Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"31" березня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/582/25
Господарський суд Харківської області у складі
судді Чистякової І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРГОМАЙНД (УКРАЇНА)" (04074, місто Київ, вулиця Резервна, будинок 8, офіс 13, ідентифікаційний код 36240990)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НМТ" (61002, місто Харків, вулиця Алчевських, будинок 2, ідентифікаційний код 39542670)
про стягнення 216 437,54 грн
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "КАРГОМАЙНД (УКРАЇНА)" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НМТ" (відповідач) про стягнення боргу у сумі 146 000,00 грн, пені у сумі 46 337,76 грн, інфляційних втрат у сумі 19 032,30 грн, 3% від суми заборгованості за весь період прострочення платежу у сумі 5 067,48 грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача судовий збір у сумі 3 696,56 грн та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 30 000,00 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг транспортно-експедиторського обслуговування вантажів №29-07/20-01 від 29.07.2020 в частині здійснення повної та своєчасної оплати наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/582/25. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз'яснено відповідачу, що згідно ст.251 ГПК України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Попереджено відповідача про те, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений строк, справа згідно з ч.9 ст.165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України - п'ять днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст.167 ГПК України - п'ять днів з дня отримання відповіді на відзив.
Суд зазначає, що 05.10.2022 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд" підсистема відеоконференцзв'язку, у зв'язку з чим відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Пунктом 17 розділу ІІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення) визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет в ЄСІТС, суд вручає будь-які документи у справах, у яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення в паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з п. 37 наведеного розділу Положення підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Як вбачається з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" позивач зареєстрував "Електронний кабінет" в Єдиній судовій інформаційно - телекомунікаційній системі.
З довідки про доставку документа в кабінет електронного суду, які отримано з автоматизованої системи документообігу суду комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що документ в електронному вигляді "Ухвала про відкриття провадження (спрощене)" від 26.02.2025 у справі №922/582/25 (суддя Чистякова І.О.) надіслано одержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "КАРГОМАЙНД (УКРАЇНА)" до його електронного кабінету: 26.02.2025 о 19:45.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, таке рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отож датою вручення позивачу ухвали суду від 26.02.2025 про відкриття провадження у справі - є 27.02.2025.
07.03.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання (вх.№5966) про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн відповідно до наданих до клопотання доказів.
Копію ухвали суду від 26.02.2025 про відкриття провадження у справі отримано відповідачем 04.03.2025, що підтверджується наявним у справі рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення за номером 0610234934182.
Суд також зазначає, що вказана вище ухвала суду оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
За таких обставин суд дійшов висновку про належне повідомлення сторін про відкриття провадження у даній справі та призначення її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ураховуючи те, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України відзив на позов не подав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Розглянувши подані документи і матеріали, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2020 між позивачем (ескпедитор) та відповідачем (замовник) укладено договір про надання послуг з транспортно-експедиторського обслуговування вантажів №29-07/20-01 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору за цим Договором Експедитор зобов'язується за дорученням, за плату і за рахунок Замовника надавати послуги з транспортно-експедиторського обслуговування (ТЕО) по організації та забезпеченню міжнародних перевезень і перевезень по території України експортно-імпортних, транзитних та інших вантажів авіаційним, автомобільним, морським або змішаним транспортом та інші додаткові послуги, пов'язані з виконанням доручення Замовника.
При виконанні доручень за даним Договором Експедитор має право діяти як від власного імені, так і від імені Замовника.
Згідно з п. 1.2. договору ТЕО виконується згідно діючих міжнародних договорів (конвенцій), які регулюють відповідні види перевезень, законодавства України та інших держав, а також діючих правил ІАТА.
Згідно з п. 1.3. договору умови перевезення, вид вантажу, вид транспорту, вартість послуг Експедитора, а також інші умови, пов'язані з виконанням цього Договору, встановлюються за згодою Сторін.
Відповідно до п. 1.4. договору організація перевезень вантажу Замовника територією України та в міжнародному сполученні виконується відповідно до Заявок Замовника, підписаних уповноваженими на те особами Сторін і скріплених печаткою, які є невід'ємною частиною цього Договору;
Заявка, підписана уповноваженою на те особою Замовника і скріплена печаткою Замовника, направляється Експедитору за допомогою електронної пошти на зазначені в даному Договорі офіційні електронні адреси з подальшим направленням оригіналу цієї Заявки (поштою, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, кур'єрською службою або шляхом вручення під розписку) протягом 10 робочих днів з дня направлення цієї Заявки засобами електронного зв'язку.
За попередньою домовленістю Сторін, в залежності від рівня складності перевезення, Заявка із зазначенням повної інформації може бути надана Замовником у форматі вільного листування засобами електронного зв'язку. Така Заявка має повну юридичну силу та підтверджує надання доручення, яке є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 3.1. договору вартість послуг за даним Договором попередньо встановлюється та узгоджується Сторонами в Заявці, окремо на кожне отримане доручення. Кінцева вартість наданих послуг може змінюватися, в залежності від складності виконання Заявки, непередбачуваних витрат, штрафних санкцій та інших підтверджених та/або узгоджених витрат і зазначається в рахунках та Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг).
Відповідно до п. 3.5. договору факт виконання доручення Експедитором засвідчується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг. Датою виконання доручення Експедитором є дата оформлення Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг). Акти здачі-прийняття (надання послуг) робіт направляються Замовнику в паперовому вигляді та/або в електронному вигляді відповідно до чинного законодавства України не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно з п. 3.6. договору до моменту підписання Замовником Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), факт надання послуг підтверджується належно оформленими товарно-транспортними документами в залежності від виду перевезення.
Відповідно до п. 3.7. договору у випадку розбіжностей у фактичній кількості вантажу із зазначеними даними у Заявці, Замовник зобов'язаний доплатити за додаткову кількість вантажу, який перевозиться, узгодивши вартість оплати з Експедитором.
За твердженням позивача, на виконання договору позивач надав відповідачу послуги, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № C-00000019 від 16.01.2024 на суму 186 931,57 грн, який був надісланий позивачем відповідачу кур'єрською доставкою Нова Пошта, що підтверджується квитанцією служби кур'єрської доставки Нова Пошта №20400372598056.
Відповідно до п. 2.3.6. п. 2.3. договору в рамках даного договору замовник зобов'язується не пізніше 2-х робочих днів з моменту отримання Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписати його або надати Експедитору в письмовому вигляді мотивовану відмову від підписання Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) або претензію до виконаних послуг. Якщо протягом вказаного терміну Замовник не поверне підписаний Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) або не надасть Експедитору зазначеної відмови або претензії (в письмовому вигляді) до виконаних послуг, послуги вважатимуться наданими Експедитором своєчасно та в повному обсязі і прийнятими Замовником. Після закінчення цього терміну спрямований Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) вважається прийнятим і підписаним Сторонами. Датою отримання Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) є дата отримання Замовником Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) засобами поштового чи електронного зв'язку.
Згідно з п. 3.2. договору підставою для проведення розрахунків за кожне окреме доручення за Договором є рахунок. Замовник зобов'язаний сплатити рахунок в повному обсязі протягом 10 банківських днів з дати відправлення відповідного рахунку Експедитором на узгоджену між сторонами електронну адресу Замовника. В окремих випадках, узгоджених Сторонами, для належного та оперативного виконання Експедитором своїх зобов'язань за даним Договором, на підставі рахунків Експедитора здійснювати 100% попередню оплату.
Відповідно до п. 3.3. договору розрахунки виконуються в національній валюті України - Гривня.
Згідно з п. 3.4. договору взаєморозрахунки виконуються окремо за кожну відправку.
Згідно з пп. 2.3.7. п. 2.3. договору в рамках даного договору замовник зобов'язується своєчасно сплачувати рахунки Експедитора у порядку та строки зазначені в п.3.2 Договору.
11.01.2024 позивач надіслав відповідачу рахунок-фактуру №00000019 від 09.01.2024 для оплати наданих послуг на суму 186 931,57 грн, що не спростовано відповідачем.
Отже згідно з п. 3.2. договору відповідач повинен був оплатити вказаний рахунок до 25.01.2024 включно.
Однак за твердженням позивача, відповідач в порушення своїх зобов'язань за договором здійснив лише часткову оплату наданих послуг на суму 40 931,57 грн згідно рахунку-фактури №00000019 від 09.01.2024, що підтверджується випискою з особового рахунку ОТП банку від 30.04.2024, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 146 000,00 грн.
13.03.2024 та 03.04.2024 позивачем були отримані листи відповідача №21 та №27, в яких відповідач просив встановити графік погашення заборгованості у розмірі 186 931,57 грн, граничним терміном погашення якої було запропоноване 30.06.2024.
З метою досудового врегулювання спору, 14.06.2024 позивач надіслав на належну адресу відповідача претензію про сплату заборгованості у розмірі 166 580,16 грн, а саме: за надані послуги 146 000,00 грн, суму нарахованої пені - 17 344,48 грн, суми 3% річних - 1771,15 грн, суми інфляційних втрат - 1 464,53 грн.
Утім відповідач відповіді на претензію позивачу не направив, заборгованість не сплатив, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 146 000,00 грн, а також пені у сумі 46 337,76 грн, інфляційних втрат у сумі 19 032,30 грн та 3% річних у сумі 5 067,48 грн.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, позовні вимоги позивача не спростував.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В силу приписів частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно з ч. 1 ст. 931 ЦК України розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, що підтверджується підписаним сторонами Актом № C-00000019 від 16.01.2024 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 186 931,57 грн, однак відповідач в порушення п. 3.2. договору здійснив оплату наданих послуг лише 30.04.2024 частково на суму 40 931,57 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку ОТП банку від 30.04.2024, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 146 000,00 грн, яка не спростована відповідачем.
Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
З огляду на викладене та на те, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу у сумі 146 000,00 грн обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 46 337,76 грн, інфляційних втрат у сумі 19 032,30 грн та 3% річних від суми заборгованості за весь період прострочення платежу у сумі 5 067,48 грн, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Так, відповідно до статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.
За умовами п. 4.5.4. договору у разі прострочення Замовником здійснення платежу за надані Експедитором послуги та/або додаткових послуг, фактичних витрат за цим Договором або необгрунтованої відмови сплати вказаних платежів, Замовник сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми рахунку за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, якщо інше не встановлено Додатковою угодою (або Заявкою) між сторонами, до моменту сплати і за весь період такого прострочення. Строк позовної давності при виконанні сторонами своїх грошових зобов'язань, у т.ч. нарахуванні та/або стягненні штрафних санкцій (штрафу/пені) встановлюється в три роки.
Отже згідно з п. 4.5.4. договору нарахування пені не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Крім того, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Ураховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення сплати відповідачем наданих послуг, з огляду на положення п. 4.5.4. договору та вимоги ст. 625 ЦК України, суд дійшов висновку, що у позивача виникло право вимагати сплати відповідачем пені, 3% річних та інфляційних втрат з 26.01.2024 по 29.04.2024 на суму боргу у 186 931,57 грн та з 30.04.2024 по 17.02.2025 на суму боргу у сумі 146 000,00 грн.
Перевіривши нарахування інфляційних втрат, суд визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 19 032,30 грн підтвердженими матеріалами справи, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, перевіривши розрахунок пені та 3% річних, суд визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних обґрунтованими та підлягаючими задоволенню частково у сумі 45 433,75 грн пені та у сумі 4 975,54 грн 3% річних.
Отож у задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 91,94 грн та пені у сумі 904,01 грн суд вважає за необхідне відмовити з підстав їх необґрунтованості.
Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача шляхом стягнення з відповідача 215 441,59 грн, з яких: основний борг у сумі 146 000,00 грн, пені у сумі 45 433,75 грн, інфляційних втрат у сумі 19 032,30 грн та 3% річних у сумі 4 975,54 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.
Щодо розподілу судового збору, суд зазначає наступне.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог
За змістом підпунктів 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб установлено з 1 січня 2025 року в розмірі 3 028,00 грн.
При цьому, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
За подання до суду цього позову в електронній формі позивач мав сплатити судовий збір у сумі 2 597,25 грн, фактично ж сплачено згідно платіжної інструкції №146 від 17.02.2025 у сумі 3 696,56 грн, а отже позивачем зайво сплачено судовий збір у сумі 1099,31 грн.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже суд звертає увагу позивача, що він має право на повернення з Державного бюджету України зайво сплаченого судового збору у сумі 1099,31 грн після подання до суду відповідного клопотання.
Ураховуючи те, що позов задоволено частково, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору покладаються на відповідача у сумі 2 585,30 грн, решта суми сплаченого судового збору у сумі 11,95 грн покладається на позивача.
Щодо стягнення з відповідача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Статтею 16 ГПК України передбачено право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частинами першою та другою статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
До позовної заяви надано попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс в сумі 30 000 грн.
Також, 07.03.2025 через підсистему Електронний суд від позивача надійшло клопотання (вх.№5966) про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн відповідно до наданих до клопотання доказів.
Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Статтею 129 ГПК України визначений порядок розподілу судових витрат, частиною 1 вказаної статті визначений порядок розподілу судового збору, частиною 4 - інших судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. Так, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України).
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. ч. 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В даному випадку відповідач клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу до суду не подав.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як убачається з матеріалів справи, 17.02.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА КОМПАНІЯ "РЕСПЕКТ", від імені якої дії директор, адвокат Литвинчук Андрій Олександрович, (Адвокат) та ТОВ “КАРГОМАЙНД (Україна)" (Клієнт) укладено договір доручення про надання правничих послуг.
За умовами п. 1.1. вказано договору Адвокат зобов'язується за дорученням Клієнта на умовах та в порядку, передбаченому цим Договором, здійснювати захист та надавати правову допомогу у господарські справі з TOB "НМТ" на будь-якій стадії, під час судового розгляду та оскарження рішення, а Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату гонорар за надані послуги, а також представляти інтереси Клієнта перед будь-якими державними органами та установами з будь-якого приводу, що стосується захисту його інтересів.
Згідно з п. 7.1. договору гонорар Адвоката за угодою Сторін встановлюється в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 коп. за ведення справи у суді першої інстанції, незалежно від винесеного рішення.
За умовами п. 7.2. договору оплата гонорару проводиться в гривнях по курсу Національного Банку України, наступним чином:
7.2.1. Оплата передоплати у розмірі 10 000 (десять тисяч) протягом 30 (тридцяти) робочих днів з моменту укладення цього договору;
7.2.2. Часткова оплата у розмірі 10 000 (десять тисяч) протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту закінчення підготовчого засідання суду;
7.2.3. Остаточна оплата у розмірі 10 000 (десять тисяч) протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту винесення рішення Господарським судом Харківської області.
Актом приймання-передачі послуг №85 від 05.03.2025, підтверджується, що адвокат передав позивачу наступні послуги на загальну суму 10 000 грн:
- Зустрічі, консультації клієнта, узгодження правової позиції,
- Збір доказів та підготовка пакету документів для подання до Господарського суду Харківської області,
- Компенсація витрат на відправку копії позовної заяви та доданих документів відповідачу та третій особі,
- подання позовної заяви до Господарського суду Харківської області.
Також, за Актом приймання-передачі послуг №86 від 05.03.2025 адвокат надав позивачу наступні послуги на загальну суму 10 000 грн:
- Зустрічі (два виїзди до офісу клієнта), юридичні консультації, в т.ч. з правил спрощеного позовного провадження,
- Роз'яснення змісту Ухвали про відкриття провадження у справі,
- Аналіз Договору про надання ТЕО послуг та консультації з хронології підготовки та відправки документів (рахунок, акт, листи) замовнику (відповідачу),
- Компенсація витрат на відправку копії підтвердження додаткової оплати правничих послуг відповідачу,
- Робота з автоматизованою системою ЕС.
На виконання пунктів 7.2.1., 7.2.2. договору адвокат виставив позивачу рахунки на оплату №85 від 17.02.2025 на суму 10 000 грн та №86 від 04.03.2025 на суму 10 000 грн, які оплачено позивачем платіжними інструкціями №145 від 17.02.2025, та №188 від 05.03.2025.
Позивачем фактично не сплачено на рахунок адвоката 10 000 грн, адже згідно п. 7.2.3. договору остаточна оплата у розмірі 10 000 (десять тисяч) здійснюється позивачем протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту винесення рішення Господарським судом Харківської області.
Об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у п. 6.5 постанови від 03.03.2019 у справі № 922/445/19 дійшла висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).
З матеріалів справи вбачається, що професійну правничу допомогу у цій справі надано позивачу адвокатом Литвинчуком Андрієм Олександровичем (Свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №2542 від 27.04.2006) на підставі довіреності від 17.02.2025.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокат не повинен підтверджувати розмір гонорару, якщо гонорар встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
У пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначено, що у визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У п. 5.44 постанови від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Як вказано вище судом, відповідач клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу до суду не подав.
З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази у їх сукупності підтверджують суму його витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн, є пов'язаними з цією справою та відповідають фактично наданим послугам.
Ураховуючи, що позов задоволено частково, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача у сумі 29 861,95 грн, решта суми судового збору у сумі 138,05 грн покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129, 131-2 Конституції України, ст. 6, 11, 509, 525, 526, 530, 549, 551, 610-612, 599, 625, 627-629, 929, 931 Цивільного кодексу України, ст. 193, 230, 232, 343 Господарського кодексу України та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 86, 129, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково у сумі 215 441,59 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НМТ" (61002, місто Харків, вулиця Алчевських, будинок 2, ідентифікаційний код 39542670) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КАРГОМАЙНД (УКРАЇНА)" (04074, місто Київ, вулиця Резервна, будинок 8, офіс 13, ідентифікаційний код 36240990) борг у сумі 146 000,00 грн, пеню у сумі 45 433,75 грн, інфляційні втрати у сумі 19 032,30 грн, 3% річних у сумі 4 975,54 грн, а також судовий збір у сумі 2 585,30 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 29 861,95 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
В іншій частині позовних вимог в сумі 995,95 грн відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "31" березня 2025 р.
Суддя І.О. Чистякова