справа № 208/2212/25
№ провадження 2/208/2373/25
Іменем України
01 квітня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючої - судді Величко О.В.,
при секретарі Кучер І.В.
за участю відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське цивільну справу за позовом ТОВ « Фінансова Компанія « Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач ТОВ « ФК « Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх позовних вимог вказав, що 22.11.2021 р. між ТОВ « Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 100246884. Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі Товариства та доступний через сайт Товариства та/ або мобільний додаток чи інші засоби відповідно до п. 6 Кредитного договору. Відповідно до умов договору № 100246884 банк надав позичальнику кредит в сумі 10000 грн., а останній повинен повернути кредит та сплатити відсотки за його користування. Відповідно до п. 1.3 Договору строк кредиту становить 15 днів, Термін ( дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом : 07.12.2021 р. Згідно п. 1.5.1 комісія за надання кредиту: 1900 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом: 3750 грн., які нараховуються за ставкою 2,5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом ( п. 1.5.2 Договору); стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
16.07.2024 р. між ТОВ « Мілоан» та ТОВ « ФК ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 16072024, у відповідності до умов якого ТОВ « Мілоан» передає ТОВ « ФК « ЄАПБ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників від 16.07.2024 р. до Договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 р. ТОВ « ФК « ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 45650 грн., з яких 10000 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу; 33750 грн.- сума заборгованості за відсотками; 1900 грн.- заборгованість за комісією.
Всупереч умовам договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ « ФК « ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 16.07.2024 р. позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.
Оскільки відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ « ФК « ЄАПБ» за кредитним договором № 100246884, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором № 100246884 в розмірі 45650 грн., з яких : 10000 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу ; 33750 грн.- сума заборгованості за відсотками; 1900 грн.- заборгованість за комісією, а також понесені судові витрати.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що він не погоджується з наданим розрахунком відсотків за користування коштами, оскільки новий кредитор, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених відсотках за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 07.12.2021 р. Оскільки після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки, тому заявлена позивачем вимога в частині стягнення з відповідача простроченої заборгованості за відсотками підлягає частковому задоволенню, а саме відповідно до умов кредитного договору № 100-246884 від 22.11.2021 р., як плати за надану позику ( кредит) за стандартною процентною ставкою 2,5 % в день, та яка, відповідно, становить 250 грн. в день ( 2,5% х10000= 250,00), то, в розумінні вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України, заборгованість відповідача за період з 22.11.2021р. по 07.12.2021 р. включно ( 15 днів), тобто в межах строку кредитування, становить 2750 грн. ( 250 х15=3750,00).
Також вважає, що позовні вимоги про стягнення 1900 грн. комісії не підлягають задоволенню, оскільки банк неповноважний стягувати з позичальника плату ( комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник, а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. До змісту складової частини кредитного договору було закладено умови з виплати йому позичальником комісії, зокрема за надання кредиту, як за дії, вчинювані на власну користь ТОВ « Мілоан», що є нікчемними та не потребують визнання їх недійсними, а тому відсутні підстави для стягнення заборгованості за комісією. Просив позовні вимоги задовольнити частково, а саме в частині стягнення 10000 грн.- суми заборгованості за тілом кредиту, а також в частині стягнення відсотків в межах строку кредитування - в розмірі 3750 грн., в іншій частині позовних вимог відмовити.
Представник позивача надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що , уклавши кредитний договір, відповідач погодився, що сума кредиту становить 10000 грн., строк кредиту 15 днів, які складаються з пільгового та поточного періоду. Комісія за надання кредиту 1900 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово ( п. 1.5.1 Договору). У зв'язку з тим, що відповідач не виконав умови та не повернув кошти у строк, передбачений кредитним договором, відсотки за ставкою 5% в день можуть нараховуватись ще 60 днів та в загальній сукупності становлять 33750 грн. ( 30000+ 3750= 33750). Просив позовні вимоги задовольнити.
Представник позивача ТОВ « ФК « Європейська агенція з повернення боргів» в судове засідання не з'явився, просив справу слухати без участі представника. ( а. с. 5,60).
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково в розмірі 10000 грн. основного боргу, та відсотків в сумі 3750 грн., в задоволенні іншої частини позовних вимог просив відмовити, підтримав відзив на позовну.
Суд, вислухавши пояснення відповідача по справі, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.
Судом встановлено, що 22.11.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 100246884 , відповідно до пункту 1.1. якого кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п. 1.4. договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Пунктами 1.2.-1.4. вищевказаного кредитного договору передбачено, що сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000 грн. Кредит надається загальним строком на 15 днів з 22.11.2021 року (дата надання кредиту).
Термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів - 07.12.2021 р. ( п. 1.4 Договору).
Проценти за користування кредитом: 3750 грн., які нараховуються за ставкою 2,5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом ( п. 1.5.2 Договору);
Стандартна процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Для підписання кредитного договору№ 100246884 ОСОБА_1 використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором , відповідно до вимог частин 6 та 8 статті11і статті1 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.
Згідно п. п. 3.2.6 п. 3 Договору, кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.
16 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК«ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «МІЛОАН» передає (відступає) ТОВ «ФК«ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МІЛОАН» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Сторони погодили, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників згідно Додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною Договору факторингу (п. 1.2 Договору факторингу).
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 16072024 від 16.07.2024 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 100246884 в розмірі 45650 грн., з яких 10000-сума заборгованості за основною сумою боргу, 33750 грн.- сума заборгованості за відсотками, 1900- сума заборгованості за комісією.
Згідно зі статтею 526ЦКУкраїни зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611ЦКУкраїни у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 1054ЦКУкраїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633ЦКУкраїни публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно абзацу другого частини другоїстатті 639 ЦК Українидоговір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
При цьому, згідно з частиною першою статті 512ЦКУкраїни кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Вказані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Тобто, відповідач ОСОБА_1 несе відповідальність за неналежне виконання зобов'язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.
Позивачем у справі заявлено до стягнення відсотки у сумі 33750 грн, при цьому відповідач не заперечував правильності здійсненого позивачем розрахунку відсотків за користування кредитом, однак посилався на відсутність обов'язку щодо їх сплати після спливу строку кредитування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
У постанові від 28 березня 2018 року у справі 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов'язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.Таким чином, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.
І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України».
Отже, зміст правової позиції Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у кредитному договорі може бути передбачено сплату процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Такі проценти може бути стягнуто кредитодавцем і після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 5017/1987/2012).
Пунктом 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 3750 грн., які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.
Пунктом 1.6. Договору визначені проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: за стандартною процентною ставкою 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Пунктом 1.7 Договору визначено Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору.
Згідно п. 4.2. договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування (датою остаточного погашення заборгованості), з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною ставкою передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов'язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог кредитодавця.
Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припинилося 07.12.2021 року.
Тобто сторони, користуючись принципом свободи договору, погодили, що в період дії пільгового та поточного періоду, який в розумінні закону є строком кредитування, позичальник сплачує проценти відповідно до п. 1.5.2 договору.
Нарахування процентів за стандартною процентною ставкою в розмірі 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом , на яку посилається позивач, наступає лише після відповідної вимоги кредитодавця, що передбачено п. 4.2 Договору. ( а.с.7-10).
Матеріали справи не містять такої вимоги кредитодавця, адресовану на адресу відповідача щодо сплати процентів за стандартною ставкою після строку кредитування, й відповідно, у останнього відсутній обов'язок такої сплати відсотків за стандартною ставкою після 07.12.2021 р.
Окрім того, матеріали справи не містять оновлений графік платежу кредиту в разі пролонгації договору, на який посилається позивач по справі.
У постанові Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №911/19/19 зауважено, що при вирішенні даної категорії справ суд має з'ясувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Отже, з умов договору, вищезазначених норм права, вказаних вище правових позицій випливає, що строк повернення всієї суми кредиту, відсотків та комісії настав 07.12.2021 року й саме в межах цього строку ТОВ «ФК «ЄАПБ» мало право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом.
Розмір відсотків, який необхідно стягнути з відповідача на користь позивача по 07.12.2021 р. включно становить 3750 грн., що підтверджено відповідним розрахунком, який міститься в матеріалах справи.
Стосовно нарахування комісії, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) вказано, що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Умовами договору № 100246884 визначена комісія за надання кредиту : 1900 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 договору).
В паспорті споживчого кредиту № 100246884 визначені платежі за супровідні послуги кредитодавця, обов'язкові для укладення договору : комісія за надання кредиту: 1900 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Таким чином, умовами кредитного договору передбачено нарахування позивачем комісії за супровідні послуги кредитодавця, обов'язкові для укладення договору : 1900 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту (п. 1.5.1), що відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» включаються до загальних витрат за споживчим кредитом, зокрема, комісії кредитодавця,пов'язані з наданням кредиту.
Таким чином, до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за тілом кредита в сумі 10000 грн., комісією - 1900 грн, відсотками, нарахована до закінчення строку дії договору в розмірі 3750 грн., оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування припиняється.
Відповідно до ст. 142 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 1038,30 грн. (3028х34,29%:100%=1038,30)
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525,526, 530, 536, 631, 1046,1050 ЦК України, ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268,273 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ТОВ « Фінансова Компанія « Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ « ФК « Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором в сумі 15650 грн., з яких 10000 грн.- заборгованість за тілом кредиту, 3750 грн.- заборгованість по відсоткам; 1900 грн.- комісія, а також понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1038,30 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю « Фінансова Компанія « європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, 01032, м. Київ, вул. Сімона Петлюри, 30
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .
Повний текст рішення виготовлено 01.04.2025 року.
Суддя Величко О. В.