Справа №403/712/24 провадження № 2/403/202/25
27 березня 2025 року с-ще Устинівка
Устинівський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Атаманової С.Ю.,
при секретарі судового засідання Муляві В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Устинівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» (далі по тексту рішення - ТОВ «ФК «Процент») звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 41325 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за кредитом складає 3000 грн. 00 коп.; заборгованість за нарахованими процентами - 38325 грн. 00 коп..
Позов обгрунтовується тим, що 11 листопада 2023 року між ТОВ «ФК «Процент», як товариством, та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений кредитний договір №2140-1519-1, за яким відповідач отримав кредит у розмірі 3000,00 грн. строком на 365 днів (до 10.11.2024) шляхом переказу грошових коштів на належну йому платіжну картку № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3,5% від суми кредиту за кожен день користування (1277,5% річних) згідно графіку платежів. Вказаний кредитний договір був укладений сторонами відповідно до ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача ОСОБА_1 на веб-сайті в мережі Інтернет http://procent.com.ua та підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором 821830, направленого йому позивачем на мобільний номер НОМЕР_2 . Враховуючи неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору №2140-1519-1 від 11 листопада 2023 року щодо повернення позивачу кредиту та виконання інших грошових зобов'язань за цим договором, позивач прохав стягнути із ОСОБА_1 на його користь зазначену вище суму заборгованості за період з 11 листопада 2023 року по 10 листопада 2024 року.
З урахуванням понесених судових витрат, представник позивача прохав суд стягнути з відповідача по справі сплачений при подачі позову до суду судовий збір в сумі 2422,00 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн..
Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву ТОВ «ФК «Процент» разом з доданими до нього письмовими доказами на обгрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та розміру судових витрат у встановлений судом строк не подав.
ІІ. Заяви та клопотання.
Представник позивача згідно клопотання, викладеного в позовній заяві, прохав призначити справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін (а.с.9).
Згідно письмового клопотання представник позивача прохав суд витребувати від АТ КБ «ПриватБанк» письмові докази належності відповідачу ОСОБА_1 платіжної карти № НОМЕР_1 ; виписку з карткового рахунку про рух коштів, відкритого до зазначеної картки; фінансовий номер телефону відповідача за цією платіжною карткою та всі номери телефонів, які знаходяться в його анкетних даних (а.с.10-12).
Згідно поданого 31 березня 2025 року клопотання представник позивача прохав всі судові засідання проводити без його участі за наявними в матеріалах справи документами. Проти заочного рішення не заперечував (а.с.71).
Заяв та клопотань від відповідача по справі ОСОБА_1 в порядку ст.ст.43, 84, 183 ЦПК України, в тому числі, про розгляд справи за його відсутності чи відкладення судового розгляду, витребування доказів, на дату проведення судового засідання не надходило.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 23 січня 2025 року клопотання представника позивача про призначення розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін задоволено в частині розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, як малозначної справи, у якій ціна позову не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та одночасно постановлено здійснювати судовий розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с.44-45).
Ухвалою суду від 26 лютого 2025 року клопотання представника позивача про витребування письмових доказів задоволено частково та витребувано від АТ КБ «ПриватБанк» виписку про рух коштів по рахунку, що був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 відповідача ОСОБА_1 за період з 11 листопада по 16 листопада 2023 року включно. В задоволенні клопотання в іншій частині - відмовлено (а.с.59).
В зв'язку з тим, що в судове засідання відповідач ОСОБА_1 , будучи повідомленим про дату, час і місце його проведення в порядку ст.128 ЦПК України, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив та не подав відзив на позовну заяву, судом за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, відповідно до ч.1 ст.281 ЦПК України, 27 березня 2025 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
11 листопада 2023 року між ТОВ «ФК «Процент», як Товариством, та ОСОБА_1 , як позичальником, був укладений кредитний договір №2140-1519-1 (далі - Договір, кредитний договір), який згідно положень ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію» був вчинений в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі на сайті http://procent.com.ua шляхом його підписання відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 821830, надісланого Товариством на номер його мобільного телефону НОМЕР_2 , що відповідає пунктам 6.1, 7.1 та розділ 8 Договору «Реквізити та підписи сторін») (а.с.18-21).
Згідно з пунктами 1.1 Договору Товариство зобов'язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 3000,00 грн. (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим Договором (а.с.18).
Згідно з іншими умовами укладеного сторонами Договору (пункти 1.2, 1.3, 1.7 та 1.8): 1) процентна ставка за користування кредитом становить 3,5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 1277,50%) користування кредитом; 2) строк надання кредиту становить 365 днів, зі платою кредиту в кінці строку користування згідно додатку №1 до цього Договору; періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів; 3) спосіб перерахування коштів позичальнику: переказ суми кредиту на належний позичальнику електронний платіжний засіб НОМЕР_1 ; 4) розмір та строки сплати позичальником платежів за цим Договором погоджений сторонами у Додатку №1 до цього Договору (а.с.18).
11 листопада 2023 року ТОВ «ФК «Процент» на виконання умов кредитного договору №2140-1519-1 було здійснено переказ грошових коштів в загальній сумі 3000 грн. 00 коп. на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 , що відповідає сумі кредиту та номеру платіжного засобу відповідача, зазначеним ним в Договорі, та підтверджується випискою про рух коштів по картці № НОМЕР_3 , наданою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.18 зворот, 72-73).
Згідно розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором в період з 11 листопада 2023 року по 10 листопада 2024 року загальна сума заборгованості відповідача становить 41325,00 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 3000,00 грн., по несплачених процентах - 38325,00 грн. (а.с.25-29).
Під час судового розгляду справи відповідачем ОСОБА_1 з урахуванням вимог ст.ст.77, 78 ЦПК України, не спростовані надані позивачем докази укладення ним 11 листопада 2023 року кредитного договору та отримання від ТОВ «ФК «Процент» кредитних коштів у зазначеному вище розмірі.
Доказів здійснення погашення заборгованості за наданим кредитом в повному обсязі відповідачем ОСОБА_1 під час судового розгляду також надано не було.
Належні та допустимі докази того, що вищезазначена сума заборгованості раніше стягувалась чи була стягнута з відповідача в матеріалах цивільної справи відсутні.
V. Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Виконуючи приписи ст.264, ч.4 ст.265 ЦПК України та даючи оцінку аргументам, наведеним позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, в тому числі вирішуючи питання про те, чи було порушено право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, а також доказам, якими вони підтверджуються, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст.626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 ЦК України).
Відповідно до ч.2 ст.638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно приписів п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закону), який встановлює порядок вчинення електронних правочинів, електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч.6 цієї статті, зокрема шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону.
Відповідно до положень ст.12 Закону моментом підписання електронного правочину є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону).
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки букв, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом (постанова Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19). Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Судом встановлено, що кредитний договір №2140-1519-1 від 11 листопада 2023 року був підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора 821830, що підтверджує укладення даного договору саме як електронного правочину в порядку, передбаченому ст.ст.10-12 Закону України «Про електронну комерцію», та згоду відповідача з усіма його істотними умовами.
В протилежному випадку - без здійснення входу відповідача на веб-сайт кредитодавця за допомогою логіна та пароля особистого кабінету та без отримання ним одноразового ідентифікатора у виді смс-повідомлення, укладення кредитного договору було б технічно неможливим.
Подібний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19.
Належних доказів на спростування тверджень позивача ТОВ «ФК «Процент» щодо здійснення саме відповідачем ОСОБА_1 електронного підпису кредитного договору за допомогою одноразового ідентифікатора 821830, суду надано не було.
Згідно положень ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 «Кредит» і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на дату укладення кредитного договору) загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
За змістом ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Судом встановлено, що згідно умов укладеного відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору, останній отримав від ТОВ «ФК «Процент» в якості кредиту грошові кошти в сумі 3000 грн. 00 коп., однак своїх зобов'язань за вказаним договором щодо повернення кредиту та сплати щоденних процентів за користування ним не виконував належним чином, внаслідок чого станом на 10 листопада 2024 року в нього виникла заборгованість у загальному розмірі 41325 грн. 00 коп., з яких: 3000 грн. 00 коп. - заборгованість за сумою кредиту та 38325 грн. 00 коп. - заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом.
Наведений позивачем ТОВ «ФК «Процент» розрахунок заборгованості ОСОБА_1 відповідає умовам кредитного договору щодо розміру та строку сплати відповідачем передбачених ним платежів, в тому числі щоденне нарахування процентів в сумі по 105,00 грн. за стандартною процентною 3,5 % згідно з п.1.2 Договору (3,5% від 3000,00 грн.), враховуючи визначений п.1.3 Договору строк кредитування 365 днів, що становить 38325,00 грн..
При цьому суд, виходячи з положень ч.2 ст.614 ЦК України, якою встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання, приходить до висновку, що відповідачем по справі ОСОБА_1 не надано жодного належного доказу на підтвердження належного виконання ним зобов'язань за кредитним договором, в тому числі не спростовано наданого позивачем розрахунку заборгованості та її розміру.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Судом встановлено, що матеріали цивільної справи не містять, а відповідачем ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на спростування презумпції правомірності кредитного договору №2140-1519-1 від 11 листопада 2023 року, укладеного між ним та ТОВ «ФК «Процент».
Зазначений договір з огляду на відсутність доказів протилежного не визнавався судом недійсним.
Судом також враховується, що у даній справі дії позивача щодо виконання договору відповідачем не оскаржені, власний розрахунок заборгованості відповідачем не наданий, клопотання про призначення судово-економічної експертизи не заявлялось, а позивачем при цьому доведено обставини, на які він посилався як на підтвердження своїх вимог, в частині наявності підстав для стягнення заборгованості та тілом кредиту і її розміру.
На підставі викладеного, виходячи з презумпції правомірності правочину (ст.204 ЦК України) та презумпції обов'язковості договору (ст.629 ЦК України), суд вважає встановленим факт невиконання відповідачем по справі своїх зобов'язань за кредитним договором №2140-1519-1 від 11 листопада 2023 року щодо повернення суми кредиту та інших, передбачених ним платежів (зокрема, процентів за користування кредитом) та приходить до висновку про задоволення позову щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «Процент» заборгованості за вказаним вище договором в загальному розмірі 41325 грн. 00 коп..
VI. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач ТОВ «ФК «Процент» звернувся до суду з позовом майнового характеру в електронній формі, за який ним було сплачено судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. з урахуванням пониження ставки судового збору на коефіцієнт 0,8 (а.с.1).
З огляду на викладене, враховуючи задоволення судом позовних вимог в повному обсязі, з відповідача по справі ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача по справі ТОВ «ФК «Процент» грошові кошти по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн., які були сплачені позивачем при подачі ним позову до суду та підтверджені належним письмовим доказом по справі.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У поданій до суду позовній заяві представником ТОВ «ФК «Процент» зазначено про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн..
На підтвердження зазначеного розміру понесених ТОВ «ФК «Процент» витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача були надані копії: 1) договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «Процент», як клієнтом, та адвокатом Руденком К.В., яким передбачена вартість складання позовної заяви про стягнення заборгованості з боржника в сумі 9000,00 грн. та за складання заяв, клопотань - 1000,00 грн., а також те, що загальна вартість договору становитиме суму вартості послуг, вказану в Актах наданих послуг (а.с.34-35); 2) акту приймання-передачі наданих послуг №5 від 30 жовтня 2024 року до договору №03/06/2024 про надання юридичних послуг від 03 червня 2024 року, за яким ТОВ «ФК «Процент» надав, а адвокат Руденко К.В. прийняв наступні послуги: підготовка позовних заяв про стягнення заборгованості по боржникам ТОВ «ФК «Процент» згідно реєстру №1 від 30 жовтня 2024 року (а.с.38); 3) витягу з Реєстру №1 до Акту приймання-передачі наданих послуг №5 від 30 жовтня 2024 року, з якого вбачається перелік та вартість наданих адвокатом послуг, а саме: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №2140-1519-1 від 11 листопада 2023 року та клопотання про витребування доказів - 9000,00 грн. та складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику ОСОБА_1 за кредитним договором №2140-1519-1 від 11 листопада 2023 року - 1000,00 грн. (а.с.38 зворот); 4) платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 31 жовтня 2024 року про перерахування ТОВ «ФК «Процент» адвокату Руденку К.В. 100000,00 грн. оплати за надання юридичних послуг по договору №03/06/2024 від 03 червня 2024 року згідно акту №5 від 30 жовтня 2024 року (а.с.39); 5) свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (серія ПТ №2412 від 23 жовтня 2018 року) (а.с.36); 6) довіреності від 03 червня 2024 року, за змістом якої ТОВ «ФК «Процент» уповноважує адвоката Руденка К.В. представляти його інтеерси в судах України з усіма правами, які надано законом позивачу (а.с.36 зворот).
