Номер провадження: 33/813/306/25
Номер справи місцевого суду: 523/18678/24
Головуючий у першій інстанції Шурупов В.В.
Доповідач Копіца О. В.
20.03.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі головуючого: судді Копіци О.В., секретаря судового засідання Ровенко А.С., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні його апеляційну скаргу на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 03.12.2024, стосовно:
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Воздвиженка Ямпільського р-ну Сумської обл., громадянина України, одруженого, працюючого артистом хору Одеського національного академічного театру опери та балету, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає у АДРЕСА_2 ,
- про накладення стягнення за вчинення адміністративногоправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1рік, а також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605, 60 грн.
Відповідно до вказаної постанови, 24.10.2024 об 23 год. 07 хв. в м. Одеса, по вул. Героїв оборони Одеси, біля буд. 52, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом, марки «Jet», в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки, за допомогою Alcotest drager, результат позитивний 0,97 проміле,чим порушив вимоги п. 2.9 (а) ПДР УКраїни.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погодився із оскаржуваною постановою, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, з огляду на те, що:
- суд не врахував, що він їхав на не електричному самокаті та переміщувався виключно за допомогою своїх ніг, самокат не має двигуна (електромотору), а тому не є транспортним засобом, а те, що поліцейські зафіксували його знаходження на фоні електричного самокату не має доказового значення
- поліцейський в порушення приписів ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» не проінформував його про конкретну причину зупинки з детальним описом підстави зупинки;
- факт керування ним саме електросамокатом належними та допустимими доказами не підтверджено, а відеозапис події є неповним та не відкривається, що є порушенням вимог Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів;
- на відеозаписі події не зафіксовано факт зупинки транспортного засобу та початок спілкування працівників поліції з водієм, а данні щодо часу зупинки суперечать наданим УПП в Одеській обл. доказам;
- протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015, а також не узгоджується з іншими доказами у справі, зокрема відеозаписом;
З огляду на викладені обставини, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 03.12.2024 та закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При розгляді зазначеної справи у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками керування транспортним засобом особою у стані алкогольного сп'яніння повністю доведена та підтверджується дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 158251 від 24.10.2024, відповідно до якого 24.10.2024 об 23 год. 07 хв. в м. Одеса, по вул. Героїв оборони Одеси, біля буд. 52, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом електросамокатом, марки «Jet», в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку на місці зупинки, за допомогою Alcotest drager, результат позитивний 0,97 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9 (а) ПДР (а.с. 1);
- роздруківкою показників застосованого на місці зупинки приладу Drager Alcotest 7510, відповідно до якого результат огляду становить 0,97 ‰ алкоголю (а.с.5);
- актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів із зазначенням результату огляду на стан сп'яніння: позитивний 0,97 ‰ алкоголю (а.с. 6);
- відеозаписом з боді-камери співробітника поліції, на якому зафіксований огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу - Drager Alcotest 7510 (а.с. 9).
Як вбачається із аналізу змісту оскаржуваної постанови, всупереч твердженням апелянта, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та наявність в його діях складу зазначеного правопорушення.
Перевіряючи доводи апелянта відносно того, що самокат, на якому він рухався не є транспортним засобом в розумінні чинного законодавства, яке регулює правовідносини у сфері дорожнього руху, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Статтею 121 КУпАП визначено, що під транспортними засобами, зокрема у ч.ч. 1-4 ст. 130 КУпАП, слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.
Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Згідно п. 1.10 ПДР України, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
У постанові Верховного Суду у справі № 127/5920/22 від 15.03.2023 вказано, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов'язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката, як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.
Окрім того, відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» №2956-IX від 24.02.2023 низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів
Системний аналіз вищевказаних положень законодавства свідчить про те, що самокат відносить до транспортних засобів, а тому ОСОБА_1 як водій даного транспортного засобу зобов'язаний знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху та за порушення яких нести передбачену законом відповідальність.
Відповідні положення чинного законодавства поліцейським було також роз'яснено ОСОБА_1 під час відеофіксації події правопорушення (час: 23:25:20).
Відтак, апеляційний суд констатує, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР, відповідно до якого водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд також не вбачає в діях поліцейських інших порушень норм та приписів чинного законодавства під час складення протоколу, в тому числі і тих, на які посилається апелянт в обґрунтування своєї позиції щодо неповноти відеозапису події, оскільки такі доводи не підтверджені належним та допустимими доказами, та спростовуються повторно дослідженим апеляційним судом відеозаписом події, який у повному обсязі та з дотриманням приписів ст. 266 КУпАП відображає процедуру огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, а також свідчить про правомірну поведінку поліцейських та належне і професійне виконання ними своїх обов'язків. При цьому будь-яких зауважень ОСОБА_1 щодо незаконності дій поліцейських на відеозаписі події не зафіксовано.
Доводи апелянта як щодо безпідставності його зупинки, так і щодо не підтвердження факту керування саме електросамокатом спростовуються відеозаписом події, з якого вбачається, що ОСОБА_1 під час проведення огляду на стан сп'яніння так і складення протоколу щодо нього підстави його зупинки не оспорював, як і не оспорював факт керування транспортним засобом (електросамокатом), який знаходився біля нього, за викладених в протоколі про адміністративне правопорушення обставин, який ним підписано без зауважень, що також зафіксовано на відеозаписі події (час: 23:19:15, 23:20:40).
В цьому контексті, апеляційний суд також констатує, що зміст протоколу про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, тому підстави для визнання його недопустимим доказом, як про це стверджує апелянт, відсутні.
Отже, позиція ОСОБА_1 , та його процесуальна поведінка, пов'язана з наведенням доводів, які не підтверджені належними і достатніми доказами, та які не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що дії працівників поліції узгоджуються з вимогами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, а кваліфікація дій ОСОБА_1 відповідає кваліфікуючим ознакам ч. 1 ст.130 КУпАП.
Інших істотних та переконливих доводів, які б свідчили про недопустимість доказів, які містяться в матеріалах справи або спростовували висновки судді першої інстанції в оскаржуваній постанові про доведеність вини ОСОБА_1 та були підставою для її скасування або зміни, не наведено, та під час апеляційного розгляду не встановлено.
У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Таким чином, враховуючи викладене в своїй сукупності, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.
Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 03.12.2024, про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца