31 березня 2025 року м. ДніпроСправа № 640/5918/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
18.02.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, в якому позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійснення соціальних виплат, яка полягає у ненаданні відповіді ОСОБА_1 щодо результатів розгляду його заяви від 06.09.2021 про перерахунок разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік;
визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яка полягає у нездійсненні за заявою ОСОБА_1 від 06.09.2021 перерахунку та доплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, виходячи з її розміру, рівного п'яти мінімальним пенсіям за віком;
зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат надати відповідь на заяву ОСОБА_1 від 06.09.2021 про перерахунок разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік;
зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, виходячи з її розміру, рівного п'яти мінімальних пенсіям за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2022 позовну заяву залишено без руху для надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду.
На виконання ухвали суду від 13.04.2022 позивач надав до суду позовну заяву, в якій посилається, що про порушення свого права позивач дізнався зі сплином місячного строку, визначеного ст. 20 Законом України «Про звернення громадян», протягом якого йому мала бути надіслана відповідь відповідача про результати розгляду заяви позивача від 06.09.2021, та з неотримання по сьогоднішній день перерахунку разової грошової допомоги за цією заявою. Таким чином, на думку позивача, він звернувся до суду за захистом своїх прав в межах визначеного статтею 122 КАСУ строку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.07.2022 відкрито провадження в адміністративній справі; визначено, що справа буде розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи; постановлено вирішити питання щодо строків звернення до суду за результатами наданих учасниками справи пояснень та доказів.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
У зв'язку з ліквідацією Окружного адміністративного суду м. Києва справу передано на розгляд Луганському окружному адміністративному суду.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 справу прийнято до провадження, визначено продовжити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази відповідно до статей 72-77, 90 КАС України, суд дійшов такого.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).
До 01.01.1999 зазначений Закон не містив норми щодо права осіб з інвалідністю війни на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, проте, 01.01.1999 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25.12.1998 №367-ХІV, яким ст. 13 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII доповнено частиною в наступній редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком».
Водночас, п.п. «б» п.п. 2 п. 20 розд. ІІ Закону України від 28.12.2007 № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №107-VI) текст вказаної частини ст. 13 Закону №3551-XII було викладено в новій редакції, а саме: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 зміни, внесені вказаним підпунктом, визнані неконституційними.
При цьому, відповідно до ст. 17-1 ч. 4 вказаного Закону № 3551-XII особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто моментом початку відліку встановленого ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку на звернення до суду є момент встановлення самим позивачем факту порушення його прав.
Позивачем заявлено вимоги щодо здійснення перерахунку та доплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік.
Отже, з 01 жовтня 2020 року розпочався шестимісячний строк на звернення до суду з таким позовом.
Слід зазначити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (п. 1 ст. 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Слід зазначити, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При цьому, суд наголошує, що спірна виплата є періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено спірну виплату у відповідному розмірі, та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок.
Отже, з дня отримання спірної виплати особою, якій вона призначена, така особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо розміру виплати звернулась до органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від належного органу відповіді на подану нею заяву.
Таким чином, з урахуванням положень ст.ст. 12, 13 та ч. 4 ст.17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII, за змістом яких виплата спірної грошової допомоги має відбуватись щорічно до 05 травня (з можливістю звернення за нею до 30 вересня), слід дійти висновку, що про порушення своїх прав, що виразилось у невиплаті такої допомоги, або у виплаті допомоги у розмірі, що не відповідає законодавству, позивач повинен був дізнатися 06 травня відповідного року, водночас, до суду з даними вимогами позивач звернувся лише 18 лютого 2022 року, тобто поза межами шестимісячного строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.
Наведені висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалі від 03.06.2021 (справа № 520/2893/21).
Крім того, позивачем не заперечується та обставина, що він звертався у 2021 році до відповідача щодо розміру виплаченої йому разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік. І листом від 22.06.2021 № 051-044-554-12 відповідач повідомив позивача про виплату йому у 2020 році такої допомоги в сумі 1390,00 грн 09.04.2020 шляхом перерахунку коштів на його вкладний рахунок в АТ «Ощадбанк». Зазначений лист позивач надає до позову.
Однак, навіть після отримання вказаного листа позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин.
Також суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 24.02.2021 у справі №540/2097/18 виклав правову позицію, що юридична необізнаність не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили позивачу з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом.
Наведене в сукупності свідчить про те, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду з позовними вимогами, що стосуються нарахування та виплати разової допомоги до 5 травня за 2020 рік, а обставини, на які посилається позивач у позовній заяві, наданій на усунення недоліків, є необґрунтованими та такими, що не можуть бути визнані як поважні підстави для поновлення строку звернення до суду. Крім того, заяву про поновлення строку звернення до суду позивачем так і не було подано.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач знав і мав можливість знати про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, в тому числі вжити своєчасних заходів щодо їх захисту в межах встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду, але не скористалася такою за відсутності поважних причин.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не було надано заяву про поновлення такого строку, позовну заяву в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яка полягає у нездійсненні за заявою ОСОБА_1 від 06.09.2021 перерахунку та доплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, виходячи з її розміру, рівного п'яти мінімальним пенсіям за віком, та зобов'язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, виходячи з її розміру, рівного п'яти мінімальних пенсіям за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми, слід залишити без розгляду.
Керуючись статтями 12, 18, 52, 123, 240, 241, 243, 248, 256, 257, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в частині вимог про визнання протиправною бездіяльності Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, яка полягає у нездійсненні за заявою ОСОБА_1 від 06.09.2021 перерахунку та доплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, виходячи з її розміру, рівного п'яти мінімальним пенсіям за віком, та зобов'язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, виходячи з її розміру, рівного п'яти мінімальних пенсіям за віком, з урахуванням раніше виплаченої суми залишити без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.О. Свергун