Справа № 489/10177/24
Провадження № 3/489/515/25
Ленінський районний суд міста Миколаєва
Постанова
іменем України
01 квітня 2025 року місто Миколаїв
Суддя Ленінського районного суду міста Миколаєва Рибіцька К.О., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Управління патрульної поліції в Миколаївській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановила:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 03.12.2024 серії ЕПР1 №188046, 03.12.2024 о 21:40 год в м. Миколаєві по просп. Богоявленському, 21 ОСОБА_1 здійснив непропуск пішохода на пішохідному переході, при спілкуванні з водієм було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, запах алкоголю з порожнини рота. Водію було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора Alkotest Drager, в медичному закладі КНП МОЦПЗ МОР, на що водій категорично відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР.
У судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив факт керування транспортним засобом, пояснив, що їхав з другом військовим, прізвище якого відмовився назвати, перебував на пасажирському сидінні, друг був за кермом. Автомобіль належить дружині військового. Зупинилися в районі зоопарку біля аптеки, в яку пішов військовий. ОСОБА_1 пересів на водійське сидіння, щоб переставити автомобіль за необхідності, однак не їхав, а поліцейські під'їхали через кілька хвилин. ОСОБА_1 хвилювався під час спілкування з поліцейськими, оскільки не обізнаний із законодавством. Військовий на місці події був, однак не потрапляв на відео, а пізніше самостійно поїхав додому. Після складення протоколу на місце події приїхала дружина військового, яка забрала автомобіль та з якою поїхав ОСОБА_1 до медичного закладу, де пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння та підтвердив свою тверезість.
Захисником Гречаною А.Д. подано клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Так, у зазначеній справі, її повернення на дооформлення є неможливим та недоцільним у зв'язку з неможливістю зміни першоджерела, тобто протоколу, який був складений 03.12.2024. Оригінал протоколу, який надано до суду, а також ОСОБА_1 (долучено захисником до матеріалів справи) неможливо прочитати та звірити інформацію, наведену в копії протоколу, наданій на виконання постанови суду. Технічно можливо внести зміни до протоколу після його складення. Поліцейські, роздрукувавши копію, повинні були викликати ОСОБА_1 для підпису та вручення протоколу. Відео не містить доказів керування транспортним засобом, а починається з моменту, коли автомобіль стоїть припаркований і не рухається. ОСОБА_1 їхав з другом військовослужбовцем у пошуках аптеки. Побачивши вивіску, військовослужбовець зупинився і попросив ОСОБА_1 , якщо машина буде заважати, перепаркувати її, а сам побіг до аптеки. ОСОБА_1 пересів за кермо, однак не рушив з місця. Через 2-3 хвилини під'їхала машина патрульної поліції. Розуміючи, що він не знаходиться в стані алкогольного сп'яніння та не керував транспортним засобом, ОСОБА_1 відмовився проходити освідування. Однак, щоб попередити будь-які сумніви, приїхав 03.12.2024 о 23:00 год до медичного закладу та пройшов освідування. Відповідно до виписки від 03.12.2024 №1632, ОСОБА_1 тверезий.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, захисника, дослідивши матеріали, що знаходяться у справі (протокол про адміністративне правопорушення; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння, направлення на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння; відеозапис на диску; довідку УПП в Миколаївській області, виписку з медичної карти №1632), суд дійшов таких висновків.
Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На підставі частин 2, 3, 4 та 5 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Щодо направлення справи для належного оформлення.
20.12.2024 з Управління патрульної поліції в Миколаївській області до суду надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Коновця М.С. справу повернуто для належного оформлення до Управління патрульної поліції у зв'язку з тим, що протокол про адміністративне правопорушення повністю нечитабельний.
17.01.2025 справа повторно надійшла до суду із засвідченою копією протоколу про адміністративне правопорушення від 03.12.2024 серії ЕПР1 №188046.
На переконання судді, повернення справи на доопрацювання для надання читабельного протоколу про адміністративне правопорушення та надання повторно роздрукованої засвідченої копії протоколу, не свідчить про недопустимість такого доказу. Надання уповноваженою посадовою особою роздрукованої копії протоколу, засвідченої підписом та печаткою, є єдино можливим способом для суду розглянути справу. Про невідповідність будь-яких даних в оригіналі протоколу та його копії захисником не зазначено, а судом не встановлено. Ненадання копії протоколу на підпис особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, не свідчить про порушення її прав, оскільки під час складення протоколу його зміст було доведено до відома особи та надано на підпис, що підтверджується відеозаписом з нагрудного відеореєстратора поліцейських (44:40 час на відео). З урахуванням викладеного, суддя вважає надану копію протоколу належним доказом у справі, який підлягає оцінці в сукупності з іншими матеріалами.
Щодо відсутності факту керування транспортним засобом.
Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у діях зазначеної особи складу правопорушення, тобто, сукупності передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у даному випадку є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктом даного адміністративного правопорушення може бути лише особа, яка керує транспортним засобом, тобто здійснює усвідомлену і цілеспрямовану діяльність з використання відповідних його функцій.
Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Отже, обов'язковому з'ясуванню підлягає факт керування особою транспортним засобом, оскільки відповідно до диспозиції ч. 1 ст.130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, основною ознакою суб'єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом, та зазначена обставина обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом та перебування особи в цей час в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відсутність будь - якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні», за яким керування транспортним засобом- виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.2019 Верховний Суд зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу.
Відео з нагрудного відеореєстратора поліцейських розпочинається з того, що автомобіль стоїть, а ОСОБА_1 перебуває поряд. На місці водія ОСОБА_1 протягом усього відео не перебував. На відеозаписі не зафіксовано, що транспортний засіб взагалі перебував у русі. Відео з автомобільного відеореєстратора, якими обладнані всі автомобілі патрульної поліції, суду не надано.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що за кермом перебував його друг військовий, дружині якого належить автомобіль. Сам ОСОБА_1 транспортним засобом не керував.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Таким чином, будь-яких доказів факту керування особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, транспортним засобом, встановлених за допомогою об'єктивних засобів контролю, матеріали справи не містять, а робити припущення у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності суд не вправі.
Наведене у своїй сукупності вказує на недоведеність у ході провадження у цій справі факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 .
Ураховуючи те, що матеріалами справи жодним чином не підтверджується наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме не доведено факт керування транспортним засобом, що є необхідною обставиною для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відсутні законні підстави притягнення його до адміністративної відповідальності.
Установивши дійсні обставини справи суд дійшов висновку, що у даному випадку на момент висловлення поліцейським пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння, ОСОБА_1 не був водієм, оскільки не керував транспортним засобом. Така відмова, за обставин викладених вище, не утворює складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, через відсутність об'єктивної сторони правопорушення, а саме водія.
Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно з яким винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь.
Протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи з нагрудних відеореєстраторів поліцейських не підтверджують ні факту керування транспортним засобом за адресою і в час, які вказані у протоколі, ні факту зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського, ні факту керування автомобілем ОСОБА_1 .
Відмова ОСОБА_1 від пропозиції поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння, за умови відсутні доказів про керування ним транспортним засобом в стані сп'яніння чи з ознаками такого сп'яніння, не є порушенням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та не утворює складу правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Ураховуючи встановлені під час судового розгляду обставини, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.09.2016 у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 керував автомобілем та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, суд приходить до висновку, що наявними у справі доказами не доведена наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, в рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 у справі № 1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 36,252,266,280,283,284,285 КУпАП, суддя
постановила:
Провадження у справі відносно ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя К.О. Рибіцька