В судове засідання представник позивача не з'явився. Згідно клопотання від 21 березня 2025 року прохав проводити всі судові засідання без його участі (а.с.71).
На дату судового розгляду справи по суті письмових заперечень від відповідача Кошового Є.В. щодо розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката подано не було.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для стягнення із відповідача зазначеного у позовній заяві розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у зв'язку з чим 1) розмір таких витрат, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.137 ЦПК України).
У разі недотримання цих вимог суд відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За змістом правового висновку, викладеного в постанові Великої палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У постанові від 28 вересня 2022 року у справі №534/14/20 Верховний Суд зазначив про те, що аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, колегія суддів враховує, що адвокат - це кваліфікований юрист з повною вищою юридичною освітою, який має стаж роботи в галузі права не менше двох років, тому надані адвокатом своїй клієнтці такі послуги, як: опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні відносини, вивчення відповідної судової практики, визначення правової позиції у справі; складання клопотань про долучення до матеріалів справи письмових доказів; складання вступного слова не є тими послугами, які є необхідними, а тому такі послуги не можуть бути враховані при розподілі судових витрат, понесених стороною. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
З наданого представником позивача витягу з Реєстру №1 до Акту приймання-передачі наданих послуг №5 від 30 жовтня 2024 року вбачається вартість наданих адвокатом Руденком К.В. послуг з підготовки позовної заяви і клопотання про витребування доказів в сумі 9000,00 грн., а також складання адвокатського запиту про витребування доказів в сумі 1000,00 грн..
Разом з тим, спір по справі не є складним; практика суду касаційної інстанції щодо укладеності договорів в електронній формі є усталеною; позовна заява містить посилання на норми чинного законодавства, які не потребували від представника позивача проведення їх порівняльного аналізу та витрачання у зв'язку з цим значного часу для визначення способу захисту права ТОВ «ФК «Процент», як позивача, та обгрунтування правових підстав позову.
З огляду на викладене, обсяг як юридичної, так і технічної роботи (зокрема, підготовка позовної заяви та клопотання про витребування доказів і подання їх до суду через підсистему «Електронний суд») адвоката Руденка К.В. не можна вважати значним; вартість такої роботи адвоката у 9000,00 грн. є завищеною, належним чином не обгрунтованою; послуга з підготовки адвокатського запиту повністю охоплюється, виходячи з приписів ч.3 ст.177 ЦПК України, змістом роботи, пов'язаної з підготовкою клопотання про витребування доказів, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення визначеного представником позивача розміру витрат на правову допомогу та стягнення на користь позивача ТОВ «ФК «Процент» з відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн., що на думку суду в повній мірі відповідатиме принципам співмірності та розумності судових витрат, характеру спірних правовідносин, обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, складності справи та реальності наданих адвокатських послуг.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, передбачені ч.3 ст.133 ЦПК України, відсутні.
Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволити повністю.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» заборгованість за кредитним договором №2140-1519-1 від 11 листопада 2023 року в загальному розмірі 41325 грн. 00 коп. (сорок одна тисяча триста двадцять п'ять гривень 00 копійок).
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» в порядку розподілу судових витрат судовий збір, сплачений позивачем при подачі позову до суду, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 2422 грн. 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» в порядку розподілу витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме: витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп. (п'ять тисяч гривень 00 копійок).
Повне ім'я та найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Процент» місцезнаходження: бульвар Вацлава Гавела, буд.№48 м.Київ, поштовий індекс 03124, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 41466388.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного перегляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, подавши апеляційну скаргу на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складення) до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 31 березня 2025 року.
Суддя С.Ю.Атаманова