Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"31" березня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/277/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавренюк Т.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (03026, м. Київ, Столичне шосе, 103, корпус 1, поверх 9, код ЄДРПОУ 31316718)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (61191, м. Харків, вул. Морозова, 7, код ЄДРПОУ 30588785)
про стягнення 186 885,98грн
без виклику учасників справи
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 186 885,98грн, яка складається з суми основного боргу в розмірі 136 183,90грн, пені в розмірі 23 679,99грн та 30% річних в розмірі 27 022,09грн. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору № 219624 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 04.06.2018 в частині здійснення своєчасної оплати за надані послуги, з посиланням на норми Господарського та Цивільного кодексів України.
Ухвалою суду від 30.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.
Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує, посилаючись на його повну необґрунтованість щодо наявності боргу та правового обґрунтування вимог.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що надані позивачем копії актів виконаних робіт від 2018 року та акт звірки відповідачем не підписані, не підписані акти не відповідають вимогам до первинного документу, визначеним ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зазначена в позовній заяві сума боргу не підтверджена жодним первинним документом, а тому відповідачем не визнається. Крім того, як вважає відповідач, з 2018 року минуло більше 3-х років, у зв'язку з чим настав визначений ст.257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності.
На підставі викладеного відповідач просить суд застосувати до позовних вимог строк позовної давності та відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.
Позивач, не погоджуючись із запереченнями відповідача, у відповіді на відзив посилається на те, що згідно змісту відзиву на позовну заяву відповідач не заперечує факт наявності правовідносин, надання послуг на вказану вище суму, а заперечує лише факт наявності заборгованості. В свою чергу доказів, що підтверджували б погашення заборгованості відповідач до відзиву не додав. У зв'язку з тим, що відповідач починаючи з 11.12.2018 перестав виконувати умови договору і відповідно сплачувати за надані послуги, утворилась заборгованість, яка станом на 17.02.2025 становить 136 183,90грн. Направлені на адресу відповідача з листом акти виконаних робіт та акт звірки ним були отримані, проте відповіді на вказаний лист позивач до теперішнього часу не отримав.
Також позивач зазначив про те, що строк позовної давності під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), та введення в Україні воєнного стану, який діє до теперішнього часу, продовжено на строк дії такого карантину та воєнного стану.
На підставі зазначеного, позивач просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідач надав суду заперечення на відповідь позивача на відзив, в яких посилається на те, що твердження позивача про ухилення ТОВ "Титан" від підписання актів виконаних робіт є голослівними. На думку відповідача, інформація про нібито борг ТОВ "Титан" є наслідком якогось збою електронних систем, або умисного чи випадкового внесення в базу "Нової пошти" неправдивих відомостей про надання послуг, або взагалі наслідком ворожих хакерських атак. Як зазначає відповідач, позивачем направлено відповідачу лист з проханням підписати акти лише через шість років, при цьому ним не зазначено, чому ці акти не були направлені відповідачу у 2018 чи у 2019 роках.
Будь-яких інших заяв або клопотань по суті спору від учасників справи не надходило.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
04.06.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (позивач, Експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан" (відповідач) укладено договір № 219624 про надання послуг з організації перевезення відправлень (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався за плату та за рахунок відповідача організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення (надалі за текстом - послуги), а відповідач прийняти їх й оплатити на умовах, визначених договором.
За умовами п.2.3 договору за надані позивачем послуги відповідач взяв на себе зобов'язання сплачувати позивачу винагороду згідно з чинними тарифами позивача, розміщеними на офіційному сайті позивача novaposhta.ua.
Загальна ціна цього договору складається із вартості послуг, наданих позивачем протягом строку дії договору. Оплата вартості наданих позивачем послуг відбувається за чинними тарифами Експедитора на підставі акту наданих послуг шляхом перерахування відповідачем на поточний рахунок позивача коштів у розмірі 100% вартості наданих послуг упродовж 2 банківських днів з моменту погодження актів наданих послуг позивача (п.5.1 договору).
