Справа № 191/3414/18
Провадження № 1-в/191/118/25
іменем України
27 березня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» ОСОБА_4 про приведення вироку відносно засудженого ОСОБА_5 у відповідність з чинним законодавством, в порядку ст.ст. 537 - 539 КПК України,-
У провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває клопотання начальника Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» ОСОБА_4 про приведення вироку відносно засудженого ОСОБА_5 у відповідність з чинним законодавством, в порядку ст.ст. 537 - 539 КПК України.
Від представника державної установи та засудженого надійшли заяви про розгляд клопотання без їхньої участі.
У судовому засіданні прокурор зазначив, що вважає за необхідне звільнити засудженого від покарань за вчинення крадіжок, де було усунуто караність діянь.
Суд, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали долучені до клопотання, прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 засуджений 16.09.2020 року вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, який в частині призначення покарання згідно вироку Дніпровського апеляційного суду від 11.11.2021 року скасований. Призначено ОСОБА_5 покарання за: ч.1 ст.125 КК України у виді громадських робіт строком 200 годин; ч.3 ст.185 КК України у виді 3 років позбавлення волі; ч.2 ст.186 КК України у виді 4 років позбавлення волі; ч.2 ст.289 КК України у виді 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна. На підставі ч.1 ст.70, 72 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Завдана сума матеріальної шкоди по епізоду 25.02.2019 року становить 735 грн. 00 коп., яка не перевищує два неоподатковувані мінімуми доходів громадян (менше 1921 у 2019 році).
Відповідно до п.2 ч.2 ст.539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається: до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Згідно п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати такі питання: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України.
За загальним правилом, закріпленим у ч.2 ст.4 КК України, злочинність, караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, який діяв на час його вчинення. Припинення законної сили кримінально-правової норми тягне неможливість її застосування до діянь, що передбачені чи передбачалися у КК раніше як злочини і скоєні після втрати цією нормою чинності. Водночас у випадках, коли новий закон про кримінальну відповідальність покращує юридичне становище особи, він поширюється і на діяння, вчинені до набрання ним чинності, тобто застосовується принцип ретроактивності.
Відповідно до ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За змістом ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 р. № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 р., встановлено, що дії щодо чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати у розмірі до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 1921 у 2019 році) є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Таким чином, у зв'язку із декриміналізацією частини вчинених ОСОБА_5 діянь, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для звільнення засудженого від призначеного покарання в частині епізоду по вироку Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.09.2020 року за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, який в частині призначення покарання згідно вироку Дніпровського апеляційного суду від 11.11.2021 року скасований із завданою сумою матеріальної шкоди 735 грн. 00 коп., яка не перевищує два неоподатковувані мінімуми доходів громадян (менше 1921 у 2019 році), за ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за Законом України від 18.07.2024 р. № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 р.
Відповідно до положень ч.2 ст.74 КК України (в ред. ЗУ № 3886-ІХ від 18.07.2024 року) особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
У той же час, суд зазначає, що звільнення ОСОБА_5 від призначеного покарання в частині епізоду по вироку Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.09.2020 року за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, який в частині призначення покарання згідно вироку Дніпровського апеляційного суду від 11.11.2021 року скасований, не звільняє його від подальшого відбування покарання, що було призначене вироком Дніпровського апеляційного суду від 11.11.2021 року.
Керуючись ст.537, 539 КПК України, ст.74 КК України, суд,-
Клопотання начальника Державної установи «Синельниківська виправна колонія (№94)» ОСОБА_4 про приведення вироку відносно засудженого ОСОБА_5 у відповідність з чинним законодавством, в порядку ст.ст. 537 - 539 КПК України, задовольнити.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України, звільнити засудженого ОСОБА_5 від призначеного покарання у зв'язку із усуненням караності діяння в частині епізоду по вироку Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.09.2020 року за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, який в частині призначення покарання згідно вироку Дніпровського апеляційного суду від 11.11.2021 року скасований, із завданою сумою матеріальної шкоди 735 грн. 00 коп., яка не перевищує два неоподатковувані мінімуми доходів громадян (менше 1921 у 2019 році), за ст.51 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за Законом України від 18.07.2024 р. № 3886-IX, який набрав чинності 09.08.2024 р.
Вважати засудженого ОСОБА_5 таким, що відбуває покарання за вироком Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16.09.2020 року за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, який в частині призначення покарання згідно вироку Дніпровського апеляційного суду від 11.11.2021 року скасований. Призначено ОСОБА_5 покарання за: ч.1 ст.125 КК України у виді громадських робіт строком 200 годин; ч.3 ст.185 КК України у виді 3 років позбавлення волі; ч.2 ст.186 КК України у виді 4 років позбавлення волі; ч.2 ст.289 КК України у виді 5 років позбавлення волі, без конфіскації майна. На підставі ч.1 ст.70, 72 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
Суддя ОСОБА_1