490/1699/25
нп 1-кс/490/1296/2025
01.04.2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/1699/25
про обрання запобіжного заходу
01 квітня 2025 року слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисникаОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина російської федерації, уродженця м. Котельнич, Котельничського району, Кіровської області, останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення злочину перебував на посаді командира 1 мотострілкової роти НОМЕР_1 мотострілкового батальйону НОМЕР_2 окремої мотострілецької козачої бригади зс рф, у званні лейтенант (місцезнаходження військової частини - АДРЕСА_2 ), перебуваючого на тимчасово окупованій території та території держави - агресора,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України,
Слідчим відділом розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту слідчого управління ГУНП в Миколаївській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024150000000668 від 26.07.2024 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України.
Клопотання мотивує тим, що з 24.02.2024 збройні формування російської федерації - регулярні з'єднання і підрозділи, підпорядковані міністерству оборони російської федерації, підрозділи та спеціальні формування, підпорядковані іншим силовим відомствам російської федерації, їхні радники, інструктори та іррегулярні незаконні збройні формування, озброєні банди та групи найманців, створені, підпорядковані, керовані та фінансовані російською федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації російської федерації (надалі - збройні формування рф, зф рф), здійснювали військову агресію - наступ з території тимчасово окупованої АР Крим в напрямку Херсонської та Миколаївської областей.
У складі зазначених збройних формувань рф, станом на 24.02.2022, проходили військову службу громадяни рф ОСОБА_6 на посаді командира 1 мотострілкової роти 1 МСБ НОМЕР_2 окремої мотострілецької козачої бригади в/ч НОМЕР_3 та ОСОБА_7 на посаді заступника командира 1 мотострілкової роти 1 МСБ НОМЕР_2 окремої мотострілецької козачої бригади в/ч НОМЕР_3 , які усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, протиправно, з єдиною метою отримання інформації на користь окупаційних військ, за попередньою змовою із невстановленими на цей час військовослужбовцями збройних формувань рф, порушили вимоги ч. ч. 1, 2, 4 ст. 27, ст. ст. 31, 32, ч. 1 ст. 33, ч. ч. 1 - 3 ст. 78, ст. ст. 79, 147 Четвертої Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ч. 1 ст. 11, пункт «b» ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, за наступних обставин.
За результатами військових дій, в період з 20.03.2022 до 11.11.2022 військовослужбовці зс рф здійснювали незаконну окупацію села Євгенівка Снігурівської міської територіальної громади Баштанського району Миколаївської області.
Військовослужбовці зс рф, починаючи з 20.03.2022 до 11.11.2022, повністю контролювали територію села Євгенівка Снігурівської міської територіальної громади Баштанського району Миколаївської області, де розміщували військову техніку, безперешкодно пересувалися вулицями, користувалися майном місцевих жителів, діючи з єдиною метою отримання інформації на користь окупаційних військ, спілкувались з ними, залякували їх та погрожували фізичною розправою, контролювали їх переміщення в межах населеного пункту, проводили рейди по домоволодіннях, де на той час проживали місцеві жителі, серед яких мешканець села громадянин України ОСОБА_8 .
Так, в серпні місяці 2022 року в денний час доби, більш конкретний час, а також дату під час досудового розслідування не встановлено, цивільний мешканець с. Євгенівка ОСОБА_8 на власному мотоблоці, разом із дружиною ОСОБА_9 , прибули до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , де на час окупації вказаного населеного пункту дислокувались військовослужбовці зс рф.
На прохання ОСОБА_8 покликати «старшого», невстановлений військовослужбовець зс рф, який ніс службу в якості чергового біля воріт домоволодіння, викликав ОСОБА_6 . Після того, як останній вийшов до воріт, ОСОБА_8 спробував отримати дозвіл та допомогу для того, щоб забрати тушу корови, яка підірвалась на замінованій території біля вищевказаного населеного пункту. При цьому останній скаржився на факт неповідомлення місцевих мешканців про мінування околиць села та нараження їх та їхньої худоби на небезпеку для життя та здоров'я.
При цьому, ОСОБА_8 перебував у цивільному одязі без спеціальних засобів та вогнепальної зброї, військовослужбовцем Збройних Сил України та інших військових формувань України не був, участі в активних бойових діях не приймав, а отже перебував під захистом «Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни» та інших законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, про що ОСОБА_6 та іншим невстановленим військовослужбовцям зс рфбуло достеменно відомо.
