31 березня 2025 року м. Ужгород № 260/6807/24
Закарпатський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Плеханової З.Б. розглянувши у письмовому проваджені заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення по справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВІС" до Львівської митниці про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії
Товариство з обмеженою відповідальністю "РІВІС" звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Львівської митниці про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії .
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 березня 2025 року №260/6807/24 позовні вимоги задоволено , а саме:
- Визнано протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA 209000/2023/100346/2 від 30.06.2024 року.
- Визнано протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці Держмитслужби в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA 209230/2024/002254 від 30.06.2024 року.
- Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РІВІС" (площа Кирила і Мефодія, буд. 1, кв. 58, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, код ЄДРПОУ 30242624) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6056,00 грн.
21 березня 2025 року від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, якою просить:
1. Заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат у справі - задовольнити.
2. Стягнути з Відповідача - Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України судові витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп.
26 березня 2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, яке обґрунтоване тим, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є обґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг, із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу. Враховуючи вищевикладене, просить суд зменшити заявлену до відшкодування суму витрат на правничу допомогу.
Вирішуючи подану заяву, суд враховує наступне.
Частиною 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно із п. 3 ч. 1ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 КАС України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Згідно з ч. 7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Стаття 132 КАС України визначає види судових витрат, відповідно до частини 1 якої, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно частини 2 цієї ж статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. 2. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1. Складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). 2. Часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг). 3. Обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт. 4. Ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зазначає, що представником позивача на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано:
- Ордер про надання правової (правничої) допомоги
- акт про виконання робіт № 27/с/2024 від 12.07.2024 р.,
- платіжна інструкція № 371 від 08 липня 2024 року.
- рахунок №27/с/2024 від 08.07.2024
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 року №5076-VI.
Згідно з положеннями статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Згідно з частинами 6, 7 статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона зобов'язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.
З наданих доказів, зокрема з акту про виконання робіт № 27/с/2024 від 12.07.2024 р. вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівіс» оплатило адвокатському бюро «Литвин та партнери» кошти за надання професійної правової допомоги щодо оскарження рішення про коригування митної вартості № UA 209000/2023/100346/2 МД-24/UA209230059502U0 в загальній сумі 20000,00 грн., з яких:
досудове врегулювання спору 13000,00 грн.;
послуги надання правової інформації, консультації і роз'яснень з правових питань 1500,00 грн.;
складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру 2000,00 грн.;
вартість послуг пов'язаних з збором доказів 1000,00 грн.;
гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу 2000,00 грн.; поштова кореспонденція 500,00 грн.
Однак, представник позивача у заяві про розподіл судових витрат просить не враховувати оплату за досудове врегулювання спору до відшкодування витрат на правничу допомогу. Таким чином, загальна сума, яку просить стягнути представник позивача в якості відшкодування витрат на правову допомогу, складає 7000,00 грн.
Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 р. по справі № 904/8308/17 дійшов висновку про те, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати Були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналізуючи викладене вище, враховуючи положення КАС України, а також ту обставину, що сума витрат позивача на правову допомогу у цій справі не відповідає складності справи та часу затраченого адвокатом на надання відповідних послуг, наявність аналогічних в даній категорії справ рішень у Державному єдиному реєстрі судових рішень, суд дійшов висновку про те, що визначений адвокатом в акті про виконання робіт обсяг робіт (послуг) суми та часу витраченого на них адвокатом, а саме: не відповідає рівню складності даної справи та обсягу виконаних адвокатом робіт не є пропорційний, так як і час витрачений адвокатом на проведення відповідних робіт, а тому розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 200/14113/18-а.
Враховуючи наведені вище правові норми, зважаючи на заперечення відповідача щодо розміру заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем сума за
послуги надання правової інформації, консультації і роз'яснень з правових питань 1500,00 грн.; , а також витрати на поштову кореспонденцію є необгрунтованими і такими , що не співвідносяться з конкретною судовою справою, у звязку з чим компенсація витрат, понесених на професійну правничу допомогу за результатами судового розгляду справи даної справи у розмірі 7000,00 грн. є завищеною порівняно із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.
За таких обставин суд вважає, що відшкодуванню підлягають судові витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн, оскільки такий розмір витрат є цілком обґрунтованим, а також співмірним з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, складністю справи та витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Керуючись статтями 132, 134, 139, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 260/6807/24 - задовольнити частково.
2.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (вул. Тадеуша Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівіс» (площа Кирила і Мефодія, буд. 1, кв. 58, м. Ужгород, Закарпатська область, 88018, код ЄДРПОУ 30242624) витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень).
В задоволенні решти заяви - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адмінсуду.
Суддя З.Б.Плеханова