31 березня 2025 рокуСправа №160/1437/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
21 січня 2025 року представник ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.12.2024 № 045550023366 щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на загальних підставах відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 із врахуванням до трудового (страхового) стажу періоду роботи з 15.01.1996 по 22.05.2001, з 25.05.2001 по 30.04.2004, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 02.02.1988 починаючи з 27.11.2024 (дати звернення за призначенням пенсії).
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до трудового (страхового) стажу період роботи з 15.01.1996 по 22.05.2001, з 25.05.2001 по 30.04.2004, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 02.02.1988 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на загальних підставах відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, з урахуванням до трудового (страхового) стажу періоду роботи з 15.01.1996 по 22.05.2001, з 25.05.2001 по 30.04.2004, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 02.02.1988, починаючи з 27.11.2024 (дати звернення за призначенням пенсії).
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що 27 листопада 2024 року ОСОБА_1 через веб-портал Пенсійного фонду подав заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, додавши необхідний пакет документів.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №045550023366 від 03 грудня 2024 року позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років. Додатково повідомлено, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи в російській федерації згідно дубліката трудової книжки НОМЕР_1 від 02.02.1988 з 15.01.1996 по 22.05.2001, з 25.05.2001 по 30.04.2004, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.12.2024 № 045550023366, оскільки йому не зараховано періоди страхового стажу з 15.01.1996 по 22.05.2001, з 25.05.2001 по 30.04.2004, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 02.02.1988, що позбавило його права на призначення пенсії за віком, у зв'язку з чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 січня 2025 року для розгляду адміністративної справи №160/1437/25 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
27 січня 2025 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
28 січня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відповідачі відзиву на позовну заяву не надали, з заявами та клопотаннями на адресу суду не зверталися.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідно до записів дубліката трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02 лютого 1988 року, ОСОБА_1 має страховий стаж в наступні періоди :
- період з 15.01.1996 року по 22.05.2001 року - записи №8 - 11;
- період з 25.05.2001 року по 30.04.2004 року - записи №12 - 14.
27 листопада 2024 року ОСОБА_1 через веб-портал Пенсійного фонду подав заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, додавши необхідний пакет документів.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №045550023366 від 03 грудня 2024 року позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років.
Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України - 27.11.2024.
Пенсійний вік відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить - 60 років.
Вік заявника - 61 рік 01 місяць.
Необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону №1058: з 1 січня 2023 року після досягнення віку 60 років становить не менше 30 років;
- після досягнення 63 років з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року становить - 23 - 33 роки,
- після досягнення 65 років починаючи з 1 січня 2019 року становить не менше 15 років.
Страховий стаж особи становить - 24 роки 03 місяці 00 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано періоди роботи в російській федерації згідно дубліката трудової книжки НОМЕР_1 від 02.02.1988 з 15.01.1996 по 22.05.2001, з 25.05.2001 по 30.04.2004, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.12.2024 № 045550023366, оскільки йому не зараховано періоди страхового стажу з 15.01.1996 по 22.05.2001, з 25.05.2001 по 30.04.2004, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 02.02.1988, що позбавило його права на призначення пенсії за віком, у зв'язку з чим представник позивача звернувся суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII.
Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону України №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Правові відносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюється Законом України від 09 липня 2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004 року, та починаючи з 01.01.2011 року Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня права, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно пунктів 1, 2 статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у статті 20 Закону №1058-IV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 2 ст. 20 Закону №1058-ІV).
Відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років,
- після досягнення 63 років з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року становить - 23 - 33 роки,
- після досягнення 65 років починаючи з 1 січня 2019 року становить не менше 15 років.
Згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
З матеріалів справи вбачається, що 27 листопада 2024 року ОСОБА_1 через веб-портал Пенсійного фонду подав заяву до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, додавши необхідний пакет документів.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №045550023366 від 03 грудня 2024 року позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років.
Додатково повідомлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить - 24 роки 03 місяці 00 днів. Крім того, до страхового стажу не зараховано періоди роботи в російській федерації згідно дубліката трудової книжки НОМЕР_1 від 02.02.1988 з 15.01.1996 по 22.05.2001, з 25.05.2001 по 30.04.2004 року.
Щодо наявності підстав для зарахування до страхового стажу спірних періодів згідно дубліката трудової книжки НОМЕР_1 від 02.02.1988 з 15.01.1996 по 22.05.2001, з 25.05.2001 по 30.04.2004 року, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 4 Закону №1058 законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Статтею 7 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, яка підписана та набрала чинності 14.01.1993 року передбачено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.
Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року встановлено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць Угоди здійснюється за нормами законодавства держави, на території якої вони проживають (стаття 1 Угоди).
Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії особи яка звернулась за нею визначається індивідуально залежно від набутого стажу та отриманого заробітку, з якого у свою чергу сплачувались страхові внески.
Разом з тим, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 24.02.2022 на всій території Україні введено воєнний стан, який продовжено.
З 01 січня 2023 року російською федерацією припинено участь у зазначеній вище Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
У зв'язку з чим та у разі неприйняття найближчим часом відповідного нормативно-правового акта, Міністерством соціальної політики України (лист від 12.01.2023 № 411/2-23/54) та Пенсійним фондом України (лист від 27.12.2022 №2800-030102-5/56080) узгоджено порядок дії при призначенні пенсії/поновленні раніше призначених пенсій громадянам, які проживали /працювали на території російської федерації.
Вказаним листом передбачено, що при призначенні пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, призначаються на умовах, визначених Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Строки призначення пенсії визначаються відповідно до статті 45 Закону №1058.
При цьому: до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України на умовах, визначених частиною 1 статті 40 Закону №1058.
Неможливість проведення органом Пенсійного фонду України перевірки первинних документів та відсутність доступу до таких документів не пов'язана з волею позивача, однак така обставина не означає, що Головне управління має беззаперечно враховувати при призначенні/перерахунку пенсії періоди роботи по трудовій книжці на території російської федерації, які не підтверджені первинними документами, як це передбачено законом.
Суд звертає увагу, що періоди страхового стажу позивача зараховані до 31 грудня 1991 року (включно).
Суд враховує, що відповідно до записів дубліката трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02 лютого 1988 року, ОСОБА_1 має страховий стаж в наступні періоди :
- період з 15.01.1996 року по 22.05.2001 року - записи №8 - 11;
- період з 25.05.2001 року по 30.04.2004 року - записи №12 - 14.
Суд вважає, що є законні підстави для врахування періодів роботи ОСОБА_1 в російській федерації згідно дубліката трудової книжки НОМЕР_1 від 02.02.1988 з 15.01.1996 по 22.05.2001, з 25.05.2001 по 30.04.2004, оскільки з 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, але під час роботи позивача в 1996-2004 роках вказана Угода діяла для всіх сторін.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №045550023366 від 03 грудня 2024 року позивачеві протиправно відмовлено в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 968,96 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Таскомбанк" №9044-5808-9509-4724 від 20 січня 2025 року.
У зв'язку з цим суд вважає за необхідне стягнути з відповідача-2 на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 968,96 грн.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 03.12.2024 № 045550023366 щодо відмови призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на загальних підставах відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 із врахуванням до трудового (страхового) стажу періодів роботи з 15.01.1996 по 22.05.2001, з 25.05.2001 по 30.04.2004, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 02.02.1988, починаючи з 27.11.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до трудового (страхового) стажу періоди роботи з 15.01.1996 по 22.05.2001, з 25.05.2001 по 30.04.2004, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 02.02.1988 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на загальних підставах відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058, з урахуванням до трудового (страхового) стажу періодів роботи з 15.01.1996 по 22.05.2001, з 25.05.2001 по 30.04.2004, згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 02.02.1988, починаючи з 27.11.2024 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник