Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про передачу справи до іншого суду
31 березня 2025 року Справа № 200/1669/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Смагар С.В., розглянувши матеріалами адміністративної справи № 200/1669/25 за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса: а 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13 ЄДРПОУ 00015622)
про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця,
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича від 01.08.2024 про закінчення виконавчого провадження ВП № 74646671 при примусовому виконанні виконавчого листа № 200/5433/23, виданого Луганським окружним адміністративним судом 16.02.2024.
Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2025 року головуючим суддею у справі № 200/1669/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця, визначено суддю Галатіну О.О.
Ухвалою від 11 березня 2025 року суддею Донецького окружного адміністративного суду Галатіною О.О. заявлено самовідвід в адміністративній справі №200/1669/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця. Адміністративну справу №200/1669/25 вирішено направити керівнику апарата Донецького окружного адміністративного суду для організації автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 березня 2025 року справа № 200/1669/25 передана на розгляд судді Смагар С.В.
Ухвалою суду від 13 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу встановлено строк 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до вищезазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших обґрунтованих доводів щодо поважності причин пропуску такого строку та доказів поважності причин його пропуску.
17 березня 2025 року на виконання ухвали суду від 13 березня 2025 року позивач надала заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 19 березня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця, відкрито провадження в адміністративній справі № 200/1669/25. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) та з урахуванням приписів статті 287 КАС України, протягом двадцяти днів після відкриття провадження у справі. Зазначеною ухвалою у відповідача витребувано докази у справі, а також вирішено, що клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом буде вирішено під час розгляду справи після надання відповідачем витребуваних доказів.
Дослідивши позовну заяву та додані до неї матеріали, судом встановлені наступні обставини.
Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенко Владислава Андрійовича від 01.08.2024 про закінчення виконавчого провадження № 74646671.
Відповідно до постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 05 квітня 2024 року про відкриття виконавчого провадження та постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. від 23 травня 2024 року про зміну (доповнення) реєстраційних даних, виконавче провадження № 74646671 відкрито в порядку примусового виконання виконавчого листа № 200/5433/23, виданого 16 лютого 2024 року Луганським окружним адміністративним судом.
Таким чином, виконавче провадження № 74646671, в межах якого державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 01 серпня 2024 року, що є предметом оскарження, відкрито на підставі виконавчого листа, виданого Луганським окружним адміністративним судом в адміністративній справі № 200/5433/23.
Суд, оцінивши встановлені обставини, дослідивши надані матеріали, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, зазначає наступне.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частина 1 статті 2 КАС України регламентує необхідність справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені статтею 287 КАС України.
Частиною 1 статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 74 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що спір щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного чи приватного виконавця під час виконання судового рішення, належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ.
Як встановлено судом, оскаржувана позивачем постанова державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенком В.А. від 01 серпня 2024 року про закінчення виконавчого провадження прийнята в межах виконавчого провадження № 74646671, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого 16 лютого 2024 року Луганським окружним адміністративним судом у справі №200/5433/23.
Отже, враховуючи встановлені судом обставини справи та норми чинного законодавства, такий спір належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ, а саме до юрисдикції Луганського окружного адміністративного суду.
Суд зазначає, що у пункті 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» роз'яснено, що у разі відкриття провадження в адміністративній справі без дотримання правил предметної підсудності суд повинен передати справу на розгляд адміністративного суду, якому вона підсудна, незалежно від того, на якій стадії розгляду справи виявлено порушення правил цієї підсудності, оскільки суд, який відкрив провадження у справі з таким порушенням, не є компетентним у її розгляді. Порушення правил предметної підсудності є підставою для скасування рішень судів нижчих інстанцій з направленням справи на новий розгляд до належного суду.
За правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 21.07.2019 у справі №855/306/19, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил територіальної, інстанційної та предметної підсудності.
Верховний Суд у постанові від 14 травня 2020 року у справі № 814/1727/16 зазначив, що критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні. Спірні питання які виникають з певними учасниками виконавчого провадження, відносно рішень, дій чи бездіяльності держвиконавця які ним вчиняються (не вчиняються) на виконання судового рішення, може бути оскаржено такими особами лише до того суду, який видав такий виконавчий документ.
Наведені обставини свідчать про те, що Донецький окружний адміністративний суд не є повноважним судом для розгляду та вирішення даної справи з огляду на її предметну підсудність.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Слід зазначити, що КАС України розмежовує поняття «предметна юрисдикція» та «територіальна юрисдикція», які регулюються різними процесуальними нормами. Однак, в чинній редакції КАС України, в тому числі статті 29 цього Кодексу, відсутня така підстава для передачі адміністративної справи як встановлення при відкритті провадження у справі, що така належить до предметної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) фраза встановленого законом викладена в частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
У даному випадку, спеціальною процесуальною нормою встановлена предметна підсудність справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця тим судам, якими був виданий виконавчий лист.
З огляду на викладене та враховуючи те, що вирішення адміністративної справи № 200/1669/25 за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця не належить до юрисдикції Донецького окружного адміністративного суду, суд доходить висновку про необхідність передачі цієї справи на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду за підсудністю.
Згідно із частинами шостою та восьмою статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України, питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
Керуючись ст.ст. 19, 25, 29, 30, 248, 256, 287, 294, КАС України, суд
1. Адміністративну справу № 200/1669/25 за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (адреса: а 01001, м. Київ, вул. Городецького, 13 ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця передати на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду за підсудністю.
2. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо розгляд справи було здійснено в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
3. Ухвала суду набирає законної сили у строк та в порядку передбаченому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Передача адміністративної справи з одного суду до іншого на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
5. Повний текст ухвали складений та підписаний 31 березня 2025 року.
Суддя С.В. Смагар