31 березня 2025 року Справа № 280/112/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса для листування: “В. Меламед. юридичний офіс (Ізраїль - Україна)» АДРЕСА_1 , адреса проживання позивача: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Відповідача, стосовно не виплати поточної пенсії позивачки з 01.10.2023 року, та пенсії за період з 07.10.2009 року по 31.08.2017, на її банківський рахунок № НОМЕР_2 в АТ КБ “ПриватБанк»;
зобов'язати відповідача здійснювати виплату поточної пенсії позивачки, та виплатити суму недоотриманої пенсії з 01.10.2023 року, та пенсії за період з 07.10.2009 року по 31.08.2017 року, на її банківський рахунок № НОМЕР_2 , в АТ КБ “ПриватБанк», з урахуванням компенсації втрати частини доходів.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що вона перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та отримує пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». На виконання рішення від 05.06.2018 року відповідач поновив виплату пенсії позивачці на визначений нею банківський рахунок у ПриватБанку. Однак, у жовтні 2023 року виплата пенсії на цей рахунок була припинена. Позивач вказує, що з метою отриманням належної пенсійної виплати вона зверталась до відповідача з заявою щодо виплати пенсії через установу банку. Разом з тим, відповідачем було безпідставно відмовлено у поновлені виплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок. Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує її права на пенсійне забезпечення, у зв'язку з чим просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 29.01.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні), протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
07.022025 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскільки позивачем не були подані до відповідача, у визначеному законом порядку, заява про поновлення пенсії та заява про виплату пенсії або грошової допомоги, то для виплати пенсії позивачу немає законних підстав. Разом із цим, відповідач вказав, що компенсація втрати частини доходів може бути нарахована лише на ту частину заборгованості, яка була фактично виплачена позивачу та в місяць виплати такої заборгованості. Таким, чином, з наведених підстав у відзиві на позовну заяву, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
13.02.2025 до суду надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі, з огляду на наступне.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що У 2003 році позивач виїхала за кордон до Ізраїлю на постійне місце проживання.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 червня 2018 року по справі №808/871/18, яке набрало законної сили 27 вересня 2018 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя про зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за віком, починаючи з 01 вересня 2017 року. Позовні вимоги про відновлення виплати ОСОБА_1 пенсії з 07.10.2009 по 31.08.2017 (включно) залишено без розгляду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення від 05.06.2018 року відповідач поновив виплату пенсії позивачці на визначений нею банківський рахунок у АТ КБ “ПриватБанк» № НОМЕР_2 . Однак у жовтні 2023 року виплата пенсії на цей рахунок була припинена.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі № 280/2384/22, зокрема, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити недотриману пенсію ОСОБА_1 за період з 07.10.2009 по 31.08.2017, відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На звернення позивача щодо виплати пенсії через установу банку отримала лист відповідача №18995-20189/Д-02/8-0800/23, про відмову у поновленні виплати пенсії. Відмова мотивована необхідністю надання “внутрішнього паспорта громадянина України та документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків» .
11.07.2024 представником позивача подано до відповідача заяву про добровільне виконання рішення суду від 25.03.2024 у справі № 280/2384/22.
09.08.2024 листом Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомила, що з метою технологічного врегулювання питання виконання рішень суду Головне управління ПФУ звернулось до Пенсійного фонду України.
10.09.2024 представником позивача подано до відповідача повторно заяву про добровільне виконання рішення суду від 25.03.2024 у справі № 280/2384/22/22.
Листом від 08.10.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило представника позивача про те, що з метою технологічного врегулювання питання виконання рішення суду Головне управління звернулось до ПФУ. Оскільки на сьогодні роз'яснення ПФУ до Головного управління не надійшли, надати запитувані документи не вбачається можливим. Після отримання відповідних роз'яснень пенсійна справа ОСОБА_1 буде переглянута. Додатково повідомлено, що відповідно до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, заява про виплату пенсії через поточний рахунок у банку подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або приймається органом Пенсійного фонду України від установи уповноваженого банку.
Не погоджуючись із протиправною бездіяльністю відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19, ст. 24, ч. 1 ст. 46 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Гарантоване громадянам Конституцією України право на соціальний захист передбачене в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та в Законі України «Про пенсійне забезпечення», якими встановлено порядок нарахування та виплати пенсії.
