31 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/11558/22
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління держгеокадастру у Житомирській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Житомирського окружного адміністративного суду, у якому просить:
- скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №157-к від 16.05.2022;
- поновити на посаді провідного спеціаліста відділу ринку та оцінки земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області;
- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області моральну шкоду у розмірі 20000,00 грн.;
- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області вартість послуг адвоката у розмірі 7000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №157-к від 16.05.2022 її було звільнено з посади провідного спеціаліста відділу ринку та оцінки земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відповідно до пункту першого частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв'язку зі скороченням чисельності та штату працівників.
Позивач зазначає, що відповідачем не вчинено належних дій щодо попередження про наступне звільнення з метою працевлаштування позивача, з урахуванням переважного права залишення на роботі, кваліфікаційних вимог до посади, тому вважає наказ Головного управління Держгеокадасгу у Житомирській області №157-к від 16.05.2022 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву позовні вимоги ОСОБА_1 заперечив, вважає їх безпідставними і необґрунтованими. В обґрунтування своєї позиції вказує, що законодавець чітко виокремлює поняття скорочення чисельності або штату державних службовців державного органу, до якого не можливо застосувати норми КЗпП. При цьому процедура звільнення державних службовців у зв'язку з скорочення чисельності або штату державних службовців державного органу чітко врегульований ЗУ «Про державну службу». Попередження про наступне звільнення ОСОБА_2 отримала 26.04.2022. Наказ № 157-к про звільнення виданий 16.05.2022 року, але дата звільнення 27.05.2022 року. Представник відповідача вказав, що відповідно до штатного розпису на 2021 рік, який затверджений 01.11.2021 року у відділі ринку та оцінки земель була наявна посада провідного спеціаліста, однак відповідно до штатного розпису на 2022 рік, затвердженого 14.02.2022 року, така посада відсутня (пункт 70,71). Вільна рівнозначна або нижча посада відсутня у Головному управлінні Держгеокадастру у Житомирській області. До тог ж вказав, що зі змісту позовної заяви не вбачається причинно-наслідкового зв'язку між прийняттям відповідачем оскаржуваного наказу та досягненням негативних емоцій позивача рівня страждання або приниження.
Позивач подав до суду заперечення на відзив на позовну заяву, в яких підтримав позовні вимоги.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №333-ок від 16.12.2021 «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Держгеокадастру» затверджено граничну чисельність працівників головних управлінь Держгеокадастру в областях та місті Києві.
Відповідно до штатного розпису на 2022 рік Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області затверджено штат у кількості 182 штатних одиниць.
Штатним розписом на 2022 рік, затвердженим 14.10.2022, в секторі ринку та оцінки земель штатна кількість посад на 2022 рік передбачена -3 посади. При цьому, посада провідного спеціаліста у вказаному секторі на 2022 рік відсутня
Відтак, ліквідовувалась посада, яку обіймала позивач.
Згідно попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 вбачається, що відповідно до статті 87 Закону України «Про державну службу», постанов Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», від 05 квітня 2014 року № 85 «Деякі питання затвердження граничної чисельності працівників апарату та територіальних органів центральних органів виконавчої влади, інших державних органів» (зі змінами), наказу Держгеокадастру від 16 грудня 2021 року № 333-ок «Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Держгеокадастру», у зв'язку із введенням в дію структури Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, затвердженої наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04 січня 2022 року № 1-ок «Про затвердження структур територіальних органів Держгеокадастру» та штатного розпису на 2022 рік Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 14 лютого 2022 року, наказів Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 10 січня 2022 року № Ю-к «Про введення в дію структури Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області» та від 16 лютого 2022 року № 64-к «Про введення в дію штатного розпису Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області» (зі змінами внесеними наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 23.02.2022 №78-к «Про введення в дію змін до штатного розпису Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області»), та у зв'язку зі скороченням чисельності та штату державних службовців Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, керуючись вимогами статті 87 Закону України «Про державну службу», позивача попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади провідного спеціаліста відділу ринку та оцінки земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» .
ОСОБА_1 з попередженням про наступне звільнення ознайомлена та засвідчила його своїм підписом 26.04.2022.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №157-к від 16.05.2022 ОСОБА_1 було звільнено з посади провідного спеціаліста відділу ринку та оцінки земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області області відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» 27.05.2022 у зв'язку зі скороченням чисельності та штату державних службовців.
Не погоджуючись з наказом про звільнення, ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» (далі Закон №889-VIII).
За змістом частини першої статті 3 Закону №889-VІІ цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Підстави для припинення державної служби визначені в статті 83 Закону №889-VIII, зокрема, державна служба припиняється: за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
При цьому, згідно із пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Відповідно до частини 3 статті 87 Закону №889-VIII (в редакції Закону України №1285-IX від 23.02.2021, станом на час звільнення позивача) суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.
Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Відповідно до пункту частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників
Частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачено, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України» від 12.12.2019 №378-ІХ, який набрав чинності 02.02.2020, внесено зміни до КЗпП України щодо порядок вивільнення державних службовців.
Зокрема, відповідно до частини шостої статті 49-2 КЗпП України, вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Отже, законодавчими змінами встановлено нові правила звільнення працівників, що застосовуються в разі ліквідації державного органу (пункт 1-1 статті 87 Закону України Про державну службу ), скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу (пункт 1 статті 87 Закону України Про державну службу ), а саме:
- про майбутнє вивільнення працівник попереджається за тридцять днів до такого вивільнення;
- норми щодо необхідності врахування переважного права працівника щодо залишення на роботі до даних правовідносин не застосовуються;
- скасовано вимогу, що звільнення може бути здійснене лише в разі неможливості перевести працівника на іншу посаду (роботу);
- відсутній обов'язок власника або уповноваженого ним органу пропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на державних службовців, роботодавець наділяється лише правом,
- скасовується обов'язок роботодавця отримувати згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Із системного аналізу доповнень та змін до ст. 87 Закону № 889-VIII слідує, що вони суттєво змінили порядок звільнення особи за ініціативою суб'єкта призначення, зокрема з підстав реорганізації, ліквідації державного органу, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби, зміни структури або штатного розпису державного органу - в сторону звуження гарантій державного службовця на продовження служби.
Про вказані вище зміни зазначено також роз'ясненнях Національного агентства України з питань державної служби від 20 лютого 2020 року № 86 р/з Щодо процедури вивільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 Закону України "Про державну службу") , а саме, процедура звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення наразі врегульована положеннями Закону.
Суд зазначає, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/202 зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.
Водночас, суд ще раз наголошує на тому, що положеннями частини 3 статті 5 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIII визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців в частині відносин, не врегульованих цим законом.
Оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону України "Про державну службу" на час прийняття оскаржуваного наказу було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв'язку із скорочення чисельності або штату державних службовців, то суд приходить висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми спеціального законодавства, а не загального.
Відтак, порядок припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення установлений статтею 87 Закону України "Про державну службу".
Судом встановлено, що позивач перед звільненням займала посаду провідного спеціаліста відділу у м. Болехові міськрайонного управління у Долинському районі та м. Болехові Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області.
Кабінет міністрів України ухвалив постанову ''Про внесення зміни до постанови Кабінету міністрів України від 5 квітня 2014 року №85'', якою скорочує граничну чисельність працівників територіальних органів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 16 грудня 2021 року №333-ок ''Про затвердження чисельності працівників територіальних органів Держгеокадастру'' визначена гранична чисельність головного управління Держгеокадастру в Житомирській області в кількості 182 працівників.
Судом встановлено, що згідно попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 у зв'язку із скороченням чисельності та штату працівників, позивача 26.04.2022 попереджено про майбутнє звільнення із займаної посади, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу"
Статтею 9-1 Закону №889-VIII регламентовано, що порядок доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв'язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Так, на виконання вказаних приписів, 26.04.2022 ОСОБА_1 ознайомлено із попередженням про наступне звільнення з посади провідного спеціаліста відділу ринку та оцінки земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, що не заперечується сторонами по справі.
Враховуючи особисте ознайомлення позивача із попередженням про звільнення 26.04.2022, суд вважає, що відповідачем повністю дотримано передбаченого законодавством порядку повідомлення позивача про його звільнення в письмовій формі.
Відтак, суд критично відноситься до тверджень позивача у позовній заяві щодо неналежного її повідомлення про наступне вивільнення не пізніше ніж за тридцять календарних днів, оскільки матеріалами справи підтверджено протилежне.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №157-к від 16.05.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 », з 27.05.2022 ОСОБА_1 звільнено з посади провідного спеціаліста відділу ринку та оцінки земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у зв'язку зі скороченням чисельності та штату державних службовців, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», тобто, через 30 календарних днів після попередження.
З огляду на викладене, звільнення позивача з посади здійснено відповідно до вимог чинного законодавства України.
Водночас, щодо твердження позивача щодо наявності переважного права на залишення ОСОБА_1 на посаді провідного спеціаліста відділу ринку та оцінки земель, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 87 Закону №889-VIII одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
Під «нижчою посадою» слід розуміти посаду державної служби, яка належить до нижчої підкатегорії посад державної служби незважаючи на рівень державного органу, а також посада державної служби у державному органі з нижчим рівнем в межах однієї підкатегорії посад державної служби.
Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
За змістом роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби від 20.02.2020 №86р/з при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком.
Таким чином, можливість звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII законодавцем безпосередньо пов'язана з відсутністю можливості запропонувати відповідні посади, а також у разі відмови державного службовця від переведення на запропоновану посаду.
Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у відзиві на позовну заяву звертало увагу суду на те, що на момент звільнення була відсутня можливість запропонувати їй іншу посаду.
На підтвердження вказаних обставин справи, відповідач надав довідку Управління персоналом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 17.08.2022 №0-6-0.7-45/59-22, з якої вбачається, що у період з 26.04.2022 по 27.05.2022 року в Головному управління Держгеокадастру у Житомирській області відсутні вакантні посади провідних спеціалістів.
Як встановлено судом, штатним розписом на 2022 рік, затвердженим 14.10.2022, в секторі ринку та оцінки земель штатна кількість посад на 2022 рік передбачена -3 посади. При цьому, посада провідного спеціаліста у вказаному секторі на 2022 рік відсутня.
Відповідно до наданої довідки Управління персоналом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 17.08.2022 №0-6-0.7-45/59-22, на момент звільнення ОСОБА_1 диплом за профільною освітою у неї відсутній.
На виконання вимог Наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 18 березня 2021 року № 563 відповідач подав «Інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці» форми № 4-ПН до центру зайнятості.
Таким чином, з наданих відповідачем доказів судом встановлено відсутність у відповідача можливості запропонувати позивачці рівнозначну посаду державної служби або, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей.
Крім того, щодо застосування переважного права працівників на залишення на роботі відповідно до ст.42 КЗпП України, відповідно до якої роботодавець зобов'язаний врахувати переважне право працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці на залишення на роботі слід зазначити наступне.
Хоча КЗпП України і не розкриває зміст понять «висока кваліфікація» та «продуктивність праці», проте у постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №537/1621/17 судом вказується: «При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічні посади чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі тощо».
При цьому оцінювання працівників та визначення їх переважного права, знову ж таки, проводиться саме роботодавцем, а не судом.
Так, у постанові від 01.10.2018 у справі №569/1607/17-ц Верховний Суд зазначає, що «Суд не наділений правами та не володіє достатньою інформацією для визначення продуктивності праці будь-якого працівника, оскільки це є прерогативою виключно роботодавця, який володіє повною інформацією про результативність праці, що характеризує ефективність її витрат у виробництві та сфері послуг. Отже, визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці є компетенцією роботодавця».
Отже, Верховний Суд підтвердив, що суд не визначає наявність у працівника переважного права самостійно, а сприймає та оцінює вже наявні у роботодавця інформацію та докази.
Разом з тим, на момент її звільнення у відповідача була відсутня можливість запропонувати ОСОБА_1 іншу посаду. Крім того, у Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відсутній обов'язок пропонувати позивачу усі наявні вакантні посади, оскільки можливість звільнення на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» законодавцем безпосередньо пов'язана з відсутністю можливості запропонувати відповідні посади.
Пункт 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» містить три самостійні підстави для припинення державної служби з ініціативи суб'єкта призначення. Суб'єкт призначення при винесені наказу про звільнення особи може, в залежності від фактичних обставин, зазначити будь-яку із визначених у пункті першому підстав, але суть прийнятого рішення при цьому не змінюється. Вирішальним в даному випадку є те, що суб'єктом призначення в оскаржуваному наказі про звільнення чітко визначено правові підстави, безпосередньо зазначено положення закону на підставі якого скорочено посаду позивача, а саме, пункт 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».
Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області не порушило вимоги чинного законодавства України під час звільнення позивача з посади та вчинило усіх необхідних дій стосовно попередження про майбутнє звільнення.
Разом з тим, постановою Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №756/5243/17 визначено, що «Враховуючи, що підприємство вправі самостійно визначати свою організаційну структуру, встановлювати чисельність працівників і штатний розклад, висновок судів про те, що на підприємстві не було скорочення штату працівників, є передчасним. Суди фактично увійшли в обговорення питання доцільності скорочення чисельності або штату працівників, що лежить поза межами компетенції суду». У постанові Верховного Суду від 07.08.2019 у справі №367/3870/16-ц висловлена аналогічна позиція, що «При вирішенні трудового спору щодо поновлення на роботі працівника, звільненого у зв'язку зі скороченням чисельності штату працівників, суд зобов'язаний перевірити наявність підстав для звільнення та дотримання відповідачем порядку вивільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу. Суд не вирішує питання щодо доцільності змін в організації виробництва і праці та наступного скорочення штату працівників, оскільки вирішення вказаних питань належить до виключної компетенції роботодавця (власника або уповноваженого ним органу)».
Таким чином, при розгляді питання щодо змін в організації виробництва та праці суди не наділені правом давати оцінку доцільності проведеного скорочення, а лише констатують наявність змін в організації виробництва і праці. Інакше кажучи, цими рішеннями Верховний Суд визнає виключну компетенцію роботодавця визначати кадрову політику підприємства.
З огляду на зазначене, суд вважає, що у спірних правовідносинах суб'єкт владних повноважень діяв у спосіб, визначений законом, а оскаржуваний наказ №157-к від 16.05.2022 прийнято у відповідності до вимог статті 87 Закону №889-VІІІ.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1 та 2статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів суду належними та допустимими доказами правомірність та законність прийнятого наказу №157-к від 16.05.2022 про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного спеціаліста відділу ринку та оцінки земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», у зв'язку із скороченням чисельності та штату державних службовців.
У зв'язку з тим, що судом встановлено правомірність винесення оскаржуваного наказу, відсутні правові підстави для задоволення похідних позовних вимог про поновлення позивача на посаді, стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд констатує про відсутність підстав для стягнення моральної шкоди .
З врахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Враховуючи відмову у задоволенні позову, питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України Про державну службу, суд -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління держгеокадастру у Житомирській області (вул. Довженка, 45,Житомир,10002. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39765513) про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
31.03.25