31 березня 2025 рокуСправа №160/1353/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,-
20.01.2025 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської митниці (далі - відповідач), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати прийняте Дніпровською митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 24.12.2024 №UA110130/2024/000421/1.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 01.08.2014 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та фірмою FARCOM S.A. (Греція) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №23/08-2014, відповідно до умов якого продавець продав, а покупець купив на умовах СРТ-Дніпропетровськ, Україна товар в асортименті, по ціні і по якості, відповідно специфікацій на кожну окремо поставлену партію товару, що додаються до даного контракту і являються його невід'ємною частиною. Згідно умов Специфікації №23 від 10.12.2024 до контракту від 01.08.2014 №23/08-2014, сторони узгодили поставку товару - засоби для догляду за волоссям. На підставі вказаного контракту та Специфікації вищевказаний товар було ввезено на митну територію України. З метою митного оформлення товару, позивач 24.12.2024 подав відповідачу електронну митну декларацію №24UA110130029767U7, разом з усіма документами, які підтверджують митну вартість товару, що підтверджується відповідними відомостями у графі 44 декларації. Проте, відповідачем прийнято оспорюване рішення №UA110130/2024/000421/1 від 24.12.2024 з посиланням на невідповідність поданих документів вимогам ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, яке є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
27.01.2025 позивач повідомив суд про виконання вимог ухвали суду від 23.01.2025 шляхом надання через систему «Електронний суд» заяви про долучення платіжної інструкції про сплату судового збору.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з 28.02.2025, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
13.02.2025 представником відповідача через систему «Електронний суд» подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що під час митного контролю товарів за митною декларацією №24UA110130029767U7 від 24.12.2024, програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв'язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також, під час здійснення Дніпровською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: у комерційних та товаросупровідних документах відсутні відомості щодо виробника товарів та ТМ; до митного оформлення не надано документів, що підтверджують якість оцінюваних товарів; надане банківське платіжне доручення в іноземній валюті від 13.12.2024 №16 на суму 36 000,00 євро, у графі «Призначення платежу містить посилання на зовнішньоекономічний контракт від 01.08.2014 №23/08-2014, проте, враховуючи загальну суму за контрактом (п.4.3) унеможливлено ідентифікацію вказаного платіжного документа з оцінюваною партією товару, так як сума згідно контракту становить 500 000, 00 євро, а сума згідно наданої до митного оформлення специфікації від 10.12.2024 №23 та інвойсу від 19.12.2024 №000405 становить 39779,44 євро; також, банківське платіжне доручення від 13.12.2024 № 16 та swift від 16.12.2024 не містять посилання на вказану заявку на купівлю іноземної валюти, до митного оформлення декларантом не наданий рахунок-проформа; документального підтвердження здійснення оплати за поставлений товар по наданому інвойсу декларантом не надано; у гр.8 Сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 19.12.2024 №А1395699, відсутня детальна інформація для ідентифікації товару; заявлений рівень транспортної складової не обчислюється на підставі наданих до митного оформлення документів. Отже, вищевказані розбіжності у документах, поданих позивачем разом з митними деклараціями, які підтверджували вартість страхування товарів, як складової частини митної вартості товарів, виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення вартості страхування як складової частини заявленої митної вартості у відповідності до умов ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України.
17.02.2025 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивач не погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві на позов, оскільки останній як в оскаржуваному рішенні, так і у відзиві на позов, не наводить обґрунтувань щодо доцільності коригування митної вартості ввезеного товару, позивачем надано усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, які містять повну інформацію про митну вартість та її складові, і без порушень термінів.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 01.08.2014 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) та фірмою FARCOM S.A. (Греція) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №23/08-2014.
Пунктом 1 контракту встановлено, що продавець продав, а покупець купив на умовах СРТ- Дніпропетровськ, Україна товар в асортименті, по ціні і по якості, відповідно специфікацій на кожну окремо поставлену партію товару, що додаються до даного контракту і являються його невід'ємною частиною.
Згідно із пунктом 4 контракту ціна, обсяг і загальна вартість товару визначаються у специфікаціях, долучених до даного контракту; ціна встановлюються в Євро і розуміються СРТ- Дніпропетровськ, Україна; загальна сума контракту складає €500 000 (п'ятсот тисяч євро).
