31 березня 2025 року Справа № 280/9032/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до 1. Дисциплінарної комісії приватних виконавців (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13)
2. Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13)
про визнання протиправними та скасування рішення та наказу,
27.09.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до 1. Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - відповідач 1), 2. Міністерства юстиції України (далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 29.07.2024, оформлене протоколом № 87, про задоволення подання Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності;
визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2071/7 від 15.08.2024 про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 29.07.2024, оформленого протоколом № 87, про задоволення подання Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваним рішенням Дисциплінарної комісії приватних виконавців, введеним в дію наказом Міністерства юстиції України від 15.08.2024 № 2071/7, до ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді припинення діяльності. Позивач із таким рішенням не погоджується, оскільки чинним законодавством не передбачено ініціювання перевірки Радою приватних виконавців України приватного виконавця на підставі звернення Міністерства юстиції України. Також, під час дії воєнного стану не передбачено застосування дисциплінарного стягнення до приватного виконавця у вигляді припинення діяльності. Крім того, права сторін у виконавчих провадженнях № 6634422, № 72573765, № 72602637, № 72619917, за якими проводилась перевірка, не порушені. Зазначає, що застосування Дисциплінарною комісією приватних виконавців санкції у вигляді припинення діяльності не є співмірним видом стягнення до характеру вчиненого позивачем порушення. З урахуванням наведеного просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 02.10.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 09.10.2024 продовжено процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 17.10.2024 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/9032/24; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
30.10.2024 від Дисциплінарної комісії приватних виконавців надійшла заява (вх. № 49976) із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та клопотання (вх. № 49778) про залучення до участі у справі Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів.
Стосовно розгляду справи за правилами загального позовного провадження суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 2 ст. 12 КАС України).
Згідно з пунктом 10 ч. 6 ст. 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. 2 ст. 257 КАС України).
При цьому, згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Як зазначено у ч. 1 ст. 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Як зазначено у ч. 7 ст. 262 КАС України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини», заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Варела Ассаліно проти Португалії», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Зважаючи на те, що відповідачем 1 не доведена необхідність розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін; дана справа є справою незначної складності і характер спірних правовідносин та предмет доказування в ній не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача 1.
Крім того, клопотання не містить будь-якої інформації стосовно предмету спору, яка може бути надана сторонами лише у судовому засіданні за участі їх представників та не може бути надана із заявами по суті справи.
Стосовно залучення до участі у справі третьої особи слід зазначити про таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі (ч. 4 ст. 49 КАС України).
Як зазначено у ч. 5 ст. 49 КАС України, про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.
Аналіз вищевказаних процесуальних норм засвідчує, що єдиною підставою для залучення до участі у справі третіх осіб є встановлення фактів про те, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі.
Такі обставини можуть бути виявлені судом самостійно при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду, або ж наведені у відповідних клопотаннях про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача.
Разом з тим, наведені відповідачем 1 аргументи не свідчать про наявність визначених процесуальним законом підстав для залучення Некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» до участі у розгляді цієї справи; судом самостійно таких підстав також не встановлено. Крім того, суд звертає увагу, що Дисциплінарна комісія приватних виконавців, задовольняючи подання Ради приватних виконавців України про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, також не залучала Некомерційну професійну організацію «Асоціація приватних виконавців України».
Відтак, у задоволенні даного клопотання відповідача 1 необхідно відмовити.
Відповідач 2 позов не визнав, у поданому відзиві (вх. від 05.11.2024 № 50465) послався на те, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу, систематично (мінімум 4 рази) виносила невмотивовані постанови, які не відповідають вимогам, встановленим для актів індивідуальної дії, що в свою чергу суперечить приписам законодавства. Зауважує, що особливості діяльності приватних виконавців під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», визначені пунктом 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». При цьому, вказаним пунктом не передбачено заборони розгляду Дисциплінарною комісією у період дії воєнного стану питань про притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за поданням Ради приватних виконавців України та прийняття рішень про застосування до приватних виконавців дисциплінарних стягнень. У ході розгляду подання Дисциплінарною комісією перевірено факти, викладені у ньому, зокрема, щодо порушення вимог чинного законодавства, та встановлено порушення вимог пункту 3.7 Статуту Асоціації приватних виконавців України, статей 3, 4 Кодексу професійної етики приватних виконавців України, пункту 1 частини четвертої статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Крім того, комісією проаналізовано інформацію не тільки по виконавчим провадженням, які були предметом подання Ради приватних виконавців (№№ 66344222, 72573765, 72602637, 72619917), а також інші виконавчі провадження за останні 4 місяці діяльності приватного виконавця та виявлено інші виконавчі провадження з аналогічними постановами про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження винесені, зокрема, у липні 2024 року, що свідчить про систематичність порушень норм діючого законодавства і безвідповідальну поведінку суб'єкта владних повноважень. Вказані порушення не тільки не спростовані, а й визнанні позивачем під час засідання Комісії, що знайшло своє підтвердження на сторінці 7 Витягу з протоколу № 87. Зазначене вище свідчить про неналежне виконання своїх обов'язків, наявність дисциплінарного проступку у діях приватного виконавця, визначеного частиною другої статті 38 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». З огляду на зазначене, наказ Міністерства від 15.08.2024 № 2071/7 «Про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» видано в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а вимоги позивача щодо його скасування та визнання протиправним є безпідставними. Просить у задоволенні позову відмовити. Розгляд справи просить здійснювати за участю представників відповідачів. З даного приводу суд вже зазначав, що дана справа є справою незначної складності і характер спірних правовідносин та предмет доказування в ній не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи. Відтак, дане клопотання задоволенню не підлягає.
Від відповідача 1 відзиву на позов не надходило.
Частиною другою статті 175 КАС України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.
ОСОБА_1 здійснювала діяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва, про що свідчить посвідчення від 09.12.2020 № 0589.
Як вбачається із витягу з протоколу № 87 засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 29.07.2024, на розгляд до Дисциплінарної комісії приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) надійшло подання Ради приватних виконавців України від 07.06.2024 № 211/01-14 про притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. до дисциплінарної відповідальності, внесене на підставі рішення Ради приватних виконавців України від 24.05.2024 № 70 за результатами розгляду звернення Міністерства юстиції України від 06.02.2024 № 19003/20.4.1/33-24.
У поданні Ради приватних виконавців України зазначено про порушення приватним виконавцем Овсієнко А.В. вимог статей 3, 4 Кодексу професійної етики приватних виконавців України (далі - Кодекс).
Так, 17.08.2023 приватним виконавцем Овсієнко А.В. винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження ВП № 66344222, зазначеною постановою визначено для боржника додаткові витрати виконавчого провадження у розмірі 3 000,00 грн.
01.09.2023 приватним виконавцем Овсієнко А.В. винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження ВП № 72573765, зазначеною постановою визначено для боржника додаткові витрати виконавчого провадження у розмірі 2 250,00 грн.
06.09.2023 приватним виконавцем винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження ВП № 72619917, зазначеною постановою визначено для боржника додаткові витрати виконавчого провадження у розмірі 1 750,00 грн.
27.10.2023 приватним виконавцем Овсієнко А.В. винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження ВП № 72602637, зазначеною постановою визначено для боржника додаткові витрати виконавчого провадження у розмірі 4 250,00 грн.
При цьому, всі вищезазначені постанови не містять жодних розрахунків, калькуляцій тощо здійснених приватним виконавцем витрат виконавчого провадження, із зазначенням їх обсягу та розміру усіх складових.
Приватний виконавець Овсієнко А.В. листом від 13.03.2024 № 24721 надала наступні пояснення щодо обставин, викладених у зверненні Міністерства юстиції України, в частині дотримання Кодексу професійної етики приватних виконавців.
Щодо стягнення додаткових витрат при здійсненні виконавчих проваджень приватний виконавець зазначає, що нею були складені калькуляції витрат з доказами документів вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.
Зазначає, що під час примусового виконання виконавчих проваджень № 66344222, № 72573765, № 72602637, № 72619917 нею не було допущено жодних порушень вимог Кодексу професійної етики приватних виконавців України, а тому відсутні підстави для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Комітет з етики, дослідивши зміст звернення Міністерства юстиції України, яке стало підставою для ініціювання Радою приватних виконавців України проведення перевірки, а також зміст пояснення приватного виконавця та доданого до нього копій документів, встановив фактичні обставини та дійшов до наступного.
Листом від 24.04.2024 № 62171/20.4.1/33-24 Міністерство юстиції направило до Ради приватних виконавців України копію наказу про зупинення діяльності приватного виконавця Овсієнко А.В. від 17.04.2024 № 1093/7. Проаналізувавши даний наказ також встановлено грубе порушення приватним виконавцем вимог законодавства з примусового виконання рішень, а саме аналогічні порушення пов'язані з питанням стягнення додаткових витрат виконавчого провадження.
Комітет з етики не може залишати поза увагою той факт, що приватний виконавець протягом тривалого часу, систематично (мінімум 4 рази) виносить невмотивовані постанови, які не відповідають вимогам, встановленим для актів індивідуальної дії, що в свою чергу суперечить приписам законодавства.
Дослідження наданих матеріалів дозволяє дійти висновку про наявність ознак складу дисциплінарного проступку в діях приватного виконавця ОСОБА_1 : протиправність діяння: порушення приписів статей 3, 4 Кодексу професійної етики приватних виконавців; форма вини: прямий умисел; негативні наслідки: підрив авторитету та суспільної довіри й поваги до професії приватного виконавця; причинний зв'язок між діянням та його негативними наслідками: винесення постанов без належного їх мотивування має наслідком порушення принципу законності та підриває авторитет і довіру до професії приватного виконавця, створюючи у стороннього спостерігача враження безпідставності та невмотивованості рішень приватних виконавців як суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що порушення приватним виконавцем ОСОБА_1 вимог законодавства свідчать про вчинення нею дисциплінарного проступку та наявність попередніх притягнень до відповідальності, Дисциплінарна комісія вирішила задовольнити подання Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко А.В. до дисциплінарної відповідальності та застосувати до неї дисциплінарне стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця.
Наказом Міністерства юстиції України від 15.08.2024 № 2071/7 «Про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення» уведено в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 29.07.2024, оформлене протоколом № 87, про задоволення подання Ради приватних виконавців про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни, посвідчення № 0589, видане 09 грудня 2020 року, та про застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця. Наказано припинити діяльність приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни, посвідчення № 0589, видане 09 грудня 2020 року.
Наведені обставини зумовили звернення ОСОБА_1 до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Засади виконавчого провадження визначені ст. 2 Закону № 1404-VIII, якою встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII (далі - Закон № 1403-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону № 1403-VIII примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.
Принципи діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців визначені ст. 4 Закону № 1403-VIII, згідно з якою діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: 1) верховенства права; 2) законності; 3) незалежності; 4) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 5) обов'язковості виконання рішень; 6) диспозитивності; 7) гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; 8) розумності строків виконавчого провадження; 9) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Частиною 2 статті 4 Закону № 1403-VIII передбачено, що державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.
Стаття 17 Закону № 1403-VIII визначає порядок державного регулювання діяльності приватного виконавця та встановлює, що Міністерство юстиції України, зокрема, формує та реалізує державну правову політику у сфері організації примусового виконання рішень; здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців та визначає порядок здійснення контролю за діяльністю приватного виконавця; вводить в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення; зупиняє та припиняє право на здійснення діяльності приватного виконавця; здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 34 Закону № 1403-VIII контроль за діяльністю приватного виконавця здійснюється Міністерством юстиції України шляхом проведення планових і позапланових перевірок у порядку, встановленому Міністерством юстиції України. Планові перевірки проводяться не частіше одного разу на два роки з обов'язковим повідомленням приватного виконавця про час і місце проведення перевірки не пізніш як за 10 днів до її початку. Попередні періоди, що раніше перевірялися, не можуть бути предметом наступних перевірок, крім перевірок за зверненнями учасників виконавчого провадження. Позапланові перевірки проводяться на підставі: 1) заяви приватного виконавця про проведення перевірки; 2) письмових звернень учасників виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця; 3) неподання приватним виконавцем у встановлені строки звітності чи іншої інформації та/або подання недостовірної інформації.
За правилами статті 35 Закону № 1403-VIII Рада приватних виконавців України має право за зверненням учасника виконавчого провадження або за власною ініціативою здійснити перевірку діяльності приватного виконавця на предмет дотримання ним: 1) статуту Асоціації приватних виконавців України; 2) Кодексу професійної етики приватного виконавця; 3) рішень Ради приватних виконавців України та з'їзду приватних виконавців України, пов'язаних із діяльністю приватних виконавців.
Перевірка Радою приватних виконавців України діяльності приватного виконавця здійснюється шляхом надсилання приватному виконавцю письмового запиту в межах предмета перевірки. Протягом 15 календарних днів з дня отримання запиту приватний виконавець зобов'язаний надати Раді приватних виконавців України пояснення та копії відповідних документів.
Рада приватних виконавців України зобов'язана протягом 30 робочих днів з дня отримання пояснень приватного виконавця або часу, коли такі пояснення мали бути отримані, у разі їх ненадання розглянути надані матеріали на предмет наявності ознак дисциплінарного проступку та вирішити питання щодо внесення до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
Статтею 37 Закону № 1403-VIII обумовлено, що приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону № 1403-VIII, підставою для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.
За приписами ч. 2 ст. 38 Закону № 1403-VIII дисциплінарним проступком приватного виконавця є: 1) факт зайняття діяльністю, несумісною з діяльністю приватного виконавця; 2) порушення правил професійної етики приватного виконавця; 3) розголошення професійної таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 4) невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків; 5) невиконання статуту Асоціації приватних виконавців України, рішень Ради приватних виконавців України та з'їзду приватних виконавців України.
Частинами 1, 3, 4, 6 статті 39 Закону № 1403-VIII передбачено, що Дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків. До складу Дисциплінарної комісії входять дев'ять членів, по чотири члени із яких призначаються Міністерством юстиції України, у тому числі Міністр або заступник Міністра, та з'їздом приватних виконавців України, один член призначається Радою суддів України. Зазначені органи мають право призначати до складу Дисциплінарної комісії осіб із числа своїх представників, суддів, суддів у відставці, науковців, фахівців у галузі права та приватних виконавців. Персональний склад Дисциплінарної комісії затверджується наказом Міністерства юстиції України. Головою Дисциплінарної комісії є Міністр юстиції України або заступник Міністра юстиції України. Дисциплінарна комісія: 1) розглядає подання Міністерства юстиції України, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; 2) у разі надходження скарг на діяльність приватних виконавців направляє їх на перевірку Міністерству юстиції України чи Раді приватних виконавців України; 3) приймає рішення на підставі подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
За приписами ч.ч. 1, 4, 5 ст. 40 Закону № 1403-VIII Дисциплінарна комісія розглядає подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та приймає рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення протягом двох місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Дисциплінарна комісія, розглядаючи подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності, приймає одне з таких рішень: 1) задовольнити подання та застосувати до приватного виконавця дисциплінарне стягнення; 2) відхилити подання та направити матеріали для повторної перевірки діяльності приватного виконавця; 3) відхилити подання та відмовити в застосуванні до приватного виконавця дисциплінарного стягнення. У разі якщо Дисциплінарною комісією прийнято рішення про задоволення подання та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, під час визначення виду дисциплінарного стягнення враховуються обставини вчинення проступку, ступінь вини приватного виконавця, тяжкість вчиненого ним дисциплінарного проступку, наявність наслідків, розмір заподіяної шкоди, а також факти застосування до приватного виконавця дисциплінарних стягнень протягом останнього року.
Згідно п. 8 ч. 5 ст. 54 Закону № 1403-VIII, Рада приватних виконавців України приймає рішення про внесення до Дисциплінарної комісії подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває і під час розгляду вказаної справи.
Відповідно до пп. 1 п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зупиняються до припинення або скасування воєнного стану в Україні встановлені частиною першою статті 40 цього Закону строки розгляду Дисциплінарною комісією подань про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності та прийняття рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.
Згідно з пп. 3 п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» планові та позапланові перевірки діяльності приватних виконавців не проводяться, крім передбачених підпунктом 9 цього пункту перевірок приватних виконавців, стосовно яких є сумніви щодо факту здійснення ними своєї діяльності в офісі приватного виконавця. У разі якщо на день введення воєнного стану позапланова перевірка діяльності приватного виконавця не була проведена, така перевірка проводиться в порядку, встановленому Міністерством юстиції України, після припинення або скасування воєнного стану за письмовим зверненням учасника виконавчого провадження щодо рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця.
Підпунктом 4 п. 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII встановлено, що під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» діяльність приватного виконавця може бути зупинена строком на один місяць на підставі наказу Міністерства юстиції України за поданням керівника структурного підрозділу Міністерства юстиції України, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері примусового виконання рішень, погодженим не менше ніж п'ятьма членами Дисциплінарної комісії, у разі виявлення ознак грубого порушення (мотивоване обґрунтування грубості порушення визначається у тексті наказу) приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов'язків. Протягом п'яти робочих днів з дня закінчення зазначеного строку чи дня припинення або скасування воєнного стану Міністерство юстиції України видає наказ про поновлення діяльності приватного виконавця.
Особливості здійснення Міністерством юстиції України контролю за діяльністю приватних виконавців у період дії воєнного стану визначено у розділі V Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.10.2018 № 3284/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2018 за № 1195/32647 (далі - Порядок № 3284/5).
Так, пунктом 1 розділу V Порядку № 3284/5 встановлено, що у період дії воєнного стану структурний підрозділ Міністерства здійснює перевірку дотримання приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов'язків на підставі відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження.
За результатом перевірки відомостей в автоматизованій системі виконавчого провадження структурний підрозділ Міністерства формує інформаційну довідку відповідно до пункту 3 розділу VII Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року №2432/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 року за №1126/29256.
У разі необхідності одержання від приватного виконавця інформації або пояснень щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов'язків, або копій відповідних документів структурний підрозділ Міністерства може надіслати приватному виконавцю відповідний обґрунтований запит. Запит надсилається на адресу електронної пошти приватного виконавця, зазначену в Єдиному реєстрі приватних виконавців України. Запитувану інформацію або копії документів приватний виконавець має надати структурному підрозділу Міністерства не пізніше п'яти робочих днів з дня надсилання запиту.
Пунктом 12 розділу V Порядку № 3284/5 визначено, що у разі виявлення ознак грубого порушення приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень структурний підрозділ Міністерства готує подання про зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць на підставі підпункту 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», яке підписує керівник структурного підрозділу Міністерства.
Надаючи оцінку доводам позивача про те, що перевірка її діяльності проводилася всупереч вимог ч. 1 ст. 35 та пп. 3 п. 6-1 р. IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII суд зазначає наступне.
Так, матеріалами справи підтверджується, що Міністерство юстиції України звернулось до Ради приватних виконавців України з листом від 06.02.2024 № 19003/20.4.1/33-24, в якому викладені обставини, що можуть свідчити про порушення позивачем професійної етики приватних виконавців України. Наведені обставини встановлювались шляхом перевірки відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження.
Отримавши зазначене звернення, Рада приватних виконавців України, констатувавши ознаки порушення позивачем статей 3, 4 Кодексу професійної етики приватних виконавців, сформувала подання від 07.06.2024 № 211/01-14 про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Овсієнко Алли Вікторівни.
