31 березня 2025 рокусправа № 380/25388/24
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), в якому просить:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області прийняти рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Ухвалою від 23.12.2024 відкрите спрощене провадження у справі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області із заявою про нарахування одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій у відповідності до "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пункту 7-1 Розділу XV. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області 19 листопада 2024 року прийнято рішення ПС № 134550030098 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, підтвердженого документами, «оскільки відсутня інформація про належність закладів, в яких працювала заявниця, до закладів охорони здоров'я державної або комунальної форми власності».
Вищевказану відмову вважає незаконною, оскільки вона з 01.11.1985 по день подачі цього позову працює медичною сестрою в закладах охорони здоров'я АТ «Українська залізниця».
Стверджує: «… згідно з довідкою № 372 від 11.11.2024, виданою ВП «Пасажирське вагонне депо Львів», до складу якого входить лінійна поліклініка, філії «Пасажирська компанія» є виробничим підрозділом АТ «Українська залізниця». Засновником та єдиним власником Акціонерного товариства «Українська залізниця» є Держава Україна. Саме державі Україна належить 100% статутного фонду АТ Укрзалізниця, а отже і саме АТ "Українська залізниця" належить державі Україна. Так само і структурні підрозділи та філії АТ «Українська залізниця» належать державі Україна, а отже є закладами з державною формою власності. Слід зазначити, що форма власності акцій, емітентом яких є АТ «Укрзалізниця» та які засвідчують участь їх власника у статутному капіталі емітента, є державною (Постанова Верховного Суду у справі 09.10.2018 №826/11262/15). Отже, Позивачка працювала на посаді медичної сестри як працівник закладу охорони здоров'я у складі установи державної форми власності та виконувала трудові функції, з яким законодавство пов'язує право особи на зарахування до спеціального стажу роботу, що надає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»… »
Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.
Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що розглянувши за принципом екстериторіальності документи ОСОБА_1 про призначення грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій відповідно до законодавства, відділом перерахунків пенсії №12 Головного управління в Закарпатській області (структурного підрозділу, що розглядав заяву позивача за принципом екстериторіальності) прийнято рішення №134550030098 від 19.11.2024 року про відмову. До заяви позивач надав паспорт громадянина України, ідентифікаційний код, витяг з реєстру застрахованих осіб, довідку ОК- 5, трудову книжку НОМЕР_1 , довідку, що визначають право па пенсію па пільгових умовах або за вислугу років установлені до окремих категорій осіб № 900 від 07.10.2024, видану Акціонерним товариством '"Українська залізниця'", статут акціонерного товариства "Українська залізниця", лист №1004 від червня 2012 р. Міністерство охорони здоров'я, ліцензія Міністерство охорони здоров'я серія АА, № 121885, Положення про лінійну поліклініку виробничого підрозділу "Пасажирське вагонне депо Львів" філії "Пасажирська компанія" акціонерського товариства "Українська залізниця" № 159 від 25.02.2021 та інші документи.
На підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви та поданих документів ОСОБА_1 встановлено, що до загального стажу, не можливо зарахувати період роботи до стажу на посадах па яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки відсутня інформація про належність закладів, в яких працювала заявниця до закладів охорони здоров'я державної або комунальної форми власності.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Позивачка надіслала відповідь на відзив, у якій зазначила: «…Відповідач навіть не намагається якимось чином спростувати аргументи та докази Позивача, наведені в позовній заяві, зокрема щодо належності закладів охорони здоров'я, в яких працювала і працює Позивач AT «Українська залізниця», чи щодо форми власності структурних підрозділів та філій AT «Українська залізниця». Відповідно, ні з рішення ПС № 134550030098 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, яке власне оскаржується Позивачем в цьому провадженні, ні з Відзиву на позовну заяву не зрозуміло, який чи які саме заклади охорони здоров'я, в яких працювала Позивач, Відповідач не вважає закладами охорони здоров'я державної або комунальної власності… ».
Просить суд задовольнити позов.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_2 .
11 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області із заявою про нарахування одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пункту 7-1 Розділу XV.
