31 березня 2025 року м. Ужгород№ 260/745/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Плеханова З.Б. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міжгірського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області (вул. Воз'єднання, буд. 1,смт. Міжгір'я,Закарпатська обл., Хустський р-н,90000) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міжгірського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області в якому просить:
1. Прийняти даний позов до свого провадження.
2. Розглянути даний спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
3. Визнати протиправною відмову Міжгірського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ.
4. Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області в особі Міжгірського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканці АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, без надання згоди на збір та обробку її персональних даних.
5. Вирішити питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду справи.
Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 11 грудня 2024 року звернувся до Міжгірського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області із вимогою оформити і видати її паспорт громадянина України у формі книжечки замість втраченої ІD-картки. У своїх заявах позивач повідомив про відмову за релігійними переконаннями від оформлення і отримання паспорта у формі картки.
Проте Міжгірський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області відділ ГУ ДМС України в Закарпатській області листом від 28.12.2024 року №Т-40/6/2128-24/2128/43-24 відмовив у наданні такого паспорта, запропонувавши звернутися до суду для вирішення цього питання.
13 лютого 2025 року ухвалою ЗОАС було відкрито спрощене позовне провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позов та докази, які в нього є.
Вказана ухвала доставлена до електронного кабінету відповідачів 13.02.025 , що стверджується Довідкою про доставку електронного листа.
Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.
Станом на 31.03.2025 відзиву від відповідачів не надходило.
Обставини встановлені судом
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.10.2024 року видано паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_1 , орган що видав 2128.
28 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Міжгірської ДПІ Головного управління ДПС у Закарпатській області із повідомленням про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків № НОМЕР_2 з метою отримання можливості здійснювати будь -які платежі за серією і номером паспорта. За результатами перевірки реєстрації особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків контролюючим органом прийнято рішення щодо можливості внесення до паспорта у формі картки інформації про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків.
11 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Міжгірського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області із заявою про оформлення паспорта громадянина України із додатками із вимогою оформити і видати її паспорт громадянина України у формі книжечки без застосування засобів ЄДРР.
У заяві також заявник вказав, що не має наміру оформити паспорту формі пластикової картки типу ІD-1 згідно своїх релігійних переконань та категорично не дає згоду на оформлення ІD-картки.
Також у заяві позивач посилався на розяснення Великої Палати Верховного Суду щодо того , що отримання паспорту у формі ІD-картки є правом особи , а не зобов'язанням, а реалізації державою своїх функцій має здійснюватися без примушування людини до надання згоди на обробку своїх персональних даних.
28 грудня 2024 року начальник ГУ ДМС України в Закарпатській області надав відповідь про те, що згідно з чинним законодавством України паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій, а оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 р. №398 здійснюється тільки на підставі рішення суду про зобов'язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 р.
Мотиви та норми права застосовані судом.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України Про громадянство України від 18.01.2001 року №2235-III(далі - Закон №2235-III) відповідно до його преамбули визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Як убачається зі статті 1 Закону №2235-III громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках.
Відповідно до статті 5 Закону №2235-III Постановою Верховної ради України від 26.06.1992 № 2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення), згідно з пунктами 2 та 3 якого, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.
Пунктом 13 Положення встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.
З 06.12.2012 набрав чинності Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон № 5492-VI), яким визначено правові та організаційні засади видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 5492-VI суспільні відносини, пов'язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.
Частиною першою статті 4 Закону № 5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних". У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.
Згідно із пунктом "а" частини першої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України і оформлення такого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України" від 14.07.2016 №1474-VIII, який набрав чинності з 1 жовтня 2016 року, (далі - Закон №1474-VIII) статтю 13 Закону № 5492-VI доповнено частиною 3 наступного змісту: "Паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.".
Також Законом № 1474-VIII частину другу статті 21 Закону № 5492-VI викладено в такій редакції: "Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України."
Згідно із частинами першою-другою, четвертою та п'ятою статті 14 Закону № 5492-VIформа кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Кабінету Міністрів України пунктом 7 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1474-VIII доручено у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, затверджено зразок бланка, технічного опису та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.
Згідно з пунктами 1-3 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Порядок № 302) паспорт громадянина України (далі - паспорт) є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов'язаний отримати паспорт.
Підпунктом 1 пункту 7 Порядку № 302 встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта особі, яка досягла 14-річного віку, здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.
Пунктами 14 та 32 Порядку № 302 закріплено перелік інформації про особу, на ім'я якої оформляється паспорт, яка вноситься до заяви-анкети, а також документи, які подає заявник для оформлення паспорта.
Таким чином, реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви-анкети до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому, дотримання особою певних правил, пов'язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов'язковим.
Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07.11.2018 у справі № 820/3327/16, від 29.11.2019 у справі № 260/1414/18, від 10.12.2020 у справі № 240/575/20.
Щодо посилання позивача на рішення Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 за результатами розгляду зразкової справи №806/3265/17, суд констатує наступне.
Дана справа є типовою та в силу приписів частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у цій справі суд повинен враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у зазначеній постанові.
Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі дійшла висновку:
-позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.
В справі, яка була предметом ВП ВС до суду звернулися батьки дитини в її інтересах при отриманні вперше дитиною паспорту громадянина України, які через релігійні переконання не бажали отримувати паспорт у формі ID-картки.
В нашій справі позивач вже отримав паспорт у формі ID-картки, надав всі необхідні персональні дані і користувався ним , а тому предмет, обставини, підстави позову справи є іншими ніж у вищевказаній зразковій справі.
Відтак, унікального номеру запису (УНЗР) в Єдиному державному демографічному реєстрі уже було присвоєно позивачу в 2024 році, за наслідком оформлення паспорта у формі ID-картки.
Аналогічний підхід до правозастосування викладений в постанові Верховного Суду від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21.
Суд також звертає увагу, що Верховний Суд у справі № 160/1/21 (постанова від 21.12.2022) погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв'язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.
Згідно з частини п'ятої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З 24 лютого 2022 року в Україні запроваджено воєнний стан у зв'язку із широкомасштабним вторгненням на територію України Російської Федерації.
У зв'язку з цим суд звертає увагу на безумовне дотримання всіма органами влади вимог українського законодавства під час військового стану, зокрема і в питаннях міграційного законодавства.
Статтею 8 ЗУ "Про правовий режим воєнного стану" ( № 389) в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану,зокрема встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів;.
Отже ,в умовах військового стану в Україні в цілях національної безпеки України є безумовне та виключне застосування відповідачем вимог Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" з його механізмами та функціональними можливостями для індентифікації осіб з наявною про них інформацією.
Отже, з врахуванням вищенаведених висновків, суд вважає позовні вимоги безпідставними, які не знайшли свого підтвердження , а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 14 частиною 1, 242-246 КАС України, суд
1.У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міжгірського відділу Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області, Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області (вул. Воз'єднання, буд. 1,смт. Міжгір'я,Закарпатська обл., Хустський р-н,90000) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЗ.Б.Плеханова