Тобто, в даному випадку Міністерством юстиції України не проводилася планова або позапланова перевірка позивача. Натомість, відповідачем 2 здійснено перевірку відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження, що узгоджується із зазначеними вище приписами Порядку № 3284/5. В подальшому, відповідач 2, як орган, що здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців, звернувся до Ради приватних виконавців України, що не заборонено чинним законодавством України. В свою чергу, Рада приватних виконавців України за власною ініціативою здійснила перевірку діяльності приватного виконавця Овсієнко А.В. на предмет дотримання нею Кодексу професійної етики приватного виконавця та вирішила внести до Дисциплінарної комісії приватних виконавців подання про притягнення приватного виконавця ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, що також узгоджується із приписами статті 35 Закону № 1403-VIII.
Наведене спростовує доводи позивача про те, що перевірка її діяльності проводилася всупереч вимог ч. 1 ст. 35 та пп. 3 п. 6-1 р. IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII.
Стосовно тверджень позивача про те, що під час дії воєнного стану не передбачено застосування дисциплінарного стягнення до приватного виконавця у вигляді припинення діяльності суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 41 Закону № 1403-VIII за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця. Рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.
Згідно пункту 4 частини першої статті 44 Закону № 1403-VIII, діяльність приватного виконавця припиняється шляхом позбавлення права на здійснення діяльності приватного виконавця у разі застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності приватного виконавця.
В той же час, підпунктом 4 пункту 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1403-VIII та розділом V Порядку № 3284/5 передбачено альтернативний механізм впливу (захід реагування) на процес здійснення приватним виконавцем своєї діяльності в умовах воєнного стану шляхом встановлення можливості зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць у разі виявлення ознак грубого порушення (мотивоване обґрунтування грубості порушення визначається у тексті наказу) приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов'язків.
Однак, запровадження такого виду дисциплінарного стягнення не свідчить про те, що інші види дисциплінарних стягнень, перелік яких наведений у ч. 1 ст. 41 Закону № 1403-VIII, не можуть бути застосовані до приватного виконавця, який вчинив дисциплінарний проступок під час дії воєнного стану.
Звідси, суд відхиляє доводи позивача в даній частині.
Щодо аргументів позивача про не порушення прав сторін у виконавчих провадженнях № 6634422, № 72573765, № 72602637, № 72619917, за якими проводилась перевірка, суд зазначає наступне.
Так, дані доводи позивача ґрунтуються на тому, що сторони цих виконавчих проваджень дії приватного виконавця не оскаржували.
Разом із тим, відповідно до ст. 2 Закону № 1404-VIII та ст. 4 Закону № 1403-VIII виконавче провадження має здійснюватися з дотриманням засад законності.
Приписи статті 16 Закону № 1403-VIII встановлюють, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб'єктом незалежної професійної діяльності.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2021 у справі № 380/9335/20 указав, що в силу положень статті 16 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець є особою, уповноваженою державою на примусове виконання рішень, тобто є суб'єктом владних повноважень, на дії якої поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України.
Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 6 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція; у редакції, чинній на час прийняття постанов про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження у виконавчих провадженнях № 6634422, № 72573765, № 72602637, № 72619917), під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 7 розділу І Інструкції встановлено, що постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження;
вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення;
найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, іменгЧга по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність;
назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа);
за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене;
мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову;
резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.
Як вже зазначалося вище, 17.08.2023 приватним виконавцем Овсієнко А.В. винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження ВП № 66344222, зазначеною постановою визначено для боржника додаткові витрати виконавчого провадження у розмірі 3 000,00 грн.
01.09.2023 приватним виконавцем Овсієнко А.В. винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження ВП № 72573765, зазначеною постановою визначено для боржника додаткові витрати виконавчого провадження у розмірі 2 250,00 грн.
06.09.2023 приватним виконавцем винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження ВП № 72619917, зазначеною постановою визначено для боржника додаткові витрати виконавчого провадження у розмірі 1 750,00 грн.
