31 березня 2025 року м. Ужгород№ 260/4763/24
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, яким просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 921060818716 від 22.02.2024 року «Про відмові у перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу» та визнати дії Пенсійного фонду України в Одеській області протиправними щодо не зарахування ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , періоду роботи з 01.11.2017 року по 31.03.2023 року на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку, фінансово-господарського та інформаційного забезпечення - головного бухгалтера Управлінні Держпраці у Закарпатській області до стажу державної служби та не проведення перерахунку та виплати пенсії відповідно до Закону України «Про державну служби» з 01.04.2023 року з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 07-09/32 від 10.04.2023 року та №07-09/33 від 10.04.2023 року виданих Управлінням Держпраці у Закарпатській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , період роботи з 01.11.2017 року по 31.03.2023 року на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку, фінансово-господарського та інформаційного забезпечення - головного бухгалтера Управлінні Держпраці у Закарпатській області до стажу державної служби та провести перерахунок і виплати пенсію відповідно до Закону України «Про державну служби» з 01.04.2023 року з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №07-09/32 від 10.04.2023 року та №07-09/33 від 10.04.2023 року виданих Управлінням Держпраці у Закарпатській області;
- стягнути судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що їй з листопада 2017 року призначено пенсію державного службовця, однак оскільки вона продовжувала працювати на посаді державного службовця, тому отримувала лише пенсію за віком у розмірі, який визначений Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 31 березня 2023 року позивач була звільнена з посади з припиненням державної служби, у зв'язку з чим звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про проведення перерахунку її пенсії з урахуванням відомостей про заробітну плату державного службовця. Однак у проведенні такого їй було протиправно відмовлено.
10.08.2023 року Закарпатським окружним адміністративним судом рішенням по справі №260/3865/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 921060818716 від 18.04.2023 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2023 року з урахуванням висновків суду.
22.02.2024 року відповідач повторно відмовив позивачу в перерахунку пенсії рішенням № 921060818716 від 22.02.2024 року, у зв'язку з відсутню правових підстав.
Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначає, що на виконання Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.08.2023 по справі №260/3865/23 Головним управлінням 22.02.2024 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, прийнято Рішення №921060818716, таким чином, Рішенням №921060818716 від 22.02.2024 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та за результатами розгляду відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до Закону № 889-VIII із зарахуванням періоду роботи з 01.11.2017 по 31.03.2023 до стажу державної служби та обчисленням пенсії згідно довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 10.04.2023 №07-09/32 та №07-09/33, виданих Управлінням Держпраці у Закарпатській області, оскільки відсутні правові підстави для перерахунку.
Представник зазначає, що покладені Закарпатським окружним адміністративним судом зобов'язання від 10.08.2024 по справі №260/3865/23 виконані в повному обсязі, в порядку, встановленому чинним законодавством, та в межах повноважень, покладених на Головне управління.
Рішенням суду не зобов'язано здійснити перерахунок пенсії та зарахувати період роботи з 01.11.2017 по 31.03.2023.
У разі якщо з 01 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та на умовах законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про наукову і науково-технічну діяльність» у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", “Про судоустрій і статус суддів» виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону.
Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється та не перераховується з врахуванням ново поданих довідок про заробітну плату, за таких обставин, з урахуванням правової оцінки, наданої Закарпатським окружним адміністративним судом рішенням від 10.08.2024 Головним управлінням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області правомірно прийнято рішення №921060818716 від 22.02.2024 про відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону №889-VIII із зарахуванням періоду роботи з 01.11.2017 по 31.03.2023 до стажу державної служби та обчисленням пенсії згідно довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 10.04.2023 №07-09/32 та №07-09/33, виданих Управлінням Держпраці у Закарпатській області, оскільки відсутні правові підстави для перерахунку.
Згідно зі ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що протоколом Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області №5594 від 22.11.2017 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком за нормами Закону України "Про державну службу", при цьому враховано 14 років 8 місяців 10 днів стажу державного службовця.
Після призначення пенсії ОСОБА_1 продовжувала працювати на посаді державного службовця в Управлінні Держпраці у Закарпатській області, з якої звільнена 31 березня 2023 року.
10 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою, в якій просила перерахувати її пенсію шляхом переходу на інший вид пенсії (за Законом України “Про державну службу»), у зв'язку зі звільнення з роботи. При цьому долучила, серед іншого, довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №07-09/32 та №07-09/33 від 10 квітня 2023 року.
Подана ОСОБА_1 заява, відповідно до принципу екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань, була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
За результатами розгляду такої рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №921060818716 від 18.04.2023 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії, як непрацюючій особі на державній службі, відповідно до Закону України “Про державну службу», з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця та надані до неї документи, з огляду на відсутність правових підстав для такого. Зазначено, що перерахунки пенсій Законом України “Про державну службу» не передбачені.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року по справі №260/3865/23, залишеного без змін Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2024 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №921060818716 від 18.04.2023 року та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2023 року з урахуванням висновків суду.
22 лютого 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області рішенням №921060818716 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та за результатами розгляду відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до Закону № 889-VIII із зарахуванням періоду роботи з 01.11.2017 по 31.03.2023 до стажу державної служби та обчисленням пенсії згідно довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 10.04.2023 №07-09/32 та №07-09/33, виданих Управлінням Держпраці у Закарпатській області, оскільки відсутні правові підстави для перерахунку
Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.
Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 частини першої Європейської соціальної хартії випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Ст. 46 Конституції України також передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
01 травня 2016 року набрав чинності Закон України “Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закону №889), яким врегульовано, в т.ч. питання пенсійного забезпечення державних службовців.
За нормами ст. 90 Закону №889 пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Поряд з цим, згідно з п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889 державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже, при наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року регулювалися нормами ст. 37 Закону України “Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон №3723).
Так, ч. 1 зазначеної статті передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абз.1 ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, необхідною умовою для отримання вказаного виду пенсії є наявність у особи спеціального стажу на посадах державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723 та спеціальними актами Кабінету Міністрів України.
При цьому державною службою в Україні в розумінні норм ст.1 Закону №3723 є професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Пунктом 13-1 розділу ХV “Прикінцевих положень» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що з 01 жовтня 2017 року пенсії, призначені після набрання чинності Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (01.10.2011) (крім осіб з інвалідністю I та II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на умовах законів України “Про державну службу», “Про прокуратуру», “Про статус народного депутата України», “Про наукову і науково-технічну діяльність» у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України “Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, а також на посадах та на умовах, передбачених законами України “Про прокуратуру», “Про судоустрій і статус суддів», виплачуються у розмірі, обчисленому відповідно до цього Закону.
Після звільнення з роботи виплата пенсії, призначеної відповідно до зазначених законів, поновлюється.
Вказане кореспондується також з нормами постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб» від 14.09.2016 №622.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в листопаді 2017 року було призначено пенсію з врахуванням вищезазначених законодавчих норм, яку вона продовжувала отримувати станом на день виникнення спірних правовідносин.
Однак, незважаючи на передбачену можливість виплати пенсії за нормами законодавства про державну службу після звільнення з роботи, відповідач відмовив ОСОБА_1 з тих мотивів, що нормами Закону №889 можливість перерахунку пенсії не передбачена.
Судом встановлено, що згідно наказу про звільнення №07/3к-к від 28.03.2023 року позивач була звільнена з посади з припиненням державної служби за угодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України «Про державну службу» з 31.03.2023 року. (а.с. 27)
10 квітня 2023 року ОСОБА_1 подала до ГУ ПФУ в Закарпатській області заяву про призначення/перерахунок пенсії із вимогою здійснити перерахунок належної їй пенсії державного службовця з урахуванням заробітної плати державного службовця та надала необхідні документи.
Так, зокрема, у поданій до органу Пенсійного фонду України заяві позивач висловила чітке та однозначне прохання щодо бажання отримувати пенсію на умовах Закону України “Про державну службу» у зв'язку зі звільненням. До вказаної заяви була додана довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №07-09/32 від 10.04.2023 року, видана Управлінням Держпраці у Закарпатській області, згідно якої на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну платі за 2018-2022 роки, а також була надана довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №07-09/33 від 10.04.2023 року, видана Управлінням Держпраці у Закарпатській області.
22 лютого 2024 року на виконання Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.08.2023 року по справі №260/3865/23 відповідачем прийнято Рішення №921060818716, яким повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та за результатами розгляду відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до Закону №889-VIII із зарахуванням періоду роботи з 01.11.2017 по 31.03.2023 до стажу державної служби та обчисленням пенсії згідно довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 10.04.2023 №07-09/32 та №07-09/33, виданих Управлінням Держпраці у Закарпатській області, оскільки відсутні правові підстави для перерахунку.
Після 01.05.2016 року (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723- XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, та мають передбачені частиною першою ст. 37 Закону №3723-XII вік і страховий стаж.
Пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, право на пенсію одержують особи, зазначені в пунктах 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, які мають необхідний стаж державної служби, страховий стаж та відповідний вік і в жодному із зазначених вище Законів не вказано, що таке право особа одержує при умові, що їм раніше пенсія за Законом України «Про державну службу» не призначалась.
Згідно з п. 3-1 Порядку №622 державні службовці, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу» займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII “Про державну службу», мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби. Позивачу призначена пенсія державного службовця у 2017 році, коли вже діяв Закон №889-VIII, однак норми цього Закону (пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень) надають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-XII. При цьому, після призначення у 2017 році пенсії державного службовця, позивач продовжувала працювати на посаді державної служби.
Відповідно до п. 4 Порядку №622 Пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Суд зазначає, що на всі види оплати праці, включені у поданих позивачкою довідках, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджуєтеся довідкою про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №07-09/32 від 10.04.2023 року, довідкою про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №07-09/33 від 10.04.2023 року, формою ОК-7 від 01.05.2023 року (а.с.33-35)
Рішення Конституційного Суду України № 3- р/2022 від 23.12.2022 року в справі №3-132/2018(5462/17, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), п. 1 п. 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення“ Закону України «Про державну службу“ від 10.12.2015 року № 889-VIII у тім, що він унеможливив перерахунок розмірів пенсій, призначених на підставі статті 37 Закону України «Про державну службу“ від 16 грудня 1993 року № 3723-XII зі змінами.
Із матеріалів справи вбачається, що станом на 31.03.2023 року страховий стаж позивача становив 40 років, з них страховий стаж державної служби становить 20 рік, в тому числі до 01.05.2016 - 13 років.
Відтак, враховуючи викладене, суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави для відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку із звільнення з роботи на підставі Закону України «Про державну служби». Таким чином рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №921060818716 від 22.02.2024 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог стосовно зарахування періоду роботи з 01.11.2017 року по 31.03.2023 року на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку, фінансово-господарського та інформаційного забезпечення - головного бухгалтера Управлінні Держпраці у Закарпатській області до стажу державної служби, суд зазначає, що судом не встановлено підстав, які б слугували для відмови у зарахуванні оскаржуваного періоду роботи.
При цьому, що позивачка має відповідні записи у трудовій книжці та ці записи є належними та допустимим доказами для підтвердження її трудового стажу.
Згідно ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 р., ратифікована Законом України №137-V від 14.09.2006 р., яка набрала чинності з 01.02.2007 р. (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складової частини права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
При цьому, право на отримання пенсії є об'єктом захисту за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (далі - Конвенція).
Відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1) органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.
Порядком №22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій в тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
Такий підхід узгоджується із нормою ч.1 ст.3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому, враховуючи принципи адміністративного судочинства та з огляду на положення ч.2 ст.77 КАС України, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі наведеного та керуючись ст.5, 19, 77, 139, 243, 246, 255, 257, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №921060818716 від 22.02.2024 року «Про відмові у перерахунку пенсії згідно Закону України «Про державну службу»
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 01.11.2017 року по 31.03.2023 року на посаді начальника відділу бухгалтерського обліку, фінансово-господарського та інформаційного забезпечення - головного бухгалтера Управлінні Держпраці у Закарпатській області до стажу державної служби.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплати пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про державну служби» з 01.04.2023 року з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №07-09/32 від 10.04.2023 року та №07-09/33 від 10.04.2023 року виданих Управлінням Держпраці у Закарпатській області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ - 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя П.П.Микуляк