Справа № 420/25494/24
28 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вікторії ХОМ'ЯКОВОЇ, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємтсва «АЛЬФА ЛЮКС» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -
До суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» (далі - позивач) до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (далі - відповідач), в якій позивач просить:
визнати противоправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500050/2024/000053/2 від 26.07.2024 року;
визнати противоправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000330 від 26.07.2024 року;
стягнути з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА ЛЮКС» судовий збір у розмірі 33 308,00 грн.
Позов мотивовано тим, що позивач за наявності усіх необхідних документів звернувся до митного органу для здійснення митного оформлення імпортованого товару. При визначенні митної вартості товару декларантом було обрано перший метод - за ціною договору. Сторона позивача стверджує, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом - резервним. Внаслідок цього було прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий йому пакет документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у нього достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним та необґрунтованим. За сукупністю наведених обставин, просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою від 19.08.2024 відкрито спрощене провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи без виклику представників сторін.
Одеська митниця (далі - відповідач) проти позову заперечує, просить відмовити в задоволенні позову. Вказує про те, що Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийнятті рішення про коригування митної вартості товару № UA500050/2024/000053/2 від 26.07.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000330 від 26.07.2024 року діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС». В обґрунтування заперечень посилається на те, що при проведенні у відповідності до положень статті 54 Митного кодексу України контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення позивачем, митницею встановлено наявність в документах розбіжностей та неточностей. За таких підстав та відповідно до вимог Митного кодексу України, посадовою особою відповідача було направлено позивачу електронну вимогу, щодо надання додаткових документів з метою підтвердження заявлених відомостей у митній декларації. Сторона відповідача доводить, що у повній відповідності з частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України та за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, митним органом обґрунтовано та правомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Стверджує, що митну вартість імпортованого товару було визначено на підставі раніше визнаної митницею митної вартості. За наведеного сторона відповідача доводить, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є таким, що прийнято митним органом в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України. З огляду на це, просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
06.09.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Приватне підприємство «АЛЬФА ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 37351098) зареєстровано як юридична особа 14.10.2010, основним видом діяльності є оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.
Між ПП «АЛЬФА ЛЮКС» (Покупець) та GHADAN COMPANY (Продавець) укладено Контракт №31/1.1 від 31.01.2024 року (надалі - Контракт), відповідно до умов якого Продавець погодився передати, а Покупець прийняти та оплатити сіль згідно рахунків.
Відповідно до умов Контракту (п.3.1), ціна товару визначається в попередньому рахунку. Остаточна вартість партії поставленого товару визначається в комерційному рахунку та може відрізнятися від попереднього рахунку (п. 3.2.). У вартість входить: вартість повної упаковки та маркування: слінг-пакети, крафт-пакети, позначки на пакетах (п. 3.3.). Валютою Контракту є долар США.
Згідно п. 4.1. Контракту, товари поставляються окремими партіями згідно інвойсів. Умови поставки CIF або FOB згідно Інкотермс-2010 (конкретні умови поставки вказуються в інвойсі та/або в інших товаросупровідних документах). Всі податки та мито на відправку товару оплачуються в країні походження сплачуються продавцем (п. 7.1.).
На виконання вищевказаного Контракту позивач придбав у продавця товар вартістю 275 126 доларів США 60 центів.
З метою митного оформлення вказаного товару позивачем 26.07.2024 подано до Одеської митниці митну декларацію №24UA500050008609U1, у графі 31 якої вказано: « 1. Сіль харчова, рафінована, придатна для споживання людьми, загальною вагою нетто 3599.30 тонн, 2400 слінг-беги по 1500 кг +/- 2% кг, додатково упковано в поліпропіленові мішки по 25 кг (143960 мішків) в тому числі: Refined salt 0.2-1.2 mm grind 0 fine salt -2414,70 тонн (1610 слінг-бегів); Refined salt 1.2-2.5 mm grind 1-1184,6 тонн (790 слінг-бегів); Торговельна марка GHADAN COMPANY. Виробник: GHADAN COMPANY. Країна виробництва Єгипет. 1. Сіль таблетована для промислового використання: TABLET SALT -267 слінг-бега по 1,5 тонни кожний +/-2% кг, додатково упаковані в поліпропіленові мішки по 25 кг (16000 мішків) -399,7 тонн. Торговельна марка GHADAN COMPANY. Виробник: GHADAN COMPANY. Країна виробництва Єгипет».
Митна вартість товару визначена за основним методом у розмірі 275 126 доларів США 60 центів.
Для підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення позивач надав відповідачу разом з декларацією наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №31/1.1 від 31.01.2024; рахунок-проформу (Proforma Invoice) №GN20240425 від 25.04.2024; остаточний комерційний рахунок (Commercial Invoice) №20240529 від 29.05.2024; остаточний комерційний рахунок (Commercial Invoice) №20240530 від 30.05.2024; пакувальний лист (Packing List) від №20240529PL від 30.05.2024; коносамент (Bill of lading) №3 від 10.07.2024; вантажна відомість (Cargo Manifest) б/н від 10.07.2024; сертифікат про походження товару А240029769 від 13.07.2024; платіжну інструкцію про оплату товару №331 від 16.07.2024; платіжну інструкцію про оплату товару №290 від 30.04.2024; оборотну-сальдову відомість по рахунку 632 за 1 півріччя 2024; довідку про ціну №0343-inf від 18.07.2024; експортну декларацію країни відправлення №12536-1-651-2024 від 01.06.2024.
Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості №UA500050/2024/000053/2 від 26.07.2024 року, яким митну вартість товару було визначено за резервним методом в розмірі 527864 долари США.
Також, відповідачем 26.07.2024 року було оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2024/000330 та запропоновано подати нову митну декларацію зі сплатою митних платежів в повному обсязі.
В обґрунтування прийнятого рішення відповідач зазначив наступне: Стосовно митного оформлення ЕМД від 24.07.2024 №24UA500050008609U1 повідомляємо наступне. До митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №31/1.1 від 31.01.2024; доповнення до контракту №1 від 22.03.2024; пакувальний лист №20240529PL від 30.05.2024; рахунок-фактура (інвойс) №20240529 від 29.05.2024; коносамент №3 від 10.07.2024; сертифікат про походження товару №А240029769 від 13.07.2024 та інше. Відповідно до ч. 1 ст. 337 Митного кодексу (далі -Кодекс) визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені Кодексом. Згідно п. 5 ст. 54 МКУ митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно п. 2 ст. 52 МКУ декларант зобов'язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Подані документи містять розбіжності та на містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартостi, як вартість упаковки або вартість пакувальних матерiалiв та робiт, пов'язаних із пакуванням. Згiдно п.3.3 контракту вартість пакування товару включено до цiни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, iнвойсi, тощо) вiдсутнi данi щодо включення даної складової митної вapтocтi до цiни товару та її фактичний розмiр, внаслiдок чого неможливо перевiрити правильнiсть визначення митної вартості самого товару; 2) у зовнішньо-економічному договорі (контракті) купівлі-продажу товарів від № 31/1.1 від 31.01.2024 від імені продавця наявні два різних підписи; 3) сума в платіжних інструкціях відрізняється від даних комерційного інвойса від №20240529 від 29.05.2024; 4) не підтверджено документально виконання пункту 3.6 контракту, хоча наявні платіжні інструкції; 5) в 44 гр. зазначено проформа інвойс №GH20240425 від 25.04.2024, але електронний документ відсутній та не надавався разом з ЕМД; 6) відповідно до умов, викладених у зовнішньо-економічному договорі (контракті) купівлі-продажу товарів від №31/1.1 від 31.01.2024 поставка товару здійснюється на умовах CIF Одеса, відповідно до погоджених правил Інкотермс у викладені 2010 р. Однак, разом з ЕМД від 24.07.2024 №24UA500050008609U1 не було надано жодного документа який стосується цих умов поставки, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товару відповідно до вказаної умови поставки товарів в повному обсязі.
Враховуючи вищезазначене, вiдповiдно до частини 2,3 cтатті 53, 54 МКУ декларанту запропонували протягом 10 календарних днiв надати (за наявностi) такі додатковi документи:
1) договiр (угоду, контракт) iз третiми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здiйснення платежiв третім особам на користь продавця, якщо такі платежi здiйснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комiсiйних, посередницьких послуг, пов'язаних iз виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документацiї; 5)ліцензiйний чи авторський договiр покупця, що стосуеться оцiнюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, споцифікацiї, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якіснi та вартісні характвристики товарів, пiдготовленi спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація бiржових органiзацiй про ваpтicть товару або сировини. Митним органом також було роз'яснено, що декларант або уповноважена ним особа (у вiдповiдності до частини 6 статті 53 МКУ) за власним бажанням може подати додатковi наявні у них документи для пiдтвердження заявленої ними митної вартості товару протяrом 10 днів.
Позивач вважає, що рішення про коригування та картка відмови є протиправними та підлягають скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом.
Положеннями частини другої статті 1 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно до пункту 24 частини першої статті 4 МК України митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів Україні, укладених у встановленому законом порядку.
Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Згідно з ч. 1 ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Пунктом 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:
декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару,
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Саме в рамках приписів частини другої статті 53 Митного кодексу України отримує свою безпосередню формалізацію перелік основних документів для підтвердження належності: а) визначення митної вартості товарів; б) обрання методу визначення митної вартості товарів.
Згідно з ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні, у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Водночас, частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Саме в рамках частини третьої статті 53 МК України отримує свою безпосередню формалізацію система додаткових документів, які можуть запитуватися контролюючим органом (факультативний перелік додаткових документів - у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, визначається частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України). При цьому, витребування додаткових документів має субсидіарний характер. Всі документи, як основні, так і додаткові, повинні оцінюватися системно. Контролюючий орган не може формулювати власну позицію на одному конкретному документі, при цьому безпідставно не враховуючи інші.
Отже, митним органом можуть бути витребувані додаткові документи: 1) у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки; 2) якщо такі документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 3) якщо такі документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Вказані обставини є виключними підставами для витребування додаткових документів. Водночас тлумачення таких підстав контролюючим органом без належного обґрунтування є протиправним.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Із системного аналізу приписів Розділу ІІІ ("Митна вартість товарів та методи її визначення") МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Згідно з положеннями пункту третього частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Приписами ч.5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:
1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;
2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;
3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;
4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;
5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;
6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другої та третьої статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому, пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це у свою чергу обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 Митного кодексу України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 Митного кодексу України.
Відповідно до положень частини першої статті 58 МК України, основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. При цьому важливо відмітити, що основний метод, не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом рішення про коригування митної вартості за другорядним методом (за ціною щодо подібних (аналогічних) товарів.
Щодо твердження про те, що згiдно п.3.3 контракту вартість пакування товару включено до цiни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, iнвойсi, тощо) вiдсутнi данi щодо включення даної складової митної вapтocтi до цiни товару та її фактичний розмiр, внаслiдок чого неможливо перевiрити правильнiсть визначення митної вартості самого товару.
Пунктом 3.3. Контракту передбачено, що у вартість входить: вартість повної упаковки та маркування: слінг-пакети, крафт-пакети, позначки на пакетах.
Вартість пакування товару, згідно п. 3.3. Контракту включена до ціни товару, отже твердження митниці про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні даних щодо включення вартості пакування до ціни товару для визначення складової митної вартості не відповідають дійсності.
Крім того, пунктом 5.1. Контракту передбачено, що упаковка та маркування продукції є обов'язком продавця.
Згідно п. 4.1. за даним Контрактом, товари поставляються окремими партіями згідно інвойсів. Умови поставки CIF або FOB згідно Інкотермс-2010 (конкретні умови поставки вказуються в інвойсі та/або інших товаросупровідних документах). Поставка здійснювалась на умовах CIF порт Одеса.
Згідно з офіційними правилами Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення.
З урахуванням п. А.4., А.6. умов поставки CIF (Інкотермс 2010) Продавець зобов'язаний здійснити завантаження товару на борт судна в порту відвантаження та нести всі витрати, пов'язані з товаром, до цього моменту.
За умовами CIF (стаття А.9) визначено, що продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.
Поруч із цим, відповідно до підпункту в) пункту 1 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: зокрема, витрати, понесені покупцем: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Тобто, у статті 58 МК України визначено умову, за якої до митної вартості товару необхідно додавати витрати, понесені покупцем на упаковку товарів. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товару.
Як наслідок, ураховуючи вищевикладене, витрати на упаковку та вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням спірного товару, на умовах поставки CIF м. Одеса, Україна були понесені продавцем, а не позивачем, оскільки саме на продавця покладений обов'язок щодо забезпечення пакування товару. Таким чином, включення витрат на упаковку, пакувальні матеріали та роботи, пов'язані з пакуванням, до складових митної вартості може мати місце лише у випадку, якщо такі витрати не були включені до ціни, що була фактично сплачена за оцінюваний товар. Враховуючи те, що вартість тари, упаковка та маркування входять до вартості товару, ці витрати не додаються при визначенні митної вартості товару.
Щодо твердження про те, що у зовнішньо-економічному договорі (контракту) купівлі-продажу товарів від № 31/1.1 від 31.01.2024 від імені продавця наявні два різних підписи.
За наведеної ситуації митним органом достовірність та автентичність такого зовнішньоекономічного договору піддано сумніву, хоча не наведено жодних доказів які б свідчили про це. По-перше, як почерковий об'єкт, підпис має характерні риси, зокрема, це посвідчувальний знак обов'язково певної особи, виконується нею власноруч у вигляді графічного креслення, наноситься на документ з метою посвідчення різних фактів та подій. Приналежність підпису конкретній людині встановлюється почеркознавчою експертизою, тому зазначене твердження відповідача не може бути прийняте до уваги. Візуально підписи схожі. Слід зазначити, що фізичні особи використовують графічне зображення підпису виключно на власний розсуд. Крім того, слід зазначити, що підписи продавця засвідчені печаткою.
Відтворення графічного підпису не є законною підставою для перегляду митної вартості, оскільки такі обставини не можуть вважатися розбіжностями, що перешкоджали б встановленню митної вартості за основним методом, у цьому випадку могли б виступати розбіжності в числових значеннях складових митної вартості щодо ціни товару, виду товару, що в цьому випадку відсутнє.
Відповідно до листа продавця GHADAN COMPANY №31/01-2 від 31.01.2024, від імені компанії підписувати документи мають право генеральний директор та комерційний директор як разом, так і кожен окремо. Їх підписи мають рівну юридичну силу.
Щодо твердження про те, що сума в платіжних інструкціях відрізняється від даних комерційного інвойса №20240529 від 29.05.2024.
Попередні умови поставки і оплати за товар сторони погодили і зафіксували у рахунку-проформі (Proforma invoice) №GH20240425 від 25.04.2024, відповідно до умов якого: 50 000,00 доларів США складає передоплата; 225 110,50 доларів США складає залишок платежу.
Остаточні умови поставки і оплати були погоджені сторонами в остаточних комерційних рахунках (Commercial invoices) №20240529 від 29.05.2024 та №20240530 від 30.05.2024.
Сума, сплачена позивачем за товар згідно платіжних інструкцій, відповідає вартості товару згідно остаточних комерційних рахунків №20240529 від 29.05.2024 та №20240530 від 30.05.2024.
Щодо відсутності підтвердження документально виконання пункту 3.6 контракту.
П.3.6. контракту передбачено, що умови оплати: 100% попередня оплата товару після отримання покупцем попереднього рахунку від продавця, якщо інші умови оплати не вказані в попередньому інвойсі.
Попередні умови поставки і оплати за товар сторони погодили і зафіксували у рахунку-проформі (Proforma invoice) №GH20240425 від 25.04.2024. Відповідно до платіжних інструкцій, позивач сплатив за товар в повному обсязі.
Відповідач не зазначив, які саме документи щодо документального виконання пункту 3.6. контракту, мав надати позивач.
Також, відповідач не зазначив, який вплив на визначення митної вартості товару має виконання чи невиконання позивачем п.3.6. контракту.
Щодо того, що в 44 гр. зазначено проформа-інвойс №GH20240425 від 25.04.2024, але електронний документ відсутній та не надавався разом з ЕМД. Про надання даного документу зазначено в митній декларації №24UА500050008609U1 від 24.07.2024 року; проформу-інвойс було повторно надано до митного органу у складі додаткових пояснень щодо виявлених митним органом розбіжностей відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 53, ст. 54 МК України. Тому твердження митного органу про відсутність проформи-інвойсу не відповідає дійсності.
Щодо того, що відповідно до умов, викладених у зовнішньо-економічному договорі (контракті) купівлі-продажу товарів від № 31/1.1 від 31.01.2024 поставка товару здійснюється на умовах CIF Одеса, відповідно до погоджених правил Інкотермс у викладенні 2010 р. Однак, разом з ЕМД від 24.07.2024 №24UA500050008609U1 не було надано жодного документа, який стосується цих умов поставки, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товару відповідно до вказаної умови поставки товарів в повному обсязі. Проте, які саме документи потрібні відповідачу, останній не навів. Позивач надав всі документи, які передбачені Митним кодексом України необхідні для визначення митної вартості товару. За умовами поставки CIF Продавець зобов'язаний здійснити завантаження товару на борт судна та несе всі витрати, пов'язані з пакуванням та доставкою товару в порт призначення. Жодних додаткових витрат для позивача умови поставки CIF не передбачають.
Щодо вимоги відповідача надати додаткові документи.
Частиною третьої статті 53 МКУ передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: 1) наявність розбіжностей у документах, які мають вплив на правильність визначення митної вартості; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. Витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами. Відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає, не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.
Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі № 820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Щодо обрання відповідачем резервного методу визначення митної вартості.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов'язково зазначаються номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).
При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).
Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного Рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.
Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості Товару. Відповідач в порушення п. 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів не зазначив в Рішенні про коригування чітку послідовність застосування методів визначення митної вартості та аргументованих причин, що відповідають дійсності, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом, хоча об'єктивна можливість застосування попередніх методів існувала.
Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.
Згідно з ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Недоліки, на які вказав відповідач у рішенні про коригування митної вартості, не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і не позбавляють позивача права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально. Відповідачем не доведена правомірність застосування другорядного методу при визначенні митної вартості відповідно. Витребування документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, та повинно бути конкретизованим вказівкою на документи в загальному переліку, які є дійсно необхідними.
Згідно з ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Також суд вважає, що митницею не надано доказів, на підставі яких визначено митну вартість товару в оскаржуваних рішеннях, не надано доказів в підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст.57 МК України, у зв'язку з чим суд доходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано застосування методу визначення митної вартості товару за ціною подібних (аналогічних) товарів.
Відповідач не довів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у недостовірності наданої інформації. Відповідач не повідомив декларанта про те, які саме обставини та/або числові показники потребують додаткового підтвердження. Неподання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Митний орган зобов'язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В спірному рішенні про коригування митної вартості сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Ні в рішенні, ні у картці відмови обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості. Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи рішення про коригування митної вартості № UA500050/2024/000053/2 від 26.07.2024 року діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, тому суд визнає його протиправним та скасовує.
Скасовуючи рішення про коригування митної вартості товарів, суд тим самим підтверджує факт відсутності неправильності визначення декларантом митної вартості товарів. Відсутність цієї обставини свідчить про відсутність підстав для відмови у прийнятті митної декларації. Відмову, учинену органом доходів і зборів за відсутності цієї обставини, слід вважати необґрунтованою, а необґрунтованість рішення суб'єкта владних повноважень з огляду на п.3 ч.3 ст.2 КАС є підставою для скасування такого рішення. Отже, скасування судом рішення органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів є підставою для скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000330 від 26.07.2024 року.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 33308 грн. 00 коп. Рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов'язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.
Зайво сплачений позивачем судовий збір має бути повернутий позивачу з Державного бюджету за його заявою.
Керуючись ст. ст. 7, 9, 77, 132, 137, 139, 241-246, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд -
Задовольнити позов Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС».
Визнати противоправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500050/2024/000053/2 від 26.07.2024 року.
Визнати противоправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2024/000330 від 26.07.2024 року.
Стягнути з Одеської митниці (код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 37351098) 33308 (тридцять три тисячі триста вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Вікторія ХОМ'ЯКОВА