31 березня 2025 року м. Житомир справа № 240/15019/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у призначенні дострокової пенсії за віком на підставі пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» викладеному у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 09.08.2024 № 2000-0304-9/142931 протиправними та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії від 09.08.2024 № 2000-0304-9/142931;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.08.2024 про призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України ,,Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування »;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи в росії: з 01.01.1992 р. по 31.01.1992 р., з 18.10.1994 р. по 25.08.1995 р., з 27.08.1995 р. по 30.12.1998 р., відповідно до трудової книжки серія НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 02.08.2024 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області за принципом екстериторіальності розглянуло його заяву та 09.08.2024 відмовило йому у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. При цьому, позивачу не зараховано періоди його роботи в колгоспі з 01.10.1991 по 25.10.1991 та період роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 31.01.1992, з 18.10.1994 по 25.08.1995, з 27.08.1995 по 30.12.1998. Позивач стверджує, що спірні періоди його роботи в росії повинні бути зараховані до його страхового стажу, оскільки належним чином відображені в його трудовій книжці, також він має пільги по виходу на пенсію як учасник бойових дій, а тому вважає відмову відповідача протиправною та такою, що суперечить чинному законодавству, що спонукало його звернутися з позовом до суду.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 16.08.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області 10.10.2024 надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказує, що заява позивача про призначення дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області. Рішенням № 064350007558 від 09.08.2024 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком як учаснику бойових дій відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю страхового стажу. Зазначає, що за поданими документами та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 21 рік 11 місяців 22 дні (з необхідних 25 років), що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058, а тому вважає, що спірне рішення прийняте у відповідності до чинного законодавства, є правомірним і законним, отже, відсутні підстави для його скасування.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 02.08.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою щодо призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи принцип екстериторіальності, розгляд заяви та наданих документів щодо призначення пенсії за віком здійснено структурним підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, яким прийнято рішення від 09.08.2024 № 064350007558 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
У рішенні вказано, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії, до стажу не враховано наступні періоди згідно з записом в трудовій книжці НОМЕР_1 від 12.12.1987 року:
- робота в колгоспі з 01.10.1991 по 25.10.1991, оскільки відсутня інформація про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум;
- періоди роботи в російській федерації після 01.01.1992 року, оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби/навчання) на території російської федерації по 31 грудня 1991 року у зв'язку з припиненням з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Зазначено, що страховий стаж позивача складає 21 рік 11 місяців та 22 дні, якого недостатньо для призначення пенсії при необхідному страховому стажі 25 років.
Позивач не погоджується із прийнятим рішенням Пенсійного фонду та вважає, що надав необхідну та достатню сукупність документів для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а тому таке рішення протиправне та підлягає скасуванню.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі по тексту - Закон №1058-IV).
Згідно зі статтею 8 Закону № 1058-IV громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи.
Положеннями частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, непов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Водночас, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців 4 і 5 частини 1 статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини 1 статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Положеннями частини 1 статті 44 Закону №1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду України та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина 5 статті 45 Закону № 1058-IV).
Відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на підставі пункту 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV відповідач вказує на відсутність у позивача необхідного страхового стажу 25 років.
При цьому, Пенсійний фонд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування до стажу позивача періоду роботи в російській федерації згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 01.01.1992 по 31.01.1992, з 18.10.1994 по 25.08.1995, з 27.08.1995 по 30.12.1998, оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби/навчання) на території російської федерації по 31 грудня 1991 року у зв'язку з припиненням з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Даючи оцінку доводам відповідача з приводу відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи в російській федерації, суд зазначає, що за приписами ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається із оскаржуваного рішення, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи на території рф відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.12.1987 у зв'язку з припиненням російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі, Україна (надалі - Угода).
Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (ст. 5 Угоди).
Відповідно до ст. 1 Угоди, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Так, відповідно до записів трудової книжки серія НОМЕР_1 від 12.12.1987, ОСОБА_1 працював на підприємствах, розташованих на території російської федерації (Тюменська обл., м. Сургут), а саме з:
- 20.11.1991 р. - 31.01.1992 р. в АО "Спецтоннельстрой" (стаж роботи зараховано до
01.01.1992 р.);
- 18.10.1994 р. - 25.08.1995 р. в АО "Спецтоннельстрой";
- 27.08.1995 р. - 30.12.1998 р. Індивідуальне приватне підприємство Меншикова "Бумеранг".
Вказані записи містять всі необхідні реквізити та здійснені у відповідності до чинного законодавства.
З огляду на вказане, безпідставними є посилання відповідача на відсутність правових підстав для зарахування позивачу до страхового стажу вказаного періоду роботи відповідно до трудової книжки серія НОМЕР_1 від 12.12.1987.
Відповідно до Постанови КМУ від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення (надалі - Постанова №1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022. Отже, до набрання чинності Постановою №1328 Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в рф, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Окрім цього, згідно приписів пункту 2 статті 13 названої Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської соціальної хартії та ст. 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.
Отже, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.
Суд наголошує, що на час набуття позивачем трудового стажу вказана Угода була чинною для України, відтак підлягає застосуванню до даних правовідносин, тому суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності підстав зарахування спірного страхового стажу з 01.01.1992 по 31.01.1992, з 18.10.1994 по 25.08.1995, з 27.08.1995 по 30.12.1998, набутого позивачем під час роботи в російській федерації.
Окрім того, аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Таким чином, на момент звернення з заявою про призначення пенсії за віком страховий стаж позивача становить більше 25 років, яких достатньо для призначення позивачу дострокової пенсії відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Суд звертає увагу, що питання про призначення пенсії, обрахування стажу тощо належить до дискреційних повноважень саме відповідного управління Пенсійного фонду.
З огляду на вищевикладене, враховуючи принцип верховенства права, на підставі зібраних та досліджених доказів, аналізу чинного законодавства, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд приходить до висновку, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.08.2024 №064350007558 про відмову позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.08.2024 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення з врахуванням висновків суду.
Враховуючи, що судом обрано інший спосіб захисту порушеного права, ніж просив позивач, позов слід задовольнити частково.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними допустимими доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Згідно з частиною 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки позивач від сплати судового збору звільнений, а відповідач доказів понесення судових витрат суду не надав, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 139, 241-246, 263 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, Держпром, 3 підїзд, 2 поверх, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, РНОКПП/ЄДРПОУ: 14099344) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 09.08.2024 №064350007558 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.08.2024 про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти рішення з врахуванням висновків суду.
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
31.03.25