Відповідно до п.5.3 договору позивач щомісячно складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику одним з наступних способів на власний вибір:
п.5.3.1 шляхом направлення підписаних та скріплених печаткою актів наданих послуг у двох паперових примірниках для підписання відповідачем;
п.5.3.2 шляхом направлення актів в електронному вигляді, з накладенням електронних цифрових підписів. Підписання актів наданих послуг в електронному вигляді здійснюється Сторонами з урахуванням порядку та строків, що визначені умовами п.5.4 договору. Адреса електронної пошти відповідача для обміну електронними документам ohrana-01@mega-apteka.com.
Відповідач упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від позивача підписує надані позивачем 2 (два) примірники актів наданих послуг (далі - акт) та повертає позивачу 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає позивачу письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання відповідачем актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від позивача без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги позивача надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії відповідача відсутні й відповідач зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманими документами для оплати наданих послуг (п.5.4 договору).
У п.6.3.1 договору сторони погодили, що за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих позивачем послуг відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань є більшим, ніж це передбачено ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, і становить 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом 1 (одного) року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором. У разі, якщо ні одна зі сторін договору, письмово за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу Сторону про припинення дії договору, строк дії Договору пролонгується (продовжується) на один рік на тих же самих умовах (п.8.1 договору).
Після закінчення строку дії договору його умови залишаються дійсними щодо всіх відправлень, прийнятих позивачем для організації їх транспортування та остаточного розрахунку між сторонами згідно з цим договором (п.8.2 договору).
На підтвердження виконання послуг за договором, позивач надав копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунки-фактури, а саме:
- рахунок-фактуру № НП-001255105 від 10.11.2018 на суму 1 490,00грн, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № НП-001255105 від 10.11.2018 на суму 1 490,00грн;
- рахунок-фактуру № НП-000860528 від 20.09.2018 на суму 34 994,00грн, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № НП-000860528 від 20.09.2018 на суму 34 994,00грн;
- рахунок-фактуру № НП-000929591 від 30.09.2018 на суму 50 704,40грн, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № НП-000929591 від 30.09.2018 на суму 50 704,40грн;
- рахунок-фактуру № НП-001017685 від 10.10.2018 на суму 24 485,50грн, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № НП-001017685 від 10.10.2018 на суму 24 485,50грн;
- рахунок-фактуру № НП-001086227 від 20.10.2018 на суму 12 540,00грн, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № НП-001086227 від 20.10.2018 на суму 12 540,00грн;
- рахунок-фактуру № НП-001177123 від 31.10.2018 на суму 1 485,00грн, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № НП-001177123 від 31.10.2018 на суму 1 485,00грн.
Відповідно до вказаних актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та рахунків-фактур загальна сума заборгованості за надані позивачем послуги становить 125 968,90грн.
Акти та рахунки-фактури № НП-000390443, № НП-000860528, № НП-000929591, № НП-001017685, № НП-001086227 згідно із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0503864694391 від 16.05.2024 були надіслані позивачем на адресу відповідача 16.05.2024 та отримані останнім 31.05.2024.
Акт № НП-000390443 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.07.2018 на суму 42 987,00грн, на який позивач також посилається в обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу, позивачем не надано, в матеріалах справи такий акт відсутній.
Також в матеріалах справи відсутні докази направлення на адресу відповідача актів та рахунків-фактур № НП-001255105 та № НП-001177123.
Відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, рахунки за спірний період не оплатив, акти про виконання робіт за спірний період не підписав, з мотивованою відмовою від прийняття відповідних робіт на адресу позивача не звертався.
Як зазначає позивач, загальна сума основного боргу за надані ним послуги складає 136 183,90грн та саме на цю суму позивач здійснив нарахування пені в розмірі 23 679,99грн та 30% річних в розмірі 27 022,09грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За приписами ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частина 1 ст.202 Цивільного кодексу України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 Цивільного кодексу України).
Положеннями ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Як вже встановлено судом, 04.06.2018 між сторонами було укладено договір про надання послуг з організації перевезення відправлень № 219624, відповідно до п.5.3 якого позивач зобов'язався щомісячно складати акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг та надсилати відповідачу або шляхом направлення підписаних та скріплених печаткою актів наданих послуг у двох паперових примірниках для підписання відповідачем, або шляхом направлення актів в електронному вигляді.
В обґрунтування виникнення зобов'язань зі сплати послуг позивач надав рахунок-фактуру № НП-001255105 від 10.11.2018 на суму 1 490,00грн, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № НП-001255105 від 10.11.2018 на суму 1 490,00грн; рахунок-фактуру № НП-000860528 від 20.09.2018 на суму 34 994,00грн, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № НП-000860528 від 20.09.2018 на суму 34 994,00грн; рахунок-фактуру № НП-000929591 від 30.09.2018 на суму 50 704,40грн, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № НП-000929591 від 30.09.2018 на суму 50 704,40грн; рахунок-фактуру № НП-001017685 від 10.10.2018 на суму 24 485,50грн, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № НП-001017685 від 10.10.2018 на суму 24 485,50грн; рахунок-фактуру № НП-001086227 від 20.10.2018 на суму 12 540,00грн, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № НП-001086227 від 20.10.2018 на суму 12 540,00грн; рахунок-фактуру № НП-001177123 від 31.10.2018 на суму 1 485,00грн, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № НП-001177123 від 31.10.2018 на суму 1 485,00грн.
Зазначені акти, окрім рахунку-фактури № НП-001255105 від 10.11.2018 на суму 1 490,00грн, акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № НП-001255105 від 10.11.2018 на суму 1 490,00грн, рахунку-фактури № НП-001177123 від 31.10.2018 на суму 1 485,00грн та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № НП-001177123 від 31.10.2018 на суму 1 485,00грн отримано відповідачем 31.05.2024, проте останнім підписані не були та позивачу не повернуті.
Даний факт відповідачем не спростований.
За умовами п.5.4 договору відповідач взяв на себе зобов'язання упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від позивача підписати надані позивачем 2 (два) примірники актів наданих послуг (далі - акт) та повернути позивачу 1 (один) примірник підписаного акту або в той самий строк надає позивачу письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання відповідачем актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від позивача без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги позивача надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії відповідача відсутні й відповідач зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманими документами для оплати наданих послуг.
Враховуючи направлення позивачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) засобами поштового зв'язку, суд, враховуючи відсутність надіслання в межах строку, передбаченого п.5.4 договору, заперечень проти підписання актів, доходить висновку, що акти вважаються погодженими відповідачем, а, отже, факт надання відповідачу послуг за договором № 219624 від 04.06.2018 вважається доведеним.
Таким чином, заперечення відповідача щодо невідповідності непідписаних актів вимогам до первинного документу є необґрунтованими, а тому судом не приймаються.
Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач, за умовами п.5.1 договору, взяв на себе зобов'язання здійснювати розрахунки за надані позивачем послуги за чинними тарифами експедитора на підставі акту наданих послуг, шляхом перерахування відповідачем на поточний рахунок позивача коштів у розмірі 100% вартості послуг упродовж 2 (двох) банківських днів з моменту погодження актів наданих послуг позивача.
З матеріалів справи судом вбачається, що відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення акти наданих послуг та рахунки-фактури позивача були вручені відповідачу 31.05.2024; відповідно до п.5.4 договору акти наданих послуг позивача у зв'язку з відсутністю їх підписання відповідачем з 05.06.2024 вважаються такими, що визнані відповідачем. Отже, порушення права позивача виникло 06.06.2024.
Суд зазначає, що укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо своєчасної оплати за надані позивачем послуги у встановлений договором строк не виконав.
При цьому, щодо позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 136 183,90грн, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення, виходячи з наступного.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що за актами наданих послуг № НП-000390443 від 20.07.2018 на суму 42 987,00грн; № НП-000860528 від 20.09.2018 на суму 34 994,00грн; № НП-000929591 від 30.09.2018 на суму 50 704,40грн; № НП-001017685 від 10.10.2018 на суму 24 485,50грн та № НП-001086227 від 20.10.2018 на суму 12 540,00грн загальна сума заборгованості становить 136 183,90грн.
Проте за розрахунком суду, загальна сума за вказаними актами складає 165 710,90грн.
Частиною 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем не доведено факт надання послуг на суму 42 987,00грн за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № НП-000390443 від 20.07.2018, оскільки даний акт позивачем суду не надано, в матеріалах справи він також відсутній.
Таким чином загальна сума заборгованості за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № НП-000860528 від 20.09.2018 на суму 34 994,00грн; № НП-000929591 від 30.09.2018 на суму 50 704,40грн; № НП-001017685 від 10.10.2018 на суму 24 485,50грн та № НП-001086227 від 20.10.2018 на суму 12 540,00грн, складає 122 723,50грн.
Що стосується наданих позивачем до матеріалів справи актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № НП-001255105 від 10.11.2018 на суму 1 490,00грн та № НП-001177123 від 31.10.2018 на суму 1 485,00грн разом із рахунками-фактур до них, суд вважає, що оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази їх направлення позивачем на адресу відповідача, то відповідно до п.5.1 договору, обов'язок зі сплати грошових коштів за цими актами у відповідача не настав.
Даний факт позивачем не спростований.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги в розмірі 136 183,90грн підлягають частковому задоволенню в сумі 122 723,50грн.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 13 460,40грн суд відмовляє.
Щодо заперечень відповідача стосовно того, що позивач направив акти наданих послуг лише через 6 років після їх надання, суд зазначає, що обов'язок здійснити оплату наданих позивачем послуг за умовами договору виникає у відповідача упродовж 2 (двох) банківських днів з моменту погодження відповідних актів.
За приписами ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається судом з умов договору, сторони строк, протягом якого позивач зобов'язаний здійснити направлення на адресу відповідача акти надання послуг, не визначили, проте ними погоджено момент сплати наданих послуг (п.5.1), а саме: з моменту погодження відповідних актів протягом 2 банківських днів. Доказів того, що дане зобов'язання відповідачем виконано, суду не надано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
Суд зазначає, що не направлення відповідних актів для їх підписання саме в момент надання послуги не звільняє відповідача від зобов'язання оплатити дану послуг. Відповідач не спростував факту того, що відповідна послуга ним отримана не була.
Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права після отримання послуги звернутись до позивача з вимогою про направлення на його адресу відповідних актів, чого ним також зроблено не було.
Крім того, відповідач після отримання ним спірних актів виконаних робіт, обґрунтованих заперечень в узгодженій сторонами договором формі не направив, що, в свою чергу, відповідно до п.5.4 договору, свідчить про факт визнання ним повного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.
Враховуючи відповідні обставини, а також те, що відповідач доказів погашення спірної заборгованості не надав, суд доходить до висновку, що зобов'язання по оплаті наданих спірних послуг за договором не припинилось.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 30% річних в розмірі 27 022,09грн та пені в розмірі 23 679,99грн за період з 01.06.2024 по 28.01.2025, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення виходячи з наступного.
Частиною 1 ст.625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 6.3.1 договору сторони погодили, що за несвоєчасну та/або неповну оплату наданих позивачем послуг відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань є більшим, ніж це передбачено ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, і становить 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши правомірність нарахування 30% річних в розмірі 27 022,09грн та пені в розмірі 23 679,99грн за період з 01.06.2024 по 28.01.2025, судом встановлено, що позивачем неправильно визначено період їх нарахування, а також сума боргу, на яку здійснено таке нарахування, виходячи з наступного.
Як вже було встановлено судом, обов'язок відповідача оплатити надані послуги виник упродовж 2 банківських днів з дати погодження актів, а саме: 05.06.2024, у зв'язку з чим період прострочення з боку відповідача починається з 06.06.2024.
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідачем не сплачено грошові кошти за отримані послуги, при цьому вказує про наявність загальної заборгованості за договором в розмірі 136 183,90грн, та саме на цю суму позивач здійснює нарахування 30% річних та пені. Відповідно до наданих до матеріалів справи доказів, позивачем доведено наявність заборгованість у відповідача за спірним договором в розмірі 122 723,50грн.
Даний факт сторонами не спростовано, в матеріалах справи докази протилежного відсутні.
Таким чином, з огляду на викладене, позивач повинен був здійснити нарахування 30% річних та пені на суму 122 723,50грн за період з 06.06.2024 по 28.01.2025, чого позивачем зроблено не було.
Здійснивши за допомогою системи "Ліга-Закон" свій розрахунок 30% річних та пені, з урахуванням умов п.6.3.1 договору, судом встановлено, що:
- 30% річних за період з 06.06.2024 по 28.01.2025 на суму 122 723,50грн складають 23 848,27грн,
- пені за період з 06.06.2024 по 28.01.2025 на суму 122 723,50грн складають 20 886,80грн, які і підлягають стягненню з відповідача.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 30% річних в розмірі 3 173,82грн та пені в розмірі 2 793,19грн, суд вважає за необхідне відмовити.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.
Розглянувши заяву відповідача щодо застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Стаття 257 Цивільного кодексу України передбачає, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За приписами ст.258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Як вже було встановлено судом вище, порушення права позивача виникло 06.06.2024, що і вважається початком перебігу строку позовної давності.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" № 211 від 11.03.2020 на усій території України було введено карантин та запроваджено відповідні обмежувальні заходи.
Постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 09.12.2020 № 1236, від 17.21.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 16.06.2021 № 611, від 11.08.2021 № 855, від 22.09.2021 № 981, від 15.12.2021 № 1336, від 23.02.2022 № 229, від 27.05.2022 № 630, від 19.08.2022 № 928, від 23.12.2022 № 1423 та від 25.04.2023 № 383 дія карантину продовжувалася по 30.06.2023.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Відповідно до Закону України від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" внесено зміни до законодавчих актів України, в тому числі до Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Так, розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено п.12, відповідно до якого - під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Розділ IX Прикінцеві положення Господарського кодексу України доповнено п.7, в якому визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Також, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.
Відповідно до п.19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії.
Враховуючи вищевикладене, строки позовної давності щодо стягнення заборгованості по зобов'язанням відповідача є такими, що не сплинули.
Враховуючи викладене, суд вважає доводи відповідача про сплив строку позовної давності безпідставними та необґрунтованими, а строки позовної заяви такими, що не підлягають застосуванню, у зв'язку з чим в задоволенні заяви суд вважає за необхідне відмовити.
При розподілі сум судового збору суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 422,40грн, оскільки відповідно до Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позову майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з урахуванням коефіцієнту 0,8 за подання позовної заяви в електронній формі.
Також судом враховано приписи ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю незалежно від результатів вирішення спору.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" (61191, м. Харків, вул. Морозова, 7, код ЄДРПОУ 30588785) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" (03026, м. Київ, Столичне шосе, 103, корпус 1, поверх 9, код ЄДРПОУ 31316718) - 122 723,50грн основного боргу, 20 886,80грн пені, 23 848,27грн 30% річних, 2 422,40грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 13 460,40грн основного боргу, 30% річних в розмірі 3 173,82грн та пені в розмірі 2 793,19грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "31" березня 2025 р.
Суддя Т.А. Лавренюк