65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"31" березня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3719/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши заяву кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» (вх.№2-452/25 від 28.03.2025) про відвід судді від розгляду заяви про розподіл витрат на правову допомогу, подану по справі, -
за позовом: ОСОБА_1
до відповідача: кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2
про визнання недійсним рішення, визнання недійсним та скасування наказу.
В провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/3719/24 за позовом ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) до кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» (далі по тексту - КС «ПФС») за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про визнання недійсним рішення, визнання недійсним та скасування наказу.
Рішенням суду від 03.03.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.
07.03.2025 до суду від КС «ПФС» надійшла заява про розподіл витрат на правову допомогу у розмірі 24 000,00 грн.
Ухвалою від 10.03.2025 заява відповідача була призначена до розгляду у засіданні суду на 19.03.2025 об 11:30 год, встановлено позивачу строк до 17.03.2025 для надання пояснень на заяву відповідача.
У судовому засіданні 19.03.2025, яке було проведено за участю представника відповідача, судом було оголошено перерву до 26.03.2025 о 13:45 год.
25.03.2025 ОСОБА_1 подала заперечення на заяву КС «ПФС» про розподіл витрат на правову допомогу.
У судовому засіданні 26.03.2025, яке було проведено за участю позивача та відповідача, судом було оголошено перерву до 02.04.2025 о 14:00 год.
28.03.2025 до суду від КС «ПФС» надійшла заява про відвід судді від розгляду заяви про розподіл витрат на правову допомогу.
В обґрунтування поданої заяви КС «ПФС» наголошує, що в ході розгляду справи відповідачем встановлені обставини, які свідчать про упереджене ставлення судді до КС «ПФС», що є підставою для її відводу. При цьому, як на підставу для відводу КС «ПФС» наводить наступні доводи: суддя перекладає обов'язок доведення фактів і надання доказів, на які посилається позивач, на відповідача; суддя розглянула позов і розглядає заяву про розподіл витрат на правову допомогу на підставі ксерокопій документів, ігноруючи норми ч.6 ст.91 ГПК України; суддя вже висловила свою позицію щодо можливості стягнення судових витрат з ОСОБА_1 , відмовивши у задоволенні клопотання про забезпечення судових витрат шляхом внесення позивачем грошової суми на депозитний рахунок суду; суддя затягує розгляд заяви про розподіл витрат на правову допомогу, відкладаючи судові засідання за вигаданими хворобами позивача, що унеможливлює подання відповідачем апеляційної скарги на рішення від 03.03.2025 без порушення 20-денного строку; суддею було прийнято заперечення позивача, які подані з порушенням строку, визначеного в ухвалі від 10.03.2025, та оголошено перерву у судовому засіданні з витребуванням копії Статуту КС «ПФС», оригінал якого вилучений і знаходиться в матеріалах кримінального провадження.
Наведене, за переконанням КС «ПФС», дозволяє стверджувати, що суддя не є об'єктивною та неупередженою, що викликає обґрунтовані сумніви щодо справедливого розгляду заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення.
Розглянувши заяву КС «ПФС» про відвід судді від розгляду заяви про розподіл витрат на правову допомогу по справі №916/3719/24, господарський суд дійшов наступного висновку.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з п. 5 ч. 1, ч. 4 ст. 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, пункт 48). Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188, пункт 46).
Згідно з приписами ч. 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Частиною 7 ст. 39 ГПК України визначено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України» (заява №21722/11) від 09.01.2013, яке 27.05.2013 набуло статусу остаточного та яке відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» 23 лютого 2006 року №3477-IV (зі змінами) є для суду джерелом права при розгляді справ, було зазначено, що, як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обгрунтований сумнів у його безсторонності.
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 38 ГПК України, господарський суд зазначає, що учасники справи мали право заявляти відвід протягом десяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання. В іншому випадку, заява про відвід може бути подана не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про наявність підстав для відводу.
Враховуючи подання КС «ПФС» заяви про відвід судді від розгляду заяви про розподіл витрат на правову допомогу, господарський суд доходить висновку, що відповідач може посилатися лише на підстави, які могли виникнути під час розгляду зазначеної заяви.
Проте, наведені КС «ПФС» доводи про розгляд судом позову без дотримання вимог ч.6 ст.91 ГПК України, висловлення суддею позиції щодо можливості стягнення судових витрат з ОСОБА_1 шляхом відмови у задоволенні клопотання про забезпечення судових витрат у вигляді внесення позивачем грошової суми на депозитний рахунок суду шляхом відмови, свідчать про незгоду відповідача з процесуальними рішеннями суду, прийнятими під час розгляду спору по суті. Таким чином, підстави для оцінки перерахованим доводам, заявленим з порушенням визначеного ч. 3 ст. 38 ГПК України строку відсутні.
До заяви про розподіл витрат на правову допомогу КС «ПФС» було надано копії відповідних документів, іншими учасниками судового процесу будь-яких доказів не надавалося. При цьому, КС «ПФС» не позбавлене права подавати до суду докази в оригіналах, тому доводи відповідача про розгляд судом його заяви без дотримання ч.6 ст.91 ГПК України судом відхиляються. Суд зазначає, що відповідач, посилаючись на розгляд судом його заяви без дотримання ч.6 ст.91 ГПК України, фактично поставив під сумнів відповідність власних копій доказів їх оригіналам.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Господарський суд зазначає, що жодною процесуальною нормою не визначено, що строк подання апеляційної скарги на рішення, проголошене за результатом вирішення спору по суті, має обраховуватися від дати постановлення та підписання додаткового рішення. Таким чином, доводи КС «ПФС» про вчинення судом дій, які унеможливлюють подання відповідачем апеляційної скарги на рішення від 03.03.2025 у 20-денний строк свідчать про необізнаність відповідача з положеннями процесуального закону, а, отже, не можуть бути підставою для відводу судді.
Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Строки розгляду справи господарським судом, а також розгляду заяви про розподіл витрат на правову допомогу визначені положеннями ГПК України. Виникнення обставин, які з об'єктивних причин унеможливлюють розгляд спору або будь-якої іншої заяви у межах визначеного ГПК України строку, мають враховуватися судом, оскільки формальне дотримання судом строків не може мати пріоритет над завданнями господарського судочинства.
Таким чином, розгляд заяви КС «ПФС», як і позову ОСОБА_1 , здійснюється судом з дотриманням завдань господарського судочинства, оскільки суд має надати оцінку та дослідити питання, які виникають в процесі розгляду відповідної заяви. Незгода КС «ПФС» із процесуальними рішеннями судді під час розгляду заяви у зв'язку з витребуванням Статуту КС «ПФС» згідно з вимогами ч. 4 ст. 35 ГПК України не може бути підставою для відводу.
Крім того, судом відхиляються доводи про прийняття судом заперечень позивача без урахування визначеного в ухвалі від 10.03.2025 строку для їх подання, оскільки визначений в ухвалі строк був встановлений з метою подання позивачем заперечень у розумний строк, дотримання якого забезпечить наявність у суду об'єктивної можливості ознайомитися з їх змістом до дати проведення судового засідання. Проте, оскільки у судовому засіданні 19.03.2025 судом було оголошено перерву до 26.03.2025 о 13:45 год, подані ОСОБА_1 25.03.2025 мають враховуватися під час розгляду заяви відповідача про розподіл витрат на правову допомогу.
За таких обставин, господарський суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність наведених КС «ПФС» доводів у заяві про відвід судді від розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення.
Положеннями ч. 3 ст. 39 ГПК України передбачено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Підсумовуючи вищенаведене, приймаючи до уваги подання КС «ПФС» заяви про відвід судді за три робочі дні до наступного судового засідання, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі заяви відповідача на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Керуючись ст. ст. 35, 38, 39, 234 ГПК України, суд,-
1. Визнати заяву кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» (вх.№2-452/25 від 28.03.2025) про відвід судді від розгляду заяви про розподіл витрат на правову допомогу у справі №916/3719/24 - необґрунтованою.
2. Передати заяву кредитної спілки «Промислово-фінансова спілка» про відвід судді від розгляду заяви про розподіл витрат на правову допомогу у справі №916/3719/24 на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Ухвала набрала законної сили 31.03.2025 та не підлягає оскарженню.
Відповідно до ч. 3 ст. 255 ГПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя С.П. Желєзна