вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"26" березня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/93/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Н. Церковної при секретарі судового засідання І.Шилан, розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська енергосервісна компанія" до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне про стягнення 5 119 259,38 грн
за участю представників сторін:
Представник позивача -Лукашевич Богдан Олегович (в залі суду)
Представник відповідача- Коробенюк Олександр Володимирович (в залі суду )
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліська енергосервісна компанія" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Рівне про стягнення 5 119 259,38 грн боргу за договорами про закупівлю теплової енергії.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліська енергосервісна компанія" у 2024 році здійснювало постачання теплової енергії, виробленої на альтернативному виді палива автономними котельнями для потреб об'єктів Квартирно-експлуатаційного відділу міста Рівне (далі - Відповідач/КЕВ м. Рівне) за наступними договорами: Договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти №18 від 06.02.2024, за яким здійснювалось постачання теплової енергії для потреб військового містечка № НОМЕР_1 (в/ч НОМЕР_2 ), АДРЕСА_1 (далі - Договір №18); Договір про закупівлю теплової енергії за державні кошти №15 від 06.02.2024, за яким здійснювалось постачання теплової енергії для потреб військового містечка № НОМЕР_3 (в/ч НОМЕР_4 ), АДРЕСА_2 (далі - Договір №15). В подальшому, у зв'язку з обмеженим обсягом кошторисних призначень та фінансування з державного бюджету України на 2024 рік, між Позивачем та Відповідачем було підписано додаткові угоди до вказаних договорів про закупівлю про приведення цих договорів у відповідність до фактичного обсягу фінансування та розрахунків здійснених за споживання теплової енергії в період з січня по листопад 2024 року, а саме: - Додаткову угоду №4 від 20.12.2024 до Договору №18, якою зменшено ціну Договору №18 до 10 344 270,24 грн; - Додаткову угоду № 4 від 20.12.2024 до Договору №15, якою зменшено ціну Договору №15 до 11 687 114,32 грн.
Станом на 31.01.2025, заборгованість Відповідача за актами приймання-передачі наданих послуг №20/01 та №21/01 на загальну суму 5 119 259,38 грн залишається непогашеною.
21 лютого 2025 року на адресу суду через відділ канцелярії та документального забезпечення суду відповідач направив відзив на позовну заяву, в якому вказує, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. Зазначає, що відповідачем не порушено будь-яких зобов'язань за вищезазначеними договорами, заборгованість яка виникла за грудень 2024 року утворилася не з вини відповідача.
Прийняті у справі судові рішення та інші процесуальні дії.
Ухвалою суду від 06 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 26 лютого 2025 року.
Ухвалою суду від 26 лютого 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 26 березня 2025 року.
В судовому засіданні 26 березня 2025 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, в свою чергу представник відповідача заперечив проти задоволення позову.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
06 лютого 2024 року між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Рівне (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська енергосервісна компанія" (Постачальник) був укладений Договір №18 про закупівлю теплової енергії за державні кошти. Згідно п.п. 1.1, 1.2 Договору постачальник зобов'язується з дотриманням вимог законодавства, відповідно до умов даного Договору відпустити Замовникові теплову енергію в гарячій воді, а Замовник прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами в строки та на умовах цього Договору. Кількість планового обсягу закупівлі теплової енергії зазначається в Специфікації (Додаток 1 до Договору) і становить - 7 500 Гкал.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.4 Договору ціна цього Договору складається з суми очікуваної вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом терміну дії даного Договору та становить 26243625,00 грн. з ПДВ. Тариф, діючий на момент укладання Договору, становить - 3499,15 грн.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунки за даним Договором здійснюються в безготівковій формі, згідно з діючими на час розрахунків тарифами (цінами) вказаними в п. 3.4, на підставі показників вузла обліку теплової енергії, а у випадку їх відсутності-відповідно до обсягів фактично спожитої теплової енергії, розрахованих згідно законодавства та умов Договору.
Цей Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині виконання фінансових зобов'язань Договір діє до повного його виконання (п. 12.1 Договору).
06 лютого 2024 року між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Рівне (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська енергосервісна компанія" (Постачальник) був укладений Договір №18 про закупівлю теплової енергії за державні кошти. Згідно п.п. 1.1, 1.2 Договору постачальник зобов'язується з дотриманням вимог законодавства, відповідно до умов даного Договору відпустити Замовникові теплову енергію в гарячій воді, а Замовник прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами в строки та на умовах цього Договору. Кількість планового обсягу закупівлі теплової енергії зазначається в Специфікації (Додаток 1 до Договору) і становить - 8 000 Гкал.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.4 Договору ціна цього Договору складається з суми очікуваної вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом терміну дії даного Договору та становить 27993200,00 грн. з ПДВ. Тариф, діючий на момент укладання Договору, становить - 3499,15 грн.
