Справа № 297/553/25
31 березня 2025 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Берегове кримінальне провадження № 12024071060000837 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 зареєстрований в АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, не працюючий, неодружений, раніше судимий
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-
ОСОБА_4 , будучи раніше судимим вироком Ужгородського міськрайонного суду від 18.04.2022 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років 8 місяців позбавлення волі, та звільненим з місць позбавлення волі по відбуттю покарання 27.09.2024, на шлях виправлення та перевиховання не став, і маючи непогашену судимість вчинив нове умисне кримінальне правопорушення.
Так, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, у період дії правового режиму воєнного стану та заборони виїзду за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років за грошову винагороду сприяв у незаконному переправленні через державний кордон до Угорщини поза пунктом пропуску громадян України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_4 за наступних обставин.
Зокрема, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці ОСОБА_4 погодився на пропозицію невстановлених досудовим розслідуванням осіб за грошову винагороду сприяти у незаконному переправленні вищезазначених осіб через державний кордон України.
В свою чергу, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , маючи намір незаконно перетнути державний кордон України, 28.11.2024 о 04 год 10 хв потягом сполученням «Запоріжжя - Ужгород» прибули до м. Мукачева, де поселились для тимчасового проживання в апартаментах по АДРЕСА_5 , задля вичікування слушного часу та особи, яка сприятиме їх незаконному переправленню через державний кордон.
30.11.2024 ОСОБА_7 через месенджер «What's App» зателефонувала невстановлена досудовим розслідуванням особа, яка уточнила його місце проживання та повідомила, що через годину до них приїде особа, яка буде безпосередньо супроводжувати їх до державного кордону України.
У подальшому 30.11.2024 ОСОБА_4 через месенджер «What's App» зателефонував по відеозв'яку ОСОБА_7 , якому повідомив, що прибув до будинку № 3 по вул. Берегівській у м. Мукачеві, та після зустрічі з яким зайшов до вказаного будинку.
Того ж дня о 19 год ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вийшли з будинку АДРЕСА_1 та пішки попрямували до автовокзалу, де сіли в маршрутний автобус сполученням «Мукачево-Берегове», на якому о 21 год 30 хв прибули в м. Берегове, де ОСОБА_4 замовив таксі до готелю «Сільвія», що розташований по вул. Пісочній, 1а, в с. Дийда Берегівського району.
Прибувши до вищезазначеного готелю «Сільвія», ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 поселились в одному з номерів, де очікували подальші вказівки невстановленої досудовим розслідуванням особи та слушного моменту для незаконного переправлення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 через державний кордон України.
У подальшому, 01.12.2024 о 03 годині за вказівкою ОСОБА_4 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вийшли з готелю «Сільвія» та разом вирушили у напрямку державного кордону з метою його незаконного перетину. При цьому, ОСОБА_4 супроводжував ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , надавав вказівки, наближаючись до державного кордону України, вказав останнім рукою напрямок їх руху через польову місцевість.
Однак, 01.12.2024 о 05 год 05 хв ОСОБА_4 , а потім ОСОБА_6 та ОСОБА_7 були викриті та затримані прикордонним нарядом ІНФОРМАЦІЯ_4 , на околиці АДРЕСА_6 на відстані 700 метрів до державного кордону.
Цими діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України, тобто сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчиненому щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, не визнав, пояснив суду, що нічого не крав. А викрадені металеві вироби знайшов на узбіччі дороги і вирішив продати їх.
В ході судового розгляду судом достеменно встановлено, що вина обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні повністю доведена та підтверджується наступними доказами:
Журналами судового засідання допиту свідка ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідком ОСОБА_6 громадянина ОСОБА_4 , протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідком ОСОБА_7 громадянина ОСОБА_4 , протоколом огляду мобільного телефону свідка ОСОБА_6 , протоколом огляду мобільного телефону свідка ОСОБА_7 , інформацією з «Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами» на громадянина України ОСОБА_4 , інформацією з «Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами» на громадянина України ОСОБА_7 , інформацією з «Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами» на громадянина України ОСОБА_6 та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Та іншими наявними доказами у справі які повністю найшли своє підтвердження в ході судового розгляду
При цьому з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, у період дії правового режиму воєнного стану та заборони виїзду за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років за грошову винагороду сприяв у незаконному переправленні через державний кордон до Угорщини поза пунктом пропуску громадян України ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 .
Перевіряючи законність та обґрунтованість пред'явленого обвинувачення у межах поданого обвинувального акту, суд вважає, що стороною обвинувачення правильно встановила фактичні обставини вчинення злочину та звинуватила ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.. 332 КК України на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про в обвинувальному акті та в судовому засіданні наведено докладні мотиви. Разом з тим, суд не може погодитися з висновком сторони обвинувачення щодо кваліфікації дій засудженого за ч. 3 ст. 332 КК України за ознакою «за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів».
Так, мотивуючи обвинувачення, прокурор зазначив, що ОСОБА_4 будучи раніше судимим вироком Ужгородського міськрайонного суду від 18.04.2022 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років 8 місяців позбавлення волі, та звільненим з місць позбавлення волі по відбуттю покарання 27.09.2024, на шлях виправлення та перевиховання не став, і маючи непогашену судимість вчинив нове умисне кримінальне правопорушення, а саме з корисливих мотивів, за попередньою змовою з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами, за грошову винагороду сприяв у незаконному переправленні через державний кордон до Угорщини поза пунктом пропуску громадян України ОСОБА_6 , та ОСОБА_7 .
Отже, сторона обвинувачення чітко вказала на те, що на час направлення до суду обвинувального акту у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, органу досудового розслідування було відомо та встановлено за попередньою змовою з якою саме групою осіб, з корисливих мотивів тобто яку саме суму обвинувачений отримав від ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за свої дії.
Разом з тим, суд вважає, що інкримінування особі ознаки «за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів» у цьому конкретному випадку є зайвим, оскільки судом під час судового розгляду чітко встановлено, що під час досудового розслідування та судового слідства не було встановлено наявність будь яких інших осіб які б могли дати підстави для кваліфікації дій обвинуваченого як «за попередньою змовою групою осіб», крім того жоден свідок, жодний процесуальний документ не змогли підтвердити «корисливих мотивів» з боку обвинуваченого, а тому підстав для інкримінування кваліфікуючої ознаки як частина 3 немає.
Тобто суд стороною обсвинувачення помилково кваліфікував такі дії ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 332 КК, а саме за ознакою «за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів». Підтвердженням цьому є те, що не тільки на час затвердження обвинувального акту, а і на час виходу суду до нарадчої кімнати, стороною обвинувачення не надано жодних доказів ознак попередньої змовою групою осіб та/або корисливих мотивів. Отже, кваліфікуюча ознака «за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів» не була підтверджена ні на стадії досудового розслідування, ні під час судового розгляду провадження, а тому висновок сторони обвинувачення про необхідність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 307 КК є безпідставним.
Таким чином, за результатами перевірки матеріалів провадження суд приходить до висновку про неправильність застосування закону України про кримінальну відповідальність при кваліфікації дій засудженого.
З огляду на викладене, суд вважає, що з урахуванням конституційного принципу презумпції невинуватості, у випадку, коли щодо особи органом досудового розслідування розслідуються чи судом розглядаються різні кримінальні провадження, одне з яких стосовно першого однорідного чи тотожного злочину, існують підстави для кваліфікації наступного епізоду з урахуванням повторності, за відсутності обвинувального вироку суду; наявність іншого кримінального провадження стосовно особи, у тому числі на стадії його судового розгляду, не є правовою підставою для здійснення кримінально-правової кваліфікації наступних чи попередніх діянь особи, у вчиненні яких вона обвинувачується, за ознакою «за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів».
З урахуванням вищезазначеного дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 332 КК, за кваліфікуючою ознакою незаконне переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню щодо кількох осіб.
Змінюючи кваліфікацію дій обвинуваченого та призначаючи ОСОБА_4 покарання за ч. 2 ст. 332 КК, суд відповідно до вимог статей 50, 65 КК з урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про його особу, вважає необхідним призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 332 КК, з ізоляцією від суспільства та позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування та органах правопорядку.
Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого в ході судового розгляду кримінального провадження не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого в ході судового розгляду кримінального провадження суд вважає слід визнати той, факт, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення під час відбуття іспитового терміну покарання тобто рецидив злочину.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, раніше судимий, вину не визнав, а також з урахуванням перебування в місцях позбавлення волі по вже наявному вироку, суд приходить до висновку, що до обвинуваченого при призначенні покарання за ч. 3 ст. 332 КК України, у вигляді позбавлення волі з ізоляцією від суспільства.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами.
Долю речових доказів, суд вважає вирішити в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили слід залишити без змін у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права обіймати посади пов'язані з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування та органах правопорядку строком на 1 (один) рік.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 , 14.10.1999 рахувати з моменту затримання, а саме з 04.12.2024 року.
Запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін у вигляді тримання під вартою.
Речові докази: - мобільний телефон марки Samsung Gelexi Not 9, чорного кольору, з чохлом чорного кольору, повернути ОСОБА_7 ; мобільний телефон марки apple iPhone 15 Pro, темно синього кольору, з чохлом прозорого кольору, ІМЕІ- НОМЕР_1 , повернути ОСОБА_6 ; - мобільний телефон марки apple iPhone 7, чорного кольору, ІМЕІ- НОМЕР_2 , мобільний телефон марки Meizu M3S, сірого кольору, ІМЕІ- НОМЕР_3 та планшет марки Lenovo TB-7305F чорного кольору, повернути ОСОБА_4 .
Вирок оголошений і може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_8