18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
05 лютого 2025 року м. Черкаси Справа № 925/240/22(925/1112/24)
Вх.суду № 13927/24 від 03.09.2024
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., із секретарем судового засідання Миколенко А.С.,
за участю у судовому засіданні: Мисана В.М. (від ТОВ "К.І.Т.", представник за довіреністю), Кеби А.В. (від ФГ "Валтас", адвокат, за ордером),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду позовну заяву від 04.09.2024
позивача, боржника у особі ліквідатора банкрута,
до відповідача, Фермерського господарства "Валтас",
про витребування майна з чужого незаконного володіння
подану у межах справи за заявою
ініціюючого кредитора, Державної податкової служби України у особі філії, Головного управління ДПС у Черкаській області,
до боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "К.І.Т.",
про банкрутство юридичної особи
1. Боржником у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Новосельцева В.П., у межах справи про банкрутство подано позовну заяву від 04.09.2024 з вимогами: витребувати з чужого незаконного володіння фермерського господарства "Валтас" (вул. Миру, буд. 1, с.Нове Життя, Золотоніський район, Черкаська область, 19912, код ЄДРПОУ 40383842) нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с.Хвильово-Сорочин, вул.Щорса, буд.б/н та складається з: будинок тваринника 1А, 103,3 кв.м, свинарник-відгодівельник 1, Бб, зерносклад, 1, В, свинарник-маточник, 1, Гг, г1, свинарник-відгодівельник, 1, Дд, д1, д11, господарський корпус, 1, Ее, свинарник-відгодівельник, 1, Жж, свинарник-маточник, 1, Лл, л1, свинарник- маточник, 1, Мм, м1, м11, літній табір, Н, літній табір, О, млин (комора), П, погріб, К, огорожа, 1, 2, 3, вимощення, І, башня Рожновського, Р, бойня, 1, С (далі - Нерухоме майно); судові витрати покласти на відповідача.
2. Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження.
3. Позивач у позовній заяві від 04.09.2024 (а.с.1 т.7) та його представник у судовому засіданні вимоги підтримали повністю і пояснили,
що згідно з матеріалами реєстраційної справи ТОВ "К.І.Т." боржник був власником нежитлових приміщень за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с.Хвильово-Сорочин, вуд.Щорса, буд.б/н, що складаються з таких об'єктів: будинок тваринника 1А, 103,3 кв.м, свинарник-відгодівельник 1, Бб, зерносклад, 1, В, свинарник-маточник, 1, Гг, г1, свинарник-відгодівельник, 1, Дд, д1, д11, господарський корпус, 1, Ее, свинарник-відгодівельник, 1, Жж, свинарник-маточник, 1, Лл, л1, свинарник-маточник, 1, Мм, м1, м11, літній табір, Н, літній табір, О, млин (комора), П, погріб, К, огорожа, 1,2, 3, вимощення, І, башня Рожновського, Р, бойня, 1, С.;
що 16.05.2016 Загальними зборами засновників (учасників) ТОВ "К.І.Т." було прийнято рішення про вихід ОСОБА_1 з числа учасників та передачу йому нежитлових приміщень у рахунок виплати вартості частки у статутному капіталі вказаного товариства; що ОСОБА_1 передано: будинок тваринника 1А, 103,3 кв.м, свинарник-відгодівельник 1, Бб, зерносклад, 1, В, свинарник-маточник, 1, Гг, г1, свинарник-відгодівельник, 1, Дд, д1, д11, господарський корпус, 1, Ее, свинарник-відгодівельник, 1, Жж, свинарник-маточник, 1, Лл, л1, свинарник- маточник, 1, Мм, м1, м11, літній табір, Н, літній табір, О, млин (комора), П, погріб, К, огорожа, 1, 2, 3, вимощення, І, башня Рожновського, Р, бойня, 1, С в рахунок виплати вартості частки в статутному капіталі ТОВ "К.І.Т." на суму 14500,00 грн.;
що у подальшому ОСОБА_1 передав вказане вище нерухоме майно у статутний капітал ФГ "Валтас";
що з аналізу положень ст.54 Закону України "Про господарські товариства", ч.4 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" вбачається, що у випадку виходу учасника з товариства, ним подається нотаріально засвідчена заява, однак, реєстраційна справа юридичної особи (ТОВ "К.І.Т.") такої заяви не містить;
що у матеріалах реєстраційної справи юридичної особи відсутній і акт приймання-передачі Майна від ТОВ "К.І.Т" до ОСОБА_2 від 16.05.2016;
що ані протоколом Загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "К.І.Т"від 16.05.2016 №1, ані будь-яким іншими протоколом цих зборів не визначалася вартість частини Майна, яка була передана учаснику ОСОБА_1 ;
що не була визначена така вартість і суб'єктом оціночної діяльності;
що згідно з фінансовими звітами суб'єкта малого підприємництва на 31.12.2015) та на 31.12.2016 після передачі нерухомого майна ОСОБА_1 вартість майна зменшилася на 3 621,1 тис. грн. і дані обставини вказують на фактичне відчуження Майна ТОВ "К.І.Т." на суму більше 3 млн. грн.;
що при цьому, частка ОСОБА_1 становила лише 14 500,00 грн.;
що у порушення положень Статуту ТОВ "К.І.Т." та ст.54 Закону України "Про господарські товариства" відчуження майна позивача відбулося поза його волею;
що відчуження майнових активів позивача відбулося у період наявності податкового боргу;
що з фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва (баланс на 31.12.2016) на кінець звітного періоду встановлено наявність кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги в сумі 2 952.0 тис. грн., що вказує на цілеспрямоване виведення активів з метою несплати заборгованості перед кредиторами;
що спірні нежитлові приміщення були відчужені на користь одного лише засновника ОСОБА_1 , який у подальшому вніс вказане майно у статутний капітал ФГ "Валтас", де він же є керівником, засновником та бенефіціарним власником;
що боржник безоплатно здійснив відчуження майна на користь заінтересованої особи, внаслідок чого у подальшому став неплатоспроможним.
4. Відповідач у відзиві від 14.10.2024 (а.с.78 т.7) та його представник у судовому засіданні проти вимог заперечили повністю і пояснили,
що згідно з ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (у редакції з 01.01.2016, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться у Реєстрі (у тому числі змін до установчих документів юридичної особи), подаються відповідні документи, зокрема, примірних оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників) - разі внесення змін, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи, отже, твердження позивача про те, що заява ОСОБА_1 мала бути нотаріально посвідчена є безпідставними;
що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі - ДРПНМ) наявна відсканована копія Акту прийому-передачі нежитлових приміщень від 16.05.2024, який є додатком №2 до протоколу №1 Загальних зборів (учасників) ТОВ "К.І.Т." від 16.05.2016; що вказаний документ був відсканований з його оригіналу, який подавався державному реєстратору для вчинення реєстраційних дій;
що враховуючи усталену судову практику, акт прийому-передачі від 16.05.2016 є правочином у розумінні ст.202 ЦК України, отже, доводи позивача про те, що відчуження майна відбулося поза його волею, не відповідають дійсності;
що податковий борг, про який зазначає позивач, виник набагато пізніше виходу ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "К.І.Т.".
5. Відповідач заявив клопотання від 14.10.2024 про застосування строків позовної давності (а.с.91 т.7). Клопотання обгрунтовано тим, що позивач, як сторона правочину (акту прийому-передачі від 16.05.2016), знав та/або міг знати про порушене право з моменту його укладання, а саме з 16.05.2016; що з цієї ж дати позивачу було відомо про вибуття майна з його володіння; що, враховуючи усталену судову практику щодо початку перебігу строку позовної давності вбачається, що строк позовної давності у цій справі має відліковуватися саме з 16.05.2016 - дати підписання акту прийому-передачі нежилих приміщень, за яким спірне майно вибуло із власності (володіння) позивача (як сторони правочину).
Позивач заявив клопотання від 13.11.2024 про поновлення строку позовної давності та надав додаткові пояснення до нього від 26.11.2024 (а.с.123,149 т.7). Клопотання обгрунтовано тим, що з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "К.І.Т.", арбітражний керуючий Новосельцев В.П. листами від 11.05.2022 №02-46/2702, №02-46/2704, №02-46/2703 звертався до боржника стосовно проведення інвентаризації, розгляду вимог кредиторів та надання документів (у тому числі й щодо майнових активів); що вказані звернення були проігноровані боржником; що після визнання ТОВ "К.І.Т." банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури арбітражним керуючим Новосельцевим В.П. на адресу боржника було направлено вимогу від 08.11.2022 №02-46/2846 про передачу йому бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута, однак, вказана вимога боржником була проігнорована; що рішенням суду від 05.03.2024 у справі №925/240/22/(925/140/24) було зобов'язано колишнього керівника ТОВ "К.І.Т." ОСОБА_3 , передати арбітражному керуючому Новосельцеву В.П. бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута; що вказане судове рішення до цього часу не виконане; що згідно з листом Головного управління статистики у Черкаській області від 02.11.2023 №03.1-06/1523-23 ТОВ "К.І.Т." фінансову звітність за 2018-2023 роки не подавало; що про існування спірного майна ТОВ "К.І.Т.", яке незаконно було відчужено на користь третіх осіб, позивачу стало відомо лише у вересні 2023 року з листа Відділу "Центр надання адміністративних послуг" Виконавчого комітету Золотоніської міської ради від 19.09.2023 №823; що з моменту встановлення цієї обставини й було подано позовну заяву про витребування майна з чужого незаконного володіння; що поряд з цим, з 2017 року керівником ТОВ "К.І.Т." (як посадовою особою позивача) управління підприємством не здійснювалося, отже останній був позбавлений можливості захистити свої права в частині повернення належного боржнику майна; що доказів про звільнення з посади директора ТОВ "К.І.Т." ОСОБА_4 та призначення на цю посаду ОСОБА_3 матеріали реєстраційної справи боржника не містять; що такі докази не були передані і ліквідатору банкрута, тож органи управління ТОВ "К.І.Т.", які діяли до відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, свої безпосередні обов'язки не виконували; що у період з 12.03.2020 до 30.06.2023 в Україні було безперервно встановлено карантин з метою запобігання поширенню COVID-19; що таким чином, наявні усі підстави для поновлення позивачу строку позовної давності до вимог про витребування майна.
Відповідач у запереченні від 27.11.2024 (а.с.154 т.7) проти поновлення строку позовної давності заперечив і пояснив, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) у разі її спливу; що позивачем не наведено жодного аргументу та не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що строк позовної давності у цій справі ним порушено з поважних причин, які не залежали від його волі; що не передання керівником ТОВ "К.І.Т." документів банкрута його ліквідатору не доводять поважності пропуску строку позовної давності; що відсутність волевияалення позивача на реалізацію захисту його прав у жодному разі не може бути підставою для поновлення строку позовної давності та/або визнання його таким, що пропущений з поважних причин.
6. При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс).
Відповідно до ст.233 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
7. Заслухавши учасників справи та дослідивши наявні у справі докази суд установив наступні обставини.
20.05.2005 Засновницькими зборами учасників ТОВ "К.І.Т." (протокол №1) у складі: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 (100% учасників) обрано керівні органи Товариства: голову - ОСОБА_1 ; генерального директора - ОСОБА_6 (а.с.9 т.7).
Згідно із Статутом ТОВ "К.І.Т.", затвердженим Засновницькими зборами учасників ТОВ "К.І.Т." (протокол №1 від 20.05.2005), зареєстрованим 14.06.2005 (а.с.12 т.7):
п.9.2. Учасники Товариства визначені в цьому Статуті. Вони рівні в своїх правах
учасниками ТОВ "К.І.Т." є фізичні особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5
підп.9.6.1., 9.6.3, 9.6.4., 9.6.9. п.9.6. Учасники Товариства мають право: брати участь в управлінні Товариством в порядку визначеному цим Статутом, за винятком випадків, встановлених законодавством України; вийти з Товариства, письмово попередивши про це інших Учасників не пізніш, ніж за 14 днів; здійснити відчуження частки у статутному фонді (капіталі) Товариства, що засвідчує дольову участь у Товаристві, у порядку, встановленому законом; одержати при виході з Товариства вартість частини майна Товариства пропорційно своїй частці у Статутному фонді Товариства грошима або за власною вимогою та за згодою Товариства отримати вклад повністю або частково в натуральній формі;
підп. 9.7.5. п.9.7. Учасники Товариства зобов'язані утримуватись від дій, які можуть призвести до збитків (...);
п.10.1. Учасник Товариства має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у Статутному фонді (капіталі) одному або кільком Учасникам Товариства;
п.10.2. Відчуження Учасником Товариства своєї частки (її частини) третім особам допускається, за умов відмови інших Учасників від її придбання. При передачі частки (її частини) третій особі відбувається одночасний перехід до неї всіх прав та обов'язків, що належали Учаснику, який відступив її повністю або частково;
п.10.3. Учасники Товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) Учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо Учасники Товариства не скористаються своїм переважним правом протягом 7 днів з дня повідомлення про намір Учасника продати частку (її частину) або домовленістю між його Учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі;
п.10.4. Частка учасника Товариства може бути відчужена до повної її сплати лише у тій частині, в якій її уже сплачено;
п.10.7. Учасник має право вийти з Товариства, повідомивши Товариство про свій вихід не пізніше ніж за 30 днів до виходу. При виході Учасника з Товариства йому сплачується вартість частини майна Товариства, пропорційна його частці в Статутному фонді (капіталі). У цих випадках розмір Статутного фонду (капіталу) Товариства підлягає зменшенню. Визначення вартості частини майна, що пропорційна частці Учасника у статутному фонді (капіталі) здійснюється в порядку та у спосіб, що встановлюються рішенням загальних зборів Учасників Товариства. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому Учасник вийшов з Товариства, і не пізніше 12 місяців з дня виходу (...) За домовленістю між Учасником та Товариством виплата вартості частини майна Товариства може бути замінена переданням майна в натурі (...). Спори, що виникають у зв'язку з виходом Учасника із Товариства, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному фонді (капіталі), її розміру і строків виплати, вирішуються судом;
п.12.1. Управління діяльністю Товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається цим Статутом, а у визначених законом випадках Учасниками Товариства;
п.12.2. Органи управління Товариством: Збори Учасників - вищий орган Товариства; Генеральний директор - виконавчий орган Товариства; Ревізійна комісія. Збори Учасників обирають Голову Товариства;
п.12.3. Посадовими особами Товариства визнаються Генеральний директор Товариства та Голова Ревізійної комісії;
п.12.5. Посадові особи відповідають за шкоду, заподіяну ними Товариству, в межах і порядку, передбачених законом та установчими документами Товариства;
п.12.7. (...) Рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства (...) приймаються більшістю не менш як у голосів, якщо інше не встановлено законом (...)
30.11.2005 ОСОБА_5 звернувся до Загальних зборів учасників ТОВ "К.І.Т." із заявою, у якій просив вивести його зі складу засновників ТОВ "К.І.Т."; зазначив, що належну йому частку в статутному фонді ТОВ "К.І.Т." в сумі 9 666,00 грн. передає безкоштовно в рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Заяву посвідчено приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Кравченок С.В. 30.11.2005 та зареєстровано в реєстрі за №6551 (а.с.10 т.7).
30.11.2005 Зборами Учасників ТОВ "К.І.Т." прийнято рішення (протокол №2) задовольнити заяву ОСОБА_5 про виведення із складу засновників та передачу власної частки статутного капіталу в ТОВ "К.І.Т." розміром 9666 грн. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 в рівних частинах; затвердити перерозподіл часток в статутному фонді (капіталі) ТОВ "К.І.Т." наступним чином: ОСОБА_3 - 50% частки в статутному фонді, частка у статутному фонді, грн. - 14 500,00 грн.; ОСОБА_1 - 50% частки в статутному фонді, частка у статутному фонді, грн. - 14 500,00 грн. (а.с.11 т.7).
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 12.03.2024 №369406658 (а.с.40 т.7):
22.10.2013 17:14:57 зареєстровано право власності ТОВ К.І.Т." на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входять: будинок тваринника, 1,А; свинарник-відгодівельник, 1, Бб; зерносклад, 1, В; свинарник - маточник, 1, Гг, г'; свинарник - відгодівельник, 1, Дд, д', д''; господарський корпус, 1, Ее; свинарник - відгодівельник, 1, Жж; свинарник - маточник, 1, Лл, л'; свинарник - маточник, 1, Мм, м', м"; літній табір, Н; літній табір, О; млин (комора), П; погріб, К; огорожа, 1,2,3; вимощення, І; башня Рожновського, Р; бойня, 1, С. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 7073786 від 22.10.2013 17:28:40, Ольховик Євгеній Борисович, Золотоніське міськрайонне управління юстиції, Черкаська область. Документи, подані для державної реєстрації: свідоцтво про право власності, серія та номер: НОМЕР_1 , видане 04.09.2006, видавник: Деньгівська сільська рада. Розмір частки: 0.
24.12.2015 ОСОБА_1 звернувся до Загальних зборів засновників (учасників) ТОВ "К.І.Т." із заявою (справжність підпису заявника на якій нотаріально не засвідчена) про його вихід зі складу учасників (засновників) ТОВ "К.І.Т.", у якій просив видати належну йому частку в статутному фонді (капіталі) Товариства нерухомим майном (а.с.20, 89 т.7).
31.12.2015 згідно із фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва (Баланс на 31.12.2015) ТОВ "К.І.Т." (а.с.66 т.7): на початок звітного періоду: активи складають 5314,7 тис грн.; первісна вартість основних засобів складає 5617,8 тис грн.; інша поточна дебіторська заборгованість 0 тис грн.; на кінець звітного періоду: активи складають 5436,9 тис грн.; первісна вартість основних засобів складає 5617,8 тис грн.; інша поточна дебіторська заборгованість 0 тис грн.
16.05.2016 Загальними зборами засновників (учасників) ТОВ "К.І.Т." прийняті, зокрема, такі рішення (протокол №1) (а.с.21,114 т.7):
заяву ОСОБА_1 від 24.12.2015 про вихід з числа учасників Товариства задовольнити;
передати ОСОБА_1 нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з: будинок тваринника 1А, 103,3 кв.м., свинарник відгодівельник 1, Бб, 737,1 кв.м., зерносклад 1, В, 305,5 кв.м, свинарник маточник 1, Гг, г!, 564,6 кв.м., свинарник-відгодівельник, 1, Дд, д!, д!!, 951,7 кв.м., господарський корпус 1, Ее, 206,6 кв.м., свинарник відгодівельник 1,Жж, 371,5 кв.м., свинарник маточник 1, Лл, л!, 537,7 кв.м., свинарник маточник 1,Мм, м!, м!!, 577,2 кв.м., літній табор Н, О, млин (комора) П, погріб К, огорожа 1, 2, 3, вимощення 1, башня Рожновського Р, бойня 1, С - 26,3 кв.м. та перебуває на балансі Товариства згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.09.2006 року серія ЯЯЯ № 673236 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.10.2013 року, індексний номер витягу 11355882 - в рахунок виплати вартості частки в статутному капіталі Товариства в зв'язку з його виходом зі складу засновників (учасників) Товариства, згідно поданої заяви;
продати частку у Статутному капіталі Товариства у розмірі 50% за вартістю 14 500,00 грн. (...) - ОСОБА_7 . Надати повноваження директору Товариства ОСОБА_8 на підписання договору купівлі-продажу корпоративних прав та акту приймання-передачі;
внести зміни до Статуту Товариства у зв'язку зі зміною складу Учасників Товариства, затвердивши його у новій редакції (...).
16.05.2016 ОСОБА_1 та ТОВ "К.І.Т." в особі директора Запасного В.В., підписали акт прийому-передачі нежилих приміщень (а.с.90 т.7), згідно з яким: "1. В зв'язку з виходом ОСОБА_1 із числа засновників ТОВ "К.І.Т." (...), на виконання протоколу загальних зборів засновників (учасників) від 16.05.2016 року, в рахунок виплати вартості частки в статутному капіталі ОСОБА_1 , ТОВ "К.І.Т." передало а ОСОБА_1 прийняв нежиле приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , та складається з таких складових: будинок тваринника 1А, 103,3 кв.м., свинарник відгодівельник 1, Бб, 737,1 кв.м., зерносклад 1, В, 305,5 кв.м, свинарник маточник 1, Гг, г!, 564,6 кв.м., свинарник-відгодівельник, 1, Дд, д!, д!!, 951,7 кв.м., господарський корпус 1, Ее, 206,6 кв.м., свинарник відгодівельник 1,Жж, 371,5 кв.м., свинарник маточник 1, Лл, л!, 537,7 кв.м., свинарник маточник 1,Мм, м!, м!!, 577,2 кв.м., літній табор Н, О, млин (комора) П, погріб К, огорожа 1, 2, 3, вимощення 1, башня Рожновського Р, бойня 1, С - 26,3 кв.м. яке перебувало на балансі Товариства згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.09.2006 року серія ЯЯЯ №673236 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.10.2013 року індексний номер витягу 11355882"
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 12.03.2024 №369404566 (а.с.37 т.7):
20.05.2016 14:08:10 зареєстровано припинення речового права за ТОВ "К.І.Т." та державним реєстратором Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Миколенком Т.О. проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входять: будинок тваринника, 1,А; свинарник-відгодівельник, 1, Бб; зерносклад, 1, В; свинарник - маточник, 1, Гг, г'; свинарник - відгодівельник, 1, Дд, д', д''; господарський корпус, 1, Ее; свинарник - відгодівельник, 1, Жж; свинарник - маточник, 1, Лл, л'; свинарник - маточник, 1, Мм, м', м"; літній табір, Н; літній табір, О; млин (комора), П; погріб, К; огорожа, 1,2,3; вимощення, І; башня Рожновського, Р; бойня, 1, С. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29734572 від 24.05.2016 16:57:34, Миколенко Тарас Олександрович, Виконавчий комітет Смілянської міської ради Черкаської області, Черкаська область. Документи, подані для державної реєстрації: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 16.05.2016, видавник: ТОВ "К.І.Т." Розмір частки: 0.
31.05.2016 16:33:15 зареєстровано припинення речового права.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 06.03.2024 №368768096 (а.с.23 т.7):
31.05.2016 16:33:15 державним реєстратором Виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Миколенком Т.О. проведено державну реєстрацію права власності ФГ "Валтас" на нежитлове приміщення за адресою: Черкаська область, Золотоніський район, с.Хвильово-Сорочин, вул.Соборна,24, до складу якого входять: будинок тваринника, 1,А; свинарник-відгодівельник, 1, Бб; зерносклад, 1, В; свинарник - маточник, 1, Гг, г'; свинарник - відгодівельник, 1, Дд, д', д''; господарський корпус, 1, Ее; свинарник - відгодівельник, 1, Жж; свинарник - маточник, 1, Лл, л'; свинарник - маточник, 1, Мм, м', м"; літній табір, Н; літній табір, О; млин (комора), П; погріб, К; огорожа, 1,2,3; вимощення, І; башня Рожновського, Р; бойня, 1, С. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29866540 від 02.06.2016 12:00:42, Миколенко Тарас Олександрович, Виконавчий комітет Смілянської міської ради Черкаської області, Черкаська область. Документи, подані для державної реєстрації: акт приймання-передачі нерухомого майна, серія та номер: б/н, виданий 24.05.2016, видавник: Фермерське господарство "ВАЛТАС". Розмір частки: 1.
31.12.2016 згідно із фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва (Баланс на 31.12.2016) ТОВ "К.І.Т." (а.с.67 т.7): на початок звітного періоду: активи складають 5436,9 тис грн.; первісна вартість основних засобів складає 5617,8 тис грн. (залишкова 4239,0); інша поточна дебіторська заборгованість 0 тис грн.; на кінець звітного періоду: активи складають 13288,0 тис грн.; первісна вартість основних засобів складає 1166,2 тис грн. (залишкова 617,9); інша поточна дебіторська заборгованість 6982,8 тис грн. Тобто залишкова вартість основних засобів на кінець 2016 року зменшилась на 3621,1 тис. грн.. (4239 - 617,9).
07.06.2017 Загальними зборами засновників (учасників) ТОВ "К.І.Т." прийняті рішення (протокол №3): звільнити з посади директора ОСОБА_4 ; відкликати орган управління Товариства. Позбавити уповноважених права представляти Товариство в особі: Тітаренко Костянтин Миколайович, Запасний Володимир Васильович, Лоза Володимир Сергійович; призначити на посаду директора Товариства Криворучка Вадима Миколайовича (а.с.152 т.7).
14.12.2017 постановою Черкаського окружного адміністративного суду у справі №823/784/17 (а.с.68 т.7) стягнуто з рахунків у банках, обслуговуючих ТОВ "К.І.Т.", на користь Державного бюджету України через Головне управління ДФС у Черкаській області податковий борг з податку на додану вартість в сумі 1 361 325,15 грн. Суд встановив, що відповідач самостійно задекларував зобов'язання з ПДВ згідно з декларацією від 19.01.2017 №9267270966 за 2016 рік у сумі 1 365 527,00 грн. У зв'язку з несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання позивач прийняв податкову вимогу форми "Ю" від 17.02.2017 №24-10 на суму 1365475,15грн. Вказана вимога отримана відповідачем 24.06.2017, що підтверджується даними копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.12). В установленому законом порядку відповідач її не оскаржив і до часу судового розгляду справи узгоджені зобов'язання у повному обсязі не сплатив, що підтверджується даними зворотного боку облікової картки.
12.03.2020 рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від у справі №580/199/20 задоволено позов ГУ ДПС в Черкаській області на суму 3 183 914,69 грн. на підставі таких доказів: Акту про результати камеральної перевірки порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних від 10.07.2017р. №725/23-00-12-0506/33515039 та податкового повідомлення-рішення №0007491205 від 11.07.2017р. на суму 131127,38 грн.; Акту про результати документальної планової виїзної перевірки №335/23-00-14-0107/33515039 від 28.08.2017р. та податкового повідомлення-рішення №0004821401 від 08.09.2017р. на суму 466116,00 грн.; Акту про результати документальної планової виїзної перевірки №335/23-00-14-0107/33515039 від 28.08.2017р. та податкового повідомлення-рішення №0004761401 від 08.09.2017р. на суму 21,75грн.; Акту про результати документальної планової виїзної перевірки №335/23-00-14-0107/33515039 від 28.08.2017р. та податкового повідомлення-рішення №0004771401 від 08.09.2017р. на суму 579821,76 грн.; Акту про результати документальної планової виїзної перевірки №335/23-00-14-0107/33515039 від 28.08.2017р. та податкового повідомлення-рішення №0006331401 від 06.11.2017р. на суму 520410,70 грн.; Акту про результати документальної планової виїзної перевірки №335/23-00-14-0107/33515039 від 28.08.2017р. та податкового повідомлення-рішення №0043861205 від 23.11.2017р. на суму 5817,34 грн.; Податкової декларації з податку на додану вартість № 9048021140 від 19.03.2018р. терміном сплати 30.03.2018р. на суму 573566,00 грн.; Податкової декларації з податку на додану вартість № 9149574120 від 19.07.2018р. терміном сплати 30.07.2018р. на суму 834580,00 грн.; Акту про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету№3988/23-00-12-0506/33515039 від 11.06.2018р. та податкового повідомлення-рішення №0052281205 від 26.06.2018 на суму 1600,00 грн.; Акту про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету №3988/23-00-12-0506/3 3515039 від 11.06.2018р. та податкового повідомлення-рішення №0052261205 від 26.06.2018р. на суму 1231,32 грн.; Акту про результати камеральної перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань до бюджету №3 680/23 -00-50-12-007/33515039 від 16.07.2019р. та податкового повідомлення-рішення №0137305004 від 11.09.2019р. на суму 72,50 грн.; Пені, нарахованої у розмірі 72 529,15 грн.
19.04.2022 ухвалою суду у цій справі відкрито провадження у справі про банкрутство та установлено, що вимоги ініціюючого кредитора Головного управління ДПС у Черкаській області) складають загальну суму 4 671 405,72 грн. (з них: 24 810,00 грн. - судові витрати; 58 500,00 грн. - авансована винагорода арбітражному керуючому; 7 080,84 грн. - заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 3 183 914,69 грн. - заборгованість зі сплати податків і зборів; 1 397 100,19 грн. - нараховані штрафні санкції і пеня, які підтверджуються наступними документами: постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі №823/784/17, якою з боржника на користь ініціюючого кредитора стягнено борг у розмірі 1 361 325,15 грн. рішенням Черкаського окружного адміністративного суду і від 12.03.2020 у справі №580/199/20, яким позовну заяву ГУ ДПС у Черкаській області до ТОВ «К.І.Т.» про стягнення 3 186 893,90 грн. задоволено повністю.; податковими повідомленнями-рішеннями від 11.07.2017 №007491205 на суму 131 127,38 грн., від 08.09.2017 № 0004821401 на суму 466 116,00 грн., 08.09.2017 № 0004761401 на суму 21,75 грн., від 08.09.2017 №0004771401 на суму 579 821,76 грн., від 06.11.2017 № 0006331401 на суму 520 410,7 грн., від 23.11.2017 №0043861205 на суму 5 817,34 грн., від 26.06.2018 №0052281205 на суму 8 000,00 грн., від 26.06.2018 №0052261205 на суму 12 313,15 грн., від 11.09.2019 №0137305004 на суму 72,50 грн., від 08.09.2017 №0004831401 на суму 66 222,00 грн., від 08.09.2017 №0011771304 на суму 17 520,13 грн., 08.09.2017 №0011761304 на суму 27 281,57 грн., 08.09.2017 №0004781401 на суму 58000,00 грн., 08.09.2017 №000481401 на суму 2 466,23 грн., 08.09.2017 №0004791401 на суму 1 190,00 грн., 08.09.2017 №0004841401 на суму 170,00 грн., згідно якими боржнику донараховано всього 1 290 827,97 грн. штрафних /фінансових/ санкцій.
20.09.2022 постановою суду боржника визнано банкрутом.
8. При вирішенні спору судом застосовано наступні норми законодавства.
Згідно з Кодексом України з процедур банкрутства:
ст.1. (...) заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює або протягом останніх трьох років здійснювала контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює або протягом останніх трьох років здійснював боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває або протягом останніх трьох років перебував під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство; особи, з якими чи на користь яких боржник вчиняв правочини з відчуження майна боржника, які не відповідають критеріям розумності (економічної доцільності, наявності ділової мети) та добросовісності; сторона фраудаторного правочину, вчиненого боржником, або правочину, який згідно із статтею 42 цього Кодексу визнано недійсним; а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, стосовно яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими (...);
ч.1 ст.2. Провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;
ч.1,2 ст.7. Спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна (...); спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно (...);
Згідно з Господарським процесуальним кодексом України:
ч.3. ст.13. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;
ч.1 ст.73. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
ч.1, 3 і 4 ст.74. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів;
ч.1 ст.76. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (…);
ч.1,2 ст.86. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до Цивільного кодексу України:
ст.15. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства;
ч.1 ст.16. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу;
ч.1-4 ст.202. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін;
ч.1 і 4 ст.203. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
п.1 ч.1 ст.208. У письмовій формі належить вчиняти: правочини між юридичними особами;
ч.1 ст.209. Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
ч.1 ст.210. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
ч.1, 2 і 3 ст.215. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин);
ч.1 ст.216. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
ч.1 ст.220. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
ч.1 ст.236. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення;
ст.334. Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
ч.1 ст.387. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним;
п.3 ч.1, ч.3. ст.388. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
ч.1 ст.657. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
ст.256. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу;
ст.257. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки;
ст.260. Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін;
Згідно із Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю":
ч.3, 4, 6 ст.20. Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов'язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства. Якщо учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, отримав від іншого учасника письмову заяву про намір скористатися своїм переважним правом, такі учасники зобов'язані протягом одного місяця укласти договір купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки). У разі ухилення продавця від укладення договору купівлі-продажу покупець має право звернутися до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу частки (її частини) укладеним на запропонованих продавцем умовах. У разі ухилення покупця від укладення договору купівлі-продажу продавець має право реалізувати свою частку третій особі на раніше повідомлених учасникам товариства умовах. Статутом товариства може встановлюватися інший порядок реалізації переважного права учасників товариства, розподілу відчужуваної частки (частини частки) між іншими учасниками товариства, відмови від реалізації переважного права учасників товариства. Статутом може встановлюватися, що учасники товариства не мають переважного права. Статутом також може бути передбачений обов'язок учасника товариства, який має намір продати частку (частину частки) третій особі, провести спершу переговори щодо її продажу з іншими учасниками товариства. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства;
ч.1,3 ст.21. Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі товариства оплатно або безоплатно іншим учасникам товариства або третім особам. Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою;
ч.8,9,10,11 ст.24. Учасник товариства має право відчужити свою частку (частину частки) у статутному капіталі лише в тій частині, в якій вона є оплаченою. За погодженням учасника товариства, який вийшов, та товариства зобов'язання зі сплати грошових коштів може бути замінено зобов'язанням із передачі іншого майна. Товариство виплачує учаснику, який вийшов з товариства, вартість його частки або передає майно лише пропорційно до розміру оплаченої частини частки такого учасника. Товариство зобов'язане надавати учаснику, який вийшов з товариства, доступ до документів фінансової звітності, інших документів, необхідних для визначення вартості його частки.
Відповідно до Податкового кодексу України:
п.14.1.159. Пов'язані особи - юридичні та/або фізичні особи, та/або утворення без статусу юридичної особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють, з урахуванням таких критеріїв: (...) для фізичної особи та юридичної особи: фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов'язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 25 і більше відсотків (...);фізична особа є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи (...).
Відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень":
ч.5 ст.17. Для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи: (...) один із таких відповідних документів: а) рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників (...); г) заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю; ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю (...) Справжність підписів учасників, які голосували за рішення, визначені підпунктами "а" і "б" цієї частини, засвідчується нотаріально з обов'язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів (...) Справжність підписів на документі, визначеному підпунктом "ґ" цієї частини, засвідчується нотаріально з обов'язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів (...).
Згідно із Законом України "Про господарські товариства":
ст.54. При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі (...).
9. Аналізуючи установлені обставини справи та норми чинного законодавства суд прийшов до таких висновків.
9.1. Як вбачається з балансів позивача-боржника за 2015 і 2016 рік істотні зміни в майновому стані відбулися саме у 2016 році, коли було виведено зі складу статутного фонду Нерухоме майно. Різниця балансу залишкової вартості основних фондів на початок і на кінець звітного 2016 року складає 3621,1 тис. грн. (4239,0 - 617,9), що вказує на зменшення основних фондів (до яких відноситься в першу чергу усе нерухоме майно). Вказана різниця не може бути визнана судом балансовою вартістю саме Нерухомого майна (оскільки до основних фондів відноситься не лише нерухоме, а й рухоме майно, та оскільки відчужуватись могли й інші основні фонди).
ТОВ "К.І.Т." самостійно, з порушенням строку декларування, задекларувало 17.01.2017 суму 1 365 527 грн. боргу по ПДВ, який було стягнено постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі №823/784/17, що означає відчуження (продаж) активів вартістю 8 193 162 грн. (розрахунок: 1 365 527 : 20% ПДВ х 100% +1 365 527 = 6 827 635 + 1 365 527)
Згідно з відомостями з державного реєстру іпотек (реєстраційний номер обтяження 12413781, зареєстрованого 19.04.2012, а.с.64-65 т7) вартість Нерухомого майна було оцінено у 8 000 000 грн.
Однак співвідношення загальної вартості активів по балансу на початок року 5 436,9 тис. грн. з вартістю задекларованої (з порушенням строку декларування) боржником-відповідачем самостійно операції відчуження активів на суму в 1,5 рази (8 193 162 / 5436,9) більшу від вартості усіх наявних у боржника активів, з урахуванням точно установленого факту відчуження Нерухомого майна дає підстави для висновку про те, що фактично майна було відчужено більше ніж на 50% частки у статутному фонді (2 718,45= 5436,9 / 2). та у 2.23 рази більше від фактично відчуженого нерухомого майна (8 193,2 / 3621,1).
Суду не надано будь-яких документів про те, що на момент виходу ОСОБА_1 було визначено суму вартості усіх активів боржника та визначено суму вартості Нерухомого майна. Передача майна відбулася Нерухомого майна відбулася у травні 2016 року, тобто до закінчення звітного року.
Отже, суд приходить до висновку, що передачу Нерухомого майна здійснено в порушення п.10.7 Статуту ТОВ "К.І.Т." не пропорційно та до затвердження звіту за рік, в якому Учасник вийшов з Товариства, що є підставою для визнання незаконним і недійсним правочину з його відчуження (Акту прийому-передачі від 16.05.20216 від ТОВ "К.І.Т." до ОСОБА_1 ), як такого, що суперечить ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства)
9.2. При укладенні правочину сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення. Така мета не може бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, ухилення від сплати податків, привласнення коштів без належних підстав тощо.
Відповідно до ч.1-4 ст.13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Тобто, цивільні права здійснюються особою до визначених меж, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам. Такі межі можуть визначатися договором або актами цивільного законодавства. Обов'язок при здійсненні цивільних прав утримуватися від дій, які порушували б права інших осіб, конкретизується актами цивільного законодавства, що встановлюють ці права. Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).
Фраудаторним може виявитися будь-який правочин (договір), укладений між учасниками цивільних відносин, який не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що визначені статтею 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину суперечить ЦК України, актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (власність використовується на шкоду іншим); волевиявлення боржника як учасника правочину є неправомірним, внутрішня воля націлена на обман, "на зло" іншої особи (кредитора); правочин не є реальним, не має економічної мети, правові наслідки є зловживанням правами та викликають порушення прав кредиторів (боржник не отримує еквівалентних зустрічних майнових дій, кредитор втрачає забезпечення).
У постанові від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) Верховний Суд зазначив, що договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний правочин (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність чи відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом трьох років, що передували відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20 зазначила, що добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Встановлення взаємопогоджених дій декількох осіб, які мають єдину мету, спрямовану на набуття, зміну або припинення певних цивільних прав чи виконання певних обов'язків, є ознаками вчинення єдиного правочину такими особами. Поведінка сторін має засвідчувати єдність їх волі до настання відповідних правових наслідків. При цьому, порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (ч.3 ст. 13 ЦК України) може бути самостійною підставою недійсності правочину.
Борг перед ініціюючим кредитором (ГУ ДПС у Черкаській області) на 7 080,84 грн. зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; 3 183 914,69 грн. зі сплати податків і зборів; 1 397 100,19 грн. нарахованих штрафних санкцій і пені, було виявлено після складення Акту про результати камеральної перевірки порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних від 10.07.2017 №725/23-00-12-0506/33515039 та податкового повідомлення-рішення №0007491205 від 11.07.2017 (тобто наступного року після відчуження Нерухомого майна та після припинення подання звітності ТОВ "К.І.Т.") і надалі стягнуто вищевказаними рішенням і постановою Черкаського окружного адміністративного суду у справах №823/784/17 і №580/199/20. Очевидно, що виведених у 2016 році основних засобів на самостійно задекларовану боржником суму 8 193 162 грн. було більш ніж достатньо для погашення вимог органу ДПС, які вже виникли у цей період, але були виявленні.
Отже вчинений правочин з виведення Нерухомого майна шляхом передачі його як частки у статутному фонді ТОВ "К.І.Т." вчинено у порушення загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі, державі у особі органу ДПС (ч.3 ст. 13 ЦК України), що є підставою для визнання незаконним і недійсним правочину з його відчуження (Акту прийому-передачі від 16.05.20216 від ТОВ "К.І.Т." до ОСОБА_1 ), як такого, що суперечить ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам).
9.3. Правочин не вчинено у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203 Цивільного кодексу України).
Правочин, згідно з яким юридична особа передає майно зі свого статутного фонду у власність іншої особи, а перша має зменшити розмір свого статутного фонду - є договором відчуження нерухомого майна.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.09.2018 №918/1377/16, від 12.06.2019 №927/352/18, від 18.01.2022 №917/10/21, акт приймання-передачі майна до складу статутного фонду є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на нерухоме майно. Отже, такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов'язків. Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні ст. 202 ЦК України) в цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов'язків в розумінні ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України.
Отже, і акт приймання-передачі майна зі статутного фонду є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін. До правочину відчуження Нерухомого майна боржника у власність ОСОБА_1 застосовуються правила ст.208-210, 334, 657, щодо необхідності його вчинення у письмовій формі, нотаріального посвідчення і державної реєстрації. Лише вказана сукупність дій має наслідком його дійсність.
Однак Акт прийому-передачі від 16.05.20216 від ТОВ "К.І.Т." до ОСОБА_1 на тексті не містить відомостей про його нотаріальне посвідчення, отже відповідно до ст.215 та 220 ЦК України такий правочин є нікчемним і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
9.4. Нікчемний правочин є недійсним з моменту його вчинення (ст.236 ЦК України) і тому не створив ніяких юридичних наслідків ні у дату його вчинення (16.05.2016) ні у дату його реєстрації (20.05.2016). Нікчемний правочин є таким, що відбувся, а його сторони виразили своє волевиявлення на зміну цивільних правовідносин, тому суд відхиляє доводи позивача про відсутність волі ТОВ "К.І.Т." на відчуження Нерухомого майна.
Згідно із ст. 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
9.5. Предметом же спору є не визнання правочину недійсним, а встановлення обставин правомірності відчуження спірного майна як правової підстави для обґрунтування вимоги про його витребування від нинішнього володільця.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що власник, майно якого вибуло з його законного володіння за недійсним, незаконним договором, може захистити своє майнове право шляхом пред'явлення віндикаційного позову про витребування майна із чужого незаконного володіння чи від добросовісного набувача (статті 387, 388 ЦК України) без оспорювання правочину (правочинів) щодо спірного майна та скасування рішення (рішень) про державну реєстрацію права власності на належне йому майно за іншою (іншими) особою (особами).
Вимога про визнання недійсним першого правочину не є необхідною, проте вочевидь перший правочин завжди має бути оцінений судом на предмет його недійсності з метою визначення першої умови віндикаційного позову - наявність волі власника спірного майна на втрату юридичного володіння ним.
Висновки, викладені вище у п.9.1-9.3 цієї ухвали є саме обгрунтуванням незаконності вибуття Нерухомого майна із власності ТОВ "К.І.Т."
Тому належним способом захисту позивача в цій справі є вимога про витребування спірного Нерухомого майна як у не добросовісного набувача "ФГ "Валтас" на підставі статті 387 ЦК України.
9.6. ТОВ "К.І.Т." створене Засновницькими Зборами учасників (протокол від 20.05.2005 №1). Засновниками Товариства виступили: ОСОБА_1 (внесок до Статутного фонду (капіталу) Товариства - 9 667,00 грн. (34%); ОСОБА_3 (внесок до Статутного фонду (капіталу) Товариства - 9 667,00 грн. (33%); ОСОБА_5 (внесок до Статутного фонду (капіталу) Товариства - 9 666,00 грн. (33%).
На підставі нотаріально завіреної заяви від 30.11.2005 ОСОБА_5 про вихід його із складу засновників (учасників) ТОВ "К.І.Т.", у якій він висловив намір безкоштовно передати в рівних частинах свою частку у Статутному фонді (капіталі) Товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 30.11.2005 Зборами Учасників ТОВ "К.І.Т." прийнято рішення, яке оформлено протоколом за №2, про зміну складу засновників, перерозподіл Статутного фонду (капіталу) та внесення змін до установчих документів Товариства. Частки засновників (учасників) перерозподілено наступним чином: ОСОБА_1 володів 50% Статутного фонду (капіталу) (14 500,00 грн.), ОСОБА_3 володів 50% Статутного фонду (капіталу) (14 500,00 грн.).
04.09.2006 ТОВ "К.І.Т." набуло право власності на спірне Нерухоме майно (свідоцтво серія НОМЕР_1 ). Надалі спірне майно було передано ОСОБА_1 , який вніс його до статутного фонду відповідача "ФГ "Валтас", єдиним засновником і керівником якого є той же ОСОБА_1 .
Отже ОСОБА_1 та ФГ "Валтас" (через волю керівника якого проявляється воля юридичної особи) було відомо про незаконне вибуття Нерухомого майна із власності ТОВ "К.І.Т."
9.7. Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Як обґрунтовано судом вище Нерухоме майно незаконно, на підставі нікчемного правочину, вибуло із власності ТОВ "К.І.Т." і набуте спочатку ОСОБА_1 і надалі від останнього набуте ФГ "Валтас" (керівником і засновником якого є той же ОСОБА_1 .
У зв'язку з цим вимога про витребування з чужого незаконного володіння Нерухомого майна підлягає задоволенню.
9.8. Відповідач подав заяву про застосування позовної давності.
Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012, від 20.11.2018 у справі №907/50/16, від 16.11.2016 у справі №487/10132/14-ц, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) аспекти. Порівняльний аналіз понять "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Згідно з положеннями частини першої статті 261 ЦК України у визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об'єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила. Обов'язок позивача довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Акт прийому-передачі нежилих приміщень від 16.05.2016, за яким було здійснено передачу спірного майна від ТОВ "К.І.Т. до ОСОБА_1 , був документом, на підставі якого в останнього виникло право власності, яке 31.05.2016 було зареєстроване у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Враховуючи, усталену судову практику, вказаний акт є правочином у розумінні ст.202 ЦК України. Таким чином, позивач, як сторона цього правочину, знала про порушене право з моменту його укладення, а саме з 16.05.2016. З цього ж дня, 16.05.2016, позивачу було відомо про вибуття майна з його володіння.
Згідно з правовими висновками Верховного суду, викладеними у постанові від 28.03.2023 у справі №904/3214/18 (922/2714/20), до позовних вимог про визнання недійсними договорів та витребування майна, заявлених на підставі статей 203, 215, 387, 388 ЦК України, застосовується загальна позовна давність у три роки.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. (ст.257,261 ЦК України).
Відповідно позиції Верховного Суду у постановах від 17.10.2018 у справі №362/44/17, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі №907/50/16, від 05.12.2018 у справі № 522/2201/15-ц, від 28.11.2018 у справі №911/926/17, від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 23.04.2019 у справі №910/2868/16, до позовних вимог про витребування майна на підставі статей 387,388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.
Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
У визначенні початку перебігу строку позовної давності має значення не лише встановлення, коли саме особа, яка звертається за захистом свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу, довідалася про порушення цього права або про особу, яка його порушила, а й коли ця особа об'єктивно могла дізнатися про порушення цього права або про особу, яка його порушила.
Обов'язок позивача довести, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Для суб'єкта підприємницької діяльності) як сторони правочину (договору) днем початку перебігу позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Така правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі №Б-19/207-09, від 07.02.2019 у справі № 910/2966/18)
У розвиток наведених позицій у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 10/5026/995/2012 сформовано висновок про те, що ' , ? (), ( ) : ? ? ? , ; , ? ?, ? ? ? ? ? , , ? ? ? , , , ? ' ? - / ?.
У постанові від 28.03.2023 року у справі № 904/3214/18 (922/2714/20 Верховний Суд акцентував, що при визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство, так і дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора). Отже, до цих правовідносин застосовуються загальні положення стосовно позовної давності.
Враховуючи наведене вище, строк звернення позивача до суду з позовом про витребування майна сплив 15.05.2019. Карантин введено в Україні з 12.03.2020, тобто після спливу строку позовної давності. Позовну заяву до суду подано 03.09.2024, тобто з пропуском строку позовної давності. Поважності причин її пропуску за період з 15.09.2019 до 12.03.2020 (тобто обставин, які унеможливлювали чи утруднювали подання позову у цей період) не доведено.
За таких обставин, у позові слід відмовити.
Керуючись ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.238, 241 ГПК України, суд
1. У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 256-258 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено і підписано 31.03.2025.
Направити це судове рішення сторонам.
С у д д я Хабазня Ю.А.
Я-3, 14-925-0001