Справа № 308/3085/19
1-в/308/110/25
31 березня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород подання провідного інспектора Ужгородського МРВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області ОСОБА_3 , про приведення судового рішення у відповідність до вимог закону, відповідно до ч.2 ст.74 КК України, -
21.03.2025 року, провідний інспектор Ужгородського МРВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області ОСОБА_3 звернулася до суду з поданням про приведення судового рішення у відповідність до вимог закону, відповідно до ч.2 ст.74 КК України, відносно засудженого ОСОБА_4 , яке мотивовано тим, що 26.05.2022 року на виконання до Ужгородського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області, надійшли розпорядження за № 308/3085/19 від 25.05.2022 року та вирок Ужгородського міськрайонного суду в Закарпатській області від 19.04.2022 року відносно засудженого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 . Вищезазначений вирок того ж дня, був прийнятий до виконання.
03.06.2022 року вищезазначеного засудженого, було ознайомлено з вироком Ужгородського міськрайонного суду від 19.04.2022 року, роз'яснено права та обов'язки, покладені на нього вироком суду, умови звільнення від відбування покарання та в результаті чого від нього була відібрана підписка, анкета, із засудженим було проведено профілактичну бесіду про недопущення скоєння ним в подальшому нового злочину, порушень громадського порядку, в яких засуджений власноруч розписався. Також, була винесена постанова «Про встановлення днів явки на реєстрацію», згідно якої засуджений зобов'язаний з'являтися на реєстрацію до Ужгородського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області, 2 (другий) вівторок кожного місяця, постанова була оголошена засудженому під розпис та заведений листок реєстрації.
Однак, вищезазначеного громадянина не було направлено в суд у зв'язку із закінченням іспитового строку, оскільки був оголошений у розшук, де перебуває по сьогоднішній день.
Згідно вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.04.2022 року вбачається, що 18.06.2018 року, близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вироки відносно яких набули законної сили, умисно, таємно, проникли, шляхом перелізання через паркан, на належну потерпілій ОСОБА_8 територію дворогосподарства, що за адресою: Ужгородський район, с. Руські Комарівці, урочище Тайня, звідки викрали належну останній металеву арматуру в кількості двадцять одиниць, загальною вагою 125 кілограмів, чим спричинили ОСОБА_8 , згідно довідки № 24/05 від 24.05.2018 року, наданою ТОВ «Максфер-2014», матеріальну шкоду на загальну суму 562,50 грн.
09.08.2024 року набув чинності Закон України від 18.07.2024 р. № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким було внесено зміни до ст. 51 КУпАП (дрібне викрадення чужого майна).
Положенням ч. 1 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-ІХ) передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Частиною 2 ст. 51 КУпАП (у редакції Закону № 3886-ІХ) установлено, що відповідальність за вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 51 КУпАП настає, якщо вартість такого майко а момент вчинення правопорушення становить від 0,2 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на зазначене, аналіз указаних норм закону свідчить про те, що кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст.51 КУпАП, а саме 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч 5 Підрозділу 1 Розділу XX Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762 грн., а 50 відсотків від його розміру становили 881 грн.
Таким чином, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-ІХ, на момент вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, становив 1762 грн. (881х2=1762 грн.)
Враховуючи викладене, на підставі ч.2 ст. 74 КК України, орган пробації направляє матеріали стосовно засудженого ОСОБА_4 для вирішення питання про звільнення його від призначеного судом покарання.
Представник органу пробації в судове засідання надав заяву про розгляд подання у його відсутності. Подання підтримав та просив таке задоволити.
Прокурор в судове засідання надав заяву про розгляд подання у його відсутності. Проти задоволення подання заперечив.
Дослідивши зміст внесеного подання, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Судом встановлено, що на розгляді в Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області перебувало кримінальне провадження 12018070170001092 від 08.09.2019 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.
Вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.04.2022 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
Вирок набрав законної сили 20.05.2022 року та звернений до виконання.
Згідно з вироком суду від 19.04.2022 року - 18.06.2018 року, близько 15 год. 00 хв., ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вироки відносно яких набули законної сили, умисно, таємно, проникли, шляхом перелізання через паркан, на належну потерпілій ОСОБА_8 територію дворогосподарства, що за адресою: Ужгородський район, село Руські Комарівці, урочище Тайня, звідки викрали належну останній металеву арматуру в кількості двадцять одиниць, загальною вагою 125 кілограмів, чим спричинили ОСОБА_8 , згідно довідки № 24/05 від 24.05.2018 року, наданою ТОВ «Максфер-2014», матеріальну шкоду на загальну суму 562, 50 грн.
Згідно з п. 13 ч. 1 статті 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57,частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна» №3886-IX від 18 липня 2024 року, відповідно до якого особа, яка вчинила дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, підлягає адміністративній відповідальності у випадку, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Тобто, кримінальна відповідальність настає у випадку, якщо розмір такого майна перевищує розмір, установлений ст. 51 КУпАП, а саме: 2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян.
Згідно з ч. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового Кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн., крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п. 169.1.1п.169.1.ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Частиною 2 статті 74 КК України встановлено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
У пункті 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6 листопада 2009 року №10 роз'яснено, що крадіжка, грабіж або розбій, поєднані з незаконним проникненням до житла, іншого приміщення чи сховища, кваліфікуються відповідно за ч. 3 ст.185, ч. 3 ст.186, ч. 3 ст.187 КК. Додатково за ст. 162 КК такі дії кваліфікувати не потрібно. Водночас, якщо незаконне проникнення до житла, іншого приміщення чи сховища поєднане зі вчиненням крадіжки, кримінальну відповідальність за яку з огляду на вартість викраденого законом не передбачено, вчинене належить кваліфікувати за ст. 162 «Порушення недоторканності житла» КК України.
Суд враховує, що покарання за вироком призначено ОСОБА_4 за діяння, яке має у своєму складі таку кваліфікуючу ознаку, як «проникнення у приміщення».
Зазначене свідчить про те, що при усуненні Законом №3886-IX караності самої крадіжки чужого майна за вартісним критерієм, протиправні дії засудженого підлягають кваліфікації за ч. 1 ст. 162 КК України. Тобто, в даному конкретному випадку Закон №3886-IX не повністю, а лише частково усуває караність вчиненого засудженим діяння (наведене узгоджується з правовою позицією Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеною в постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21).
Інших нормативно-правових актів, які б скасовували або пом'якшували відповідальність за вчинення дій, за які засуджений ОСОБА_4 , Верховною Радою України не приймалося.
Разом з тим, враховуючи, що крадіжка, поєднана з проникненням у приміщення, не є дрібним викраденням чужого майна та не охоплюється складом ст.51 КУпАП через наявність кваліфікуючої ознаки, яка значно підвищує суспільну небезпеку такого діяння, та підпадає під кримінально каране діяння, передбачене Особливою частиною КК України, суд не вбачає підстав для приведення вироку у відповідність до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» та звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання на підставі ч.2 ст.74 КК України.
За таких обставин, подання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 372, 537,539 КПК України, суд -
У задоволенні подання провідного інспектора Ужгородського МРВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області ОСОБА_3 , про приведення судового рішення у відповідність до вимог закону, відповідно до ч.2 ст.74 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1