адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
31.03.2025 Справа № 917/214/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Михатило А. В., розглянувши справу № 917/214/25
за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Польська, 2а, м. Полтава, 36008
до відповідача Кременчуцького ліцею №30 "Олімп" імені Н. М. Шевченко Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, пров. Княжий, 3, м. Кременчук, Полтавська обл., 39631
про стягнення 818 515,69 грн заборгованості -
Без виклику учасників справи
встановив:
31.01.2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до відповідача Кременчуцького ліцею №30 "Олімп" імені Н. М. Шевченко Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення заборгованості за договором №7063 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води у розмірі 818 515,69 грн, з яких: 781 202,01 грн - основна заборгованість, 20 080,35 грн - пеня, 2 295,28 грн - 3% річних, 14 938,05 грн - інфляційні втрати (вх. № 223/25).
Ухвалою від 05.02.2025 року судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (без проведення судового засідання).
10.02.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в яких він просить суд перейти зі спрощеного до загального позовного провадження (вх. № 1806).
Ухвалою від 17.02.2025 року суд залишив без задоволення заяву Кременчуцького ліцею №30 "Олімп" імені Н. М. Шевченко Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження у справі №917/214/25.
18.02.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №2265), в якому підтверджено наявність заборгованості за спожиту теплову енергію та зазначено, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за спірним договором.
Також зазначено, що заборгованість утворилась через відсутність своєчасного фінансування з боку Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Враховуючи баланс інтересів сторін у справі, майновий (фінансовий) стан позивача та відповідача, значний розмір боргу та значний розмір нарахованої пені, а також відсутність доказів понесення позивачем збитків або можливість їх понесення у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за спірним договором, відповідач просив зменшити розмір пені на 50%.
24.02.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №2490), в якій він підтримав позовні вимоги, заперечив проти зменшення пені, заявленої до стягнення.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
01 листопада 2022 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (далі - позивач, теплопостачальна організація, ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго") та Кременчуцьким ліцеєм №30 "Олімп" імені Н. М. Шевченко Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - відповідач, споживач) було укладено договір № 7063 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (далі - договір № 7063, а. с. 13 - 16).
Відповідно до п. 1 договору № 7063 сторони домовились про те, що позивач бере на себе зобов'язання постачати теплову енергію з метою забезпечення опалення приміщень споживача за адресою провулок Княжий (Олега Кошового), буд. 3 - школа, а споживач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі сплачувати за теплову енергію в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Згідно п. 16 договору № 7063 облік споживання теплової енергії на опалення приміщень відповідача проводиться вузлом комерційного обліку теплової енергії.
Відповідно до п. 18 договору №7063 зняття показників вузла комерційного обліку теплової енергії проводиться відповідачем і передаються позивачу в останні три дні розрахункового місяця та передаються за телефоном 050 810 017 80, або надсилаються на електронну адресу v.r.t.kremenchuk@pte.poltava.ua з обов'язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом уповноваженої особи та скріпленим печаткою за наявності.
Згідно п. 19.1 договору № 7063 обрахунок місячної абонентської плати за приєднане теплове навантаження, здійснюється на підставі проектного теплового навантаження.
Відповідно до п. 22.3 договору №7063 проектне теплове навантаження на опалення будівлі споживача 0,434700 Гкал/год, теплові втрати 0,002024, опалювальна площа 9 675,50 кв.м.
Відповідно до п. 33 договору №7063 розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.
Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (без урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) становить:
умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2 197,08 грн/Гкал (без ПДВ),
умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 136 068,84 грн/Гкал/год (без ПДВ).
Згідно п. 34 договору №7063 в рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проектного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ)).
Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується Споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії.
Відповідно до п. 35 договору №7063 всі розрахунки проводяться на підставі рахунку та акта приймання-передачі теплової енергії складених позивачем. Датою формування є останнє число розрахункового місяця.
У відповідності до п. 36 договору №7063 факт отримання відповідачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який підписується сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору. У разі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, акт, що підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.
Згідно п. 37 договору №7063 сторони домовились про те, що споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. 39 договору №7063 у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, а також стягнення 3% річних, нарахованих на суму боргу та інфляційні втрати згідно ст.625 ЦК України.