Відповідно до ч. 3 ст. 1, ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються.
Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.49, ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Міжнародних договорів між Україною та Ізраїлем стосовно призначення та виплати пенсії не було укладено. Пенсії, призначені в Україні до виїзду на постійне проживання за кордон, виплачуються за 6 місяців наперед перед від'їздом за кордон.
Однак, рішенням Конституційного суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року п. 2 ч. 1 ст. 49, друге речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
З Рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009, вбачається, що оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 07.10.2009 року порядок виплати пенсій громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон регулюється нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням рішення Конституційного суду України №25-рп/2009, тобто виплата пенсії повинна проводитися незалежно від місця проживання пенсіонера.
Відсутність законодавчо встановленого механізму поновлення виплати пенсії, припиненої у зв'язку з виїздом громадянина України на постійне місце проживання за кордон, або переведення з одного виду пенсії на інший, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, що встановлений статтею 46 Конституції України.
Також, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (п. 51 цього рішення). У п. 54 рішення зазначено, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, враховуючи те, що рішення Європейського суду з прав людини є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною, суд дійшов висновку, що з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 щодо неконституційності положень п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст.51 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу УПФ має право відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 червня 2018 року по справі №577/50/17-а та у відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України має враховуватися судом.
Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач за своєю трудовою діяльністю отримав право на призначення пенсії за віком в Україні, має право на пенсію, виплату якої було припинено, відповідач зобов'язаний відновити виплату пенсії позивачу як громадянину України, який виїхав на постійне місце проживання за кордон.
«Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року №1596, визначено механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, об'єднаними управліннями, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів, шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги в уповноважених банках.
Згідно із п. 6, 8, 9, 10 «Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року №1596, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунка.
Поточні рахунки одержувачам відкриваються уповноваженими банками згідно з вимогами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті.
Між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. Положеннями договору не можуть погіршуватися умови виплати пенсій та грошової допомоги, встановлені цим Порядком. Умови договору повинні передбачати можливість його розірвання за ініціативою однієї із сторін.
Заява про виплату пенсії або грошової допомоги (додаток 1) або заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунка (додаток 4) подається одержувачем особисто до органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувача в населеному пункті в межах України.
Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може прийматися органом Пенсійного фонду України або органом соціального захисту населення через установи уповноваженого банку, зокрема, в електронній формі з накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», одержувача та уповноваженого працівника банку.
Заява приймається за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує її вік, і визначеного законодавством документа, необхідного для з'ясування місця її проживання, та реєструється в установленому порядку.
З урахуванням зазначеного, підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії або грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до п. 10 «Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 року №1596, двома шляхами: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду або від установи уповноваженого банку.
Відповідно до п. 1.2. «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596.
Таким чином органи Пенсійного фонду України уповноважені здійснювати виплату пенсії через поточні рахунки в банках у разі наявності заяви про виплату пенсії.
На сайті Пенсійного фонду України за посиланням: https://mof.gov.ua/uk/upovnovazheni-banki-shhodo-obslugovuvannja-zarplatnih proektiv/ наведено перелік уповноважених банків, через які може здійснюватися виплата пенсій, серед переліку уповноважених банків є також АТ КБ “ПриватБанк». Отже, АТ КБ “ПриватБанк» є уповноваженим банком, якому надано право виплати пенсії пенсіонерам, через відкритий в ньому поточний рахунок.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем відкрито особистий банківський рахунок № НОМЕР_2 в АТ КБ “ПриватБанк».
Позивачем направлено до відповідача звернення щодо виплати перерахованої позивачу пенсії на банківський рахунок, відкритий у АТ КБ “ПриватБанк». В заяві позивач, від імені якого діяв його повноважний представник, просив належні суми пенсії перераховувати саме на вказаний вище банківський рахунок.
В даному випадку волевиявлення позивача щодо виплати пенсії на відкритий ним поточний рахунок в уповноваженому банку оформлено письмово, подано через її представника, що не суперечить жодній нормі діючого законодавства.
Доводи відповідача, що заява про виплату пенсії надійшла від представника (а не від банківської установи) без дотримання вимог порядку №1596, є помилковими, оскільки як вже зазначалося, цією заявою позивачем визначено його волевиявлення та реалізовано право на отримання пенсій на відкриті ним поточний рахунок в уповноваженій банківській установі.