В цей час у ОСОБА_6 , якому не сподобалось обурення ОСОБА_8 , раптово виник умисел на порушення законів та звичаїв війни, реалізуючи який та усвідомлюючи злочинність своїх дій, а також той факт, що ОСОБА_8 є цивільним мешканцем й захищений нормами міжнародного гуманітарного права, з метою залякування ОСОБА_8 , намагаючись викликати у останнього відчуття страху за своє життя, а також для демонстрації своєї зверхності та влади над цивільним населенням с. Євгенівка і вседозволеності, взяв автоматичну зброю у невстановленого військовослужбовця зс рф, який ніс службу в якості чергового біля воріт домоволодіння, й діючи умисно та безпідставно, не пояснюючи ОСОБА_8 причин, на ґрунті раптово виниклої особистої неприязні, здійснив близько п'яти-шести пострілів короткою чергою в землю в бік мотоблоку біля якого перебував потерпілий ОСОБА_8 , в якого влучило каміння від здійснених у землю пострілів, а самі кулі відскочили від землі та влучили в мотоблок, спричинивши його механічні пошкодження, які унеможливили його подальшу експлуатацію.
Крім того, 10.09.2022 у післяобідній час (точний час досудовим розслідуванням не встановлено, орієнтовний період з 16 до 17 години) у ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також двох невстановлених досудовим розслідуванням військовослужбовців зс рф, під надуманим приводом щодо надходження повідомлень про побиття ОСОБА_8 його сусідки - жінки похилого віку та викрадення у останньої свійських тварин, виник злочинний умисел на здійснення незаконного позбавлення волі ОСОБА_8 за відсутності законних на те підстав.
Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, реалізуючи вказаний протиправний намір, діючи умисно та безпідставно, ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 та ще двома невстановленими військовослужбовцями зс рф на легковому автомобілі прибули до будинку АДРЕСА_4 .
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, вказані військовослужбовці зс рф, розуміючи, що перед ними перебуває цивільна особа, перевірили особисті дані ОСОБА_8 , та демонструючи останньому вогнепальну зброю, висловили погрози її застосування щодо потерпілого, наказали йому сісти до салону автомобіля, що стояв поруч.
Побоюючись за своє життя та здоров'я, підкорюючись наказу, проти своєї волі, потерпілий ОСОБА_8 сів до салону транспортного засобу та разом з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ще двома невстановленими військовослужбовцями зс рф проїхали до території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 .
По прибуттю у вказане місце, ОСОБА_7 надів ОСОБА_8 на руки кайданки, після чого ОСОБА_6 в супроводі ОСОБА_7 та двох невстановлених військовослужбовців зс рф наказав потерпілому пройти в кінець двору, де біля льоху ОСОБА_7 прикував його кайданками до забетонованого в землю металевого стовпа, тим самим незаконно позбавили волі потерпілого ОСОБА_8 , вчинивши дії, які виразились у іншому порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, чим порушили вимоги ч. 4 ст. 27, ч. ч. 1 - 3 ст. 78, ст. ст. 79, 147 Четвертої Женевської Конвенції.
Надалі, керуючись вищевказаними надуманими мотивами, у ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , а також невстановлених досудовим розслідуванням військовослужбовців зс рф виник умисел на заподіяння ОСОБА_8 фізичних та психологічних страждань.
Так, реалізуючи вказаний злочинний намір, усвідомлюючи злочинність своїх дій, діючи спільно та умисно, ОСОБА_6 разом з невстановленими військовослужбовцями зс рф, нанесли прикутому до стовпа ОСОБА_8 удари палицею, руками та ногами по голові, тулубу та кінцівках, завдавши тілесні пошкодження у вигляді ран в ділянці обох нижніх кінцівок, лівої верхньої кінцівки, ліктьового суглобу, переламів 3-4 пальців правої кисті, що у подальшому призвели до утворення поширених рубцевих змін та утворення контрактури правої кисті ІІІ ступеню, лівої кисті ІІ ступеню, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, чим заподіяли потерпілому фізичних страждань, здійснюючи тим самим його катування, вчинили дії, які виразились у жорстокому поводженні з цивільним населенням, чим порушили вимоги ч. 1 ст. 27, ст. ст. 31, 32, ч. 1 ст. 33 Четвертої Женевської конвенції та пп. а. 2 п. «а» ч. 2 ст. 75 ДП І.
Продовжуючи свої протиправні дії щодо жорстокого поводження відносно потерпілого, наступного дня, тобто 11.09.2022, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, діючи умисно та безпідставно, підійшовши до потерпілого ОСОБА_8 , який весь цей час продовжував бути прикованим кайданками до металевого стовпу, продовжуючи використовувати надумані приводи (побиття потерпілим сусідки, викрадення тварин, намагання взяти участь в проведенні АТО у складі ЗС України тощо),почав погрожувати останньому вбивством, приставляючи до голови пістолет, після чого здійснив декілька пострілів з пістолету біля ніг та тулубу потерпілого, чим завдав ОСОБА_8 психологічних страждань, здійснюючи тим самим його катування, вчинив дії, які виразились у жорстокому поводженні з цивільним населенням, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 27, ст. ст. 31, 32, ч. 1 ст. 33 Четвертої Женевської конвенції та пп. а. 2 п. «а» ч. 2 ст. 75 ДП 1.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав. Додатково прокурор пояснив, що на сьогоднішній день існує обґрунтована підозра у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке належить до категорії особливо тяжких злочинів та за яке передбачено покарання на строк від 8 до 12 років позбавлення волі. Обґрунтованість підозри, на думку прокурора, стверджується зібраними по справі доказами та повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості» та «розумності». Вважає, що в діях підозрюваного наявні ризики, передбачені п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України для обрання вказаного виду запобіжного заходу. Наразі підозрюваний тривалий час переховується від органів досудового розслідування, прокуратури та суду, вільно пересувається окупованими рф територіями України, звідки має можливість безперешкодно потрапити до території країни-агресора російської федерації.
Жоден інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Захисник в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши та перевіривши надані матеріали клопотання, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У відповідності до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 193 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
У загальнодержавному засобі масової інформації - газеті «Урядовий кур'єр» розміщено повідомлення про підозру та виклики ОСОБА_6 , а також на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування», у відповідності до вимог статей 278, ч. 8 ст. 135 КПК України, але жодного разу на виклики слідчого не з'явився, не повідомивши при цьому про причини неявки, тобто переховується від органів слідства.
Досудовим розслідуванням встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 перебуває на тимчасово окупованій території та території держави - агресора.
11.02.2025 підозрюваному ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України.
25.02.2025 постановою слідчого ОСОБА_6 оголошено в розшук.
На виконання вимог положень ч.1 ст.194 КПК України судом встановлено, що надані сторонами кримінального провадження докази свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України.
Зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним вказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_8 ; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_8 ; протоколами огляду місця події (території домоволодіння, де утримували та катували потерпілого), огляду предмету (пошкодженого кулями мотоблоку), веб-ресурсу (сторінки користувача соціальної мережі «VK», який під час реєстрації ідентифікував себе як « ОСОБА_10 » (рос.)); протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 ; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з потерпілим ОСОБА_8 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_9 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_17 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_17 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_18 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_18 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_19 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_20 ; інформаціями відділу протидії кіберзлочинам у Миколаївській області; відомостями Головного управління розвідки Міністерства оборони України; висновком судово-медичного експерта № 816 від 25.09.2024; висновком експерта за результатами проведення судової експертизи зброї № СЕ-19/115-24/17580-БЛ від 16.10.2024; висновком експерта за результатами проведення судової балістичної експертизи № СЕ-19/115-24/17689-БЛ від 02.10.2024 та іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Оцінюючи наведені прокурором в судовому засіданні ризики, передбачені ст.177 КПК України, суд вважає, що обґрунтовано доведеним є наявність в діях підозрюваного ризиків передбачених п.п. 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України: а саме: підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки він вчинив особливо тяжкий злочин, відповідальність за який передбачена у виді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років позбавлення волі, та у випадку доведення вини у вчиненні кримінального правопорушення, підозрюваному загрожує реальне позбавлення волі. Також підозрюваний може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, у тому числі і у способи, небезпечні для життя і здоров'я, з метою зміни, спотворення їх показань чи відмови від дачі показань. Крім того, може перешкоджати кримінальному іншим чином та вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення, оскільки, через свої стійкі зв'язки з представниками рф, перебуваючи на волі, в умовах збройної агресії проти України та ведення бойових дій, може продовжувати умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору, окупаційній адміністрації державі-агресора, шляхом надання інформації про Збройні Сили України.
Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд виходить з того, що останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, один з яких належить до категорії особливо тяжких та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 12 років позбавлення волі. В його діях наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, він є працездатною особою, даних про тяжкі захворювання відсутні, а відтак відсутні підстави, які б перешкоджали застосуванню до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Жоден інший більш м'який запобіжний захід, на думку суду, не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Тому з урахуванням обставин справи та долучених до матеріалів клопотання письмових документів, а також враховуючи тяжкість вчиненого злочину та його спрямування на посягання на основи національної безпеки України, суд вважає виправданим та обґрунтованим клопотання про застосування до підозрюваної найжорсткішого за своєю суттю запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, у зв'язку з наявністю обґрунтованої підозри та з метою уникнення ризиків.
Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити, що відповідно до ч.4 ст.197 КПК України у разі постановлення слідчим суддею, судом ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого на підставі частини шостої статті 193 цього Кодексу строк дії такої ухвали не зазначається.
Відповідно до ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається, що передбачено ч.4 ст.183 КПК України.
Керуючись вимогами статей 176-178, 182,183,186,194,196,197,395 КПК України, -
Клопотання - задовольнити.
Обрати стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Роз'яснити, що згідно положень ч.6 ст.193 КПК України, після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1