Справа № 216/1146/24
провадження 2-о/216/37/25
іменем України
04 березня 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі головуючого судді Кузнецова Р.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Максименко А.М.,
представника заявника адвоката Бутка О.О.,
представника заінтересованої особи Онищук Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань №4 приміщення суду у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні,-
встановив:
Представник заявника, Сабалдаш Ю.М., звернувся до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з вказаною заявою, в якій просить встановити факт перебування заявника на утриманні батька, який загинув на виробництві при виконанні трудових обов'язків. Встановлення даного факту необхідно заявнику для отримання виплат у зв'язку із втратою годувальника, у призначенні яких заінтересованою особою було відмовлено. В обґрунтування вимог заяви зазначив, що заявник є сином ОСОБА_2 , який загинув на виробництві при виконанні трудових обов'язків. На момент смерті заявник проживав разом з батьком та матір'ю та перебував на утриманні батька. Після смерті батька заявник, який є інвалідом звернувся до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення виплат у зв'язку з втратою годувальника, проте отримав відмову та йому було рекомендовано звернутись до суду із заявою про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Представник заявника під час розгляду справи заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник заінтересованої особи просила відмовити у задоволенні заяву, оскільки для встановлення даного факту відсутні підстави, просила врахувати доводи зазначені у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, суд приходить до таких висновків.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому відповідно до роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що заявник ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 21.08.1986.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 05.06.2014.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 16.10.2021.
Заявник ОСОБА_1 станом на 14.05.2014 був інвалідом ІІ групи, інвалідність встановлена до 01.06.2015, що підтверджується довідкою до акта МСЕК серії 10ААВ №943704.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.07.2020 у справі №214/4307/18 визнано нещасний випадок, що стався з вогнетривником Товариства з обмеженою відповідальністю «ОГНЄУПОРСПЄЦСТРОЙ» ОСОБА_2 30 травня 2014 року о 11 годині 52 хвилин, який призвів до його смерті таким, що пов'язаний з виробництвом. Скасовано акт форми Н-5 від 16.06.2017 проведення повторного спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 30 травня 2014 року об 11 годині 52 хвилин на Товаристві з обмеженою відповідальністю «ОГНЄУПОРСПЄЦСТРОЙ».
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28.09.2021 рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 липня 2020 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 26.04.2022 рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 липня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року залишено без змін.
Актом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з вогнетривником Товариства з обмеженою відповідальністю «ОГНЄУПОРСПЄЦСТРОЙ» ОСОБА_2 30 травня 2014 року о 11 годині 52 хвилин, форми Н-1/П від 05.09.2022 нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом.
З повідомлення П'ятої Криворізької державної нотаріальної контори вбачається, що на день смерті ОСОБА_2 разом з померлим було зареєстровано місце проживання ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
З повідомлення Першої Криворізької державної нотаріальної контори вбачається, що на день смерті ОСОБА_3 разом з померлою було зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Аналізуючи норми права, на які посилається позивач у позові, а також норми права, які слід застосувати, мотиви їх застосування суд приходить до таких висновків.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а ст. 13, - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до приписів пункту 2 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд, розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Відповідно з п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Статтею 46 Конституції України визначено що, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (стаття 48 Конституції України).
Згідно зі статтею 36 Закону України від 29 вересня 1999 року №1105 - ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №1105 - ХІV), який діяв на момент смерті батька заявника, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Страхові виплати складаються із:
- страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);
- страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого);
- страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;
- страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
Відповідно до статті 41 Закону України №1105 - ХІV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є:
1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють;
3) інваліди члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;
4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний
виплачувати аліменти;
5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Право на одержання страхових виплат у разі смерті потерпілого мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли восьмирічного віку.
Такими непрацездатними особами є, зокрема особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якщо вони не працюють.
Особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, особою, яка потребує утримання, є непрацездатна особа, що має дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 1265 ЦК України утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.
Відповідно до ст.ст. 76, 78, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному дослідженні обставин справи встановив, що заявник ОСОБА_1 на момент виникнення права на отримання страхових виплат, не був особою, зазначеною у статті 41 Закону України №1105 - ХІV, не надав суду належних та допустимих доказів, що він був особою, яка одержувала не менше як п'ять років матеріальну допомоги від потерпілого, яка була для нього єдиним і основним джерелом для існування, не надав суду документів, які підтверджували подальше продовження або встановлення групи інвалідності при повторному огляді МСЕК та отримання у зв'язку з цим грошових коштів, які б забезпечували йому прожитковий мінімум, встановлений законом України, не надав суду доказів про отримання доходів, як на момент смерті батька так і після його смерті, які були б менші за прожитковий мінімум, встановлений Законом, тому вважає, що підстави для встановлення факту перебування особи на утриманні, відсутні, що є наслідком відмови у задоволення такої заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 76-78, 81, 258, 263, 268, 272, 293, 294, 315 ЦПК України суд,-
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні - відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
- заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
- заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ: 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Суддя Р.О.КУЗНЕЦОВ