До заяви позивачка додала паспорт громадянина України, ідентифікаційний код, витяг з реєстру застрахованих осіб, довідку ОК- 5, трудову книжку НОМЕР_1 , довідку, що визначають право па пенсію па пільгових умовах або за вислугу років установлені до окремих категорій осіб № 900 від 07.10.2024, видану Акціонерним товариством '"Українська залізниця'", статут акціонерного товариства "Українська залізниця", лист №1004 від червня 2012 р. Міністерство охорони здоров'я, ліцензія Міністерство охорони здоров'я серія АА, № 121885, Положення про лінійну поліклініку виробничого підрозділу "Пасажирське вагонне депо Львів" філії "Пасажирська компанія" акціонерського товариства "Українська залізниця" № 159 від 25.02.2021 та інші документи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон № 1058), затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок 22-1).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку 22-1 заява про призначення (перерахунок) пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.
Згідно пункту 4.2 Порядку 22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; з'ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи.
За принципом екстериторіальності заяву позивачки розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області 19 листопада 2024 року прийнято рішення ПС № 134550030098 про відмову у призначенні позивачці одноразової грошової допомоги у розмірі 10 пенсій.
Заява мотивована наступним: «… Розглянувши подані документи та матеріали ЕПС ОСОБА_1 встановлено, що до загального стажу, не можливо зарахувати період роботи до стажу на посадах на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки відсутня інформація про належність закладів, в яких працювала заявниця до закладів охорони здоров'я державної або комунальної форми власності. Враховуючи вищезазначене прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначення одноразової грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону, у зв'язку з відсутністю необхідного спеціального стажу, підтвердженого документами. Рішення може бути оскаржене у Пенсійному фонді України або в судовому порядку…».
Не погодившись із відмовою, позивачка звернулась до суду.
Надаючи оцінку позиціям сторін у цій справі, суд застосовує наступні правові норми.
Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ від 09.07.2003 (далі - Закон України № 1058-ІУ).
Відповідно до положень статті 5 Закону України № 1058-ІУ цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Судом встановлено, що пенсія позивачці призначена пенсія за віком з 30.09.2024.
Згідно із пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені: переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".
Згідно пункту 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
За приписами пункту 6 Порядку №1191 для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 7 Порядку № 1191 встановлено, що виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.
Із аналізу наведених правових норм слідує, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.08.2019 по справі №724/579/17, від 20.02.2019 по справі №462/5636/16- а, від 19.03.2019 по справі №466/5637/17.
Позивачка станом на дату звернення до пенсійного органу із заявою про призначення та виплату спірної допомоги досягла 60-річного віку, із 30 вересня 2024 року їй призначена пенсія за віком вперше.
Щодо наявності у неї необхідного страхового стажу (30 років) для призначення та виплати спірної допомоги, суд зазначає наступне.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка (стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ). Аналогічне положення містить стаття 48 КЗпП України.
Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58), врегульовано порядок ведення трудових книжок.
Згідно із пунктом 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.
Обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.
Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Із трудової книжки позивачки НОМЕР_1 слідує, що вона працювала медичною сестрою в закладах охорони здоров'я АТ «Українська залізниця», а саме:
з 01.11.1985 по 30.06.1986 - медсестра амбулаторії ВЧД-1 Дорожньої поліклініки ст. Львів;
з 01.07.1986 по 31.07.1986 - медсестра жіночої консультації Дорожньої поліклініки ст. Львів;
з 01.08.1986 по 30.11.1994 - медсестра цехового лікарського участку амбулаторії ВЧД-1 Дорожньої поліклініки ст. Львів (пізніше відділкова лікарня ст. Львів);
з 01.12.1994 по 15.09.1997 - медсестра цехової виробничої дільниці ВЧД-1 дорожньої поліклініки Львівської залізниці;
з 16.09.1997 по 03.02.2016 - медсестра вищої категорії вагонного депо Львів;
з 04.02.2016 по день подачі цього позову - медсестра вищої кваліфікаційної категорії лікувально-профілактичного відділення лінійної поліклініки ПАТ «Укрзаліниця» (пізніше - АТ «Українська залізниця»).
Разом з тим, Відповідач заперечує можливість зарахування наявного у позивачки страхового стажу (30 років) для призначення та виплати спірної допомоги, оскільки «… оскільки відсутня інформація про належність закладів, в яких працювала заявниця до закладів охорони здоров'я державної або комунальної форми власності…».
Із приводу цього, суд зауважує наступне.
Згідно з довідкою № 372 від 11.11.2024, виданою ВП «Пасажирське вагонне депо Львів», до складу якого входить лінійна поліклініка, філії «Пасажирська компанія» є виробничим підрозділом АТ «Українська залізниця».
Засновником та єдиним власником Акціонерного товариства «Українська залізниця» є Держава Україна. Саме державі Україна належить 100% статутного фонду АТ Укрзалізниця, а отже і саме АТ "Українська залізниця" належить державі Україна.
Відповідно структурні підрозділи та філії АТ «Українська залізниця» належать державі Україна, а отже є закладами з державною формою власності.
Слід зазначити, що форма власності акцій, емітентом яких є АТ «Укрзалізниця» та які засвідчують участь їх власника у статутному капіталі емітента, є державною (Постанова Верховного Суду у справі 09.10.2018 №826/11262/15).
Отже, позивачка працювала на посаді медичної сестри як працівник закладу охорони здоров'я у складі установи державної форми власності та виконувала трудові функції, з яким законодавство пов'язує право особи на зарахування до спеціального стажу роботу, що надає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Щодо підстав для виплати позивачці грошової допомоги у розмірі 10 пенсій, суд зазначає наступне.
Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 Порядку №1191, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі - Перелік №909).
Так, у розділі 2 "Охорона здоров'я" цього Переліку № 909 визначено, що до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час, зокрема, на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.
Крім того, у примітці 2 до Переліку № 909 установлено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Визначення поняття "заклад охорони здоров'я" міститься у статті З Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" № 2108-ХІІ від 19 листопада 1992 року, згідно з якою це юридична особа будь- якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.
Водночас, даною статтею визначено поняття медичної допомоги - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами та медичного обслуговування - діяльність закладів охорони здоров'я та фізичних осіб-підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров'я, що не обов'язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов'язана з її наданням.
З аналізу вказаних правових норм слідує, що право на набуття пенсії за вислугою років, передбаченої статтею 55 частиною 1 пунктом "е" Закону України "Про пенсійне забезпечення", пов'язане не тільки з місцем роботи - закладом охорони здоров'я, а, насамперед, з посадою, яку обіймає працівник - лікарі та середній медичний персонал.
Відповідно до статті 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" безпосередньо охорону здоров'я населення забезпечують санітарно- профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно- курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я.
Середній медичний персонал - особи, які отримали спеціальну освіту та відповідну кваліфікацію в середніх медичних навчальних закладах і допущені в установленому порядку до медичної діяльності. Середній медичний персонал надає долікарську медичну допомогу, здійснює догляд за хворими, виконує під керівництвом лікаря профілактичну, діагностичну, лікувально-реабілітаційну, санітарно-протиепідемічну і організаторську роботу.
До складу середнього медичного персоналу входять фельдшера, акушерки, медичні сестри, санітарні фельдшери, фельдшери-лаборанти, рентген-лаборанти, зубні лікарі, зубні техніки та інші.
Згідно Додатку 2 до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23 жовтня 1991 р. № 146 "Номенклатура спеціальностей середніх медичних працівників" медична сестра відноситься до середнього медичного персоналу.
Таким чином матеріами справи доведено, що посада позивача належить до спеціальностей середніх медичних працівників і позивачка постійно працювала в лікарняних закладах і на посадах, які передбачені розділом ІІ Переліку №909.
Враховуючи наведене суд вважає, що відповідач протиправно відмовив у призначенні грошової допомоги відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Проте, слід зазначити, що відповідно до п.3,4 ч.2 ст.245 КАС України суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Разом з тим, ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право, в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Позивач, у позовній заяві просить тільки зобов'язати відповідача прийняти рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
З аналізу зазначених норм слідує, що суд при вирішенні справи може прийняти рішення про визнання протиправними дії відповідача та як результат, зобов'язання вичинити певні дії.
З урахуванням зазначеного та з метою забезпечити ефективний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 19.11.2024 ПС № 134550030098, яким позивачці відмовлено у нарахуванні одноразової грошової допомоги.
Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Скасування спірного рішення має наслідком задоволення позову у спосіб зобов'язання відповідача вирішити питання про нарахування позивачці грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбачену пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З огляду на викладене вище, суд задовольняє позовні вимоги.
Приписами ч.1 ст.139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 19.11.2024 ПС № 134550030098 про відмову в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ЄДРПОУ 20453063, адреса: пл. Народна, 4,м. Ужгород, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, 88008) вирішити питання про нарахування ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбачену пунктом 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ЄДРПОУ 20453063, адреса: пл. Народна, 4,м. Ужгород, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, 88008) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна