Справа № 191/814/25
Провадження № 2/191/423/25
27 березня 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Форощука О.В.
за участю секретаря - Рибак М.П.
розглянувши згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,-
Позивачка звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_4 .
Після його смерті відкрилася спадщина на дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, житловий будинок та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд і для ведення особистого селянського господарства.
Спадкоємцями цієї спадщини за заповітом, складеним 24 квітня 2018 року, є вона та її рідна сестра, яка є відповідачем у справі, ОСОБА_3 . Заповіт посвідчений секретарем виконавчого комітету Дерезуватської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області.
Батько заповідав кожній із них по одній земельній ділянці сільськогосподарського виробництва та порівну на двох житловий будинок і земельну ділянку для обслуговування житлового будинку.
Спадкоємці, які мають право на обов'язкову частку у спадщині,відсутні.
Спадщину після смерті батька вони обидві прийняли, як це передбачено ч.1ст.1269 ЦК України. У встановлений законом шестимісячний строк після смерті спадкодавця подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини.
14 серпня 2024 року сестра позивачки ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на все нерухоме майно, що заповідав їй батько.
Позивачка також звернулася до нотаріуса з заявою про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька, однак отримала свідоцтво тільки на частку майна. У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,5400 га, місце розташування якої: Дніпропетровська область, Синельниківський район, Дерезуватська сільська рада, що належала померлому батьку на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 28 грудня 2010 року за реєстровим номером 2-1626 та державного акта на право приватної власності на землю ДП СВ № 014245, виданого 16 березня 1999 року Синельниківською районною радою Дніпропетровської
області, кадастровий номер 1224881500:01:001:0558, відмовив в зв'язку з тим, що в тексті вищевказаного заповіту невірно вказаний кадастровий номер земельної ділянки, що підтверджується постановою нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14 серпня 2024 року.
В заповіті який залишив на позивача з сестрою батько, від 24 квітня 2018 року, посвідчений секретарем виконавчого комітету Дерезуватської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області Степаненко Світланою Дмитрівною, дійсно невірно вказано кадастровий номер: 1224881500:01:0558:0084, який не є кадастровим номером, а є реєстраційним номером земельної ділянки в Поземельній
книзі, що вбачається з копії державного акта на землю, в якому стоїть печатка реєстрації з таким номером.
Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 18.02.2025 року земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,5400 га, що розташована на території Дерезуватської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області належить ОСОБА_4 і має кадастровий номер:1224881500:01:001:0558.
Враховуючи вищевикладені обставини, просить суд визнати за не право приватної власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,5400 га, що розташована на території Дерезуватської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224881500:01:001:0558.
До початку підготовчого судового засідання представник позивачки - ОСОБА_2 надала суду заяву, у якій просить розглядати справу без її участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_3 до початку проведення підготовчого судового засідання надала заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, давши їм належну оцінку, прийшов до наступного.
З копії свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 виданого 25 квітня 2023 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Дерезувате Синельниківського району. Дніпропетровської області, помер ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому майно.
У судовому засіданні досліджено копію спадкової справи №6/2023 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , з якої встановлено, що ОСОБА_4 24 квітня 2018 року, склав заповіт, який посвідчено секретарем виконавчого комітету Дерезуватської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області і згідно якого, заповів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 по одній земельній ділянці сільськогосподарського виробництва та порівну на двох житловий будинок і земельну ділянку для обслуговування житлового будинку.
14 серпня 2024 року ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на все нерухоме майно, що заповідав їй батько ОСОБА_4 .
Позивач у справі ОСОБА_1 прийняла спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 частково, в отримані свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 7,5400 га постановою приватного нотаріуса Синельниківського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лівінською Л.М. їй відмовлено, в зв'язку з тим, що в тексті вищевказаного заповіту невірно вказаний кадастровий номер даної земельної ділянки - 1224881500:01:0558:0084, який є реєстраційним номером земельної ділянки в Поземельній книзі, що вбачається з копії державного акта на землю, в якому стоїть печатка реєстрації з таким номером.
Згідно копії витягу з Державного земельного кадастру від 18.02.2025 року земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,5400 га, що розташована на території Дерезуватської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області належить ОСОБА_4 і має кадастровий номер -1224881500:01:001:0558.
Відповідно до п.1 ч.1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1221 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частинами 1 та 2статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу)
Частиною 1статті 1221 ЦК України визначено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
За змістом статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею 1234 ЦК України встановлено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Відповідно до статті 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини. У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача, позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право на спадкування на загальних підставах.
Згідно статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
Стаття 1247 ЦК України передбачає загальні вимоги до форми заповіту, якими визначено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими,службовими особами,визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 1251ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним (частина перша статті 1257 ЦК України).
Частинами восьмою статті 1252 до заповітів, посвідчених посадовими, службовими особами, застосовуються положення статті 1247 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Вимогами ст. 392 ЦК України та наданих до неї роз'яснень у листі ВССУ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визначено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Окрім того, у згаданому листі зазначено, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Саме до такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.09.2021 року у справі № 227/3750/19.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.
Оскільки нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розгляду у позовному провадженні.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, з метою недопущення порушення спадкових прав позивача ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем по заповіту щодо спірного майна та після смерті спадкодавця вчинила усі дії, які були необхідними для видачі свідоцтва про право на спадщину, однак з незалежних від неї причин у видачі такого їй було відмовлено та відповідно відновлення її законних прав, що відповідає принципу верховенства права, врахувавши позицію відповідача про визнання позову, суд вважає, що позовні вимоги спадкоємця-позивача першої черги в порядку спадкування за законом ОСОБА_1 підлягають задоволенню, як законно обґрунтовані та підтверджені належними доказами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, ст. ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 1216-1218, ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1221, ст. 1223, ст. 1261, ч. 3 ст. 1268 ЦК, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, задовольнити у повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 7,5400 га, що розташована на території Дерезуватської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1224881500:01:001:0558.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.
Суддя О. В. Форощук