Єд. унік. № 243/1014/25
Провадження № 2/243/597/2025
31 березня 2025 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Дюміної Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Петруся Д.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 ,
вимоги позивача: про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги з теплопостачання, інфляційних втрат та трьох відсотків річних,
учасники справи: не з'явилися,
негайно після закінчення судового розгляду, ухвалив рішення про наступне:
І. Виклад позиції позивача.
1. 03 лютого 2024 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги з теплопостачання, інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, тим, що відповідачка є абонентом ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в м. Слов'янськ та користується комунальними послугами (послуги по теплопостачанню), однак не в повному обсязі сплачує вартість спожитих послуг. На підставі наведеного станом на 01.12.2024 року заборгованість за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 листопада 2020 року до 01 грудня 2024 року складає 26007,35 грн. Крім того, зазначає що між позивачем і відповідачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальної послуги на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 . ОКП «Донецьктеплокомуненерго» надавало відповідачці послугу по теплопостачанню, а відповідачка використовувала послугу для задоволення власних потреб та не відмовлявся від неї. Протягом зазначеного періоду скарг з приводу ненадання чи неналежного надання послуг від відповідачки не надходило.
За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідачки 26007,35 грн заборгованості за спожиті послуги, 1031,26 грн заборгованості з абонентської плати та на підставі ст. 625 ЦК України 1144,49 грн - втрати від інфляційних процесів, 328,47 грн- 3 % річних, поштові витрати, пов'язані з поштовим відправленням відповідачам документів у справі на загальну суму 45,00 грн, витрати, пов'язані з формуванням Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно відповідача у справі на суму 45,00 грн та судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 2422,40 грн.
2. 28.02.2025 відповідачкою подано відзив на позовну заяву, за змістом якого вбачається, що вона просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк позовної давності. Так, позивач звернувся до суду 03.02.2025, таким чином строк звернення позивача до суду сплив 30.09.2024 року. Жодних поважних причин щодо пропуску строку позовної давності не існує, на підстав наведеного вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Також заперечувала проти стягнення з неї витрат на оплату поштових послуг у розмірі 45,00 грн, оскільки позов подано через систему «Електронний суд» та ці витрати не відносяться до ст. 133 ЦПК України.
3. Згідно відповіді на відзив, поданого представником позивача обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», а саме щодо вимоги відповідачки про застосування позовної давності зазначив, що строк позовної давності за період з 01.11.2020 року по 01.12.2024 року (період поданий в позовній заяві), а також те, що на всій території України запроваджено карантин до 30 червня 2023 року, а під час дії карантину строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк дії такого карантину, введення на території України воєнного стану з 24 лютого 2024 року, який було неодноразово продовжено та який діяв й на час розгляду справи, а перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, зупиняється на строк дії такого стану, не виходить за строки позовної давності, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.11.2020 р. по 01.12.2024 р. такі вимоги підлягають задоволенню. На підставі вищевикладеного, ОКП «Донецьктеплокомуненерго» просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
4. Представником позивача Луценко В.М., яка діє на підставі довіреності, надано суду клопотання про розгляд справи без його участі, зазначає, що позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі.
5. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надіслала суду заяву з проханням розгляд справи проводити за її відсутності.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
6. Відповідно до ухвали суду від 10.02.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги з теплопостачання, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та заборгованості за абонентське обслуговування, та відкрито спрощене провадження у справі, запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк подати відзив на позов, позивачеві у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, по справі призначено судове засідання.
IV. Фактичні обставини, встановлені судом.
7. З відомостей щодо споживачів послуг з постачання теплової енергії ВО ОКП «Донецьктеплокомуненерго» вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , оформлений особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 .
8. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 379405261 від 21.05.2024 - квартира АДРЕСА_2 належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування, 4734, 26.07.2011, Панченко А.В., приватний нотаріус Слов'янського міського нотаріального округу.
9. Згідно довідки директора ВП ЦППтаКО Вострецової Г.Р від 06.12.2024 станом на дату видачі даної довідки жодних звернень споживачів за особовим рахунком № НОМЕР_2 по квартирі АДРЕСА_2 щодо не проведення стягнення з надаванням документів відповідно до Постанови КМУ «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 05.03.2022 № 206 (зі змінами) до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» не надходило.
10. Згідно розрахунку заборгованості за особовим рахунком № НОМЕР_2 , відкритим на ім'я ОСОБА_1 , заборгованість за період з 01.11.2020 року до 30.11.2024 року включно, складає 26007,35 грн.
11. З розрахунку заборгованості 3 % річних та інфляційних втрат вбачається, що за період з 01.11.2020 року до 01.02.2022 року, відповідачці нараховано 3 % річних у сумі 328,47 грн. та втрати від інфляційних процесів у сумі 1144,49 грн.
V. Оцінка суду.
12. Відповідно до вимог статі 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить. Відповідно до вимог статей 67 і 68 Житлового кодексу України наймач зобов'язаний своєчасно щомісячно вносити квартирну плату й плату за комунальні послуги за затвердженими в установленому порядку тарифами. Зазначений обов'язок споживача також передбачений Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 із змінами) та Правилами надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830.
13. Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов'язку власника нести усі витрати, пов'язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов'язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов'язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов'язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.
14. Відповідно до статті 13 цього Законом України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
15. Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 вищевказаного закону визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
16. У відзиві на позов відповідачка зазначила, що вона є внутрішньо переміщеною особою, а тому Постанова КМУ №206 дає право відповідачу на заборону стягнення з неї заборгованості за надані комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року.
17. В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , а відтак і споживачем житлово-комунальних послуг, що надаються ОКП «Донецьктеплокомуненерго» як постачальником теплової енергії для потреб опалення за цією адресою. Квартира належить їй на праві приватної власності на підставі договору дарування від 26.06.2011, про що слідує з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 379405261 від 21.05.2024.
18. Відповідно до ст.317, ст.319. ст.322 Цивільного кодексу України власник квартири володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, власність зобов'язує, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
19. Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року у справі №757/29813/17-ц, «не проживання відповідача (боржника) у квартирі, яка належить йому на праві власності, та факт відсутності його реєстрації у цій квартирі не звільняє його як власника квартири від обов'язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг». Тобто, власник квартири повинен сплачувати послуги щодо оплати житловокомунальних послуг не зважаючи на те, зареєстрований він у квартирі чи ні, мешкає він у цій квартирі чи ні. Отже, саме факт того, що фізична особа є власником квартири є підставою для стягнення з неї боргу за житлово-комунальні послуги.
20. Договір про надання послуг з постачання теплової енергії між ОКП «Донецьктеплокомуненерго» та ОСОБА_1 не укладався, але житлово-комунальні послуги за об'єктом надавались, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини. Відтак, відсутність укладеного договору про надання послуг з постачання теплової енергії не виключає обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги, а у випадку ухилення від виконання такого обов'язку нести відповідальність в порядку, встановленому законом. Відповідна правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16.
21. Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
22. Таким чином між відповідачем та позивачем утворилися фактичні договірні відносини з надання послуг з теплопостачання на підставі відкритого особового рахунку.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач надавав відповідачці відповідні послуги. За таких обставин при вирішенні справи суд виходить з обсягу прав і обов'язків сторін відповідно до чинного законодавства, яке регулює взаємовідносини осіб, що надають послуги із споживачами цих послуг.
23. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
24. З відомостей, наданих позивачем, вбачається, що оплата витрат за надану теплову енергію у зазначену квартиру відповідачем не провадилася у повному обсязі. Проаналізувавши зазначений розрахунок заборгованості, суд приходить до висновку, що заборгованість по оплаті наданих послуг з теплової енергії в сумі 26007,35 грн утворилася за період з 01.11.2020 року по 01.12.2024 року включно.
Суд визнає правильним наданий позивачем розрахунок суми заборгованості по оплаті наданих послуг з теплопостачання, який відповідає встановленим законодавством порядку і тарифам.
25. Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами, що підлягають сплаті кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг на боржника також покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України. Аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 по справі № 761/32712/17.
26. У відзиві на позов представник відповідача просив застосувати до спірних правовідносин строки позовної давності, що свідчить про зроблену ним заяву відповідно до вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України.
27. За змістом статей 256, 267 ЦК України суд може відмовити в позові через сплив без поважних причин строку звернення до суду лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог і спливу строку звернення до суду в позові належить відмовити за безпідставністю позовних вимог.
28. ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність- це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу»(див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» від 20 вересня 2011 року («OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia», заява № 14902/04, § 570), «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» від 22 жовтня 1996 року («Stubbings and Others v. the United Kingdom»,заяви № 22083/93 і № 22095/93, § 51)).
29. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та діяв й на час ухвалення оскаржуваного рішення суду.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
30. Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
31. 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
32. Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.
33. У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено,що:«У пункті12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
34. За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.
35. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенні, території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
36.Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “ Про правовий режим воєнного стану » введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дію якого неодноразово продовжено, зокрема, Законом України від 23.07.2024 р. № 3891-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким затверджено Указ Президента "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" та строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05:30 12 серпня 2024 року на 90 діб, тобто до 09.11.2024 р.
37. За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
38. На підставі наведеного, строк звернення із позовною заявою до ОСОБА_1 позивачем не пропущено.
39. За ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
40. Верховним Судом у постанові від 18 травня 2020 року у справі №176/456/17 (провадження №61-63св18) викладено висновок, згідно якого «Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплати грошей за надані послуги.
41. Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
42. Суд зазначає, що за змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).
43. А в розумінні частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
44. Таким чином вирішуючи спір в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних у відповідності до ст.625 ЦК України, суди повинні виходити із того, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
45. Аналогічний висновок було викладено у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року в справі №922/175/18, де зазначено, що формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3% річних не є неустойкою у розумінні ст.549 цього Кодексу і на ці суми положення Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року не поширюється.
46. На підставі вищезазначеного, суд визнає правильним надані позивачем розрахунки заборгованості за спожиті послуги з опалення за особовим рахунком № НОМЕР_1 за період з 01.11.2020 року по 01.12.2024 року включно, та 3 % річних та інфляційних втрат за період з 01.11.2020 до 01.02.2022, які відповідають встановленим законодавством порядку і тарифам.
47. Згідно з п. 11 ч. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
Такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок плати за абонентське обслуговування всіма співвласниками багатоквартирних будинків, незалежно від того, чи підключено їхнє приміщення до систем теплопостачання виконавця комунальної послуги.
48. Розмір плати за абонентське обслуговування встановлено відповідно до вимог постанови КМУ від 21 серпня 2019 року №808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами». Розмір плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для послуг з постачання теплової енергії, що надаються ОКП «ДТКЕ» споживачам багатоквартирних будинків за індивідуальними договорами з 01 жовтня 2020 року складає 26,42 грн. з ПДВ; з 01 жовтня 2021 року складає 33,74 грн. для споживачів, які мешкають у будинках, обладнаних вузлами обліку теплової енергії, та 23,04 грн. для споживачів, будинки яких не обладнано лічильниками обліку теплової енергії. Нарахування здійснюється щомісяця протягом року у фіксованому розмірі.
Таким чином, заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2020 року до 01 грудня 2024 року включно по особовому рахунку № НОМЕР_1 складає 1031,26 грн, яку слід стягнути з відповідачки на користь позивача.
46. Проаналізувавши встановлені по справі конкретні обставини, оцінивши надані сторонами в силу вимог ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що з вини відповідача порушено виконання зобов'язань з оплати використаних послуг з опалення, внаслідок чого за період з 01.11.2020 року по 01.12.2024 року включно, ОКП «Донецьктеплокомуненерго» заподіяно шкоду із несплати у повному обсязі щомісячних платежів у сумі 26007,35 грн, яка підлягає стягненню з відповідачки у повному обсязі. Окрім того, з відповідачки слід стягнути заборгованість за абонентське обслуговування у сумі 1031,26 грн, 3 % річних у сумі 328,47 грн та втрати від інфляційних процесів у сумі 1144,49 грн.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
47. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
48. Відповідно до п/п 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» з позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, справляється судовий збір в розмірі 1,5% відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду. Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2024 року складає 3028,00 грн. Позовна заява сформована в системі «Електронний суд» 20.03.2024, тому розмір судового збору за подання даної позовної заяви становить 2422,40 грн. (3028 х 0,8), який сплачений позивачем та підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
49. Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
50. Позивачем по справі понесені витрати, пов'язані з формуванням Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно в сумі 45,00 грн., що підтверджується квитанцією №KR8R-FBMS-M9EE від 21 травня 2024 року, та витрати, пов'язані з поштовим відправленням відповідачці документів у справі на суму 45,00 грн., на підтвердження чого надано фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 22 січня 2025 року на загальну суму 450,00 грн. та загальною кількістю відправлених пакетів документів 10 штук (450 грн. : 10 = 45,00 грн.), тому ці витрати слід стягнути з відповідачки на його користь.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. ст. 322, 509, 526, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд,
1. Позовні вимоги обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги з теплопостачання, інфляційних втрат та трьох відсотків річних - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , інші дані суду невідомі, на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84207, Донецька область, Краматорський р-н, місто Дружківка, вул. Космонавтів, будинок 39 код в ЄДРПОУ 03337119), ПАТ Банк «Український капітал», код банку 320371, номер рахунку НОМЕР_4 , IBAN (електронний формат) НОМЕР_5 , IBAN (формат на паперовому носії) НОМЕР_6 , заборгованість за теплову енергію за період з 01.11.2020 року до 01.12.2024 року в сумі 26007 (двадцять шість тисяч сім) грн 35 коп., за період з 01.11.2020 до 01.12.2024 втрати від інфляційних процесів в сумі 1144 (одна тисяча сто сорок чотири) грн 49 коп., заборгованість за абонентське обслуговування в сумі 1031 (одна тисяча тридцять одну) грн 26 коп. та 3% річних в сумі 328 (триста двадцять вісім) грн 47 коп.
3. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , інші дані суду невідомі, на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84207, Донецька область, Краматорський р-н, місто Дружківка, вул. Космонавтів, будинок 39 код в ЄДРПОУ 03337119), ПАТ Банк «Український капітал», код банку 320371, номер рахунку НОМЕР_4 , IBAN (електронний формат) НОМЕР_5 , IBAN (формат на паперовому носії) НОМЕР_6 , витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп., поштові витрати, пов'язані з поштовим відправленням кореспонденції у розмірі 45 (сорок п'ять) грн 00 коп., витрати, пов'язані з формуванням Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у розмірі 45 (сорок п'ять) грн 00 коп.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суддя Н.О. Дюміна