На виконання умов зовнішньоекономічного контракту від 01.08.2014 з фірмою FARCOM S.A., Греція було здійснено поставку товару - засоби для догляду за волоссям, на умовах постачання СРТ- Дніпро.
З метою митного оформлення ввезеного товару ФОП ОСОБА_1 24.12.2024 подано до митного оформлення електронну митну декларацію №24UA110130029767U7, відповідно до якої до ввезення задекларовано наступний товар:
- товар №1 - засоби для догляду за волоссям, не в аерозольній упаковці, не медичного призначення, інтенсивний догляд EXPERTICO Argan Oil д/пошкодж. волосся 1000 мл - 2592 шт. волосся 1000 мл - 2035 шт. інтенсивний догляд EXPERTICO Keratin-V д/силі та блиску, кондиціонер EXPERTICO д/фарбованого та пошкодженого волосся 1500 мл - 612 шт., маска EXPERTICO для сухого та пошкодженого волосся 1500 мл -1380 шт., кондиціонер EXPERTICO 2-PHASE д/фарбованого волосся 300 мл - 1270 шт., кондиціонер EXPERTICO 2-PHASE д/всіх типів волосся 300 мл- 1226 шт., кондиціонер EXPERTICO 2-PHASE Argan Oil 300 мл- 1320 шт., олія д/інтенсивного догляду EXPERTICO Argan Oil 50 мл -1225 шт. Виробник FARCOM S.A.;
- товар №2 - засоби для догляду за волоссям: - шампуні, не в аєрозольній упаковці, не медичного призначення, шампунь EXPERTICO д/всіх типів волосся 1500 мл - 1266 шт., шампунь EXPERTICO FOR MAN д/чоловіків 1500 мл - 1284 шт., шампунь EXPERTICO Argan Oil д/ всіх типів волосся 1500 мл - 2058 шт., шампунь EXPERTICO VOLUME TWIST д/об'єму 1000 мл - 1738 шт., шампунь EXPERTICO глибокого очищення 1500 мл - 960 шт. Виробник FARCOM S.A.
Митна вартість товарів, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується, а саме вартість товару становила: товару №1 на рівні - 2,634 євро/кг, товару №2 на рівні - 1,841 євро/кг.
Для митного оформлення позивачем були подані документи: зовнішньоекономічний контракт від 01.08.14 № 23/08-2014; рахунок (інвойс) від 19.12.24 № 000405; заявка про купівлю іноземної валюти від 13.12.24 №15; платіжне доручення в іноземній валюті від 13.12.24 №16; SWIFT від 16.12.24; митна декларація країни відправлення від 19.12.24 №24GREX200100709932; рахунок перевізника від 19.12.24 №СА-0000198; довідка перевізника від 19.12.24 №198; 9) платіжна інструкція від 23.12.24 №477.
За результатом опрацювання всіх поданих декларантом документів Дніпровською митницею встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності, а також не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:
1)декларантом до митного контролю та оформлення заявлено партію товару, імпортовану за угодою від 01.08.2014 №23/08-2014 з виробником компанією «FARCOM S.A.».
Проте, відповідно до електронного інвойсу, виробником товару є «FARCOM S.A.» (EU) та ТМ «TICO Professional», «ARREN», «FARCOM», «TICO Professional», «FARCOM Professional». У комерційних та товаросупровідних документах відсутні відомості щодо виробника товарів та ТМ.
2) згідно пункту 2.2 контракту від 01.08.2014 №23/08-2014 якість товару має відповідати міжнародним стандартам і підтверджуватися сертифікатом якості заводу виробника.
При цьому, до митного оформлення не надано документів, що підтверджують якість оцінюваних товарів.
3) відповідно до п. 5.1 зовнішньоекономічного контракту, поставка товару здійснюється на підставі 100% передоплати (вартість поставки відповідно до наданої специфікації №23 від 10.12.2024 та інвойсу від 19.12.2024 №000405 складає 39779,44 Євро).
До митного оформлення надане банківське платіжне доручення в іноземній валюті від 13.12.2024 №16 на суму 36 000,00 євро, у графі «Призначення платежу містить посилання на зовнішньоекономічний контракт від 01.08.2014 №23/08-2014.
Враховуючи загальну суму за контрактом (п.4.3) унеможливлено ідентифікацію вказаного платіжного документа з оцінюваною партією товару, так як сума згідно контракту становить 500 000, 00 євро, а сума згідно наданої до митного оформлення специфікації від 10.12.2024 №23 та інвойсу від 19.12.2024 №000405 становить 39779,44 євро.
До митного оформлення надано заявку на купівлю іноземної валюти від 13.12.2024 №15, яка містить посилання на рахунок-проформу від 10.12.2024 №002798.
Проте, банківське платіжне доручення від 13.12.2024 № 16 та swift від 16.12.2024 не містять посилання на вказану заявку на купівлю іноземної валюти. До митного оформлення декларантом не наданий рахунок-проформа.
Якщо у банківському платіжному документі не вказується реквізити рахунку-інвойсу не можливо ідентифікувати з конкретною партією товару.
Проте, документального підтвердження здійснення оплати за поставлений товар по наданому інвойсу декларантом не надано.
4) декларантом у гр.36 ЕМД від 24.12.2024 №24UA110130029767U7 заявлено преференцію «410» «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (абзац перший частини першої статті 29 додатка I-A «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов'язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони).
У підтвердження надання преференційної ставки мита до митного оформлення декларантом наданий сертифікат з перевезення товару EUR.1 від 19.12.2024 №А1395699. Згідно гр.8 сертифікат виданий та підтверджує походження товару «Cosmetics» (в перекладі на українську - косметика) відповідно до інвойсу від 19.12.2024 №000405.
Проте, у гр.8 сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 19.12.2024 №А1395699, відсутня детальна інформація для ідентифікації товару, чим порушені вимоги п.2 ст.16 та Додатку ІІІа Регіональної Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.
5) поставка товару заявлена до митного оформлення на комерційних умовах поставки EXW, GR Thessaloniki.
Згідно відомостей декларації митної вартості, до ціни товару додані її складові на суму 832753,60 грн. (про що свідчать дані гр. 12 та гр. 22 з урахуванням обмінного курсу гр. 23).
Для підтвердження складових митної вартості товарів декларантом надано договір перевезення вантажу автомобільним транспортом від 04.01.2016 №1 з ПП ОСОБА_2 , договір-заявку перевезення вантажу від 18.12.2024 №19 з ФОП ОСОБА_2 , рахунок ФОП ОСОБА_2 від 19.12.2024 № CA-0000198, довідку про транспортні витрати від 19.12.2024 №198.
Відповідно до рахунку ФОП ФОП ОСОБА_2 від 19.12.2024 №CA-0000198, вартість міжнародних транспортних послуг маршрутом Салоніки - Порубне складає 88538,00 грн., Порубне - Дніпро складає 86462,00 грн.
З урахуванням зазначеного, у вказаному документі відсутні відомості щодо вартості витрат, пов'язаних з навантаженням товару на транспортний засіб, відповідно до заявлених умов поставки EXW Thessaloniki. Враховуючи відомості про маршрут (Салоніки - Дніпро), у вказаному документі відсутні відомості про вартість експедиторських послуг на іноземній території.
З урахуванням зазначеного, у вказаному документі відсутні відомості щодо вартості витрат, пов'язаних з навантаженням товару на транспортний засіб, відповідно до заявлених умов поставки EXW Thessaloniki. Враховуючи відомості про маршрут (Салоніки - Дніпро), у вказаному документі відсутні відомості про вартість експедиторських послуг на іноземній території. Відповідно до наданої до митного оформлення довідки про транспортні витрати від 19.12.2024 №198, вартість міжнародних транспортних послуг маршрутом Салоніки - Порубне складає 84755,00 грн. вартість завантаження складає 3783,00 грн. Проте, складання довідки не передбачено положеннями договору від 04.01.2016 №1 та не відповідає положенням наказу МФУ від 24.05.2012 №599.
Таким чином, заявлений рівень транспортної складової не обчислюється на підставі наданих до митного оформлення документів.
На підставі ч. 3 статті 53 Митного кодексу України Дніпровською митницею 24.12.2024 повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме:
- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- каталоги виробника товару;
- виписку з бухгалтерської документації;
- висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
З огляду на те, що наявні у ФОП документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару, надані митниці разом з митною декларацією, вони повною мірою підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару, листом від 24.12.2024 №2 ФОП ОСОБА_1 було відмовлено у наданні додаткових документів.
