про залишення позовної заяви без руху
31 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/17604/24
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Приходько О.Г., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивачка просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (надалі - Постанова № 704) в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, при обчисленні їй в період з 29 травня 2021 року по 01 вересня 2022 року включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов'язати відповідача провести перерахунок та доплатити за період з 29 травня 2021 року по 01 вересня 2022 року включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 Постанови № 704 в редакції, чинній з 29 січня 2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, а саме: встановленого Законом України від 15 грудня 2020 року № 1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (надалі - Закон № 1082-ІХ), Законом України від 02 грудня 2021 року № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" (надалі - Закон № 1928-ІХ) станом на 01 січня 2022 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року позовна заява залишалась без руху з наданням десятиденного строку для подання заяви про поновлення строку звернення до суду із заявленими вимогами в частині періоду з 19 липня 2022 року по 01 вересня 2022 року з доданням доказів щодо поважності причин пропуску тримісячного строку звернення у такій категорії спорів.
На виконання вимог цієї судової ухвали представником позивачки подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначалось про те, що про складові грошового забезпечення, яке нараховувалось та виплачувалось позивачці під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 , відповідач повідомив лише у вересні 2024 року у відповідь на адвокатський запит, а відповідного письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні не надавалось.
Оскільки відповідні обставини на підтвердження дотримання строку звернення до суду потребували перевірки належними доказами, суд, відкриваючи провадження у цій справі, ухвалою від 07 жовтня 2024 року витребував у відповідача, з-поміж іншого: докази щодо дати отримання позивачкою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при виключені її зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 .
23 жовтня 2024 року від Військової частини НОМЕР_1 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про застосування строку позовної давності, у якій відповідач звертає увагу на те, що позивачку виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 з 01 вересня 2022 року, тобто у період дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року, за якою у справах про виплату всіх сум, що належать при звільненні, передбачено тримісячний строк з дня одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні (стаття 116 КЗпП України).
У своїх доводах, посилаючись на пункт 11 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280, відповідач наполягає на тому, що у грошовому атестаті від 01 вересня 2022 року № 2213 (другий примірник знаходиться у позивачки) зазначено про розмір виплаченого посадового окладу, окладу за військове звання, вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, премія, одноразової грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, тощо), індексації грошового забезпечення, що доводить, як стверджує відповідач, обізнаність позивачки щодо виплачених сум за час проходження військової служби та при звільненні.
Проте, позивачка звернулась до суду з позовом лише у вересні 2024 року.
При цьому відповідач вважає, що отримання представником позивачки у вересні 2024 року відповіді на звернення не змінює моменту, з якого особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду. У таких доводах відповідач спирається на висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19. Тому вважає, що строк позовної давності має обраховуватись з дати переведення, адже позивачка була обізнана про розмір виплаченого грошового забезпечення при отриманні наручно грошового атестату, а тому просить суд застосувати позовну давність.
Враховуючи доводи відповідача суд, насамперед, зауважує на тому, що на відміну від цивільного процесу щодо застосування позовної давності за заявами сторін, суд адміністративної юстиції визначається щодо строку звернення до суду з позовом у адміністративній справі у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). При цьому й посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19 є безпідставним за відмінності як предмету правового спору так і категорії справи та спірних правовідносин сторін.
Разом з тим, зміст заявлених позовних вимог та обґрунтування у позовній заяві дають підстави вважати, що спір у цій справі виник щодо нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 під час проходження військової служби, а тому в контексті спірних у цій справі правовідносин надаючи оцінку доводам відповідача слід враховувати правові висновки Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 (забезпечено надання загального доступу: 24 березня 2025 року).
Предмет спору у справі № 460/21394/23 склав перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року, що уподібнює правовідносини у справі № 460/21394/23 зі спірними. Характерною особливістю спірних правовідносин у справі № 460/21394/23, як і у справі, що розглядається, є те, що позивач просив перерахувати грошове забезпечення за період, який охоплює часові проміжки як до, так і після внесення змін до статті 233 КЗпП України [19 липня 2022 року]. Судова палата зазначила, що спірний період [з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року у справі № 460/21394/23] умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] та після цього.
Судова палата виснувала, що з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] положення статті 233 КЗпП України, у попередній редакції, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 233 КЗпП України. Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Тому суд враховує, що Верховний Суд вказав на те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Виходячи з цього судова палата погодилась, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов'язаний початок перебігу тримісячного строку звернення до суду.
Суд враховує, що відповідно до підпункту 4.3 пункту 4 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22 травня 2017 року № 280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22 квітня 2021 року № 104), начальник фінансового органу під час зняття військовослужбовців з грошового забезпечення повинен забезпечити їх належним грошовим забезпеченням і не пізніше дня остаточного розрахунку з військовослужбовцем видати грошовий атестат про здійснені виплати та утримання в порядку, установленому цими Правилами.
Згідно з підпунктом 11.1 пункту 11 Правил грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у випадку, з-поміж іншого, вибуття до нового місця служби.
До поданої заяви відповідач додав копію грошового атестата ОСОБА_1 від 01 вересня 2022 року № 2213, який у графі 14 «Правильність даних зазначених в атестаті підтверджую» містить підпис військовослужбовиці. А згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 01 вересня 2022 року солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 з 01 вересня 2022 року виключено із списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення при Військовій частині НОМЕР_1 і вважати такою, що вибула до нового місця служби в смт Гуйва Житомирського району Житомирської області.
У згаданій постанові Верховний Суд висловився про те, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку звернення до адміністративного суду з позовом відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.
Проте Судова палата зауважила, що, з урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України, відлік строку звернення до суду з цим позовом розпочався 01 липня 2023 року та мав би сплинути 30 вересня 2023 року (враховуючи те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02 квітня 2020 року, КЗпП України доповнено главою XIX, зокрема, пунктом 1, який передбачає продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України на строк дії карантину), що є застосовним і у справі, що розглядається.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Суд визнає обґрунтованими та підтвердженими належними доказами доводи відповідача щодо пропуску позивачкою тримісячного строку звернення до суду з цим позовом в частині заявлених позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 01 вересня 2022 року, а тому позовну заяву належить залишити без руху з наданням позивачці строку для подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду в частині періоду з 19 липня 2022 року по 01 вересня 2022 року із наведенням поважних причин пропуску цього процесуального строку з доданням належних доказів на підтвердження відповідних обставин.
При цьому суд зауважує, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд роз'яснює, що відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Як передбачено у часині четвертій цієї ж норми якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123, 171, 248, 256, 293, 294 КАС України, суддя,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
Встановити позивачці п'ятиденний строк з дня вручення (отримання) ухвали про залишення позовної заяви без руху для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 01 вересня 2022 року із зазначенням інших підстав для поновлення цього строку.
Роз'яснити позивачці, що відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається без розгляду якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними.
Копію цієї ухвали надіслати особі, яка звернулась з позовом.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
Суддя О.Г. Приходько