Справа № 344/21236/24
Провадження № 2/344/1342/25
27 березня 2025 року м.Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Польської М.В.
за участю секретаря судового засідання Соляник Т.І.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, -
Представник ТзОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» звернувся в листопаді 2024р. до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат, в якому просив стягнути з відповідача на користь ТзОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за кредитним договором в розмірі 53208 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до умов укладеного Договору № 5522438 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11 лютого 2022 року від ТОВ «Авентус Україна» відповідач ОСОБА_1 , отримала кредит у розмірі 15000 грн строком на 360 днів шляхом переказу на її платіжну картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99% від суми кредиту за кожен день користування. Згідно укладеного Договору факторингу № 26.09/23-Ф від 26.09.2023, право вимоги за кредитним договором № 5522438 від 11.02.2022 перейшло від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс». В подальшому, відповідно до умов укладеного Договору факторингу від 31.07.2024 № 31.07/24-Ф право вимоги по кредитному договору № 5522438 від 11.02.2022 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відступлене з ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на користь ТОВ «Українські фінансові операції». Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем Кредитора та підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, відповідно до умов Кредитного договору, що має відображення у рахунку заборгованості, зобов'язання за договором не виконані. З огляду на неналежне виконання відповідачем взятих зобов'язань, та наявність заборгованості, позивач просить вказаний борг стягнути із відповідача на користь банку в примусовому порядку.
Ухвалою суду від 21.10.2025 року у справі витребувано докази.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, попередньо подав суду заяву в якій зазначив, що не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення судом.
Відповідач в судові засідання не з'являлась, про день та час слухання справи була повідомлена відповідно до вимог закону. Про судове засідання відповідач повідомлена також шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада». Причину неявки суду не повідомила, відзив на позов не подавала. З врахуванням вимог п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України за неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності учасника справи в заочному порядку за згодою позивача, та з врахуванням строків розгляду справи, в т.ч. в порядку спрощеного позовного провадження.
З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи всі докази в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення частково позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до умов укладеного Договору № 5522438 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11 лютого 2022 року ОСОБА_1 , отримала кредит у розмірі 15 000 грн строком на 360 днів, шляхом переказу на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,99% від суми кредиту за кожен день користування. (а.с. 61-65).
Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем Кредитора.
Кредитний договір підписано відповідачкою електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Кредитні кошти були перераховані відповідачу 11.02.2022 на платіжну картку емітовану АТ КБ «Приватбанк».
Строк надання кредиту відповідно до п.1.3 Кредитного договору становить 360 днів.
Згідно укладеного Договору факторингу № 26.09/23-Ф від 26.09.2023, право вимоги за кредитним договором № 5522438 від 11.02.2022 перейшло від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс».
В подальшому відповідно до умов укладеного Договору факторингу від 31.07.2024 № 31.07/24-Ф право вимоги по кредитному договору № 5522438 від 11.02.2022 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відступлене з ТОВ «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» на користь ТОВ «Українські фінансові операції».
Також, 24.03.2025 на виконання ухвали суду про витребування доказів, до суду надійшов лист з АТ «Універсал Банк» у якому зазначено, що: платіжна картка № НОМЕР_2 була емітована банком на ім'я ОСОБА_1 . Номер телефону на який надсилається інформація за картою: НОМЕР_2 . Додано виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до зазначеної платіжної картки що належить ОСОБА_1 за період з 11.02.2022 по 19.02.2022. З виписки вбачається зарахування коштів у сумі 15000.00 грн на карту клієнта ОСОБА_1 11.02.2022.
Відповідачем не повернуто своєчасно суму кредиту та нараховані відсотки, у звязку з чим заборгованість за Кредитним договором станом на 17 вересня 2024 рік становить 53208грн, яка складається з: 15000 грн заборгованість за кредитом; 38208 грн заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.4 Кредитного договору за період з 11.02.2022 по 09.11.2022р., в подальшому як вбачається з розрахунку відсотки не нараховувались (а.с.69-84).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦПК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦПК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст. 638 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Також, згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі, що вимагається приписами ст. 1055 ЦК України.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Так, судом встановлено, що Кредитний договір № 5522438 від 11.02.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений в електронному вигляді та відповідачем підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
З урахуванням вказаного, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем, вищезазначений договір не міг бути укладений сторонами, суд дійшов висновку, що правочин, відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Крім того, за приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 759/20374/20 (провадження № 61-4425св22), від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21 (провадження № 61-13123св23) вказано, що «тлумачення пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права».
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов'язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору.
Заміна особи в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення) права вимоги є різновидом правонаступництва.
У зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад в частині кредитора.
Аналогічний за змістом висновок зробив Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справа № 758/2555/21.
Таким чином, у даній справі відбулась виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов'язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами, правовідносини за договором продовжують існувати з попереднім змістом.
Також, позивач надав до суду копії витягу з Договору факторингу № 31.07/24-Ф від 31.07.2024, Договору факторингу № 26.09/23-Ф від 26.09.2023; Акти прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу № 31-07/24-Ф від 31.07.2024, за Договором факторингу № 26.09/23-Ф від 26.09.2023.
Крім того, надано витяги з реєстру боржників до вищезазначених договорів.
В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Отже, враховуючи, викладене, беручи до уваги відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №5522438 від 11.02.2022 у розмірі 53208грн, яка складається з: 15000 грн заборгованість за кредитом; 38208 грн заборгованість за нарахованими процентами.
Щодо вимог про відшкодування судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивачем надано суду докази на підтвердження понесених витрат: копію договору про надання правової допомоги 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року; акт приймання передачі наданих послуг № 5522438 до договору № 01/08/2024-А про надання юридичних послуг від 17.09.2024; детальний опис робіт (наданих послуг) від 17.09.2024.
Так, згідно Акту приймання-передачі наданих послуг №5522438 від 17.09.2024 року до договору від 01.08.2024 року №01/08/2024-А про надання юридичних послуг вартість наданих послуг за підготовку та подачу позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором №5522438 про надання споживчого кредиту від 11.02.2022 року складає в сумі 10000 грн., яка сплачується частинами: 1000 грн. протягом 10 календарних днів з моменту зазначення дати підписання договору, 9000 грн. після прийняття судом рішення по справі протягом 30 днів.
У правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15 зазначено «При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір».
Також, згідно правового висновку у Постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі № 362/3912/18 «Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час».
Дослідивши документи, надані на підтвердження надання позивачу правової допомоги, враховуючи складність справи, значення справи для сторін, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, з урахуванням вимог розумності та справедливості, реальності адвокатських витрат суд дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн., що відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Керуючись ст. ст. 530, 549, 553, 554, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265, 280-281, 354 ЦПК України , суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ 40966896, адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська буд.27 прим. 2) заборгованість за кредитним договором №5522438 від 11.02.2022 року в розмірі 53208 (п'ятдесят три тисячі двісті вісім гривень) з яких: 15000 грн. - заборгованість за кредитом; 38208 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ 40966896, адреса: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська буд.27 прим. 2) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні) 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Івано-Франківського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 27 березня 2025 року.
Суддя Мирослава ПОЛЬСЬКА