м. Вінниця
31 березня 2025 р. Справа № 120/3340/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Воробйова Інна Анатоліївна, розглянувши заяву про усунення недоліків позовної заяви у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
17.03.25 р. відповідною ухвалою позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу у 7- денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, уточнити суб'єктний склад відповідачів, подавши заяву в порядку в статті 160 КАС України та подати заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин пропуску.
26.03.2025 р. надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено заяву про поновлення строків звернення до суду, мотивовану тим, що позивач є юридично необізнаним, відтак, не знав про строки оскарження рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Також вказав, що в січні 2025 р. був прооперований та проходив реабілітацію, що вплинуло на строки подання позовної заяви.
Оцінюючи подану заяву, суд вказує наступне.
Причини пропуску строку звернення до суду мають бути поважними. Під поважними причинами варто розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, і такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
У аспекті вказаних висновків суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії права на суд, може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Для цього позивач як особа, зацікавлена у поданні позову, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з апеляційною скаргою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Така ж позиція викладена в постанові ВС від 20.03.2024 р. у справі № 560/14349/23.
Так, аргументи позивача про те, що він є юридично необізнаним, не є обставинами, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк. Також ці мотиви не свідчать про те, що обставини пропуску строку виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.
Щодо посилань на хірургічне втручання та реаблітацію, то тут слід зазначити, що із наданої виписки медичної картки видно, що позивач лише з 28.01.2025 р. по 29.01.2025 р. перебував на лікуванні. Згідно ж цієї виписки рекомендовано ліжковий режим 10 днів. Відтак, враховуючи надані медичні документи лікування останньо тривало до 09.02.2025 р.
Однак, строк збіг 21.02.2025 р., а в суд позивач звернувся лише 13.03.2025 р., при цьому жодних доказів, які б свідчили , що позивач в період з 21.02.025 р. по 13.03.2025 р. перебував на лікуванні, суду не наданою
Відтак, доходжу висновку, що позивач не навів змістовних і вагомих аргументів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою його захисту в судовому порядку, не довів, що в цій справі можливість вчасного подання позовної заяви не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення.
А отже, причини пропуску строку звернення до суду наведені в заяві про усунення недоліків не є поважними.
Оскільки наведені позивачем в заяві причини пропуску строку звернення до суду не визнано поважними, недоліки позовної заяви не можна вважати усунутими.
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи, що недоліки позовної заяви не усунуто в повному обсязі є необхідним продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 121, 256 КАС України суд, -
1. Продовжити строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху від 17.03. 2025 року .
2. Запропонувати позивачу у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду, а саме подавши заяву про поновлення строку звернення до суду, вказавши інші підстави для поновлення із доказами поважності причин пропуску .
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна