Постанова від 17.03.2025 по справі 910/628/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/628/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняка В.Я. (головуючий), Васьковського О.В., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання Громак В.О.,

учасники справи:

боржник - Приватне акціонерне товариство "Компанія "Райз",

представник боржника - не з'явився,

розпорядник майна боржника - арбітражний керуючий Ковальчук М.М.,

представник арбітражного керуючого - Ніколаєнко Д.В., адвокат,

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Монополіум Фінанс",

від кредитора - Шабельник К.П., адвокат за ордером,

кредитори - Приватне акціонерне товариство "Шкіряне підприємство "Світанок",

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дністер Агро ЛТД"

представник кредиторів - Гарагуц І.Ф., адвокат,

кредитори - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Дружба",

Приватне акціонерне товариство "ім. Тельмана"

Приватне акціонерне товариство "Нове Життя"

Приватне підприємство "Спілка селян-власників "Світанок"

Приватне підприємство "Агрофірма "Перше Травня"

представник кредиторів - Діренко М.С., адвокат,

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК "Фінгарант"

представник кредитора - Сочавський А.З., адвокат,

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрі-Альфа"

від кредитора - Круш Я.О., адвокат,

кредитор - Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України",

представник кредитора - Орендівський В.І., адвокат,

кредитор - Національний банк України,

представник кредитора - Пасацька В.В. (в порядку самопредставництва),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант" на ухвалу Господарського суду м. Києва (в частині відхилення грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "Фінгарант")

від 17.04.2024

у складі судді: Омельченко Л.В.,

та постанову Північного апеляційного господарського суду

від 09.12.2024

у складі колегії суддів: Пантелієнка В.О. (головуючий), Доманської М.Л., Остапенка О.М.

у справі за заявою

Акціонерного товариства "Альфа-Банк", як правонаступника АТ "Укрсоцбанк"

до Приватного підприємства "Компанія "Райз"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст руху справи

1. Акціонерне товариство "Альфа-Банк" як правонаступник АТ "Укрсоцбанк" (в подальшому змінено назву на АТ "Сенс Банк") звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (далі - ПрАТ "Компанія "Райз", боржник) у зв'язку із наявною та непогашеною заборгованістю.

2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі № 910/628/20, зокрема, відкрито провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Компанія "Райз";

визнані грошові вимоги АТ "Альфа-Банк" до ПрАТ "Компанія "Райз" в розмірі 202 070 056,90 грн;

введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;

введено процедуру розпорядження майном ПрАТ "Компанія "Райз";

призначено розпорядником майна ПрАТ "Компанія "Райз" арбітражного керуючого Костіна Сергія Олексійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 54 від 08.02.2013), інше.

3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 у справі №910/628/20 в частині призначення розпорядником майна ПрАТ "Компанія Райз" арбітражного керуючого Костіна Сергія Олексійовича - скасовано.

Призначено розпорядником майна ПрАТ "Компанія Райз" арбітражного керуючого Ковальчука Миколу Миколайовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №62 від 01.02.2013).

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант" (далі - ТОВ "ФК "Фінгарант", кредитор) надійшла заява про визнання грошових вимог 221 237 241,31 грн. до боржника відносно якого порушено провадження у справі про банкрутство.

4.1. На підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до місцевого суду копії:

Договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014р. із змінами та доповненнями до нього; Договору від 03.07.2017р. про встановлення порядку розрахунків за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014р.; Договору №1889 про відступлення права вимоги від 30.06.2017р. із додатками; Акту звірки взаємних розрахунків за період: з 03.07.2017р. - 03.07.2019р. між ТОВ "ФК "Фінгарант" і ПрАТ "Компанія "Райз" за договором 05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014р.; Договору про надання банківських послуг № CR 12-201/28-4 від 04.10.2012р. із змінами та доповненнями до нього; Договору про відступлення права вимоги та зміну кредитора від 23.12.2015р. (між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ФК "Авістар") із додатками; Договору про відступлення права вимоги та зміну кредитора від 23.12.2015р. (між ТОВ "ФК "Авістар" та ТОВ "ФК "Фінгарант") із додатками; платіжної інструкції №40 від 23.12.2015р. від АТ "ОТП Банк"; платіжного доручення №40 від 23.12.2015р. від ПАТ «КБ «Фінансова Ініціатива».

Короткий зміст ухвал суду першої інстанції

5. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.04.2024р. у справі № 910/628/20, зокрема, відмовлено у визнанні кредитором боржника ТОВ "ФК "Фінгарант" на суму 221 237 241,31 грн.

6. Під час розгляду заяви ТОВ "ФК "Фінгарант" господарським судом першої інстанції встановлені такі обставини :

6.1. 30.01.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Банк Національний Кредит" (далі - ПАТ "Банк Національний Кредит" (кредитор)) та ПрАТ "Компанія "Райз" (позичальник) було укладено Договір про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-12ю/2014/2-1 із змінами та доповненнями до нього (далі - Кредитний договір №05.1-12ю/2014/2-1), відповідно до умов якого, кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування окремими частинами - траншами в межах максимального ліміту заборгованості в розмірі 45 000 000,00 грн. на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

6.2. 30.06.2017р. між ТОВ "ФК "Фінгарант" (новий кредитор) та ПАТ "Банк Національний Кредит" (Банк) було укладено Договір №1889 про відступлення права вимоги (далі - Договір відступлення №1889), відповідно до умов якого, Банк відступив новому кредитору належні Банку права вимоги, а новий кредитор набув право вимоги до позичальника та заставодавців (іпотекодавців), поручителів, зазначених у Додатку №1.

6.3. Окрім іншого, до ТОВ "ФК "ФІНГАРАНТ" перейшло право вимоги і за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014р. із всіма змінами та доповненнями до нього, який було укладено між боржником та Банком.

6.4. 03.07.2017р. між ТОВ "ФК "Фінгарант" (кредитор) та ПрАТ "Компанія "Райз" (позичальник) було укладено Договір про встановлення порядку розрахунків за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014р. (далі - Договір про встановлення порядку розрахунків), відповідно до умов якого сторони погодили, що позичальник зобов'язаний сплатити кредитору розмір заборгованості за Кредитним договором №05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014р. в розмірі 75 424 190,21 грн. з кінцевим терміном не пізніше 31.12.2017р.

6.5. 04.10.2012р. між Публічним акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк" (Банк)) та Публічним акціонерним товариством "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство", Публічним акціонерним товариством "Лебідь", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ім. КЛ. Петровського", Товариством з обмеженою відповідальністю "Югтранзитсервіс-Агропродукт" було укладено Договір про надання банківських послуг № CR 12-201/28-4 з змінами та доповненнями до нього (далі - Договір № CR 12-201/28-4).

6.6. Договором про зміну №10 від 30.09.2014р. до Договору про надання банківських послуг № CR 12-201/28-4 від 04.10.2012р. було змінено склад позичальників на ПрАТ "Компанія "Райз", ПАТ "Лебідь", ТОВ "Ім. КЛ. Петровського", ТОВ Югтранзитсервіс-Агропродукт".

ПАТ "Кам'яномостівське хлібоприймальне підприємство" перевело, за згодою Банка, свої боргові зобов'язання на ПрАТ "Компанія "Райз".

6.7. Згідно до умов Договору № CR 12-201/28-4 від 04.10.2012р., Банк надає на вимогу клієнта банківську послугу, а клієнт приймає банківську послугу та зобов'язується належним чином виконувати зобов'язання, що встановленні в Договорі відносно такої банківської послуги, в тому числі своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату послуг Банку. Банківська послуга надана строком до 31.12.2026р.

6.8. 23.12.2015р. між ПАТ "ОТП Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Авістар" (далі - ТОВ "ФК "Авістар") було укладено Договір про відступлення права вимоги та зміну кредитора (далі - Договір відступлення 2), згідно умов якого, до ТОВ "ФК "Авістар" перейшло право вимоги за Договором про надання банківських послуг № CR 12-201/28-4 від 04.10.2012р.

6.9. Також, 23.12.2015р. між ТОВ "ФК "Авістар" та ТОВ "ФК "Фінгарант" було укладено Договір про відступлення права вимоги та зміну кредитора (далі - Договір відступлення 3), згідно умов якого, до ТОВ "ФК "Фінгарант" перейшло право вимоги за Договором про надання банківських послуг № CR 12-201/28-4 від 04.10.2012р.

6.10. З наданих кредитором документів слідує, що заборгованість Боржника перед Кредитором за:

- кредитним договором № 05.1-12ю/2014/2-1 становить - 75 424 190,21 грн, а саме:

заборгованість по тілу - 25 000 000,00 грн;

заборгованість по відсотках - 11 867 361,10 грн;

заборгованість за комісією - 507 500,00 грн;

пеня на прострочення платежів (проценти на тіло) - 38 049 329,11 грн;

- договором № CR 12-201/28-4 становить - 145 813 051,10 грн, а саме:

заборгованість по тілу - 77 767 870, 44 грн;

заборгованість по відсотках - 20 476 743,23 грн;

пеня на прострочення платежів (проценти на тіло) - 47 568 437,47 грн.

7. За висновками суду першої інстанції :

7.1. Заявлені ТОВ "ФК "Фінгарант" грошові вимоги до боржника, які ґрунтуються на договорі про надання відновлювальної кредитної лінії від 30.01.2014 № 05.1-12ю/2014/2 і № 05.1-12ю/2014/2-1, а також грошові вимоги, які ґрунтуються на договорі про надання банківських послуг від 04.10.2012 № CR12-201/28-4, є необґрунтованими і недоведеними, оскільки ТОВ "ФК "Фінгарант" не надало виписок з особового рахунку у банку, які б підтверджували надання ПАТ "Банк Національний Кредит" і ПАТ "ОТП Банк" кредитів на підставі вищевказаних кредитних договорів, а також облікових регістрів, в яких була б відображена кредитна заборгованість боржника за вказаними кредитними договорами.

7.2. Наданий розрахунок заборгованості, а також акт звірки взаємних розрахунків за період з 03.07.2017 по 03.07.2019 між ТОВ "ФК "Фінгарант" та ПАТ "Компанія "Райз" за договором № 05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014 самі по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів боржником, не можуть бути належним та допустимим доказом її наявності та розміру.

7.3. Надані кредитором ТОВ "ФК "Фінгарант" документи (копії платіжного доручення № 40 від 23.12.2015 від ПАТ "КБ Фінансова Ініціатива" та платіжної інструкції № 40 від 23.12.2015 від АТ "ОТП БАНК") відповідно до яких платник ТОВ "ФК "ФІНГАРАНТ" сплатив ТОВ "ФК "АВІСТАР" 32 683 339,49 грн, не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, не містять обов'язкові реквізити та не могли бути проведені банком.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

8. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 апеляційну скаргу ТОВ "ФК "Фінгарант" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 17.04.2024 по справі № 910/628/20 в частині відмови у визнанні кредитором боржника ТОВ "ФК "Фінгарант" на суму 221 237 241,31 грн. залишено без змін.

9. Апеляційний господарський суд вважав, що оскільки ТОВ "ФК "Фінгарант" не було надано суду оригіналів письмових доказів, на яких ґрунтуються їх вимоги до ПрАТ "Компанія "Райз", тому місцевим судом було правильно, на підставі частин 5, 6 статті 91 ГПК України, поставлено під сумнів відповідність доданих Товариством до заяв з грошовими вимогами до боржника копій документів та копій платіжного доручення №40 від 23.12.2015р. і платіжної інструкції №40 від 23.12.2015р. (подані до суду 07.06.2023р.) та застосовано до грошових вимог ТОВ "ФК "Фінгарант" обов'язок підвищеного стандарту доказування, оскільки в наданих копіях документів (письмових доказах) вбачались мотивовані сумніви щодо обґрунтованості кредиторських вимог.

Поряд з цим, суд вказав, що надані місцевому суду заінтересованим кредитором ТОВ "ФК "Фінгарант" документи, а саме копії: платіжної інструкції №40 від 23.12.2015р. від АТ "ОТП Банк" і платіжного доручення №40 від 23.12.2015р. від ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива", не є належними доказами проведення платежів та виникнення заборгованості у боржника, оскільки такі платіжні доручення не підлягали виконанню через відсутність усіх обов'язкових реквізитів та не могли бути проведені банками.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

10. ТОВ "ФК "Фінгарант" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду м. Києва від 17.04.2024 (в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ТОВ "ФК "Фінгарант" на суму 221 237 241,31 грн.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 910/628/20, з вимогою оскаржені судові рішення скасувати, прийняти в цій частині нову ухвалу, якою визнати грошові вимоги ТОВ "ФК "Фінгарант" на суму 221 237 241,31 грн.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

11. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/628/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Картере В.І., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.12.2024.

12. Ухвалою Верховного Суду від 13.01.2025 відкрито касаційне провадження у справі №910/628/20 за касаційною скаргою ТОВ "ФК "Фінгарант" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 17.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024.

Засідання суду призначено на 24.02.2025, про що повідомлено всіх учасників справи.

13. 30.01.2025 та 06.02.2025 до Верховного Суду від Національного банку України та АТ "Державний експортно-імпортний банк України" надійшли відзиви на касаційні скарги з запереченнями проти вимог та доводів скаржника, з вимогою оскаржені судові рішення залишити без змін.

14. У зв'язку з відпусткою судді Білоуса В.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/628/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Картере В.І., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2025.

15. У зв'язку з відрядженням судді Картере В.І. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/628/20 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2025.

16. Ухвалою Суду від 24.02.2025 відкладено розгляд касаційної скарги ТОВ "ФК "Фінгарант" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 17.04.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі №910/628/20.

Повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги ТОВ "ФК "Фінгарант" відбудеться 17 березня 2025 року.

17. В судовому засіданні 17.03.2025 представник ТОВ "ФК "Фінгарант" (в залі суду) повністю підтримав вимоги касаційної скарги за доводами викладеними в ній, просив Верховний Суд ухвалу Господарського суду м. Києва від 17.04.2024 (в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ТОВ "ФК "Фінгарант") та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі № 910/628/20 скасувати, прийняти нове судове рішення, яким визнати грошові вимоги ТОВ "ФК "Фінгарант" на суму 221 237 241,31 грн.

18. Представники Національного Банку України та АТ "Державний експортно-імпортний банк України" у судовому засіданні 17.03.2025 проти вимог скаржника заперечили з підстав викладених у відзивах, просили оскаржені судові рішення залишити без змін.

19. Представники інших кредиторів ПрАТ "Компанія "Райз", що були присутні в судовому засіданні 17.03.2025 (за переліком згідно вступної частини цієї Постанови), надали пояснення щодо доводів та вимог касаційної скарги ТОВ "ФК "Фінгарант", а також щодо оскаржуваних судових рішень.

20. Представник розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Ковальчука М.М. адвокат Ніколаєнко Д.В. поклався на розсуд суду.

21. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили.

Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.

Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов'язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з'явились.

22. Враховуючи положення Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), Указу Президента України від 14.01.2025 № 26/2025 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.01.2025 № 4220-IX), Верховний Суд розглядає справу № 910/628/20 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(ТОВ "ФК "Фінгарант")

23. В обґрунтуванням доводів касаційної скарги, заявник посилається на положення п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України та зазначає про застосування судами попередніх інстанцій ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства всупереч висновкам Верховного Суду викладених у постановах від 07.10.2020 по справі № 914/2404/19, постанові від 28.01.2021 по справі № 910/4510/20, постанові від 22.12.2022 по справі № 910/14923/20, постанові від 19.05.2021 по справі № 925/367/20; необґрунтовано відхилено клопотання про огляд оригіналів доказів та відхилено клопотання про витребування доказів.

24. Скаржник зауважив на тому, що суд першої інстанції застосував до вимог Скаржника підвищений стандарт доказування, лише з огляду на ненадання Скаржником суду для огляду оригіналів доказів, доданих до заяви з грошовими вимогами.

25. При цьому, скаржник звертає увагу на те, що суд першої інстанції не витребував оригінали документів, долучених до заяви з грошовими вимогами Скаржника, не залишав заяву скаржника без руху, з огляду на недоліки такої заяви (не зазначення про наявність у Скаржника оригіналів доказів, копії яких долучені до заяви). Ухвал, якими б суд першої інстанції витребував у Скаржника оригінали долучених до заяви документів або вказував на недоліки такої заяви, суд першої інстанції Скаржникові не надсилав, а матеріали справи таких ухвал

не містять.

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

26. Відповідно до вимог статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

26.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

26.2. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

26.3. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

27. Враховуючи встановлені приписами статті 300 ГПК України межі перегляду справі судом касаційної інстанції, виходячи зі змісту доводів та вимог касаційної скарги ТОВ "ФК "Фінгарант", предметом касаційного перегляду є оскаржені судові рішення у цій справі в частинах щодо результатів розгляду грошових вимог ТОВ "ФК "Фінгарант" на суму 221 237 241,31 грн.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

28. За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов'язань належать зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

29. Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 КУзПБ.

30. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником; надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

31. Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20);

32. Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство.

33. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17.

34. Така судова практика є сталою при застосуванні статей 45-47 КУзПБ, якими врегульовано порядок звернення кредиторів із заявами з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

35. Предметом касаційного перегляду в цьому випадку, є правомірність відхилення грошових вимог судами першої та апеляційної інстанції ТОВ "ФК "Фінгарант" на суму 221 237 241,31 грн.

36. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови від 26.02.2019 у справі № 908/710/18 від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 12.10.2021 у справі № 01/1494 (14- 01/1494)).

37. Згідно з частин першої, другої, четвертої статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

38. Слід також враховувати, що у разі подання учасником справи до суду пакету документів у копіях, які прошиті із проставленням на останній його сторінці посвідчувального напису, із зазначенням кількості сторінок та проставленням підпису уповноваженої особи заявника та його печатки, такі процесуальні дії учасника справи свідчать про подання ним копій документів з дотриманням вимог щодо їх засвідчення відповідно до вимог національного стандарту щодо оформлення документів (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 761/5894/17, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.12.2018 у справі № 914/809/18, від 01.10.2020 у справі № 910/8794/17).

39. Невідповідність поданих до заяви документів вимогам національного стандарту щодо оформлення документів (у копіях не засвідчені належним чином) є однією з підстав для залишення відповідної заяви без руху і зобов'язання заявника надати місцевому господарському суду належним чином засвідчені копії письмових доказів, доданих до заяви в копіях.

40. Як встановлено судами, на підтвердження заявлених грошових вимог кредитором було надано до місцевого суду копії:

Договору про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014р. із змінами та доповненнями до нього; Договору від 03.07.2017р. про встановлення порядку розрахунків за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014р.; Договору №1889 про відступлення права вимоги від 30.06.2017р. із додатками; Акту звірки взаємних розрахунків за період: з 03.07.2017р. - 03.07.2019р. між ТОВ "ФК "Фінгарант" і ПрАТ "Компанія "Райз" за договором 05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014р.; Договору про надання банківських послуг № CR 12-201/28-4 від 04.10.2012р. із змінами та доповненнями до нього; Договору про відступлення права вимоги та зміну кредитора від 23.12.2015р. (між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ФК "Авістар") із додатками; Договору про відступлення права вимоги та зміну кредитора від 23.12.2015р. (між ТОВ "ФК "Авістар" та ТОВ "ФК "Фінгарант") із додатками; платіжної інструкції №40 від 23.12.2015р. від АТ "ОТП Банк"; платіжного доручення №40 від 23.12.2015р. від ПАТ "КБ "Фінансова Ініціатива".

38. Суд констатував, що всі надані копії документів завірені печаткою ТОВ "ФК "Фінгарант". В ухвалі від 29.10.2020 суд встановив що заява ТОВ "ФК "Фінгарант" про визнання грошових вимог до боржника відповідає вимогам, визначеним положеннями Кодексу України з процедур банкрутства.

39. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

40. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

41. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

42. Відповідно до статті 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

43. У попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18).

44. При цьому для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).

45. Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку.

46. Тобто, комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

47. Суд апеляційної інстанції, в оскарженій постанові, вказав на те, що, оскільки ТОВ "ФК "Фінгарант" не було надано суду оригіналів письмових доказів, на яких ґрунтуються їх вимоги до ПрАТ "Компанія "Райз", тому місцевим судом було правильно, на підставі частин 5, 6 статті 91 ГПК України, поставлено під сумнів відповідність доданих Товариством до заяв з грошовими вимогами до боржника копій документів та копій платіжного доручення №40 від 23.12.2015р. і платіжної інструкції №40 від 23.12.2015р. (подані до суду 07.06.2023р.) та застосовано до грошових вимог ТОВ "ФК "Фінгарант" обов'язок підвищеного стандарту доказування.

48. Так, тлумачення ст. 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов'язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа.

При цьому умовою такого витребування є саме сумнів у відповідності копії документа її оригіналу.

49. Втім, ні судом першої інстанції в ухвалі від 17.04.14 ні апеляційним судом у постанові від 09.12.2024 не наведено будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо відповідності поданих копій оригіналам.

При цьому, судами не досліджувалося питання, яким чином відповідно до конкретних обставин справи відсутність оригіналів доданих до заяви ТОВ "ФК "Фінгарант" документів (пункт 4.1. цієї Постанови) унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, чи заперечували учасники справи наявність (існування) вказаних документів, зміст (умови) цих документів тощо.

50. Водночас, судами попередніх інстанції жодним чином, в оскаржених судових актах, не наведено вмотивованого обґрунтування застосування до грошових вимог ТОВ "ФК "Фінгарант" обов'язку підвищеного стандарту доказування.

51. За змістом ухвали місцевого господарського суду: "під час розгляду заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника судом в порядку ч. 2 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України було зобов'язано всіх кредиторів надати оригінали доказів, які були додані до заяв про грошові вимоги кредиторів.

ТОВ "ФК "Фінгарант" оригіналів документів надано не було.".

52. Водночас, матеріали справи не містять підтвердження таких дій суду першої інстанції по відношенню до ТОВ "ФК "Фінгарант".

53. Суд апеляційної інстанції означеної обставини не дослідив, констатувавши не подання ТОВ "ФК "Фінгарант" на вимогу суду оригіналів доданих по заяви про визнання грошових вимог документів.

54. Щодо висновків судів попередніх інстанцій про відсутність у поданих заявником платіжних документів (копії платіжного доручення № 40 від 23.12.2015 від ПАТ "КБ Фінансова Ініціатива" та платіжної інструкції № 40 від 23.12.2015 від АТ "ОТП БАНК") обов'язкових реквізитів, слід зазначити наступне.

55. Згідно зі статтею 1 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

56. Відповідно до положень частин першої та другої статті 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

57. У пункті 21.1 статті 21 пункт 22.1 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа. Ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер.

58. Відповідно до п.1.30 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів" від 05.04.2001 № 2346-III, із змінами і доповненнями (далі - Закон № 2346-III), платіжне доручення це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

59. На час виникнення спірних правовідносин форма, обов'язкові реквізити, строк дії платіжних доручень та вимоги до заповнення розрахункових документів на паперових носіях визначалися Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/8976, далі - Інструкція № 22).

60. Пунктом 3.1. глави 3 Інструкції № 22 встановлено, що платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

61. Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні", який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, зазначено, що підприємство самостійно обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них, у тому числі за допомогою систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», «телефонний банкінг», «платіжний застосунок» та інших систем дистанційного обслуговування.

62. Статтею 9 цього Закону встановлено, що первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

63. Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», визначаються договором між банком та клієнтом, але обов'язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; найменування, код платника та номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суму цифрами; призначення платежу; електронний(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі «Допоміжні реквізити» (пункт 10.5 Інструкції № 22).

64. За висновком Верховного Суду викладеного у постанові від 19.01.2021 у справі №922/51/20, паперова копія електронного доказу є однією із форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина 3 статті 96 ГПК України), є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи (пункт 1 частини 2 статті 73 ГПК України).

65. Втім, судами попередніх інстанцій достеменно не було встановлено за якою формою бухгалтерського обліку було сформовано подані ТОВ "ФК "Фінгарант" платіжні документи, та відповідно до обраної форми обліку, які саме обов'язкові реквізити не містять подані документи.

66. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії"). Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").

67. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити її, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування, це процесуальний обов'язок суду (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.12.2020 у справі № 757/28231/13-ц, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 910/6210/20).

68. Верховний Суд звертає увагу, що Європейським судом з прав людини зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Белеш та інші проти Чеської Республіки", "Зубац проти Хорватії" (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26.07.2007).

69. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій, при розгляді заяви ТОВ "ФК "Фінгарант" припустилися надмірного формалізму при дослідженні поданих доказів на підтвердження грошових вимог, належним чином не дослідили матеріали справи.

70. Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

71. Отже колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанції було порушено статтю 86 ГПК України щодо надання належної оцінки доказам у справі, як кожному окремо, так і їх сукупності, що призвело до передчасності висновків судів про відхилення грошових вимог заявника, оскільки судами допущено неповне з'ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а доводи касаційної скарги про необґрунтоване відхилення грошових вимог у цій справі знайшли своє часткове підтвердження.

72. Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості, в силу положень статті 300 ГПК України, з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає прийняттю рішення по суті справи, тому постановлені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

73. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

74. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 2 частини першої статті 308, статтею 310 ГПК України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а прийняті у справі постанова та рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

75. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, оцінити правомірність вимог заявника, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже, і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для визнання грошових вимог заявника.

76. При цьому, суду належить врахувати рішення судів у справі № 910/13161/15 за позовом ТОВ "Фінансова компанія "Фінгарант" до Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" про стягнення 38 913 864,41 грн. за Договором про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-12ю/2014/2-1 від 30.01.2014. Означена інформація є загально доступною інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Розподіл судових витрат

77. Оскільки в цьому випадку справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Верховним Судом не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант" - задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 17.04.2024 (в частині відмови у визнанні кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант" на суму 221 237 241,31 грн.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 у справі №910/628/20 - скасувати.

3. Справу № 910/628/20 у скасованій частині (щодо розгляду грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгарант" на суму 221 237 241,31 грн.) передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді О.В. Васьковський

В.Г. Пєсков