27.10.2023 приватним виконавцем Овсієнко А.В. винесено постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження ВП № 72602637, зазначеною постановою визначено для боржника додаткові витрати виконавчого провадження у розмірі 4 250,00 грн.
При цьому, всі вищезазначені постанови не містять жодних розрахунків, калькуляцій тощо здійснених приватним виконавцем витрат виконавчого провадження, із зазначенням їх обсягу та розміру усіх складових.
Позивачем наведене не спростовано.
Також, зі змісту протоколу засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 29.07.2024 № 87 вбачається, що на запитання голови Дисциплінарної комісії приватний виконавець Овсієнко А.В. зазначила, що у зв'язку з великою кількістю виконавчих проваджень, вищезазначені постанови не містять розрахунків, здійснених нею витрат виконавчого провадження, а тому вона допускає, що додаткові витрати можуть бути перевищені. Зазначила, що свою провину визнає та в подальшому, при здійсненні виконавчих проваджень, у постановах встановлює витрати виконавчого провадження із зазначенням їх обсягу та розміру усіх складових. Крім того, позивач вказала, що визнає, що її дії вчинялися з порушенням.
Більше того, у засіданні Дисциплінарної комісії оголошувалася перерва для дослідження всіх фактичних обставин та об'єктивного розгляду подання та позивачу було запропоновано надати документи, які підтверджують, що порушення усунуті та постанови, які є предметом подання скасовані. Однак, таких підтверджень Дисциплінарній комісії не надано.
Статтею 3 Кодексу професійної етики приватних виконавців України передбачено, що у професійній діяльності приватний виконавець зобов'язаний використовувати всі свої знання та професійну майстерність для належного виконання вимог виконавчого документа, дотримуючись чинного законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. Приватний виконавець не може надавати поради, свідомо спрямовані на ухилення від виконання вимог виконавчого документа з боку сторін виконавчого провадження або дій, що сприятимуть цьому з боку інших осіб.
За правилами статті 4 Кодексу професійної етики приватних виконавців України етика поведінки у реалізації професійної діяльності приватних виконавців має ґрунтуватися на правових цінностях громадянського суспільства. Поведінка приватного виконавця повинна сприяти підвищенню авторитету та суспільної довіри й поваги до професії. Приватний виконавець не може допускати дій, висловлювань і вчинків, які можуть зашкодити його репутації та авторитету професії.
З урахуванням наведеного, порушення позивачем приписів статей 3, 4 Кодексу професійної етики приватних виконавців України підтверджується матеріалами справи; позивачем протилежного суду не доведено.
При цьому, та обставина, що сторони виконавчих проваджень № 6634422, № 72573765, № 72602637, № 72619917 не подавали скарг на дії позивача, не скасовує можливості застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення за вчинення дисциплінарного проступку.
Щодо співмірності застосованого стягнення характеру допущених порушень суд зазначає, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем 1 враховано протиправність діяння позивача, прямий умисел на вчинення такого діяння, негативні наслідки у вигляді підриву авторитету та суспільної довіри й поваги до професії приватного виконавця; причинний зв'язок між діянням та його негативними наслідками, а саме: винесення постанов без належного їх мотивування має наслідком порушення принципу законності та підриває авторитет і довіру до професії приватного виконавця, створюючи у стороннього спостерігача враження безпідставності та невмотивованості рішень приватних виконавців як суб'єктів владних повноважень. Також враховано, що приватний виконавець ОСОБА_1 за період 2023-2024 вже тричі притягувалась до дисциплінарної відповідальності.
Наведені обставини дають суду підстави для висновку, що рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 29.07.2024, оформлене протоколом № 87, прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відтак, дане рішення скасуванню не підлягає. Як наслідок, не підлягає скасуванню наказ Міністерства юстиції України від 15.08.2024 № 2071/7 про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 29.07.2024, оформленого протоколом № 87.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дисциплінарної комісії приватних виконавців (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13), Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; код ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправними та скасування рішення та наказу - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення виготовлено та підписано 31.03.2025.
Суддя Ю.П. Бойченко