Пунктом 4.1 Договору передбачено, що розрахунки за даним Договором здійснюються в безготівковій формі, згідно з діючими на час розрахунків тарифами (цінами) вказаними в п. 3.4, на підставі показників вузла обліку теплової енергії, а у випадку їх відсутності-відповідно до обсягів фактично спожитої теплової енергії, розрахованих згідно законодавства та умов Договору.
Цей Договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині виконання фінансових зобов'язань Договір діє до повного його виконання (п. 12.1 Договору).
20 грудня 2024 року між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Рівне (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська енергосервісна компанія" (Постачальник) була укладена Додаткова угода №4 до Договору про закупівлю теплової енергії за державні кошти №18.
Згідно якої пункт 3.1 Договору був викладений у новій редакції, а саме ціна цього Договору складається з суми очікуваної вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом терміну дії даного Договору та становить 10 344 270,24 грн. з ПДВ.
20 грудня 2024 року між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Рівне (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліська енергосервісна компанія" (Постачальник) була укладена Додаткова угода №4 до Договору про закупівлю теплової енергії за державні кошти №15.
Згідно якої пункт 3.1 Договору був викладений у новій редакції, а саме ціна цього Договору складається з суми очікуваної вартості обсягів місячних поставок теплової енергії протягом терміну дії даного Договору та становить 11 687 114,32 грн. з ПДВ.
За результатами постачання теплової енергії в грудні 2024, представниками Позивача та Відповідача було складено й підписано наступні документи:
- Рапорт про виробництво та постачання теплової енергії за грудень 2024 (в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_2 ) у кількості 690,0 - Рапорт про виробництво та постачання теплової енергії за грудень 2024 (в/ч НОМЕР_4 АДРЕСА_2 ) у кількості 690,0 Гкал
Гкал- Рапорт про виробництво та постачання теплової енергії за грудень 2024 (в/ч НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ) у кількості 773,0 Гкал.
На підставі вказаних рапортів, Позивачем було складено та направлено Відповідачу, разом із Вимогою (вих.№2201/25-01 від 22.01.2025) щодо підписання документів та оплати заборгованості у розмірі 5 119 259,38 грн, наступні акти приймання - передачі послуг:
- Акт приймання-передачі послуг №20/01 у кількості 690,0 Гкал на суму 2 414 414,88 грн з ПДВ;
- Акт приймання-передачі послуг №21/01 у кількості 773,0 Гкал на суму 2 704 844,50 грн з ПДВ.
Вказані акти представник Відповідача підписав без зауважень чи застережень, а у своїй відповіді на вимогу (вих.№539/165 від 24.01.2025) підтвердив, що теплова енергія, у зв'язку з необхідністю забезпечення належного температурного режиму у військових частинах, продовжувала надаватись Позивачем у грудні 2024.
Станом на 31.01.2025, заборгованість Відповідача за актами приймання-передачі наданих послуг №20/01 та №21/01 на загальну суму 5119259,38 грн залишається непогашеною.
Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою договірні відносини, що склалися між сторонами у даній справі, мають ознаки договору поставки, на які поширюються приписи ст. 712 ЦК України, згідно з якою продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною другою цієї статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Згідно з ч. 3 ст. 189 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.
Частинами 1 та 2 ст.190 ГК України передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України "Про ціни і ціноутворення".
Як встановлено судом, спір між сторонами виник через донарахування позивачем відповідачу за період жовтень - грудень 2023 року вартості теплової енергії за рішенням Рівненської міської ради.
Згідно ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.
Відповідно до ст.13 Закону України "Про теплопостачання" до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належать, зокрема, перегляд за власною ініціативою та/або за зверненням суб'єкта господарювання тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії (крім теплоелектроцентралей, теплоелектростанцій, атомних електростанцій та когенераційних установок), але не більше одного разу на квартал.
Відповідно до ст.19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 ЦК України встановлено, що у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з постачання теплової енергії, обумовлені договором, а відповідачем, у свою чергу, прийнято та спожито теплову енергію.
Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів оскарження вказаних в акті та рахунку позивача обсягів спожитої теплової енергії у зв'язку з наявністю сумнівів щодо правильності показників обсягів споживання теплової енергії. Також відповідачем не надано обґрунтованих заперечень та належних і допустимих доказів, які б спростовували факт споживання теплової енергії за спірний період в обсязі, який визначений позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".
Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
У відповідності до ст.129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2.Стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу міста Рівне (33001, Україна,Рівненський р-н, Рівненська обл., місто Рівне, вулиця Дудєя Олега, будинок, 8; код ЄДРПОУ 08005801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліська енергосервісна компанія" (35313, Рівненська обл., Рівненський р- н, смт. Оржів, вул. Підгірна, буд. 1 Г; код ЄДРПОУ 39300286) заборгованість за поставлену теплову енергію в розмірі 5 119 259,38 грн та 61 431,11 грн судового збору.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 31.03.2025 року.
Суддя Н.Церковна