні виплати пенсії з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України B Одеській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 р. у розмірі 83 процентів відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням розміру основних і додаткових видів грошового забезпечення, про які вказано в довiдці Управління СБУ в Одеській області № 171 від 31.08.2020 р., а також здійснити виплати пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 року по справі № 420/17478/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено, а саме:
- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.02.2023 року на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області №1228 від 22.04.2024 року, виданої станом на 01.01.2023 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області №1228 від 22.04.2024 року, виданої станом на 01.01.2023 року, у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 року по справі № 420/17478/24 відповідачем в жовтні 2024 року було проведено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 року на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області №1228 від 22.04.2024 року, виданої станом на 01.01.2023 року, що підтверджується перерахунками пенсії позивача з 01.02.2023 року, з 01.11.2024 року.
При проведенні з 01.02.2023 року та з 01.11.2024 року перерахунку пенсії позивача, відповідач обмежив її розмір, а саме:
- з 01.02.2023 року нараховано пенсію (з надбавками) 37216,69 грн., до виплати призначено пенсію у розмірі 20930,00 грн.;
- з 01.11.2024 року нараховано пенсію (з надбавками) 38716,69 грн., до виплати призначено пенсію у розмірі 23610,00 грн.
Крім того, при проведенні перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 року по справі № 420/17478/24, відповідач з 01.02.2023 року зменшив основний розмір пенсії з 83% до 70 % сум грошового забезпечення.
14.10.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з 01.02.2023 року без обмеження пенсії максимальним розміром та виходячи із 83% грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
Однак, Головне Управління Пенсійного фонду України в Одеській області листом №30237-27789/П-02/8-1500/24 від 08.11.2024 року відмовило позивачу у задоволенні заяви в зв'язку з тим, що 10.09.2024 року набрало чинності рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 року по справі №420/17478/24, яким установлені нові види грошового забезпечення, які не були враховані при перерахунку пенсії за рішенням суду по справі №420/15723/21 у розмірі 83% грошового забезпечення, то перерахунок пенсії проведено у розмірі 70% грошового забезпечення. Також пенсійний орган зазначив, що розмір пенсії під час її перерахунку не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, з огляду на що максимальний розмір пенсії позивача становить 23610,00 грн.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо обмеженням пенсії максимальним розміром з 01.02.2023 року, а також зменшення основного розміру пенсії з 83% до 70 % сум грошового забезпечення, позивач звернувся до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав та інтересів на належне пенсійне забезпечення.
Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, врегульовані Законом України від 09.04.1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (надалі - Закон №2262-ХІІ).
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ всі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Так, згідно із пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13.02.2008 року (надалі - Порядок №45), пенсії, призначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", у зв'язку із підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що відповідно до статті 13 Закону №2262-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу), пенсії за вислугу років призначаються, зокрема, в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, 100 процентів, до категорії 2,95 процентів.
Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності 01.10.2011 року, внесено зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, 100 процентів, до категорії 2, 95 процентів.
27 березня 2014 року прийнято Закон №1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності з 01.04.2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри "80" замінено цифрами "70". Ці зміни набрали чинності з 01.05.2014 року.
Таким чином, положення статті 13 Закону №2262-ХІІ, якими максимальний розмір пенсії обмежено 70 відсотками грошового забезпечення, можуть застосовуватись лише до правовідносин, що виникли після набрання чинності Законом №1166-VII з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.02.2021 року у справі №0940/2217/18.
Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, яка змін у зв'язку з прийняттям Закону №3668-VІ та Закону №1166-VII не зазнала.
Аналогічні правові висновки викладені у рішенні Верховного Суду від 04.02.2019 року за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №240/5401/18, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 року.
Таким чином, застосування відповідачем статті 13 Закону №2262-XII, яка регулює призначення пенсій, до правовідносин із перерахунку пенсії позивачу, є протиправним.
Суд зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 року, по справі №420/6026/19 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, провести з 01.01.2018 року, перерахунок пенсії ОСОБА_1 у розмірі 83 відсотків відповідних сум грошового забезпечення та здійснити відповідні виплати.
Також рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 06.10.2021 року по справі № 420/15723/21 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України B Одеській області перерахувати пенсію ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 р. у розмірі 83 процентів відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням розміру основних і додаткових видів грошового забезпечення, про які вказано в довiдці Управління СБУ в Одеській області № 171 від 31.08.2020 р., а також здійснити виплати пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Вказаними рішеннями суду звернуто увагу відповідача на неправомірність зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача під час її перерахунку. Однак, відповідач не врахував висновків суду та під час перерахунків пенсії позивача з 01.02.2023 року, всупереч закону, повторно зменшив відсоткове значення розміру пенсії позивача.
Частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, про протиправність дій відповідача щодо зменшення з 01.02.2023 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 83% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Щодо обмеження пенсії максимальним розміром суд зазначає таке.
Положення ст.43 Закону № 2262-ХІІ свого часу були доповнені згідно з пп.4 п.29 розд.II Закону України від 28.12.2007 р. № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" новою частиною наступного змісту: "Максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зазначене положення в цілому було визнано неконституційним рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.
В подальшому, відповідно до п.8 ч.6 розд.ІІ Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VІ, частину п'яту ст.43 Закону № 2262-ХІІ було викладено у такій редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з ч.7 ст.43 Закону № 2262-ХІІ, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 р. № 911-VIII, чинній з 01.01.2016 р. по 20.12.2016 р., максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Проте рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 р. № 2262-XII зі змінами, а саме: ч.7 ст.43 вказаного Закону, згідно з якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 положення ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, починаючи з 20.12.2016 р. ч.7 ст.43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вважається такою, що відсутня в зазначеному Законі.
Згідно Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".
Тобто, протягом 2017 року ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.
Отже, внесені Законом України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Даний висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 р. у справі № 522/16882/17, від 31.01.2019 р. у справі № 638/6363/17 та від 12.03.2019 р. у справі № 522/3049/17.
Судом встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 08.08.2024 року по справі № 420/17478/24 проведено перерахунок пенсії позивача з 01.02.2023 року на підставі довідки Управління Служби безпеки України в Одеській області №1228 від 22.04.2024 року, виданої станом на 01.01.2023 року, однак протиправно застосовано обмеження виплати пенсії максимальним розміром з 01.02.2023 року.
Так, відповідно до ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно п.2 розд.ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього ж Закону обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам встановлюється законодавством незалежно від дати призначення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання).
Якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Тобто, за змістом норм ст.2, п.2 розд.ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI розміри призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій, зокрема, і належної позивачу пенсії, не можуть перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Оцінюючи надані сторонами докази, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ст.152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Згідно з ст.91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13.07.2017 р. № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" передбачено, що суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку.
Відповідно до п.2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 положення ч.7 ст.43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, починаючи з 20.12.2016 р. ч.7 ст.43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вважається такою, що відсутня в зазначеному Законі.
Проте, як вже зазначалось, залишалась чинною норма ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VI, яка дублює положення ч.7 ст.43 Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та робиться посилання на дію цієї статті, в тому числі на призначені пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІІ.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України "Про чинність Закону України "Про Рахункову палату", офіційного тлумачення положень ч.2 ст.150 Конституції України, а також ч.2 ст.70 Закону України "Про Конституційний Суд України" стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14 грудня 2000 року (справа № 1-31/2000) визначено, що рішення КСУ мають пряму дію.
Таким чином, аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України від 13.07.2017 р. № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.
Враховуючи наведене, з урахуванням того, що рішення Конституційного Суду від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 ухвалено пізніше Закону № 3668-VI, суд дійшов висновку, що рішення Конституційного Суду від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 має пряму дію в часі та має застосовуватися до спірних правовідносин, які виникли після його ухвалення.
Відповідно до ч.3 ст.7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Крім того, Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 р. № 7-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Згідно п.2 резолютивної частини цього Рішення Конституційного Суду України приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, приписи ст.2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 р. № 3668-VI зі змінами втратили чинність з 13.04.2023 р.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах належать застосуванню норми ч.7 ст.43 Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням рішення Конституційного Суду від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016, яке має пряму дію, а тому відповідач допустив протиправні дії щодо обмеження позивачу розміру пенсії максимальним розміром з 01.02.2023 року при здійснені перерахунку пенсії.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення з 01.02.2023 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 83% до 70% відповідних сум грошового забезпечення; визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.02.2023 року ОСОБА_1 розміру пенсії максимальним розміром; зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 83% відповідних сум грошового забезпечення та без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше проведених виплат.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позивач навів законні й обґрунтовані підстави для задоволення позову.
Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, у відповідності до приписів ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат здійснюється на користь позивача у розмірі 1211,20 грн., де 1211,20 грн. - ставка судового збору за звернення до суду із цим позовом.
Керуючись статтями 2, 9, 72, 76, 77, 78, 80, 120, 139, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, буд.83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ: 20987385) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення з 01.02.2023 року основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 83% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо обмеження з 01.02.2023 року ОСОБА_1 розміру пенсії максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.02.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 83% відповідних сум грошового забезпечення та без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 31.03.2025 року.
Суддя Г. В. Лебедєва