До того ж, врегульований на законодавчому рівні порядок відкриття рахунків у національній та іноземній валюті покладає на банк відповідальність за достовірність даних, внесених уповноваженим працівником банку до заяви про виплату пенсії щодо проведення у повному обсязі ідентифікації одержувача під час відкриття рахунку.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до абз. 6 п. 10 Порядку №1596 уповноважений банк може відмовити у відкритті поточного рахунка одержувачу з підстав, визначених законодавством та/або нормативно-правовими актами Національного банку, або у разі надання не в повному обсязі та/або недостовірної інформації чи документів, що містять недостовірну/неправдиву інформацію, та/або будь-яких інших відомостей, необхідних уповноваженому банку для відкриття поточного рахунка згідно з вимогами законодавства та/або нормативно-правових актів Національного банку, про що повідомляє відповідному органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення із зазначенням причин відмови у відкритті рахунка для інформування одержувача або подання відсутньої/уточнювальної інформації, відсутніх відомостей та/або документів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату поточної пенсії, в тому числі суму недоотриманої пенсії на банківський рахунок, відкритий у АТ КБ “ПриватБанк», а тому відповідач зобов'язаний перерахувати розмір поточної пенсії, в тому числі суму недоотриманої пенсії та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою, поданою представником.
Суд також звертає увагу, що Верховним Судом у постанові від 20.01.2022 року по справі № 280/4551/21 сформовано правовий висновок, згідно якого: «подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку № 22-1 у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 року № 13-1 та від 16.12.2020 року № 25-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку № 22-1».
Вказаний правовий висновок розповсюджується і на порядок виплати грошових коштів на карткові рахунки пенсіонерів, які фактично перебувають за кордоном (постанова Верховного Суду від 24.07.2023 року по справі № 280/6637/22).
У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що «колегія суддів вважає за можливе проводити виплату пенсії громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, шляхом її перерахунку на діючі карткові рахунки, відкриті в українських банках. При цьому, відповідну заяву із зазначенням реквізитів рахунку може подавати представник пенсіонера за довіреністю. Особиста присутність пенсіонера під час подання такої заяви чинним законодавством не вимагається».
Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем була дотримана вимога щодо особистої подачі заяви до відповідача про виплату пенсії на банківський рахунок у зв'язку із чим суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у поновленні позивачу виплати пенсії та по несплаті пенсії на визначений позивачем банківський рахунок.
Враховуючи протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у поновленні позивачу виплати пенсії та по несплаті на визначений позивачем банківський рахунок, у суду є всі підстави для зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу з жовтня 2023 року, та виплатити недоотримані пенсійні кошти, в тому числі суму недоотриманої пенсії, за період з 07.10.2009 року по 31.08.2017 року, на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_2 в АТ КБ “ПриватБанк».
При цьому, суд зазначає, що право позивачки на отримання пенсії за віком з 07.10.2009 по 31.08.2017 встановлено рішення Запорізького апеляційного адміністративного суду від 25.03.2024 по справі №280/2384/22, а тому зазначені обставини не досліджуються повторно під час розгляду цієї справи.
Стосовно позовних вимог про виплату пенсії з урахуванням компенсацією втрати частини доходів, суд зазначає, що відповідно до ч.2 статті 46 Закону №1058, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Отже, виплата компенсації втрати частини доходів передбачена чинним законодавством та здійснюється під час виплати пенсії. В даному випадку, пенсія позивачу не виплачується, а тому на даний час відсутні підстави вважати, що права позивача на отримання відповідної компенсації будуть порушені під час проведення виплати пенсії.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса для листування: “В. Меламед. юридичний офіс (Ізраїль - Україна)» АДРЕСА_1 , адреса проживання позивача: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-Б, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у поновленні виплати пенсії та по несплаті пенсії ОСОБА_1 на визначений нею банківський рахунок.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з жовтня 2023 року, та виплатити недоотримані пенсійні кошти, в тому числі суму недоотриманої пенсії, за період з 07.10.2009 року по 31.08.2017 року, на визначений нею банківський рахунок № НОМЕР_2 в АТ КБ “ПриватБанк».
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 31.03.2025.
Суддя А.В. Сіпака