31 березня 2025 рокуСправа №160/1750/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа-1: Державна судова адміністрація України, третя особа -2: Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа-1: Державна судова адміністрація України, третя особа -2: Державна казначейська служба України, в якому просить:
визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з1 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року в розмірі 2 102 грн. 00 коп.;
зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року включно на підставі частин 2-5 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду -30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року, а саме в сумі 3028 гривень 00 копійок, щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 80% посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 1 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач отримувала суддівську винагороду за вказані вище спірні періоди, яка була нарахована та виплачена позивачу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн. Натомість ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 1 січня установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб 3028 грн. Позивач вважає, що розмір виплаченої їй винагороди не відповідає розміру, встановленому спеціальним Законом, що в свою чергу призводить до зменшення розміру суддівської винагороди.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 року відкрито провадження по справі №160/1750/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 18 лютого 2025 року о 9:50.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, заперечує проти позовних вимог у відзиві на позовну заяву, обґрунтовуючи наступним.
Законом № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» визначено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду, який становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. При цьому, норма частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. У зв'язку з цим, для встановлення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня календарного року необхідно звернутися до іншого закону, який встановлює такий розмір прожиткового мінімуму при визначенні базового розміру посадового окладу судді.
Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 № 3460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 148 Закону № 1402-VIII фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Так, згідно статті 149 цього Закону№ 1402-VIII суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-ІХ(далі - Закон №3460-ІХ) встановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня -2102 гривні.
В Законі №3460-ІХ, законодавцем конкретизовано перелік працездатних осіб та встановлено окремі розміри прожиткового мінімуму для суддів, прокурорів окружної прокуратури та працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, що у спірному випадку (для суддів) не суперечить Конституції України та Закону № 1402-VIII.
Закон №3460-ІХ в судовому порядку не скасовувався, неконституційним не визнавався та є чинним.
Територіальне управління здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.
Фінансування за КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода» у 2024 році здійснювалась згідно, затвердженого Державною судовою адміністрацією України кошторису (зі змінами) та плану асигнувань на 2024 рік.
Кошторисом ТУ ДСА України в Дніпропетровській області на 2024 рік, затвердженим ДСА України, видатки на оплату праці, у т.ч. суддівської винагороди, передбачені, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн, з урахуванням ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Державна судова адміністрація України і Державна казначейська служба України пояснення по справі не надали.
Треті особи про розгляд справи були повідомлені належним чином, шляхом доставлення 29.01.2025 до їх електронних кабінетів ухвали суду від 28.01.2025, що підтверджується відповідними довідками Дніпропетровського окружного адміністративного суду про доставку електронного листа.
18.02.2025 учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи, в підготовче засідання не з'явились.
Позивач у позовній заяві, а відповідач у відзиві на позовну заяву просили розглянути справу за їх відсутності.
Судом закрито підготовче засідання та перейдено до розгляду справи по суті на 18.03.2025 об 10:00 год.
18.03.2025 учасники справи, належним чином повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з'явились.
Судом ухвалено продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 згідно Указу Президента України №596/2006 від 05 липня 2000 року «Про призначення суддів», призначена на посаду судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області строком на 5 років.
Постановою Верховної Ради України №3619-VІ від 07 липня 2011 року «Про обрання суддів», ОСОБА_1 призначено на посаду судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області безстроково.
Як зазначено в позовній заяві, згідно наказу №12-К від 31 жовтня 2012 року ОСОБА_1 було призначено на посаду заступника голови Криничанського районного суду Дніпропетровської області строком на 5 років, з 16 жовтня 2012 року по 15 жовтня 2017 року включно на підставі рішення Вищої ради юстиції від 16 жовтня 2012 року №1138/0/15-12.
Наказом Криничанського районного суду Дніпропетровської області №27-К від 11 квітня 2014 припинено виконання адміністративних повноважень заступника голови Криничанського районного суду Дніпропетровської області з 11 квітня 2014 року.
Згідно наказу голови Криничанського районного суду Дніпропетровської області №03-К/тр від 13 січня 2022 року ОСОБА_1 встановлено станом на 01 січня 2022 року щомісячну доплату за вислугу років в розмірі 80% посадового окладу.
Позивач зазначає, що в жовтні, листопаді та грудні 2024 року відповідач нарахував їй суддівську винагороду, для визначення суми якої використовувалася величина під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня 2024 року», в розмірі 2 102 грн. Проте, відповідно до приписів спеціального законодавства, відповідач повинен був нарахувати суддівську винагороду, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2024 року в розмірі 3028 грн.
Вважаючи дії відповідача протиправними, такими, що порушують право особи на належне матеріальне забезпечення, позивач з позовом звернулася до суду.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 130 Конституції України установлено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Статтею 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частинами 1, 2 ст. 135 Закону № 1402-VІІІ встановлено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (п. 1 ч.3 ст. 135 Закону № 1402-VІІІ).
За ч. 5 ст. 135 Закону №1402 суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум працездатних осіб - 3028 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні.
За визначенням у ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-XIV (Закон № 966-XIV) прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Законом № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.
Законом № 1402-VIII, який є спеціальним для спірних правовідносин, встановлено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
30 вересня 2016 року набрали чинності зміни, внесені до Конституції України, згідно із Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)».
Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, текст якої зазначено вище, і вперше закріплено спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що «розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій».
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII (постанови від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі № 120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі № 240/2978/22, від 27.07.2023 у справі № 240/3795/22, від 20.11.2023 у справі № 120/709/22-а, від 12.09.2024 у справі №580/2522/24.
У постанові від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21 Верховний Суд сформулював наступні правові висновки:
- Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про судоустрій і статус суддів»;
- зміна Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом № 1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн), на підставі абз. 5 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» , була неправомірною.
Виплата суддівської винагороди регулюється ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
В позовній заяві позивач ставить вимоги допустити відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць і зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області, як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
У цій справі судом не вирішувалися вимоги про присудження виплати (стягнення з відповідача на користь позивача) сум суддівської винагороди та не визначався розмір такого стягнення, тому підстави для допущення рішення суду до негайного виконання відсутні.
Суд відмовляє позивачу у задоволенні даного клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки в даному випадку такі вимоги є передчасними, враховуючи наступне.
За приписами ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За змістом наведеної норми суд на власний розсуд приймає рішення про необхідність чи відсутність потреби в зобов'язанні суб'єкта владних повноважень подати звіт.
При цьому, вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю, суд має врахувати надані позивачем докази, особливості покладених на суб'єкта владних повноважень обов'язків згідно із судовим рішенням та його можливості ці обов'язки виконувати в рамках законодавства.
Позивачем не наведено обґрунтованих аргументів необхідності застосування ч. 1 ст. 382 КАС України та не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення, тому суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.
За приписами ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, судом не здійснюється розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (пр. Дмитра Яворницького, 57, к. 301, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 26239738), третя особа-1: Державна судова адміністрація України, третя особа -2: Державна казначейська служба України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з1 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2024 року в розмірі 2 102 грн. 00 коп.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (пр. Дмитра Яворницького, 57, к. 301, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 26239738) провести нарахування та виплату судді Криничанського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівської винагороди за період з 1 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року включно на підставі частин 2-5 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду -30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2024 року, а саме в сумі 3028 гривень 00 копійок, щомісячної доплати за вислугу років в розмірі 80% посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 1 жовтня 2024 року по 31 грудня 2024 року.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Врона