31 березня 2025 р. № 400/976/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев'янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2
до відповідачаТериторіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. 68 Десантників, 2,м. Миколаїв,54009,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якій просить суд:
визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області( вул.68 Десантників,буд.2, м. Миколаїв, 54000, код в ЄДРПОУ 26299835) щодо відмови, яка викладена у листі від 03.10.2024 року №3/2- 1888/24 ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ,РНОКПП НОМЕР_1 ) у наданні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді місцевого суду, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2024 року дорівнює 3028,00 грн;
зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області (вул.68 Десантників,буд.2, м. Миколаїв, 54000, код в ЄДРПОУ 26299835) виготовити та видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) довідку про суддівську винагороду для перерахунку(обчислення) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 01 січня 2024 року, в якій нарахувати суддівську винагороду, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 01 січня 2024 року складає 3028,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що як суддя у відставці він отримує щомісячне довічне грошове утримання. 27.09.2024 позивач звернувся до відповідача з заявою про видачу довідки про суддівську винагороду станом на 01.01.2024 для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, в якій просив вказати суддівську винагороду, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 року, в розмірі 3028 грн. Відповідач відмовив у наданні такої довідки. Позивач вважає відмову протиправною, посилаючись на Конституцію України , Закон України «Про судоустрій та статус суддів», Закон України «Про Державний бюджет на 2024 рік». Просить позов задовольнити.
Ухвалою від 05.02.2025 суд відкрив провадження у справі, визначив, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, встановив строк для подання сторонами заяв по суті.
Впродовж строків, визначених частиною 1 статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідач відзив не надав.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 05.02.2025 направлена відповідачу з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи і доставлена в його кабінет в підсистемі «Електронний суд».
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
На підставі матеріалів справи суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Рішення Вищої ради правосуддя від 31.01.2017 року №156/0/15-17 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Врадіївського районного суду Миколаївської області у зв'язку з відставкою, згідно ст.ст.116,137,п.34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-Х/111.
З листа ТУ ДСА в Миколаївській області від 03.10.2024 року №3/2-1888/24 вбачається, що 27.09.2024 позивач звертався з заявою щодо надання довідки про суддівську винагороду станом на 01.01.2024 для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці згідно ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
В листі від 03.10.2024 року №3/2-1888/24 ТУ ДСА у Миколаївській області зазначило, що суми прожиткового мінімуму на 2024 рік встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким запроваджено розрахункову величину для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка станом на 01.01.2024 року складає 2102,00 грн. Територіальне управління, як розпорядник коштів нижчого рівня нарахувало і нараховує суддівську винагороду суддям у 2024 року на основі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року у розмірі 2102 грн, тобто у межах повноважень та у спосіб передбачений Конституцією і законами України. Положеннями ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», яким визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року у розмірі 2012 грн, є чинним і не конституційним не визнавався та не скасовувався, а тому підлягає виконанню. Відповідач відмовив у видачі довідки з зазначенням суддівської винагороди в розмірі 3028 грн,
Позивач не погодився з цією відмовою, що стало підставою для звернення до суду.
З позову вбачається, що спірним є питання щодо величини, яка є розрахунковою при визначенні розміру посадового окладу судді для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що на підставі статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 126 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Згідно з статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначено Законом України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі Закон №1402-VIII).
Частиною 1 статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону №1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Положеннями статті 142 Закону №1402-VIII врегульовано питання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді (частина 3).
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина 4).
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України (частина 5).
Отже, розмір щомісячного довічного грошового утримання отримуваного суддею у відставці залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. І при цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Положеннями статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (частина 1).
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці (частина 2).
Базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (частина 3).
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб;
3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На виконання положень статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо передбачено у Законі України від 15.07.1999 №966-XIV «Про прожитковий мінімум» (далі Закон №966-XIV).
Статтею 1 Закону №966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.
Таким чином, у викладених нормах Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.
Слід зауважити, що приписами Закону №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді».
Також, положеннями Закону №966-XIV судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-IX (далі Закон №1082-IX), разом із встановленням станом на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102,00 грн.
Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX (далі Закон №3460-IX) установлено з 01.01.2024 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема:
працездатних осіб 3028 гривень;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, 2102 гривні.
Як слідує зі змісту листа відповідача від 03.10.2024, відмовляючи у наданні запитуваної довідки із використанням при обрахунку суддівської винагороди прожиткового мінімуму у розмірі 3028 грн, відповідач послався на норму статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» в частині визначення нею окремого розміру прожиткового мінімуму для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, якою регламентовано розмір суддівської винагороди, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.
Суд зазначає, що однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом України «Про судоустрій і статус суддів») гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їхнього статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Зазначену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів викладено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема, у рішеннях від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, а також від 04.12.2018 №11-р/2018.
30.09.2016 набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02.06.2016 №1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».
Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».
З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.
Суд звертає увагу, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положень, зокрема, Закону №3460-IX.
Водночас Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 №3460-IX фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону №1402-VIII.
Суд зауважує, що Закон №3460-IX не повинен містити іншого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).
Отже, Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
У постанові від 21.09.2023 у справі №380/25627/21 Верховний Суд констатував, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 (2270 грн.), на іншу розрахункову величину, яка Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн.) у січні 2021 року, на підставі абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» було неправомірним.
Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 №1082-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-ІХ та «;Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 №2710-ІХ, статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в подібних правовідносинах викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №360/503/21, від 10.11.2021 у справі №400/2031/21, від 22.06.2023 у справі №400/4904/21, від 24.07.2023 у справі №280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а.
З огляду на викладене суд висновує, що відповідач відмовляючи позивачу у виготовленні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2024 у розмірі 3028 грн, діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону №1402-VIII.
Аналіз зазначених обставин і норм права дає підстави для висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій базовий розмір посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, яку займав позивач до звільнення у відставку з посади судді, визначений виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць для непрацездатних осіб, встановленого абз. 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» станом на 01.01.2024 у розмірі 2102грн.
При цьому, ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання ТУ ДСА в Миколаївській області видати довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій базовий розмір посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді, яку займав позивач до звільнення у відставку з посади судді , необхідно визначити виходячи з розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу з розрахунку на місяць для працездатних осіб, встановленого абз. 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» станом на 01.01.2024 у розмірі 3028грн.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані позивачем письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. 68 Десантників, 2,м. Миколаїв,54009 ЄДРПОУ 26299835) задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області( вул.68 Десантників,буд.2, м. Миколаїв, 54000, код в ЄДРПОУ 26299835) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у наданні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із застосуванням для визначення посадового окладу судді, який працює на відповідній посаді місцевого суду, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2024 року дорівнює 3028,00 грн.
3. Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Миколаївській області (вул.68 Десантників,буд.2, м. Миколаїв, 54000, код в ЄДРПОУ 26299835) виготовити та видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) довідку про суддівську винагороду для перерахунку(обчислення) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, станом на 01 січня 2024 року, в якій визначити суддівську винагороду, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 01 січня 2024 року складає 3028,00 грн.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. 68 Десантників, 2,м. Миколаїв,54009 ЄДРПОУ 26299835) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суддя Л.Л. Дерев'янко