31 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/25801/23
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач 1), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо невизнання і невключення у стаж державної служби для нарахування пенсії періодів роботи: з 04.04.1987 по 27.04.1987 на посаді бухгалтера-касира Коростенського районного агропромислового об'єднання; з 27.04.1987 по 01.10.1988 на посаді диспетчера Коростенського районного агропромислового об'єднання; з 03.01.1996 по 13.08.1996 на посаді секретаря-друкарки Коростенського районного управління сільського господарства; та відмови у переведенні її на пенсію за віком згідно із Законом України "Про державну службу";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати стаж державної служби у період роботи з 04.04.1987 по 27.04.1987 на посаді бухгалтера-касира Коростенського районного агропромислового об'єднання; з 27.04.1987 по 01.10.1988 на посаді диспетчера Коростенського районного агропромислового об'єднання; з 03.01.1996 по 13.08.1996 на посаді секретаря-друкарки Коростенського районного управління сільського господарства, а також здійснити переведення її на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу" з відповідним нарахуванням та виплатою пенсії починаючи з 08.08.2023 року.
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 08.08.2023 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу". Однак, відповідач відмовив їй у призначенні даного виду пенсії через відсутність станом на 01.05.2016 стажу роботи на посадах державної служби в розмірі 20 років. За підрахунком пенсійного органу, який був здійснений на підставі інформації, вказаної в довідці Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області від 03.08.2023 №02-16/11 та довідки Коростенської районної ради Житомирської області від 03.08.2023 №01-13/8, такий стаж у неї становить лише 18 років 5 місяців 17 днів. Позивач вважає вказане рішення про відмову в призначенні їй пенсії протиправним та вказує, що здійснюючи розгляд її заяви, відповідач протиправно не зарахував їй до стажу державної служби періодів роботи: з 04.04.1987 по 27.04.1987 на посаді бухгалтера-касира Коростенського районного агропромислового об'єднання; з 27.04.1987 по 01.10.1988 на посаді диспетчера Коростенського районного агропромислового об'єднання; та з 03.01.1996 по 13.08.1996 на посаді секретаря-друкарки Коростенського районного управління сільського господарства. Як наслідок, пенсійним органом невірно був визначений загальний розмір наявного у неї стажу роботи на посадах державної служби, який має значення для вирішення питання наявності права на призначення пенсії, передбаченої статтею 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу". Відтак, вважаючи своє право на пенсійне забезпечення порушеним, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.
Ухвалою суду від 07.09.2023 провадження в адміністративній справі №240/25801/23 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувало щодо заявлених вимог. Аргументуючи свою позицію відповідач 1 вказав, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 08.08.2023 позивач звернулась до управління із заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу". Вказана заява опрацьовувалась за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів. У зв'язку із чим, після реєстрації заяви та сканування копій доданих до неї документів, за принципом екстериторіальності цю заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області. За результатами розгляду заяви саме Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення від 14.08.2023 №918250808313, яким відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії через те, що станом на 01.05.2016 вона не мала 20 років стажу державної служби та не займає посади державного службовця. У контексті вказаного Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зауважило, що не приймало рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу", а відтак не вчиняло дій, які б могли порушувати її право на належне пенсійне забезпечення. Крім того, у відзиві на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вказало, що вважає прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішення правомірним, оскільки відповідно до довідки Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області від 03.08.2023 №02-16/11 та довідки Коростенської районної ради Житомирської області від 03.08.2023 №01-13/8 стаж державної служби у ОСОБА_1 становить лише 18 років 5 місяців 17 днів. Відтак, позивач не є особою, яка на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 року №889-VIII "Про державну службу" мала не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, а відтак не має права на перехід на пенсію за віком, передбачену статтею 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу". Враховуючи зазначені обставини, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області просило відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Разом з відзивом на позовну заяву Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду клопотання, в якому просило залучити Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області до участі у справі в якості другого відповідача.
Ухвалою суду від 06.11.2023 вказане клопотання було задоволено та залучено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області до участі в адміністративній справі №240/25801/23, як другого відповідача (далі - відповідач 2).
Крім того, вказаною ухвалою Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області було встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Однак, станом на дату розгляду справи відповідач 2 своїм правом на заперечення щодо заявлених позовних вимог не скористався, відзиву на позовну заяву до суду не надав.
Згідно з ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що з 26.07.2013 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
08.08.2023 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про переведення її на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу".
На виконання вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1), за принципом екстериторіальності вищезазначену заяву розглядало Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
За наслідками розгляду поданої ОСОБА_1 заяви та доданих до неї документів, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення від 14.08.2023 №918250808313, яким відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" через відсутність у неї станом на 01.05.2016 необхідного стажу роботи на посадах державної служби в розмірі 20 років.
Про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області рішення позивача було повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 16.08.2023 №0600-0211-8/86075.
У вказаному листі Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зазначило, що право на призначення пенсії за віком на умовах статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" мають жінки, які досягли віку 60 років, мають страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, та яка станом на 01.05.2016: - займали посади державної служби та мали не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу"; - або ж мали не менше як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, незалежно від факту їх роботи на державній службі станом на 01.05.2016. В контексті зазначеного управління повідомило ОСОБА_1 , що згідно з довідками Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області від 03.08.2023 №02-16/11 та Коростенської районної ради Житомирської області від 03.08.2023 №01-13/8 її стаж державної служби становить лише 18 років 5 місяців 17 днів, а тому, через відсутність станом на 01.05.2016 стажу державної служби в розмірі 20 років та не зайняття посад державного службовця, її відмовлено у призначенні пенсії.
Не погоджуючись із розміром визначеного стажу роботи на посадах державної служби та вважаючи, що пенсійний орган протиправно не зарахував їй до такого стажу періодів роботи: з 04.04.1987 по 27.04.1987 на посаді бухгалтера-касира Коростенського районного агропромислового об'єднання; з 27.04.1987 по 01.10.1988 на посаді диспетчера Коростенського районного агропромислового об'єднання; та з 03.01.1996 по 13.08.1996 на посаді секретаря-друкарки Коростенського районного управління сільського господарства, та, як наслідок протиправно відмовив їй у призначенні пенсії, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно частини першої статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
До 01 травня 2016 року пенсійне забезпечення державних службовців було врегульоване Законом України від 16.12.1993 року №3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон №3723-XII).
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Однак, 11 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10.12.2015 року №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII).
Правові норми статті 90 Закону №889-VІІІ визначили, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Крім того, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону було визнано таким, що втратив чинність Закон України від 16.12.1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-XII), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено право державних службовців на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723.
Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу») право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку (62 роки для чоловіків, 60 років для жінок) та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного вище віку (62 роки для чоловіків та 60 років для жінок) працювали на посадах державних службовців; або мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016, відповідно до статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється на загальних підставах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Водночас, законодавець передбачив певні умови, при дотриманні яких, у особи зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закон України від 16.12.1993 року № 3723-XII "Про державну службу". Такі умови визначені пунктами 10 та 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VІІІ.
Згідно з пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), за останньою зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою в постанові від 13 лютого 2019 року за результатами апеляційного перегляду рішення Верховного Суду 04 квітня 2018 року у зразковій справі №822/524/18 (Пз/9901/23/18).
Отже, не зважаючи на те, що з 01.06.2016 року Закон України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» втратив чинність, після вказаної дати особи, які працювали на державній службі, за дотримання передбачених пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ умов та за наявності, передбачених статтею 37 Закон України від 16.12.1993 року № 3723-XII «Про державну службу» підстав, мають право на пенсію державного службовця.
Таким чином, аналіз вищезазначених правових норм статті 37 Закон України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» та пунктів 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» свідчить, що після 01.05.2016 зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктом 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону №3723-XII вік і страховий стаж.
Відтак, після 01.05.2016 для призначення пенсії відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII вік, страховий стаж та стаж державної служби особи має відповідати наступним умовам:
- особа має досягти: 62-річного віку для чоловіків та 60-річного віку для жінок;
- особа повинна мати страховий стаж, передбачений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який становить 35 років - для чоловіків та 30 років - для жінок;
- особа має перебувати станом на 01.05.2016 на державній службі та мати станом на цю дату стаж державної служби понад 10 років; або ж станом на 01.05.2016 особа повинна мати стаж державної служби понад 20 років незалежно від того, чи перебувала вона станом на цю дату на державній службі.
Під час розгляду справи судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 14.08.2023 №918250808313 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу", став висновок Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відсутність у неї станом на 01.05.2016 стажу роботи на посадах державної служби в розмірі 20 років.
При цьому, із матеріалів справи вбачається, що за підрахунками пенсійного органу стаж роботи ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 на посадах державної служби складає 18 років 5 місяців 17 днів та був визначений з урахуванням періодів її роботи, зазначених в довідці Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області від 03.08.2023 №02-16/11 та довідці Коростенської районної ради Житомирської області від 03.08.2023 №01-13/8.
Згідно з довідкою Коростенської районної ради Житомирської області від 03.08.2023 №01-13/8 до стажу роботи ОСОБА_1 на посадах державної служби були враховані наступні періоди її роботи:
- з 01.05.1998 по 30.11.1999 (1 рік 7 місяців) на посаді головного спеціаліста бухгалтера Коростенської районної ради;
- з 01.12.1999 по 12.03.2004 (04 роки 03 місяці 11 днів) на посаді головного бухгалтера Коростенської районної ради.
Згідно з довідкою Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області від 03.08.2023 №02-16/11 до стажу роботи ОСОБА_1 на посадах державної служби були враховані наступні періоди її роботи:
- з 14.08.1996 по 30.04.1998 (1 рік 8 місяців 17 днів) на посаді бухгалтера відділу бухгалтерського обліку Коростенської районної державної адміністрації;
- з 12.03.2004 по 07.09.2005 (1 рік 5 місяців 26 днів) на посаді начальника фінансово-господарського відділу Коростенської районної державної адміністрації;
- з 08.09.2005 по 31.03.2015 (9 років 6 місяців 24 дні) на посаді начальника відділу фінансово-господарського забезпечення Коростенської районної державної адміністрації.
Однак, звертаючись з даним позовом до суду ОСОБА_1 вказує, що пенсійний орган протиправно не зарахував ї до стажу роботи на посадах державної служби періодів її роботи: з 04.04.1987 по 27.04.1987 на посаді бухгалтера-касира Коростенського районного агропромислового об'єднання; з 27.04.1987 по 01.10.1988 на посаді диспетчера Коростенського районного агропромислового об'єднання; та з 03.01.1996 по 13.08.1996 на посаді секретаря-друкарки Коростенського районного управління сільського господарства, та як наслідок дійшов помилкового висновку про відсутність у неї необхідного стажу державної служби в розмір 20 років
Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 01.06.1982, підтверджується, що ОСОБА_1 в період з 04.04.1987 по 27.04.1987 працювала на посаді бухгалтера-касира Коростенського районного агропромислового об'єднання; в період з 27.04.1987 по 01.10.1988 на посаді диспетчера Коростенського районного агропромислового об'єднання; а в період з 03.01.1996 по 13.08.1996 на посаді секретаря-друкарки Коростенського районного управління сільського господарства.
Надаючи правову оцінку наявності підстав для врахування вищезазначених періодів до стажу роботи позивач на посадах державної служби, суд зазначає, що стаж державної служби обчислюється відповідно до статті 46 Закону України від 10.12.2015 №889-VIII “Про державну службу» та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229.
Водночас, пунктом 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Отже, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до 01 травня року обчислюється відповідно до законодавства, яке діяло раніше.
До набрання чинності Законом №889-VІІІ державної служби, обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283 (далі - Порядок №283), додатку до нього та інших нормативно-правових актів.
Таким чином, обчислення стажу державної служби за період роботи до 01.05.2016 (до моменту набрання чинності Законом №899) здійснюється відповідно до Порядку №283.
Абзацом 1 пункту 2 Порядку №283 встановлено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців.
Водночас, пункту 2 Порядку №283 передбачено, що до стажу державної служби також зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.
У Додатку до вказаного Порядку №283 наведено Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби. Цим Переліком, серед іншого, передбачено виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239 "Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів і присвоєння їм рангів державних службовців" (втратила чинність 27.10.2001), передбачено, що до сьомої категорії посад відносяться посади радників, консультантів, спеціалістів секретаріатів районних, районних у містах Києві та Севастополі Рад народних депутатів; спеціалістів апаратів виконкомів районних у містах, міських Рад міст районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів та інші прирівняні до них посади.
Постановою ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 27.03.1962 "Про перебудову управління сільським господарством Української PCP" були створені територіальні виробничі колгоспно-радгоспні (радгоспно-колгоспні) управління по керівництву сільськогосподарським виробництвом, які підпорядковувались обласним управлінням і Міністерству виробництва і заготівель сільськогосподарських продуктів.
Згідно з постановою ЦК Компартії України і Ради Міністерств УРСР від 03.04.1965 №334 "Про заходи по поліпшенню керівництва сільським господарством республіки", обласні управління виробництва і заготівель сільськогосподарських продуктів були реорганізовані в обласні управління сільського господарства, а в районах - у районні виробничі управління сільського господарства. Постановою ЦК Компартії України і Ради Міністерств УРСР від 30.01.1970 районні виробничі управління сільського господарства перетворені в управління сільського господарства райвиконкому.
Згідно з пунктами 10, 11 Постанови Ради міністрів Української РСР від 11 липня 1983 року №299 «Про порядок створення, реорганізації і ліквідації підприємств, об'єднань, організацій і установ республіканського та місцевого підпорядкування» реорганізація підприємств, об'єднань, організацій і установ провадиться в порядку, встановленому для створення відповідних підприємств, об'єднань, організацій і установ. Ліквідація підприємств, об'єднань, організацій і установ повадиться тими органами, за рішенням яких вони створені.
Постановою від 10.12.1985 №429 "Про подальше удосконалення управління агропромисловим комплексом УРСР" було визначено, що Державний агропромисловий комітет УРСР, агропромислові комітети областей, районні агропромислові об'єднання, підвідомчі їм радгоспи, підприємства, установи, організації та колгоспи утворюють систему Держагропрому УРСР і входять до єдиної системи Держагропрому СРСР. Державний агропромисловий комітет Української PCP являється центральним органом державного управління агропромисловим комплексом республіки.
В абзаці 3 пункту 3 цієї постанови зазначено, що слід забезпечити відповідну перебудову районних агропромислових об'єднань передбачивши їх організаційне укріплення як єдиних органів територіального управління господарствами, організаціями та підприємствами, що входять в агропромисловий комплекс. У зв'язку з цим визнати необхідним ліквідувати обласні та районні управління сільського господарства.
Постановою Ради Міністрів УРСР від 16.10.1989 №253 «Про вдосконалення управління в агропромисловому комплексі республіки» було передбачено удосконалення функцій, форм і методів роботи створених на демократичній основі госпрозрахункових агропромислових об'єднань, всемірне поширення нових організаційних форм агропромислової інтеграції та кооперування - агропромислових об'єднань, агрокомбінатів, агрофірм, виробничих об'єднань, асоціацій та інших формувань, створюваних на добровільній основі. Агропромислове формування здійснює свою діяльність відповідно до положення, яке затверджується його вищим органом управління - зборами (конференцією) уповноважених представників підприємств і організацій, що входять до складу цього формування. Утворення замість існуючих агропромислових комітетів областей виборних органів господарського самоуправління - рад агропромислових формувань областей.
Згідно з Законом України «Про перелік міністерств та інші центральні органи державного управління Української PCP» від 13.05.1991 та постановою Кабінету Міністрів УРСР «Про порядок реалізації Закону України «Про перелік міністерств та інші центральні органи державного управління Української PCP» від 24.05.1991 №12 створено Міністерство сільського господарства і продовольства та відповідні обласні і районні управління сільського господарства.
Пунктом 4 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про Представника Президента України» від 05 березня 1992 року встановлено, що місцева державна адміністрація в областях, містах Києві і Севастополі, районах, районах міст Києва і Севастополя формується на базі виконавчих комітетів відповідних Рад народних депутатів, їх відділів і управлінь. Після створення місцевої державної адміністрації діяльність виконавчих комітетів цих Рад припиняється. Їх майно, а також майно, що належить до комунальної власності області, міст Києва і Севастополя, району, району міст Києва і Севастополя, за рішенням Ради народних депутатів передається в управління відповідної місцевої державної адміністрації.
Вказане свідчить, що і Коростенське районне агропромислове об'єднання, і Коростенське районне управління сільського господарства відноситься до місцевих органів державного управління міністерств і відомств УРСР та інших республік, а також СРСР.
Відповідно до спільного листа Міністерства фінансів України від 17.06.1994 №16-102-15 та Міністерства праці України від 20.06.1994 №05-2258 до стажу державної служби зараховуються періоди роботи на посадах керівних працівників та спеціалістів в обласних і районних органах управління сільським господарством, за винятком роботи в агропромислових об'єднаннях, агрокомбінатах, агрофірмах, виробничих об'єднаннях та інших формуваннях, які не було реорганізовано в управління сільського господарства.
Системний аналіз проведених змін у структурі управління сільським господарством, що проводилися відповідно до постанов Уряду, свідчить про те, що періоди роботи керівних працівників і спеціалістів у вищезазначених органах підлягали зарахуванню до стажу державної служби, за винятком роботи в агропромислових об'єднаннях, агрокомбінатах, агрофірмах, виробничих об'єднань та інших формувань, які не були реорганізовані в управління сільського господарства і продовольства та не підпорядковувались Уряду, і відповідно ним не фінансувались.
Оскільки доданими до позовної заяви рішенням Коростенської районної Ради народних депутатів від 26.03.1992 "Про реорганізацію Коростенського агропромислового об'єднання в районне управління сільського господарства" підтверджується, що Коростенське районне агропромислове об'єднання було реорганізоване в Коростенське районне управління сільського господарства, а посади бухгалтера-касира, диспетчера та секретаря-друкарки, на яких працювала позивач, відноситься до категорії спеціалістів державних органів управління колишньої УРСР, суд приходить до висновку, що тому періоди роботи ОСОБА_1 з 04.04.1987 по 27.04.1987 на посаді бухгалтера-касира Коростенського районного агропромислового об'єднання; з 27.04.1987 по 01.10.1988 на посаді диспетчера Коростенського районного агропромислового об'єднання; з 03.01.1996 по 13.08.1996 на посаді секретаря-друкарки Коростенського районного управління сільського господарства підлягають зарахуванню до стажу роботи на посадах державної служби.
Наведене додатково підтверджується і листом-роз'ясненням Головного управління державної служби України від 17.07.2007 №5587/11-07, згідно якого періоди роботи керівних працівників і спеціалістів у місцевих органах державного управління міністерств і відомств УРСР та інших республік, зокрема періоди роботи в управлінні сільського господарства райвиконкому на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховуються до стажу державної служби.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що пенсійний орган безпідставно не зарахував ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах державної служби, що враховується при визначенні наявності права на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу», періодів її роботи з 04.04.1987 по 27.04.1987 на посаді бухгалтера-касира Коростенського районного агропромислового об'єднання, з 27.04.1987 по 01.10.1988 на посаді диспетчера Коростенського районного агропромислового об'єднання та з 03.01.1996 по 13.08.1996 на посаді секретаря-друкарки Коростенського районного управління сільського господарства, що загалом становить 2 роки 1 місяць 10 днів.
Правова позиція щодо зарахування періоду роботи в районному агропромисловому об'єднанні до стажу державної служби була неодноразово викладена у постановах Верховного Суду України від 16.12.2021 року у справі № 538/804/17, від 17.05.2021 року у справі № 607/5615/17, від 18.12.2018 року у справі № 1805/2а-255/11.
Застосовуючи механізм захисту прав позивача, порушеного суб'єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах державної служби, що враховується при визначенні наявності права на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу», періоди її роботи з 04.04.1987 по 27.04.1987 на посаді бухгалтера-касира Коростенського районного агропромислового об'єднання, з 27.04.1987 по 01.10.1988 на посаді диспетчера Коростенського районного агропромислового об'єднання та з 03.01.1996 по 13.08.1996 на посаді секретаря-друкарки Коростенського районного управління сільського господарства.
Відтак, під час розгляду справи судом встановлено та підтверджено наявним у справі доказами, що станом на 01.05.2016 загальний стаж роботи ОСОБА_1 на посадах державної служби, що враховується при визначенні наявності права на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу», становив 20 років 6 місяців 27 днів (18 років 5 місяців 17 днів + 2 роки 1 місяць 10 днів).
Вказане свідчить, що ОСОБА_1 має необхідний для призначення пенсії відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-XII стаж роботи на посадах державної служби станом на 01.05.2016 понад 20 років, а тому суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.08.2023 №918250808313 є протиправним та підлягає скасуванню.
Вирішуючи спірні правовідносини в частині позовних вимог про зобов'язання перевести ОСОБА_1 починаючи з 08.08.2023 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, суд зазначає наступне.
Для призначення пенсії відповідно до частини першої статті 37 Закону №3723-XII вік, страховий стаж та стаж державної служби особи має відповідати наступним умовам (для жінок): особа має досягти 60-річного віку, повинна мати страховий стаж, передбачений абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який становить 30 років, а також має перебувати станом на 01.05.2016 на державній службі та мати станом на цю дату стаж державної служби понад 10 років або ж станом на 01.05.2016 особа повинна мати стаж державної служби понад 20 років незалежно від того, чи перебувала вона станом на цю дату на державній службі.
Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 досягла віку 60 років, а також має станом на 01.05.2016 стаж роботи на посадах державної служби понад 20 років, що є достатнім для призначення їй пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Однак, питання наявності у ОСОБА_1 необхідного страхового стажу в розмірі не менше 30 років, під час розгляду даної справи судом не досліджувалось, оскільки вказана обставина не була підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, а в самому оскаржуваному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 14.08.2023 №918250808313 відсутня інформація про те, скільки такий стаж у позивача становить.
Суд зауважує, що в даному випадку, питання підрахунку страхового стажу позивача, а також вирішення питання його достатності для призначення їй пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII належать до дискреційних повноважень пенсійного органу.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право.
Відповідно до Рекомендацій №R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 р. термін "дискреційне повноваження" означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.
Таким чином, дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з'ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Суд наголошує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ці вимоги закріплюють у національному законодавстві положенняст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, відповідно до якої кожному гарантується право на справедливий судовий розгляд. Кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах особи.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
В даному випадку, суд вважає, що задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", фактично порушить закріплені законом виключні повноваження пенсійного органу.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, а тому у задоволенні позову в частині зобов'язання перевести ОСОБА_1 з 08.08.2023 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-XII слід відмовити.
Разом з тим, положеннями ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Зважаючи на встановлену протиправність оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.08.2023 №918250808313, суд застосовуючи механізм ефективного захисту права порушеного суб'єктом владних повноважень та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах державної служби, що враховується при визначенні наявності права на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу», періоди її роботи з 04.04.1987 по 27.04.1987 на посаді бухгалтера-касира Коростенського районного агропромислового об'єднання, з 27.04.1987 по 01.10.1988 на посаді диспетчера Коростенського районного агропромислового об'єднання та з 03.01.1996 по 13.08.1996 на посаді секретаря-друкарки Коростенського районного управління сільського господарства, та повторно розглянути її заяву від 08.08.2023 про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу".
При цьому суд зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, дії зобов'язального характеру щодо зарахування вказаних періодів до страхового стажу позивача має вчинити саме той територіальний орган Пенсійного фонду України, що був визначений за принципом екстериторіальності, як орган, що вирішував питання про призначення позивачу пенсії та здійснював підрахунок його страхового стажу, тобто в даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Натомість, порушення прав позивача з боку Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області під час розгляду даної справи судом встановлено не було, оскільки оскаржуване рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії приймало Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, а тому заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду з даним позовом до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 гривень, що підтверджується наявною у матеріалах справи квитанцією від 29.08.2023.
Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
З огляду на положення ч. 1 та ч. 3 ст. 139 КАС України, та враховуючи розмір задоволених позовних вимог і сплату позивачем судового збору в мінімальному розмірі, суд дійшов висновку, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області належить стягнути судовий збір в розмірі 1073,60 гривень.
Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м.Житомир, 10003; код ЄДРПОУ 13559341) та до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 13814885) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах державної служби, який враховується при визначенні наявності права на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу", періодів її роботи з 04.04.1987 по 27.04.1987 на посаді бухгалтера-касира Коростенського районного агропромислового об'єднання, з 27.04.1987 по 01.10.1988 на посаді диспетчера Коростенського районного агропромислового об'єднання та з 03.01.1996 по 13.08.1996 на посаді секретаря-друкарки Коростенського районного управління сільського господарства.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 14.08.2023 №918250808313 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах державної служби, що враховується при визначенні наявності права на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу», періоди її роботи з 04.04.1987 по 27.04.1987 на посаді бухгалтера-касира Коростенського районного агропромислового об'єднання, з 27.04.1987 по 01.10.1988 на посаді диспетчера Коростенського районного агропромислового об'єднання та з 03.01.1996 по 13.08.1996 на посаді секретаря-друкарки Коростенського районного управління сільського господарства, та повторно розглянути її заяву від 08.08.2023 про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу".
У задоволенні позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн (тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович
31.03.25