Згідно п. 43 договору №7063, він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.11.2022 і діє в частині постачання теплової енергії по 31.12.2022, а в частині розрахунків до їх повного здійснення.
Відповідно до п.44 договору № 7063 він вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде заявлено однією із сторін.
З урахуванням викладеного, укладений між ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" та відповідачем договір №7063 є чинним, а відповідно його умови діяли у заявлений позивачем період.
Позивач стверджує, що на виконання умов визначених договором №7063 постачав теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення згаданих вище приміщень відповідача, рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг за кожен місяць спірного періоду надавались відповідачу.
Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період підписані лише з боку позивача.
За період з 01.07.2024 по 30.11.2024 за відпущену теплову енергію відповідачу нараховано до сплати 781 392,93 грн.
При цьому, як стверджує позивач, за спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи:
- з 01.07.2024 по 30.09.2024 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №669 від 28.07.2023 (в редакції рішення Полтавської обласної ради №687 від 26.09.2023 року) ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), на наступному рівні:
умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 3 064,76 грн/Гкал (без ПДВ);
умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) -170 4583,64 грн/Гкал/год (без ПДВ).
- з 01.10.2024 по 30.11.2024 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №854 від 30.08.2024 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) на наступному рівні:
умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2 813,61 грн/Гкал (без ПДВ);
умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 182 607,68 грн/Гкал/год (без ПДВ).
За даними позивача, за вказаний період станом на дату звернення з позовною заявою відповідачем сплачено 190,92 грн.
Таким чином, станом на дату звернення з позовною заявою за відповідачем утворилася заборгованість за відпущену теплову енергію за період з 07.2024 року по 11.2024 в розмірі 781 202,01 грн, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду із цим позовом.
Позивач обґрунтовує свої вимоги наступними доказами (копіями): договором №7063 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.11.2022, рахунками на оплату від 31.07.2024, від 31.08.2024, від 30.09.2024 року, від 31.10.2024 року, від 30.11.2024 року, актами прийняття-передачі послуг від 31.07.2024, від 31.08.2024, від 30.09.2024 року, від 31.10.2024 року, від 30.11.2024 року, відомістю про фактичні покази засобів обліку теплової енергії від 25.11.2024 року, свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки №15-2/3105 від 10.06.2025 року, посібниками з експлуатації приладів обліку теплової енергії (теплолічильника), доказами вручення рахунків та актів про обсяги спожитої теплової енергії та за послуги з постачання гарячої води (реєстри виданих на руки рахунків та актів), розпорядженням КМУ від 08.10.2022 року №894-р, рішеннями Полтавської обласної ради №687 від 26.09.2023 року (з додатком №1), №669 від 28.07.2023 року, №854 від 30.08.2024 року, №481 від 14.10.2022 року, рішеннями Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №1508 від 20.10.2022 року, №2535 від 31.10.2024 року, рішенням Господарського суду Полтавської області №917/1030/23 від 25.04.2024 року, постановою Східного апеляційного господарського суду по справі №917/1030/23 від 09.07.2024 року, ухвалою Верховного Суду по справі №917/1030/23 від 19.11.2024 року, статутом позивача від 2024 року, випискою з ЄДРЮОФОПГФ відносно позивача та відповідача, витягом з реєстру неприбуткових установ та організацій, довідкою департаменту фінансів Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №101/50 від 11.01.2022 року, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреністю №№29-14/11 від 02.01.2025 року, звітом про фінансові результати за 2024 р.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" засновано на майні спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області. Засновником підприємства є Полтавська обласна рада. Власник підприємства територіальні громади сіл, селищ і міст Полтавської області.
Основним напрямком діяльності ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" відповідно до Статуту є забезпечення тепловою енергією на опалення та приготування гарячої води житлового фонду, комунально-побутових та інших об'єктів.
ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на підставі ліцензій: 1) виробництво теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії); 2) транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; 3) постачання теплової енергії, які були переоформлені на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 739 від 06.06.2017.
Відповідно до ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сфері теплопостачання, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 308 від 22.03.2017, Обласні та Київська міська державні адміністрації здійснюють ліцензування господарської діяльності:
- з виробництва теплової енергії суб'єктів господарювання у разі, якщо суб'єкт господарювання провадить (має намір провадити) діяльність з виробництва теплової енергії (крім виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях, когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії) на виробничих об'єктах, що розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);
- з транспортування теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами суб'єктів господарювання у разі, якщо теплові мережі суб'єктів господарювання розташовані на території відповідної області України (території міста Київ);
- з постачання теплової енергії суб'єктів господарювання у разі, якщо суб'єкт господарювання здійснює (планує здійснювати) постачання теплової енергії на території відповідної області України (території міста Київ).
Підприємство внесено до ліцензійного реєстру суб'єктів господарювання (ліцензіатів), які здійснюють господарську діяльність з виробництва теплової енергії, транспортування теплової енергії магістаральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії ( в тому числі з використанням альтернативних видів палива) у Полтавській області.
До початку опалювального сезону 2022/2023 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснювало господарську діяльність на території міст Полтави, Карлівки, Решетилівки, смт. Котельви та смт. Машівки.
На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.10.2022 №894-р у спільну власність територіальних громад Полтавської області передано цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44657848).
Рішенням Полтавської обласної ради № 481 від 14.10.2022 "Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області" було прийнято безоплатно з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області цілісний майновий комплекс відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" (код згідно з ЄДРПОУ ВП: 44657848). Пунктом 4 цього рішення, після затвердження акту приймання-передачі, передбачено передачу на баланс, у господарське відання, майна, як внесок до статутного капіталу Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго".
Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1508 від 20.10.2022 Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ з покладенням відповідних обов'язків згідно із законодавством.
Виходячи з викладеного починаючи з листопада 2022 року ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" постачає теплову енергію і надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води на лівобережній частині м. Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ у тому числі і відповідачу.
Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Матеріалами справи підтверджено, що 01 листопада 2022 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" та Кременчуцьким ліцеєм №30 "Олімп" імені Н. М. Шевченко Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області було укладено Договір № 7063 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України "Про теплопостачання", який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії, захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
За приписами статті 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.
Споживачем теплової енергії є, зокрема, юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
У відповідності до ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.
Згідно норм ст.3 Закону України "Про теплопостачання" відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" теплопостачальні організації зобов'язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.
Цьому обов'язку кореспондує обов'язок споживачів теплової енергії визначений статтею 19 Закону України "Про теплопостачання", згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно ст. 24 Закону України "Про теплопостачання", одним з основних обов'язків споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
На виконання умов договору № 7063 зокрема, у період з 01.07.2024 по 30.11.2024, позивач постачав відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення приміщення відповідача, рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг за кожен місяць спірного періоду надавались відповідачу.
Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період підписані лише з боку позивача. Разом з тим, пунктом 36 договору № 7063 сторони погодили, що у разі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, акт, що підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.
Спору між сторонами щодо обсягу отриманої теплової енергії за вказаний період немає. При цьому, обсяги отриманої теплової енергії за вказаний період підтверджуються відомістю про фактичні покази засобів теплової енергії по Кременчуцькому ліцею №30 "Олімп" імені Н. М. Шевченко Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, що доданий до матеріалів позовної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.07.2024 по 30.11.2024 за відпущену теплову енергію позивач відповідачу нарахував до сплати 781 392,93 грн.
При цьому, як стверджує позивач, за спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи:
- з 01.07.2024 по 30.09.2024 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №669 від 28.07.2023 (в редакції рішення Полтавської обласної ради №687 від 26.09.2023 року) ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), на наступному рівні:
умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 3 064,76 грн/Гкал (без ПДВ);
умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) -170 4583,64 грн/Гкал/год (без ПДВ).
- з 01.10.2024 по 30.11.2024 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №854 від 30.08.2024 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) на наступному рівні:
умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2 813,61 грн/Гкал (без ПДВ);
умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 182 607,68 грн/Гкал/год (без ПДВ).
Досліджуючи питання правомірності застосування вказаних вище тарифів позивачем суд зазначає таке.
Вищезазначений договір є чинним, спорів щодо визнання недійсними його умов між сторонами не існує. В матеріалах справи відсутні докази укладення додаткових угод до договору на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №7063 від 01.11.2022 року стосовно змін їх умов відносно зміни тарифів, які були встановлені уповноваженими органами.
В силу умов укладеного договору та в силу актів цивільного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері теплопостачання у відповідача щомісячно виникає обов'язок щодо оплати фактично спожитої теплової енергії.
Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі Правила № 1198) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.
Згідно п. 16 договору № 7063 облік споживання теплової енергії на опалення приміщень відповідача проводиться вузлом комерційного обліку теплової енергії.
Відповідно до п. 18 договору № 7063 зняття показників вузла комерційного обліку теплової енергії проводиться відповідачем і передаються позивачу в останні три дні розрахункового місяця та передаються за телефоном 050 810 017 80, або надсилаються на електронну адресу v.r.t.kremenchuk@pte.poltava.ua з обов'язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом уповноваженої особи та скріпленим печаткою за наявності.
Згідно п. 19.1 договору №7063 обрахунок місячної абонентської плати за приєднане теплове навантаження, здійснюється на підставі проектного теплового навантаження.
Відповідно до п. 22.3 договору №7063 проектне теплове навантаження на опалення будівлі споживача 0,434700 Гкал/год, теплові втрати 0,002024, опалювальна площа 9 675,50 кв.м.
Згідно п. 34 договору № 7063 в рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проектного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ)). Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується Споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії.
Згідно п. 36 Правил №1198 теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.
За приписами п. 40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Відповідно до п. 33 договору № 7063 розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.
Згідно ч. 1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
У відповідності до ч.1 ст. 191 ГК України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, в тому числі шляхом установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання фіксованих цін.
Згідно норм ч.1 ст.15 Закону України "Про теплопостачання" державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться зокрема у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.
За приписами статті 13 Закону України "Про теплопостачання" до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.
Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.
За приписами ч.1 ст.9 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензіат зобов'язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності.
Згідно до пп. 9 п. 3.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 308 від 22.03.2017 (зі змінами), передбачено, що при провадженні господарської діяльності з постачання теплової енергії ліцензіат повинен дотримуватися такої організаційної вимоги, як здійснення постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень. Таким уповноваженим органом, що для ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" встановлює тарифи на постачання теплової енергії є Полтавська обласна рада.
Як зазначено вище, за спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи:
- з 01.07.2024 по 30.09.2024 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №669 від 28.07.2023 (в редакції рішення Полтавської обласної ради №687 від 26.09.2023 року) ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб бюджетних установ (без урахування витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), на наступному рівні:
умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 3 064,76 грн/Гкал (без ПДВ);
умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) -170 4583,64 грн/Гкал/год (без ПДВ).
- з 01.10.2024 по 30.11.2024 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №854 від 30.08.2024 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) на наступному рівні:
умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 2 813,61 грн/Гкал (без ПДВ);
умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 182 607,68 грн/Гкал/год (без ПДВ).
Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua та на сайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" http://te.pl/ua/.
Формування зазначених тарифів здійснювалось ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" на підставі Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" № 869 від 01.06.2011 (далі - Порядок № 869).
Порядок №869 застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у п. 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.
Відповідно до п. 4 Порядку № 869, під час формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води суб'єктами господарювання, що перебувають у спільній власності територіальних громад, вимоги цього порядку в частині формування тарифів для кожної окремої територіальної громади (у разі провадження ліцензованої діяльності та надання комунальних послуг у декількох територіальних громадах) на таких суб'єктів не поширюється.
Вказана норма є імперативною та не містить жодних альтернативних тлумачень.
Відповідно до пункту 3.2. Розділу 3 ЛІЦЕНЗІЙНИХ УМОВ провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених Постановою НКРЕКП №308 від 22.03.2017 року, при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися організаційних вимог, зокрема, здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про природні монополії" №1682 передбачено, що суб'єкти природних монополій зобов'язані, зокрема, дотримуватися умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій; забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам.
З огляду на вищевикладені вимоги чинного законодавства України, ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" зобов'язано здійснювати постачання теплової енергії споживачам за тарифами, що встановлені Полтавською обласною радою, на недискримінаційних умовах, тобто застосовувати встановлений двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії для всіх споживачів підприємства, в т.ч. споживачів міста Кременчука.
За вказаного, суд дійшов висновку про правомірність застосування позивачем при обрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії за тарифами, що визначені у п.33. договорі та встановлені рішеннями Полтавської обласної ради 669 від 28.07.2023 (в редакції рішення Полтавської обласної ради №687 від 26.09.2023 року) та №854 від 30.08.2024 року для бюджетних установ.
Крім того, судом враховано, що відповідач по даній справі звертався до Господарського суду Полтавської області з позовом про зобов'язання ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з початку опалювального періоду 2022-2023, а саме з 01.11.2022 і до дня ухвалення відповідного рішення суду, відповідно до рівня цін (тарифів) за послуги постачання тепла, що застосовувались до позивача станом на 24.02.2022.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.04.2024 року у справі № 917/1030/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного Господарського суду від 09.07.2024, у задоволенні позовних вимог Кременчуцького ліцею №30 "Олімп" імені Н. М. Шевченко Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про зобов'язання здійснити перерахунок вартості спожитого тепла Кременчуцьким ліцеєм №30 "Олімп" імені Н. М. Шевченко Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області , стосовно приміщення за адресою: м. Кременчук, провулок Княжий (Олега Кошового), б. 3, а саме з 01.11.2022 року і до дня ухвалення відповідного рішення суду, згідно двоставкового тарифу, незаконними - відмовлено.
Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2024 року у справі №917/1030/23 касаційне провадження за касаційною скаргою Кременчуцького ліцею №30 "Олімп" імені Н. М. Шевченко Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.07.2024 року та рішення Господарського суду Полтавської області від 25.04.2024 року у справі №917/1030/23 закрито.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.12.2023 у справі № 917/1030/23, зокрема, встановлено, що визначення відповідачем в рахунках на оплату, копії яких додані до позовної заяви, вартості теплової енергії за двоставковим тарифом на послугу з постачання теплової енергії, який був встановлений додатком 2 до Рішення Полтавської обласної ради № 477 для бюджетних установ, відповідало як умовам укладених між сторонами по справі Договорів, так і вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 37 договору №7063 сторони домовились про те, що споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.
Як зазначено судом вище, за період з 01.07.2027 по 30.11.2024 за відпущену теплову енергію відповідачу нараховано до сплати 781 392,93 грн. Проте, за вказаний період відповідачем станом на дату звернення з позовом сплачено 190,92 грн.
Таким чином, за відповідачем станом на дату звернення з позовом утворилася заборгованість за відпущену теплову енергію за період за період з 07.2023 по 11.2024 в розмірі 781 202,01 грн.
Враховуючи наявність висновку про правомірність застосування позивачем при обрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії за тарифами, що визначені у п.33. договорі, доказів часткової сплати суми основного боргу, суд дійшов висновку про задоволення вимоги про стягнення 781 202,01 грн основної заборгованості.
Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути із відповідача в зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Зокрема, на підставі ст. 230 ГК України, п. 39 договору №7063, позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу в розмірі 20 080,35 грн на грошові зобов'язання липня 2024 року - листопада 2024 року (загальний період нарахування з 31.08.2024 по 30.11.2024, розрахунок пені додано до матеріалів позовної заяви); згідно ст. 625 ЦК України, п.39 договору №7063 у зв'язку з невиконанням зобов'язання з оплати за відпущену теплову енергію позивачем нараховано 3 % річних в розмірі 2 295,28 грн на грошові зобов'язання з липня 2024 по листопд 2024 року (загальний період нарахування з 31.08.2024 по 30.11.2024) та втрати від інфляційних процесів в розмірі14 938,05 грн на грошові зобов'язання з липня 2024 року по жовтень 2024 року (загальний період нарахування з вересня 2024 по грудень 2024 (розрахунки 3 % річних та інфляційних додано до матеріалів позовної заяви).
Відповідно до п. 39 договору №7063 у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, а також стягнення 3% річних, нарахованих на суму боргу та інфляційні втрати згідно ст.625 ЦК України.
Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 Цивільного кодексу України) або на відсутність вини (статті 614, 617 Цивільного кодексу України чи стаття 218 Господарського кодексу України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення 3 % річних суд звертає увагу на наступне.
Перевірка правильності розрахунку 3 % річних здійснена за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон".
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настання якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 5 ст. 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Згідно п. 37 договору №7063 сторони домовились про те, що споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.
Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 09.06.2020 по справі № 419/1965/18, прийменники "до" і "по" в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.
А отже, зазначення у п. 37 договору "до 30 числа місяця" свідчить, що саме ця дата і є останнім днем строку оплати заборгованості.
З наданого розрахунку 3% річних вбачається, що позивач починає нараховувати проценти на прострочену заборгованість за жовтень року - з 03.12.2024 року, однак оскільки 30.11.2024 року припадає на суботу (вихідний день), відповідно початком прострочення є 03.12.2024 року.
Таким чином, позивачем невірно вказано дату початку нарахувань 3% річних на заборгованість за жовтень 2024 року, оскільки кредиторські вимоги про сплату боргу на той момент ще не настали.
За розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 2279,67 грн 3 % річних. В іншій частині вимог про стягнення 3 % річних (15,61 грн) суд відмовляє.
Також, за розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 14 917,91 грн інфляційних втрат. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат (20,14 грн) суд відмовляє.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Відповідно до п. 39 договору №7063 у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, суд встановив, що позивач допустив аналогічні помилки при визначені початку прострочення заборгованості, що і в розрахунках 3% річних.
За розрахунком суду є правомірною та підлягає задоволенню вимога про стягнення 19 956,48 грн пені. В іншій частині вимог про стягнення пені (123,87 грн) суд відмовляє.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50 % суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Застосоване у ст. 551 ЦК та ст. 233 ГК України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що саме суди користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі № 910/15705/21, від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21, від 22.05.2024 у справі № 911/95/20, від 18.12.2024 у справі № 921/320/24).
Зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчать про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права (такий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22).
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статей 86, 210 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення такої дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у постановах: від 05.09.2023 у справі № 907/583/22, від 28.11.2023 у справі № 916/1504/22, від 03.12.2024 у справі № 904/872/24, від 03.12.2024 у справі № 909/321/24.
Реалізуючи свої повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначив, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями ст. 233 ГК України і ч. 3 ст. 551 ЦК України, а також досліджуватися й оцінюватися судом у порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Вирішуючи питання зменшення пені у цій справі, суд оцінюючи ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними, дійшов висновку про можливість її зменшення до 50% від заявленої суми, при цьому виходив з такого:
- складна економічна ситуація в державі у період збройної агресії російської федерації проти України;
- відповідач є закладом освіти, який фінансується з міського бюджету;
- скрутний фінансовий стан відповідача;
- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що передбачено нормами чинного законодавства;
- відсутність понесення позивачем збитків пов'язаних саме з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання за договором;
- пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат;
- неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер;
- наявність у позивача збитку у 2024 року у розмірі 72 545,00 грн, розмір якого є незначним (підтверджується звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 2024 рік.).
Суд, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та доводи учасників справи, забезпечуючи баланс інтересів сторін, з метою недопущення фактичного звільнення від сплати погоджених сторонами договору штрафних санкцій без належних правових підстав, зробив висновок про наявність підстав для зменшення розміру нарахованої на суму заборгованості пені на 50%, тобто до 9 978,24 грн. Даний обсяг зменшення пені відповідає принципам добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності.
Таким чином, суд визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 9 978,24 грн.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до частини 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 781 202,01 грн основної заборгованості, 9 978,24 грн пені (з урахуванням зменшення на 50%), 2 279,67 грн 3 % річних та 14 917,91 грн втрат від інфляційних процесів підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
В іншій частині позов задоволенню не підлягає (відмовлено у стягненні 15,61 грн 3 %, 20,14 грн інфляційних втрат та 123,87 грн пені).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому суд враховує правову позицію, викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу) покладаються на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Таким чином, частина витрат по сплаті судового збору, що покладається на відповідача, становить 9 820,26 грн.
Керуючись статтями 129, 231,232-233, 237-238, 240 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судовий збір", суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути Кременчуцького ліцею №30 "Олімп" імені Н. М. Шевченко Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (пров. Княжий, 3, м. Кременчук, Полтавська обл., 39631, код ЄДРПОУ 24826816) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Польська, 2 А, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03338030, рахунок НОМЕР_1 в АБ "Укргазбанк" МФО 320478) 781 202,01 грн основного боргу, 9 978,24 грн пені, 2 279,67 грн 3% річних, 14 917,91 грн інфляційних втрат та 9 820,26 грн витрат на сплату судового збору.
Видати накази з набранням чинності цим рішенням.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення складено та підписано 31.03.2025 року.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О. М. Тимощенко