За результатом проведеної митної оцінки митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110130/2024/000421/1 від 24.12.2024, згідно з яким митним органом відкоригована задекларована митна вартість товарів із застосуванням резервного методу за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.
Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення відповідачем рішення про коригування митної вартості товару №UA110130/2024/000421/1 від 24.12.2024.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Правовідносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч.2 ст. 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України)).
Згідно із ч.1 ст. 7 МК України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.
Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (п. 24 ч.1 ст. 4 МК України).
Відповідно до ч.1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).
Згідно з частинами першою, другою ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно із ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
За змістом ч.4 ст. 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст. 53 МК України).
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до положень частини другої, третьої ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Приписами ч.1 ст. 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Згідно із п. 1 ч.4 ст. 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 6 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно із ч.2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до положень частин другої восьмої ст. 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із частиною 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.03.2024 у справі №826/5959/17, від 21.11.2023 у справі №826/13190/17, від 09.11.2022 у справі №815/4395/16, від 27.06.2019 у справі №803/667/17.
Наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, яке враховується судом відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем 24.12.2024 прийнято спірне рішення №UA110130/2024/000421/1 про коригування митної вартості товарів за ЕМД №24UA110130029767U7 від 24.12.2024, заявлених позивачем за ціною контракту.
Підставою для здійснення коригування митної вартості в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу (резервного) визначення митної вартості стали висновки митного органу про те, що у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах виявлені невідповідності та розбіжності, а також не надано документів на вимогу митного органу та на їх спростування, про що зазначено у гр.33 рішення та у відзиві.
Однак, викладені у графі 33 вказаного рішення зауваження є безпідставними та їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для витребування додаткових документів.
Суд звертає увагу, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з цим, відповідачем не доведено ані у рішенні, що оскаржується, ані у відзиві, що подані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Щодо доводів митного органу про не надання до митного оформлення сертифікатів відповідності, надання яких передбачено пунктом 2.2 контракту від 01.08.2014 року, суд зазначає, що сертифікати якості товару є документами, які підтверджують саме якість товару, а не документами які підтверджують митну вартість товару, перелік яких визначений статтею 53 Митного кодексу України.
Щодо підтвердження оплати за товар, суд зазначає наступне.
Як було зазначено судом, статтею 53 Митного кодексу України встановлено вичерпний перелік обов'язкових документів які підтверджують митну вартість товару, до яких відноситься, зокрема: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Позивачем разом з митною декларацією до митного оформлення було надано платіжне доручення від 13.12.24 № 16, яким підтверджується оплата обумовленої сторонами передоплати в розмірі 36000, 00 євро за товар, в подальшому експортований за рахунком від 19.12.24 № 000405, а також заявка про купівлю іноземної валюти від 13.12.24 № 15 в розмірі 36 000, 00 євро, в якій вказано в якості підстави контракт від 01.08.14 № 23/08-2014 та рахунок-проформа від 10.12.24 № 002798.
Надані документи містять посилання на контракт від 01.08.2024 року, узгоджуються з іншими наданими документами та є такими, що підтверджують суму передплати та цю складову митної вартості товару. Надані документи підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
При цьому, посилання у наданих банківських документах лише на контракт не дає підстав вважати, що такі документи не можливо віднести до оцінюваної партії товару, оскільки вони узгоджуються і з специфікацією №23 від 10.12.2024 і з інвойсом на спірну партію товару. В свою чергу, форма наведених банківських документів не містить таких обов'язкових реквізитів для їх зазначення як то інвойс.
Також, відповідач вважає непідтвердженими витрати на транспортування та вказує на те, що відомості рахунку від 19.12.2024 року не кореспондуються з відомостями довідки від 19.12.2024 року в частині вартості автопослуг м. Салоніки п/п Порубне та витрат на завантаження. Відповідно до рахунку ФОП ФОП ОСОБА_2 від 19.12.2024 №CA-0000198, вартість міжнародних транспортних послуг маршрутом Салоніки - Порубне складає 88538,00 грн., Порубне - Дніпро складає 86462,00 грн. З урахуванням зазначеного, у вказаному документі відсутні відомості щодо вартості витрат, пов'язаних з навантаженням товару на транспортний засіб, відповідно до заявлених умов поставки EXW Thessaloniki. Враховуючи відомості про маршрут (Салоніки - Дніпро), у вказаному документі відсутні відомості про вартість експедиторських послуг на іноземній території.
Між тим, в ході розгляду справи судом встановлено, що для підтвердження складових митної вартості товарів декларантом надано договір перевезення вантажу автомобільним транспортом від 04.01.2016 №1 з ПП ОСОБА_2 , договір-заявку перевезення вантажу від 18.12.2024 №19 з ФОП ОСОБА_2 , рахунок ФОП ОСОБА_2 від 19.12.2024 № CA-0000198, довідку про транспортні витрати від 19.12.2024 №198.
Отже, суд вважає помилковими доводи відповідача, оскільки документами, що підтверджують вартість транспортних витрат на перевезення можуть бути такі документи, як рахунок-фактура, акт виконаних робіт від виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг, довідки.
У даному випадку декларантом до митного оформлення було надано заявку-договір заявку на перевезення вантажу від 18.12.2024 №19, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, банківські платіжні документи, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг, якими підтверджено вартість транспортних витрат на перевезення.
Суд зазначає, що документи які надавалися до митного оформлення повністю підтверджують транспортні витрати, отже, доводи відповідача про не підтвердження позивачем належними документами такої складової митної вартості як витрати на транспортування є безпідставними.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що довідка про транспортно-експедиційні послуги не може вважатися такою, що протирічить рахунку за надані такі послуги, оскільки така довідка конкретизує надані перевізником послуги та у сумі відповідає даним вказаним у рахунку на оплату 88 538 грн.
Щодо посилань митного органу на не надання декларантом до митного оформлення декларації країни відправника, суд зазначає, що з документів, наявних в матеріалах справи вбачається, що разом із декларацією до митного оформлення позивачем було надано копію митної декларації країни відправлення Грецької Республіки від 19.12.24 №24GREX200100709932, в якій містяться відомості про вартість товару, кількість, одержувача, інвойс, що митним органом прийнято до уваги не було.
Отже, до митного органу були вчасно надані необхідні документи.
Крім того, суд звертає увагу, що Верховний Суд в постанові від 19.03.2019 року у справі №810/4116/17 висловив наступну правову позицію щодо ненадання декларації країни відправлення: «Ненадання позивачем митної декларації країни відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов'язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».
Отже, у відповідача були всі необхідні документи для визначення числових значень по товару, що оформлявся позивачем.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що по суті вказані відповідачем зауваження в оскаржуваному рішенні носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товарів.
Відповідачем не доведено, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за заявленою ціною договору.
З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мали протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, подані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, тому підстав для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було.
Крім цього, у рішенні про коригування митної вартості товарів відсутні порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, відсутні пояснення щодо зроблених коригувань.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Згідно із пунктом 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Однак, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, у ньому міститься лише посилання на раніше оформлені митні декларації і не проведено детальне дослідження цих митних декларацій з доданими до неї документами.
Доводи відповідача про обґрунтованість рішення №UA500500/2024/000526/1 від 16.10.2024 не відповідають дійсності, оскільки в оспорюваному рішенні зазначені лише дати раніше оформлених МД, їх реєстраційний номер, ціна та найменування товару, за яким здійснено митне оформлення. При цьому, не зазначено, за яким методом здійснено митне оформлення раніше оформленого товару, не наведені повні характеристики товару, що має значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась, виходячи не з ваги товару (кг), а з його характеристик товару, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару на підставі лише відомостей про дату раніше оформленої ЕМД та її реєстраційного номеру з ціною товару не можлива.
Поряд з цим, обставина наявності в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.
Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.
Таким чином, встановлені під час розгляду справи обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, оскільки у наданих позивачем документах відсутні розбіжності, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв'язку з чим, вбачається безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не наведено доказів того, що документи, подані для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що митним органом оспорюване рішення №UA110130/2024/000421/1 від 24.12.2024 прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, у зв'язку з чим останнє є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача щодо протиправності рішення Дніпровської митниці, а тому дані позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 2 422,40 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією №65 від 24.01.2025.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Дніпровської митниці на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товару - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA110130/2024/000421/1 від 24.12.2024.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43971371) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець