13 січня 2025 рокуСправа №160/28519/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
25.10.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.09.2024 оформлене листом 27.09.2024 № 0400-010307-8/194622;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня звернення із заявою про поновлення пенсії, а саме з 07.12.2023, а також здійснювати подальші нарахування та виплати пенсії у розмірі, передбаченому законодавством, з усіма індексаціями, перерахунками та надбавками, відповідно до законодавства та з подальшим осучасненням таких виплат, на визначений пенсіонером банківський рахунок у порядку передбаченому законодавством.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що пенсійний орган, ігноруючи вимоги законодавства України, порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення, шляхом отримання пенсії на відповідний банківський рахунок, мотивуючи це безпідставними посиланнями на недотримання позивачем особистої форми звернення. На думку представника позивача, у такий спосіб пенсійний орган фактично звужує конституційне право позивача на звернення за через представника, достеменно знаючи при цьому, що він вже тривалий час перебуває за межами території України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.10.2024 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, у зв'язку з невідповідністю останньої вимогам ст.ст 160, 161 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду, 30.10.2024 позивачем були усунуті недоліки позовної заяви.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.11.2024 відкрито провадження у справі № 160/28519/24 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Як встановлено судом, відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримано ухвалу про відкриття провадження у цій справі разом із позовом з додатками - 06.11.2024 та 29.10.2024 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного повідомлення.
Згідно із ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 126 КАС України відповідач є належно повідомленим про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
ОСОБА_1 проживала в Україні та отримувала пенсію за віком, надалі виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 по справі №160/6875/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у поновленні виплати пенсії за віком з 07.12.2023 року громадянці України ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву представника ОСОБА_1 від 07.12.2023 року про поновлення виплати пенсії за віком, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.09.2024, на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2024 по справі №160/6875/24, розглянуто заяву ОСОБА_1 від 07.12.2023 та відмовлено у поновленні виплати пенсії через ненадання паспорту громадянина України.
Вважаючи протиправними дії пенсійного органу щодо нездійснення перерахунку розміру пенсії та протиправною бездіяльність щодо не поновлення виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок, позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 49 Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно статті 51 Закону №1058 у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Рішенням Конституційного суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 пункт 2 частини 1 статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058 щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону №1058 втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону №1058 держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії, як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).
Отже, суд доходить висновку, що безумовно позивач як громадянин України має право на виплату призначеної йому пенсії, проте з визначенням дати її відновлення в межах строків звернення до суду, передбачених КАС України.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного Фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до пункту 1.5 Порядку №22-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім'ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.
Тобто, пунктом 1.5 Порядку №22-1 передбачено можливість подачі заяви як особисто пенсіонером, так і його уповноваженим представником.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №757/12134/14-а.
Згідно пунктом 2.9 цього Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).
Аналізуючи наведені приписи законодавства, слід зазначити, що відповідач первісно відмовляючи ОСОБА_1 у поновленні виплати пенсії посилався лише на те, що заяву про поновлення виплати пенсії було подано не особисто позивачем, а через представника.
При цьому, стосовно ненадання паспорта громадянина України відповідачем нічого не зазначалось.
Більш того, відповідачем на виконання приписів ст. 77 КАС України не доведено, що прийняте ним рішення від 25.09.2024 є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає нормам законодавства.
З огляду на встановлені обставини, суд доходить висновку пронеобхідність визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.09.2024 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії за віком громадянці України ОСОБА_1 , починаючи з 07.12.2023 на визначений пенсіонером банківський рахунок.
Що стосується позовних вимог відносно зобов'язання відповідача здійснювати подальші нарахування та виплати пенсії у розмірі, передбаченому законодавством, з усіма індексаціями, перерахунками та надбавками, відповідно до законодавства та з подальшим осучасненням таких виплат, то такі на переконання суду, спрямовані на майбутнє. Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як передчасних.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За наведених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в загальному розмірі 968,96 грн.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог у сумі 484,48 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 25.09.2024 оформлене листом 27.09.2024 № 0400-010307-8/194622.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.12.2023 та виплачувати пенсію на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою поданою представником.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко