ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"31" березня 2025 р. справа № 300/203/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Скільського І.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішень та зобов'язання до вчинення дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - третя особа), в якому просила суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.12.2024 за №092750011545 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 21.07.1992 по 01.10.1992, період догляду за дитиною до 3-ох років з 01.01.2005 по 11.09.2006 та періоди роботи з 12.09.2006 по 10.10.2006 та з 12.09.2008 по 26.10.2008;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити з 12.12.2024 ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням до страхового стажу вищевказаних періодів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачами протиправно і необґрунтовано прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності у позивача необхідного страхового стажу роботи. Так, позивач зазначає, що станом на момент звернення позивача до територіального підрозділу Пенсійного фонду України, набула право на пенсію, оскільки у неї було достатньо загального страхового стажу роботи, що підтверджується записами трудової книжки позивача та додатковими документами. При цьому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права. З огляду на наведене, певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. А тому, спірні періоди, що не зараховані відповідачами до страхового стажу позивача підлягають зарахуванню на підставі додаткових документів та записів трудової книжки. Зарахувавши спірні періоди до стажу, у позивача буде більше 31 років страхового стажу та відповідно у позивача буде право на призначення пенсії за віком.
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 20.01.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від позивача, 24.01.2025 надійшла заява від 23.01.2025, згідно якої позивач просила суд: залучити Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, вулиця Ольжича, 7, Житомир, Житомирська область, 10002) в якості другого відповідача у даній справі та окрім раніше заявлених вимог, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 15.01.2025 за №092750011545 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалою від 28.01.2025 заяву ОСОБА_1 від 23.01.2025 про залучення співвідповідача та зміну предмету позову задовольнив. Залучив до участі у справі №300/203/25 як співвідповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, вулиця Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська область, 10002). Розгляд адміністративної справи №300/203/25 розпочав спочатку.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву (а.с.42-48). Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила та зазначила про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві за результатами розгляду заяви від 12.12.2024 та наданих документів прийнято рішення від 17.12.2024 за №092750011545 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідно до наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, уточнюючі довідки, свідоцтва про народження дітей) загальний страховий стаж складає 28 років 11 місяців 29 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком. До загального страхового стажу не враховано період отримання допомоги по безробіттю з 21.07.1992 по 01.10.1992, оскільки відсутні підстави про початок та кінець виплати допомоги. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 , відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Просить суд в задоволенні позову відмовити.
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області скористалося правом на подання пояснень (а.с.42-45). У поданих поясненнях представник ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зазначила про те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві за результатами розгляду заяви від 12.12.2024 та наданих документів прийнято рішення від 17.12.2024 за №092750011545 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону 1058 у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідно до наданих до заяви документів про стаж (ідентифікаційний номер, трудова книжка, уточнюючі довідки, свідоцтва про народження дітей) загальний страховий стаж складає 28 років 11 місяців 29 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком. До загального страхового стажу не враховано період отримання допомоги по безробіттю з 21.07.1992 по 01.10.1992, оскільки відсутні підстави про початок та кінець виплати допомоги та період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2005 по 11.09.2006 та періоди з 12.09.2006 по 10.10.2006 та з 12.09.2008 по 26.10.2008, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 , відмовлено в призначений пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Просить суд в задоволенні позову відмовити.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області також скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву, в яких заперечуючи проти позовних вимог, зазначили ті самі заперечення, що й Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві у відзиві на позовну заяву та Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у своїх поясненнях щодо позову.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази і відзив, встановив наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з досягненням 60 річного віку 12.12.2024 звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про призначення пенсії за віком.
Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві рішенням від 17.12.2024 за №092750011545 відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи.
Згідно вказаного рішення у ОСОБА_1 наявний страховий стаж 28 років 11 місяців 29 днів. В той же час, при розгляді заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не зараховано до страхового стажу позивача період отримання допомоги по безробіттю з 21.07.1992 по 01.10.1992.
ОСОБА_1 08.01.2025 повторно звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про призначення пенсії за віком.
Органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області рішенням від 15.01.2025 за №092750011545 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи.
Згідно вказаного рішення у ОСОБА_1 наявний страховий стаж 28 років 11 місяців 29 днів. В той же час, при розгляді заяви позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 12.10.1980:
- з 01.01.2005 по 31.01.2009, з 01.05.2009 по 28.02.2010, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості про сплату страхових внесків;
- період виплати допомоги по безробіттю з 21.07.1992 по 01.10.1992, згідно довідки від 12.09.2024 № 5117-14.7.1/25-24, оскільки відсутні накази про початок та кінець виплати допомоги;
- періоди підприємницької діяльності з 01.10.2011 по 30.09.2013, оскільки відсутні відомості щодо нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Позивач вважаючи, що пенсійним органом за наслідками розгляду її заяв при прийнятті оскаржуваних рішень протиправно не враховано до її страхового стажу період виплати допомоги по безробіттю з 21.07.1992 по 01.10.1992, а також весь період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зокрема період з 01.01.2005 по 11.09.2006 та періоди роботи між додатковою відпусткою по догляду за дитиною з 12.09.2006 по 10.10.2006 та з 12.09.2008 по 26.10.2008, звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду регулюють Закони України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 31 років.
Таким чином, ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 31 року.
Згідно зі статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 за №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст. 62 Закону №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно вимог статті 62 Закону №1788-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Також відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані. наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.
Також, згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 1.1 «Загальні положення» Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктами 1.1, 2.2, 2.4 Інструкції №58 передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Одночасно, пунктами 2.6, 2.8-2.10 Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Згідно пунктів 2.11-2.12 Інструкції відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Слід зазначити, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, зокрема за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки, іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21.02.2018 по справі №687/975/17, у якій зазначено, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.
Крім того, згідно з пунктом 1.5 Інструкції №58 питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників", цією Інструкцією та іншими актами законодавства.
Отже, зі змісту вказаних вище норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 12.10.1980, (запис №19) у період 21.07.1992 по 01.10.1992 ОСОБА_1 перебувала на обліку у Тисменицькому районному центрі зайнятості та у вказаному періоді отримувала допомогу по безробіттю. Як підстава внесення запису зазначено п.1 б ст.26 Закону України «Про зайнятість населення». Вказаний запис засвідчений підписом директора Тисменицького РЦЗ та печаткою.
При цьому зазначений запис у трудовій книжці ОСОБА_1 не містить жодних виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
Доказів, які б свідчили про недостовірність такого запису, а також доказів того, що позивач не перебувала на обліку в Тисменицькому РЦЗ і не отримувала у спірному періоді допомогу по безробіттю, відповідачем суду не надано, а тому доводи органу пенсійного забезпечення у оскаржуваних рішеннях про відсутність наказів про початок та кінець виплати допомоги, як підстави для не зарахування до страхового стажу позивача періоду виплати допомоги по безробіттю з 21.07.1992 по 01.10.1992, не можна вважати обгрунтованими.
Суд також звертає увагу на те, що період отримання позивачем допомоги по безробіттю з 21.07.1992 по 01.10.1992 підтверджено довідкою від 12.09.2024 №5117-14.7.1/25.24 виданою Тисменицьким управлінням Івано-Франківської філії Івано-Франківського обласного центру зайнятості (а.с.13).
Відтак, період отримання позивачем допомоги по безробіттю з 21.07.1992 по 01.10.1992 підлягає зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 .
Щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду догляду за дитиною до трьох років з 01.01.2005 по 11.09.2006 та періоди роботи між додатковою відпусткою по догляду за дитиною з 12.09.2006 по 10.10.2006 та з 12.09.2008 по 26.10.2008, суд зазначає наступне.
Частиною третьою статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачені види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію. Так, пунктом «ж» вказаної норми, встановлено, що до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
Пунктом 11 Порядку №637 визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
З огляду на зміст наведених норм, час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми до досягнення ними трирічного віку зараховується до страхового стажу та встановлюється на підставі одного з таких документів: або свідоцтва про народження дитини, або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть).
Відповідно до частини другої статті 181 Кодексу законів про працю України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю. Час відпусток, зазначених у цій статті, до стажу роботи, що дає право на щорічну відпустку, не зараховується.
З наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 , серії НОМЕР_2 від 12.10.1980, вбачається, зокрема, що позивач в період з 01.10.1992 по 12.03.2010 працювала в Івано-Франківському обласному підприємстві автомотосервісу і торгівлі «Івано-Франківськавтосервіс», яке в подальшому перейменоване на ПРАТ «Івано-Франківськ-Авто», зокрема:
- з 01.10.1992 по 31.10.1999 на посаді підсобного робітника кафе 2-го розряду;
- з 01.11.1999 по 12.03.2010 на посаді кухаря кафе (а.с.10).
Отже, записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.10.1980 підтверджується факт роботи позивача в Івано-Франківському обласному підприємстві автомотосервісу і торгівлі «Івано-Франківськавтосервіс» у період з 01.10.1992 по 12.03.2010.
Згідно наявних в матеріалах справи копій свідоцтв про народження НОМЕР_3 від 16.10.2000 та НОМЕР_4 від 29.09.2003 (а.с.11) вбачається, що позивач є матір'ю дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до відомостей довідки від 13.09.2024 №77, виданої ПРАТ «Івано-Франківськ-Авто», ОСОБА_1 працювала в Івано-Франківському обласному підприємстві автомотосервісу і торгівлі «Івано-Франківськавтосервіс» з 01 жовтня 1992 року підсобним робітником в кафе 2-го розряду на підставі наказу №172-ВК від 01.10.1992 року, згідно наказу №120 від 01 листопада 1999 року переведена на посаду кухаря кафе з 01 листопада 1999 року, та звільнена з роботи згідно п.1 ст. 40 КЗпП України (розірвання трудового договору з ініціативи власника, або уповноваженого ним органу (скорочення штату працівників) 12 березня 2010 року на підставі наказу №119-ЗВ від 12 березня 2010 року.
Згідно наказу №97-ВК від 26 жовтня 2000 року ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 24 жовтня 2000 року по 24 жовтня 2003 року.
Згідно наказу №94-ВК від 01 грудня 2003 року ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку з 24 листопада 2003 року по 11 вересня 2006 року.
Згідно наказу №401-К від 09 жовтня 2006 року ОСОБА_1 надано додаткову відпустку по догляду за дитиною з 11 жовтня 2006 року по 11 вересня 2007 року.
Згідно наказу №422/1-К від 12 вересня 2007 року ОСОБА_1 надано додаткову відпустку по догляду за дитиною з 11 вересня 2007 року по 11 вересня 2008 року.
Згідно наказу №551/1-К від 27 жовтня 2008 року ОСОБА_1 надано додаткову відпустку по догляду за дитиною з 27 жовтня 2008 року по 11 вересня 2009 року (а.с.12).
Таким чином зазначена довідка підтверджує, що у період з 01.01.2005 по 11.09.2006 позивач здійснювала догляд за дитиною до трьох років, а у періоди роботи між додатковою відпусткою по догляду за дитиною з 12.09.2006 по 10.10.2006 та з 12.09.2008 по 26.10.2008 працювала.
Згідно з відомостями Форми РС-право, складеної органом пенсійного фонду при прийнятті оскаржуваного рішення №092750011545, страховий стаж позивача становить 28 років 11 місяців 29 днів. До страхового стажу зараховано періоди: з 09.10.1980 по 01.04.1981, з 05.05.1981 по 31.05.1982, з 15.06.1982 по 11.02.1983, 22.02.1983 по 03.05.1988, з 01.06.1988 по 17.04.1992, з 01.10.1992по 31.12.2003, з 01.01.2004 по 31.12.2004, з 04.02.2009 по 28.02.2009, з 15.03.2009 по 06.04.2009, з 01.03.2010 по 12.03.2010, 13.04.2010 по 26.09.2010, з 01.10.2010 по 30.09.2011, 01.10.2013 по 31.08.2017, 07.11.2017 по 05.12.2017 (а.с.77).
Із аналізу наведеного слідує, що до страхового стажу позивача зараховано період здійснення догляду за дитиною до трьох років з 24.10.2000 по 24.10.2003 (згідно свідоцтва про народження дитини НОМЕР_3 ), а також частину періоду здійснення догляду за дитиною до трьох років з 01.01.2004 по 31.12.2004 (згідно свідоцтва про народження дитини НОМЕР_4 ) однак не зараховано іншу частину періоду догляду за дитиною до трьох років (згідно свідоцтва про народження дитини НОМЕР_4 ), зокрема з 01.01.2005 по 11.09.2006 та періоди роботи позивача у Івано-Франківському обласному підприємстві автомотосервісу і торгівлі «Івано-Франківськавтосервіс» між додатковою відпусткою по догляду за дитиною зокрема з 12.09.2006 по 10.10.2006 та з 12.09.2008 по 26.10.2008.
Беручи до уваги те, що записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.10.1980 підтверджується факт роботи позивача в Івано-Франківському обласному підприємстві автомотосервісу і торгівлі «Івано-Франківськавтосервіс» у період з 01.10.1992 по 12.03.2010, свідоцтвом про народження дитини НОМЕР_4 та довідкою ПРАТ «Івано-Франківськ-Авто» від 13.09.2024 №77, підтверджується факт перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у період з 24.11.2003 по 11.09.2006 під час роботи у Івано-Франківському обласному підприємстві автомотосервісу і торгівлі «Івано-Франківськавтосервіс», а також періоди роботи у вказаному підприємстві між додатковою відпусткою по догляду за дитиною, зокрема з 12.09.2006 по 10.10.2006 та з 12.09.2008 по 26.10.2008, а відтак незарахований період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зокрема з 01.01.2005 по 11.09.2006 та періоди роботи у вказаному підприємстві між додатковою відпусткою по догляду за дитиною, зокрема з 12.09.2006 по 10.10.2006 та з 12.09.2008 по 26.10.2008 підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Щодо можливості зарахування періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.01.2005 по 11.09.2006 лише за умови сплати страхових внесків, суд зазначає таке.
Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно із частиною першою статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону № 1058-IV).
Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев'ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.
Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Наявні матеріали справи не містять даних про те, що у періоді перебування ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24.11.2003 по 11.09.2006 органами соціального захисту населення не здійснювалось нарахування та виплата їй допомоги по догляду за дитиною до 3 років працюючим жінкам на дитину ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Відтак, оскільки відповідачами не надано суду жодних доказів на спростування отримання позивачем допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 24.11.2003 по 11.09.2006, а тому у пенсійного органу відсутні підстави не зараховувати до страхового стажу позивача, іншої незарахованої частини періоду відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зокрема з 01.01.2005 по 11.09.2006.
Щодо можливості зарахування періодів роботи позивача у Івано-Франківському обласному підприємстві автомотосервісу і торгівлі «Івано-Франківськавтосервіс» між додатковою відпусткою по догляду за дитиною, зокрема з 12.09.2006 по 10.10.2006 та з 12.09.2008 по 26.10.2008 лише за умови сплати страхових внесків, суд зазначає таке.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені зазначеним Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Таким чином, суд вважає, що позивач не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для незарахування до стажу позивача спірних періодів роботи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а.
З огляду на наведене відповідачами безпідставно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи позивача у Івано-Франківському обласному підприємстві автомотосервісу і торгівлі «Івано-Франківськавтосервіс» між додатковою відпусткою по догляду за дитиною, зокрема з 12.09.2006 по 10.10.2006 та з 12.09.2008 по 26.10.2008.
Враховуючи вище викладене, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди отримання допомоги по безробіттю з 21.07.1992 по 01.10.1992, догляду за дитиною до 3-ох років з 01.01.2005 по 11.09.2006 та роботи між додатковою відпусткою по догляду за дитиною до 3-ох років з 12.09.2006 по 10.10.2006 та з 12.09.2008 по 26.10.2008.
Зважаючи на те, що відповідачами визнається страховий стаж позивача 28 років 11 місяців 29 днів, а також висновки суду щодо протиправності дій відповідачів щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів з 21.07.1992 по 01.10.1992, з 12.09.2006 по 10.10.2006 та з 12.09.2008 по 26.10.2008 (що становить 2 роки 1 місяць 6 днів), у ОСОБА_1 яка досягнула 60 років наявний страховий стаж більше 31 року, що дає їй право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Як наслідок, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.12.2024 за №092750011545 та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 15.01.2025 за №092750011545 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підлягають скасуванню.
Так, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.
Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
За приписами частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у випадку, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.
Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії за вислугу років визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-ІV звернення за призначенням пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Вимогами пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У даній справі, органом призначення пенсії щодо розгляду останньої заяви позивача від 08.01.2025 за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, рішенням якого відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Така позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 08.02.2024 по справі №500/1216/23 (провадження №К/990/37966/23).
Враховуючи те, що судом встановлено протиправність рішень про відмову в призначенні пенсії від 17.12.2024 та від 15.01.2025 за №092750011545, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає необхідним зобов'язати саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (як відповідний територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності щодо розгляду заяви позивача від 08.01.2025) зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 21.07.1992 по 01.10.1992, період догляду за дитиною до 3-ох років з 01.01.2005 по 11.09.2006 та періоди роботи між додатковою відпусткою по догляду за дитиною до 3-ох років з 12.09.2006 по 10.10.2006 та з 12.09.2008 по 26.10.2008 і призначити з 12.12.2024 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відтак, з урахуванням зазначеного вище, суд, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру в розмірі 2422,40 гривень, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи платіжні інструкції №0.0.4124149474.1 від 11.01.2025 (а.с.6), та №0.0.4150589015.1 від 22.01.2025 (а.с.24).
Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України суду надано право покласти судові витрати у справі повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені нею судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 2422,40 гривень.
Доказів понесення сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 17.12.2024 за №092750011545 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 15.01.2025 за №092750011545 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до її страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю з 21.07.1992 по 01.10.1992, період догляду за дитиною до 3-ох років з 01.01.2005 по 11.09.2006 та періоди роботи між додатковою відпусткою по догляду за дитиною до 3-ох років з 12.09.2006 по 10.10.2006 та з 12.09.2008 по 26.10.2008 і призначити з 12.12.2024 пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ідентифікаційний код юридичної особи 13559341) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) судові витрати із сплати судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ), адреса: АДРЕСА_1 ;
відповідач 1 - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код юридичної особи 42098368), адреса: вул. Бульварно - Кудрявська, 16, м. Київ, 04053;
відповідач 2 - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (ідентифікаційний код юридичної особи 13559341), адреса: вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20551088), адреса: вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.
Суддя /підпис/ Скільський І.І.