вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
31.03.2025 р. Справа № 917/777/20(752/10606/18)
Суддя Господарського суду Полтавської області Білоусов С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали
за позовною заявою Jan Impris, Konigstr. 11, 12105, Berlin, через представника ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 36039, м. Полтава, вул. Чорновола, 22а, ідент. код 32017261
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
в межах справи про банкрутство № 917/777/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергобуд Україна", вул. Данила Щербаківського, 58, м. Київ, ідент. код 34014304
до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Чорновола, 22а, м. Полтава, 36039, ідент. код 32017261
про відкриття провадження у справі про банкрутство
У провадженні господарського суду Полтавської області перебуває справа № 917/777/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2023 року справу № 917/777/20 розподілено судді Білоусову С.М.
Ухвалою суду від 26.06.2023 року прийнято справу № 917/777/20 до свого провадження.
25.05.2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнень від 29.11.2018 року) просив суд стягнути в солідарному порядку з Державного агентства автомобільних доріг України, назву якого змінено на Державне агентство відновлення та розвитку інфраструктури України з 31.01.2023 року, та Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на його користь матеріальну шкоду в розмірі 432 503,48 грн, моральну шкоду у зв'язку із загибеллю ОСОБА_3 , в розмірі 75 957 760 грн, моральну шкоду у зв'язку із загибеллю Званської С.І. в розмірі 75 957 760 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 12.11.2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката Дмитрика Івана Івановича задоволено частково; апеляційну скаргу Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України задоволено; рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 вересня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_4 до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України про відшкодування майнової та моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову; рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 вересня 2023 року в частині позовних вимог ОСОБА_5 до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про відшкодування майнової та моральної шкоди скасовано, матеріали справи в цій частині позовних вимог передано до Господарського суду Полтавської області, на розгляді якого перебуває справа № 917/777/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
Вказана справа відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.12.2024 року приєднана судді ОСОБА_6 до справи.
Згідно п. 2 статті 7 Кодексу України з питань банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи зазначене, суд ухвалою від 20.01.2025 року прийняв справу № 917/777/20(752/10606/18) до свого провадження та постановив здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Позивач обгрунтовує позовні вимоги тим, що внаслідок протиправних дій виконроба ДРП-3 філії "Лубенської ДЕД" ДП "Полтавський облавтодор" ОСОБА_7 (який визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 288 КК України) відбулося зіткнення транспортних засобів в наслідок чого загинули пасажири автомобіля "Фольксваген" - дружина позивача ОСОБА_8 та їх син ОСОБА_3 . Позивач просить суд, стягнути з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на його користь матеріальну шкоду в розмірі 14 235 євро (432 503,48 грн. на момент подачі позовної заяви), моральну шкоду у зв'язку із загибеллю ОСОБА_3 , в розмірі 75 957 760 грн. та моральну шкоду у зв'язку із загибеллю ОСОБА_8 в розмірі 75 957 760 грн.
В матеріалах справи знаходиться відзив на позовну заяву від 11.01.2019 року, у якому відповідач посилається на те, що не є власником автомобільних доріг, а лише здійснює експлуатаційне утримання, сума морального відшкодування не доведена та є завищена і просить суд відмовити в задоволенні позову.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
28 березня 2011 року близько 09 год. 50 хв., по автошляху М-03 сполученням Київ-Харків-Довжанський, під керуванням водія ОСОБА_9 , в напрямку м. Києва рухався автомобіль "Фольксваген-Шаран", реєстраційний номер НОМЕР_1 , з двома пасажирами. Автомобіль рухався зі швидкістю до 70 км/год. На 138 км + 200 м вказаної автодороги з пошкодженнями дорожнього покриття, при об'їзді з правого боку вибоїни розмірами: шириною 3,55 м, довжиною 3,15 м та глибиною 0,138 м, яка розташовувалася на смузі його руху, водій ОСОБА_9 виїхав на ґрунтове узбіччя, що призвело до заносу автомобіля і втрату водієм керованості з виїздом на смугу зустрічного руху, де сталося зіткнення з автомобілем БМВ-730, реєстраційний знак НОМЕР_2 , з причепом, під керуванням водія ОСОБА_10 , що рухався в напрямку міста Харків. Встановлено, що водій "Фольксваген-Шаран" не мав можливості уникнути зіткнення транспортних засобів.
В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля "Фольксваг Шаран" ОСОБА_3 загинув на місці події, інший пасажир даного автомобіля ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження від яких померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (1 Пирятинській ЦРЛ), а пасажир автомобіля "БМВ-730" ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Постановою старшого слідчого в ОВС ВР ДТП СУ УМВС України в Полтавській області майора міліції Кривченка В.І. від 28.03.2011 порушено кримінальну справу № 13190050 за фактом дорожньо-транспортної події, що сталась 28.03.2011 за участю водія автомобіля "Фольксваген- Шаран" ОСОБА_9 та водія автомобіля "БМВ-730" ОСОБА_10 , внаслідок якої пасажири автомобіля "Фольксваген-Шаран" ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , загинули, а водій автомобіля "БМВ-730" ОСОБА_10 та його пасажир ОСОБА_11 отримали тілесні ушкодження тобто за ознаками злочину, передбаченого ч. З ст. 286 КК України.
Постановою старшого слідчого в ОВС ВР ДТП СУ УМВС України в Полтавській області майора міліції Кривченко В.І. від 06.04.2011, визнано ОСОБА_4 потерпілим по кримінальній справі № 113190050 за ч. 3 ст. 286 КК України.
Як встановлено досудовим та судовим слідством, вказана подія сталася внаслідок протиправних дій виконроба ДРП-3 філії "Лубенської ДЕД" ДП "Полтавський облавтодор" ОСОБА_7 , який не вжив необхідних заходів до своєчасного виявлення та оперативного усунення загрози безпечному руху транспортних засобів, яка полягала у руйнуванні покриття автомобільної дороги, що призвело до пошкодження на ділянці вказаної автомобільної дороги в межах Пирятинського району Полтавської області на 138 км +200 м дорожнього покриття.
Вироком Пирятинського районного суду Полтавської області від 5 серпня 2016 року ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 288 КК України, і засуджений до покарання строком на 3 роки. На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_7 звільнено від призначеного покарання у зв'язку з закінченням строків давності.
Матеріальна шкода, завдана протиправними діями працівника автодорожньої служби полягає у витратах позивача в іноземній валюті, оскільки поховання загиблих здійснювалось у Німеччині.
Витрати позивача в національній валюти України розраховувались станом на 1 вересня 2017 року. На вказану дату Національний банк України встановив офіційний курс євро - 3038.3104 гривень за 100 євро.
На поховання ОСОБА_3 позивач витратив 3 296 євро, що становить 100 142, 71 грн. На поховання ОСОБА_8 позивач витратив 3 536 євро, що становить 107 434, 65 грн.
Витрати на поховання кожного із загиблих за єврейським ритуалом склали по 230 євро, а разом 460 євро, що становить 13 976, 23 грн.
Витрати на пам'ятники обом загиблим склали 6 943 євро, що становить 13 976,23 грн.
Загальні витрати позивача на поховання та завдана у зв'язку з цим матеріальна шкода склала суму 14 235 євро, що становить 432 503, 48 грн.
Моральну шкоду у зв'язку із загибеллю ОСОБА_3 , в розмірі 75 957 760 грн. та моральну шкоду у зв'язку із загибеллю ОСОБА_8 в розмірі 75 957 760 грн. позивач просить стягнути з відповідача за спричинені душевні страждання, погіршення здоров'я та душевні муки.
При прийнятті рішення судом враховано наступне.
Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
У ст. 2 Європейської конвенції з прав людини, ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції" №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, закріплено один із основоположних стандартів міжнародного права - право на життя.
Відповідно до статті 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім'ї.
Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв'язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов'язків).
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.
Судом встановлено, що відповідальною за завдання позивачу шкоди є ОСОБА_7 (вирок Пирятинського районного суду Полтавської області від 5 серпня 2016 року), який будучи відповідальною особою за утримання автомобільних доріг, порушив вимоги ч. 3 ст. 12, ст. 24 Закону України "Про дорожній рух", п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198, ДСТУ 3587 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану", та вимоги посадової інструкції виконроба філії "Лубенська ДЕД" ДП "Полтавський облавтодор", що призвело до зіткнення транспортних засобів та загибелі пасажирів автомобіля "Фольксваген" BO-SL 275 - дружини позивача ОСОБА_8 та їх сина ОСОБА_3 .
У постанові Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17 у якій зазначено, що згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Свої матеріальні витрати і відповідну матеріальну шкоду позивач поніс у валюті Євросоюзу і за цінами, що існують у Німеччині.
Витрати позивача в національній валюті України розраховувались станом а 1 вересня 2017 року. На вказану дату Національний банк України встановив фіційний курс євро - 3038.3104 гривень за 100 євро
На поховання ОСОБА_3 позивач витратив 3 296 євро, ,що становить 100 142, 71 грн.
На поховання ОСОБА_8 позивач витратив 3 536 євро, що становить 107 434, 65 грн.
Витрати на поховання кожного із загиблих за єврейським ритуалом склали по 230 євро, а разом 460 євро, що становить 13 976, 23 грн.
Витрати на пам'ятники обом загиблим склали 6 943 євро, що становить 13 976,23 грн.
Загальні витрати позивача на поховання та завдана у зв'язку з цим матеріальна шкода склала суму 432 503, 48 грн., що підтверджується наявними у справі доказами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріальна шкода завдана позивачу в сумі 432 503, 48 грн є доведеною та підлягає стягненню з відповідача.
Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, виникає у зв'язку з настанням певних подій: каліцтва, ушкодження здоров'я або смерті фізичної особи.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
На думку суду відповідач є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачу - батьку померлого сина та вдівцю оскільки у зв'язку зі смертю сина та дружини внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28.03.2011, позивач переносить моральні страждання, змінився ритм його життя, зі смертю рідних він переніс психоемоційний стрес і усвідомлення безповоротності втрати завдає позивачу душевного болю.
Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачам моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
Так, батько втратив сина та жінку, що спричинило йому нестерпимі душевні страждання. Позивач покладав великі сподівання на свого загиблого сина ОСОБА_3 , оскільки вкладав зусилля та гроші в його вищу освіту, достойне виховання. Планував долучити сина до свого бізнесу і згодом передати йому всі справи. Позивач очікував мати онуків і мав би велику радість від турботи і спілкування із ними. Тепер, внаслідок загибелі сина, позивач позбавлений такої радості у житті, залишилася тільки нестерпна душевна біль і постійні страждання від втрати близьких. Якого болю, страждань, розпачу зазнав позивач, котрий донедавна був батьком та чоловіком, мав сім'ю.
Крім того, у позивача душевні страждання та погіршення стану здоров'я виникли внаслідок стресу і великих проблем пов'язаних з необхідністю подолання численних труднощів займаючись організацією транспортування загиблих з України та їх поховання у Німеччині, де вони проживали останні роки.
Враховуючи наведене, а також виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги підлягають стягненню в повному обсязі.
Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суд справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (36039, м. Полтава, вул. Чорновола, 22а, ідент. код 32017261) на користь ОСОБА_4 (громадянина Німеччини, ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) 151 915 520 грн моральної шкоди та 432 503,48 грн. матеріальної шкоди.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
3. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення складено та підписано 31.03.2025 року.
Суддя Білоусов С.М.