31 березня 2025 р. № 400/776/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаГоловного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області, вул. Батюка, 8,м. Слов'янськ,Краматорський р-н, Донецька обл.,84116, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008,
провизнання протиправним та скасування рішення від 13.01.2025 №143050005656 та зобов'язання вчинити певні дії,
До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач 1), та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 2), з вимогами:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області № 143050005656 від 13.01.2025 року про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком на пільгових умовах за списком №1;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1, у відповідності до п.а) ч.1 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», починаючи з 06.01.2025 року.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона звернулась до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Вік позивачки на час подання заяви становив 45 років. ГУ ПФУ в Донецькій області рішенням від 13.01.2025 відмовило в призначенні пенсії за віком, в зв'язку з недосягненням заявницею пенсійного віку. Позивачка вважає неправомірним посилання відповідача 1 на п.1 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як на підставу відмови у призначенні пенсії до досягнення позивачкою 50-річного віку, оскільки Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 встановлено, що мають право на пенсію на пільгових умовах, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, які працювали до 1 квітня 2015 року: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7років 6 місяців на зазначених роботах. Відтак, просить позов задовольнити.
31.01.2025 суд відкрив провадження у справі, ухвалив розглядати справу в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, встановив сторонами строк для подання заяв по суті.
13.02.2025 на адресу суду від відповідача 1 надійшов відзив на позов, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що дії органу Пенсійного фонду України в частині визначення необхідного віку для призначення позивачці пенсії за віком повністю узгоджуються з абзацом 1 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058, за яким пенсія за віком на пільгових умовах призначається, зокрема, жінкам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу - не менше 20 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Отже, оскільки право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до цих приписів позивачка набуде після досягнення 50-річного віку. Також, відповідач 1 звертає увагу суду на те, що позовні вимоги в частині виплати пенсії є передчасними. Відповідач 1 просить відмовити в задоволенні позову як безпідставному.
Відповідач 2 не погодився з позовом з аналогічних мотивів, що підтверджується відзивом, який надійшов до суду 14.02.2025. Також, позивач 2 зауважує, що пріоритет у застосуванні до спірних правовідносин має Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» як прийнятий пізніше, а норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» мають додаткове застосування. Крім того, відповідач 2 стверджує, що вимога позивачки про призначення пенсії за віком рішенням суду не узгоджується з дискреційними повноваженнями органів Пенсійного фонду України. Просить у задоволенні позову відмовити.
Позивач скористалася своїм правом на подання відповіді на відзиви відповідача 1 і відповідача 2. Позивач в обґрунтування своєї позиції послалась на рішення Верховного Суду від 21.04.2021 у зразковій справі № 360/3611/20. Також позивач не погодилась з тим, що призначення пенсії є дискреційними повноваженнями органів Пенсійного фонду України, наполягала на позовній вимозі призначити і виплатити пенсію з 06.01.2025.
Справу розглянуто в письмовому провадженні.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
Судом встановлено та не є спірним, що 06.01.2025 позивач звернулася з заявою про призначення пенсії за віком. До заяви було додано, зокрема, копію трудової книжки позивачки серія НОМЕР_1 від 07.10.20001, Перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад відділу ядерної безпеки, працівникам яких встановлено право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений, наказами генерального директора відокремленого підрозділу «ЮУ АЕС», довідку АТ «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» № 0034.02/09-6 від 01.01.2025 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній.
З урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 (далі Порядок № 22-1), органом, що приймав рішення за заявою позивача, визначено відповідача 1.
На час звернення вік позивачки становив 45 років.
Розглянувши подані заявником документи відповідач 1 13.01.2025 прийняв рішення № 143050005656 про відмову в призначенні пенсії. За висновком органу Пенсійного фонду України у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до п.1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з недосягненням 50-річного віку.
Згідно даного рішення, страховий стаж позивача становить 27 років 8 місяців 1 день, пільговий стаж по Списку №1 становить - 20 років 11 місяців 8 днів.
Позивач не погодилася з відмовою у призначенні пенсії, що стало підставою для звернення до суду.
З заяв по суті вбачається, що наявність у позивачки стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не оспорюється відповідачами.
Натомість, спірним в цій справі є визначення необхідного віку, який би давав право позивачці на призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1.
Суть спору щодо необхідного віку, полягає у такому.
Так, позивачка вказує на те, що на час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 вона досягла 45-річного віку. У відповідності до положень пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» , в редакції, що діяла до 01.04.2015, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 пов'язувалось, серед іншого, з досягненням особою 45 років (для жінок).
Натомість, відповідачі наполягають на тому, що основним законом у сфері пенсійного забезпечення є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за нормами п.1 ч.2 ст.114 якого, пільгова пенсія призначається після досягнення жінкою, яка має певний стаж роботи на роботах, внесених до Списку 1, з 50 років.
Вирішуючи спір, суд враховує наступні приписи законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05.11.1991 (далі Закон № 1788-XIІ) (у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 ( 36-2003-п ) виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Отже, у ст.13 Закону №1788-XII до внесення змін Законом №213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті "аб" для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02.03.2015 ст.13 Закону №1788-XII викладено в новій редакції, пункт "а" якої передбачає, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників ( 36-2003-п ), затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Таким чином, у Законі №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, збережено пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті "а" - 50 років.
Крім того, п."а" ст.13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено запровадження правил поетапного збільшення показника вікового цензу.
Отже, ст.13 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, передбачено поетапне збільшення пенсійного віку та стажу для працівників, зайнятих на роботах, визначених у цих нормах, а раніше передбачений п. "а" ст.13 Закону №1788-XII віковий ценз для жінок з 45 років збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правил поетапного збільшення показника вікового цензу.
Закон №213-VIII набув чинності з 01.04.2015.
При цьому, з 01.01.2004 набув чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV), який відповідно до його преамбули розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Пунктом 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Відповідно до абз.1 п.2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV (в редакції до внесення змін Законом України №2148-VIII від 03.10.2017) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом №2148-VIII (до 11.10.2017), яким текст Закону №1058-IV доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, Законом №2148-VIII у новій редакції також викладений п.2 розділу XV Закону №1058-IV, згідно з яким пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з абз.1 п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV (в редакції Закону №2148-VIII) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. У силу вимог Закону №2148-VIII наведені вище норми почали застосовуватись з 01.10.2017.
Відтак, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: ст.13 Закону №1788-XII в редакції Закону №213-VIII та ч.2 ст.114 Закону №1058-IV.
Положення згаданих законів щодо підстав призначення пенсій на пільгових умовах за Списками були повністю ідентичними.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України Рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону №213-VIII.
Пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII.
Відповідно до п.2 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам" .
Отже, з 23.01.2020 чинними є два закони, котрі одночасно і по-різному регламентують правила призначення пенсій за Списками, а саме: ст.13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII та ч.2 ст.114 Закону №1058-IV в редакції Закону №2148-VIII.
Відносно обставин справи, що розглядається, означені закони містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який становить 45 років за п. "а" ст.13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII та 5о років за п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-IV в редакції Закону №2148-VIII, який є чинним та неконституційним не визнавався та, на думку відповідача, є таким, що підлягає застосуванню при вирішенні питання про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки є таким, що прийнятий у часі пізніше.
Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме закону - №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII чи №1058-ІV в редакції Закону №2148-VIII підлягають застосуванню у даному випадку, суд зважає на наведені приписи п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, якою визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом від 2 березня 2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Суд зауважує, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, а саме положенням пункту а статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року. Це відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20. В даному судовому рішенні Суд вказав на наявність колізії між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Суд зазначав, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України). У цьому випадку, за висновками Суду, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, визначальним у даному випадку є з'ясування обставин щодо того чи працювала особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII), саме до 1 квітня 2015 року і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону №1788-XII (в редакції до внесення змін Законом №213-VIII).
Матеріалами справи підтверджується, що позивачка працювала на посадах, визначених у нормах ст.13 Закону №1788-XII до 1 квітня 2015 року, відповідно щодо неї має застосовуватись ст.13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Отже, позивачка, відповідно вимог статті 13 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII, має право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №1 за наявності віку 45 років.
Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем 1 протиправно відмовлено їй у призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 з підстав недосягнення пенсійного віку.
За таких обставин спірне рішення відповідача 1 від 13.01.2025 про відмову в призначенні пенсії позивачу є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах, суд зазначає наступне.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 13 п. 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Відповідно до п. 4.3 Порядку, створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відповідно до п. 4.10 Порядку, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.
В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області.
Водночас, суд зазначає, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з п.п. 3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
З аналізу наведеного вбачається, що на цей час органи Пенсійного фонду України, відповідно до покладених на них завдань, зокрема, призначають (здійснюють перерахунок) і виплату пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відтак, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання органу Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву від 06.01.2025, та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Що стосується пенсійного органу, який має повторно розглянути заяву позивача від 06.01.2025 про призначення пенсії за віком, суд зауважує, що згідно Порядку 22-1 за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Оскільки зазначене рішення судом скасовується, слід виходити з того, що заява підлягає повторному розгляду саме тим органом Пенсійного фонду, до якого її було направлено.
Таким чином, вчинити дії з повторного розгляду заяви від 06.01.2025 має ГУ ПФУ в Донецькій області, як орган, на розгляді якого перебуває подана заява, яка після скасування відповідного рішення за наслідками її розгляду, фактично не є розглянутою.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області (вул. Батюка, 8,м. Слов'янськ,Краматорський р-н, Донецька обл.,84116 ЄДРПОУ 13486010) Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв,54008 ЄДРПОУ 13844159) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №143050005656 від 13.01.2025 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком 1 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного Фонду України в Донецькій області (вул. Батюка, 8,м. Слов'янськ,Краматорський р-н, Донецька обл.,84116 ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко